Музична література
4 рік навчання
Модуль 16. Творчість українських композиторів доби Романтизму
Музична література
4 рік навчання
Модуль 16. Творчість українських композиторів доби Романтизму
Тема:
XIX століття став періодом зародження демократичного мистецтва, літератури і науки в Україні. Це час активного культурного пробудження, коли українське суспільство почало відстоювати власну ідентичність через мову, музику та сценічне мистецтво.
Саме у цей період відбувається:
відкриття театрів,
поява перших оперних труп,
становлення концертного життя у містах.
Велике значення для розвитку українського музичного мистецтва мала нова українська література, яка виступала духовною основою для театру і музики. Її засновниками стали Іван Котляревський («Наталка Полтавка») та Григорій Квітка-Основ’яненко («Сватання на Гончарівці»).
Бурлеск, експресивність, мальовничість, життєрадісний народний гумор — характерні риси їхніх творів, які надовго стали основою для формування стилю академічного театру в Україні. Саме ці якості надихали композиторів на створення музики, що відповідала настрою, образам і духу народного життя.
Український письменник, класик нової української літератури, громадський діяч.
«Наталка Полтавка» - перший зразок українського музично-драматичного твору, «праматір українського народного театру» як сказав І. Карпенко-Карий.
Сюжет: У центрі сюжету — проста, чесна дівчина Наталка, дочка вдови Терпилихи, яка живе поблизу Полтави. Раніше Наталка кохала Петра, бідного парубка, який вирушив на заробітки. Довго не отримуючи від нього звісток, Терпилиха вирішує видати Наталку за Возного — заможного, але старого чоловіка.
Наталка все ще кохає Петра, однак змушена погодитись, щоб полегшити їм з матірью життя. У вирішальний момент несподівано повертається Петро. Його прихід викликає конфлікт: Наталка хоче розірвати заручини з возним, Петро готовий пожертвувати своїм коханням заради її щастя, але Возний, зворушений вірністю закоханих, великодушно відступає.
У фіналі Наталка і Петро знову разом — любов, чесність і вірність перемагають.
І д
Пісня Наталки "Віють вітри"
Пісня Виборного "Ой під вишнею"
Пісня Возного "Всякому городу нрав і права"
ІІ дія
Пісня Петра "Солнце низенько"
Пісня Наталки "Ой я дівчина Полтавка"
Український композитор і поет-перекладач.
Він навчався у Афінському університеті, де вивчав класичні мови й античну літературу. Це було рідкісним явищем для українця того часу.
Збирав та здійснював обробку українських народних пісень, писав музичні твори, організовував музичні колективи і керував ними.
Ніщинський здійснив перші в Україні переклади творів античних класиків («Антігону» Софокла, «Одіссею» Гомера), а також переклав на грецьку мову «Слово о полку Ігоревім».
Він не мав спеціальної музичної освіти, але створював музику, що мала величезний успіх.
«Вечорниці» — вставна музично-драматична картина до п'єси Т. Шевченка “Назар Стодоля”.
Нижанківський користується мелодичним, ладовим та метро-ритмічним багатством української народної музики. Народний колорит підкреслює також за допомогою відтворення в оркестровій партії звучання народних інструментів.
“Вечорниці” написані для мішаного хору, солістів та симфонічного оркестру. Складаються з оркестрової інтродукції та семи хоровиї і сольних номерів.
№1. Інтродукція та Пісня Хазяйки
Оркестрова інтродукція, Allegro, g-moll, ф. - тричастинна, вводить в коло образів та інтонаційну сферу, органічно пов'язана з подальшим музичним розвитком. Основна тема побудована на двох контрастних музичних образах — мужньому, енергійному (унісон всьго оркестру, ff) і більш м'якому, ліричному.
Контрастом до інтродукції звучить лірична Пісня Хазяйки “Зоря з місяцем”, Adagio, g-moll, ф. - строфічна. Вона дуже близька до дівочих народних пісень, сповнених суму і мрійності. Яскравого національного колориту і свіжості звучання надає їй перемінний лад (g-moll – d-moll), акцентування в мелодії IV підвищеного ступеня.
Пісня Хазяйки виконує роль заставки, ліричного пролога. Справжня ж дія починається з другого номера “Вечорниць” - хору дівчат “Добрий вечір, паніматко”, g-moll, ф. - тричастинна. До хати з жартами входять радісні, веселі дівчата. Їх характеристика заснована на граціозній, жвавій мелодії, близькій до українських танцювальних пісень.
Чудовим зразком творчого опрацювання української народної пісні є хор парубків “Віють вітри ще й буйнесенькі”, Moderato con moto, G-dur, ф. - строфічна. Його мелодію побудована на народній пісні “Тихо, тихо Дунай воду несе”. Образ широти, роздолля і мужньої сили розкривається в розспівній мелодії, яка характеризується великим діапазоном і свіжим ладовим забарвленням (G-dur чергується з міксолідійським ладом).
Четвертий номер, як і другий, знову безпосередньо вливається в дію. Це сцена жартівливої сварки між парубками й дівчатами за коляду, Allegro, G-dur, ф. - наскрізна (вільна). Композитор будує сцену за принципом контрастного чергування хору парубків, музика якого сповнена молодецького завзяття, з жартівливими репліками дівчат.
На прохання дівчат парубки співають хор “Закувала та сива зозуля”, ф. - контрастно-складена, c-moll. Центральний номер. Він стає кульмінацією героїко-патріотичної лінії п'єси. Інтонаційними джерелами хору є історичні та невільницькі пісні, думи. Складається він з п'яти контрастно-образних епізодів з єдиною лінією розвитку.
I р.“Закувала та сива зозуля” (Allegro, c-moll)
ІІ р. “Ой повій, повій, та буйнесенький вітер” (Andante, c-moll)
ІІІ р. “Та понесе на Вкраїну” (Tempo I, Es-dur – c-moll)
IV р. Соло тенора “По синьому морю байдаки під вітром гуляють” (C-dur)
V р. “Гей! Як зачули турецькії султани” (c-moll)
Кода (С-dur)
Після героїчного епізоду дія переводиться в жанрово-побутовий план. У застольній пісні Хазяйки з хором звучить застольної пісні Хазяйки з хором (Moderato, e-moll, ф. - тричастинна) використано народну пісню “Ой хто п'є, тому наливайте”. У середньому розділі - соло Хазяки на слова “Пийте, гуляйте добрії люди”.
В сцені ворожіння композитор знову застосовує діалогічність хорового звучання для відтворення живої дії (ф. - контрастно-складена, e-moll). Сцена складається із вступу і чотирех розділів з кодою. За допомогою контрастного черегування жіночого й чоловічого хорів, введення окремих сольних реплік, речитативних епізодів П. Ніщинський створює живу, насичену дією сцену.