Музична література
4 рік навчання
Модуль 13. Музика доби Класицизму
Музична література
4 рік навчання
Модуль 13. Музика доби Класицизму
Тема:
— Людвиг ван Бетховен (1756 -1791)
Німецький композитор і піаніст, представник віденської класичної школи.
Бетховену довелося жити і творити на рубежі 18-19 століть, в епоху грандіозних змін в суспільстві. Його молодість припала на Велику французьку революцію 1789 року. Її ідеям свободи, рівності та братерства Бетховен залишався вірним до кінця свого життя.
Як це було у Гайдна і Моцарта, музику Бетховена відрізняє ясність мислення, структурність форми, оптимістичне ставлення до життя. Однак у творчості композитора є й інші риси — це вільне переосмислення жанрів і форм, драматизм і яскрава емоційність.
Бeтxoвeн створив: 9 cимфoнiй, 11 yвepтюp для opкecтpy (серед них "Егмонт"), oпepy "Фiдeлio", квapтeти, кoнцepти, 32 фopтeпiaннi coнaти, пicнi та iншi твopи.
Бeтxoвeн нaпиcaв для фopтeпiaнo 32 coнaти. Більшість з них відносять до кращіх творів композитора. Душе відомі такі сонати Бетховена як "Патетична" та "Місячна".
Створена Л. ван Бетховеном в 1798 poцi і присвячена князю Ліхновському. Вона не програмна, однак зміст її можна легко виразити словами. В своїй сонаті Бетховен міркує про сенс життя, про добро та зло, про справедливість і жорстокість долі.
І ч. Allegro. Форма - сонатна. Тональність - c-moll. Має загострено-драматичний характер. Починається урочисто-похмурою темою, яка складається з двох елементів: громового акордового удару, схожого на жорстокий заклик долі, і тихого, наполегливого мотиву-вигуку.
ІІ ч. Adagio Cantabile. Форма - рондо. Тональність - Ля-бемоль мажор. Має піднесений зосереджено-споглядальний характер. Сприймається як роздум після бурь та конфліктів першої частини.
ІІІ ч. Фінал. Форма - рондо-соната. Тональність - до мінор. Частина зіставляє різнохарактерні епізоди з бентежною, лірико-драматичною темою рефрену.
«Місячна» соната належить до творів, у яких Бетховен шукав нові шляхи розвитку сонатного циклу. Він назвав її сонатою-фантазією, підкресливши цим свободу композиції, яка помітно відступає від традиційної схеми.
І ч. Adagio. Форма - тричастинна розвиваючого типу, тональність - cis-moll.
Повільна частина.
Основна тема (cis-moll) - скорбно-патетична мелодія на фоні одноманітного руху фактури та повільних басів.
Середній розділ виконує тут функцію розробки - розвиває основну тему. Реприза повторює основну тему.
ІІ ч. Allegretto. Форма - тричастинна da capo з тріо, тональність - Des-dur.
Друга частина ніби відтіняє трагізм крайніх частин.
Основна тема (Des-dur) - за характером граціозна, танцювальна, викладена акордами. Тема Тріо (Des-dur) не створює контраст між крайніми розділами, звучить в октавному подвоєнні. Реприза повністю повторює основний розділ.
ІІІ ч. Presto. Форма - сонатна, тональність - cis-moll.
Цікаво, що провідну роль тут грає тема ПП, а ГП нагадує імпровізаційний вступ до неї.
ГП (cis-moll) - драматична, представлена швидкими арпеджіо, які злітают вгору та замикаються різкими акордами. Тема нагадує своєрідний протест.
ПП (gis-moll) звучить не як контраст, а як продовження ГП: драматичний протест однієї теми виливається у патетично-декламаційне схвильоване висловлення іншої.