Слово епос у перекладі з грецької означає розповідь. До епічних жанрів українського фольклору належать думи, історичні пісні та балади. Якщо обрядові пісні виконувалися переважно колективно, то в епічні пісні співають сольно.

Епічні жанри виникли ще за часів Київської Русі. Вже у ті часи їх виконували народні музиканти-професіонали. У "Слові о полку Ігоревім" згадується про легендарного співця-гусляра Бояна. Вірогідно, до таких творів зверталися й скоморохи — мандрівні артисти.

Дума

— це унікальний жанр фольклору, який зустрічається тільки в українців. Це ліро-епічний твір, який виконується в супроводі бандури або кобзи і розповідає про важливі події.

Важливою рисою цих творів є імпровізаційність — виконавець думи ніколи не повторював її однаково. Ритміка виконання залежала від словесного тексту, а мелодія, багато орнаментована, охоплювала досить великий діапазон (більше октави).

Зазвичай дума починалася вступом, інструментальним або вокальним, який називався "заплачка", а закінчувалася дума "славословієм" — звертанням до слухачів.

Виконували думи мандрівні співці-кобзарі. Виконання дум потребувало артистизму, емоційності, драматичної виразності, віртуозного володіння інструментом. Слово "кобзар" походить від назви інструменту — кобзи, а коли кобза вийшла з ужитку і спів супроводжували переважно грою на бандурі, назва залишилася. Грали мандрівні музиканти також і на колісній лірі, звідси інша назва народних співців — "лірники".

Найдавніші думи зв'явилися в кінці XV — на початку XVI століття, під час боротьби українського народу з турками й татарами. Ці думи часто розповідають про реальних історичних осіб та дійсні історичні епізоди, хоча для них типовий такий мистецький засіб, як гіперболізація (перебільшення). Найбільш відомі з них — "Плач невольників" і "Дума про Марусю Богуславку".

Історична пісня

— це пісня, яка відображає достовірні історичні події, місце і час їх розгортання, оспівує конкретних героїв.

Історичні пісні протягом століть були літописом важливих суспільних явищ. Проте пісня — це не документ, а, перш за все, художнє відображення певних моментів життя країни.

Тематика історичних пісень залежить від історичного періоду. Зустрічаємо пісні про татарські набіги та турецьку неволю (13-15 ст.), виникнення козацтва та Запорозької Січі, боротьбу з турками, татарами і польською шляхтою (15-17 ст.), визвольну війну 1648 — 1654 рр. (за часів Богдана Хмельницького), антифеодальні рухи 18 ст. та антикріпосну боротьбу 19 ст.

Балада

– ліро-епічний твір драматичного змісту з трагічним закінченням.

В основі сюжету може бути давня легенда чи правдива історія, часто обрамлена алегоричними образами. Наприклад, нещаслива в шлюбі донька, пташкою прилітає додому; син, якого прокляла мати, став явором.

Балади виконувались solo – кобзарями та лірниками.