Й. Гайдн — автор низки мес, вокально-інструментальних творів на духовні тексти, 20 опер. Але сфера його головних творчих інтересів і досягнень — симфонічна та камерна інструментальна музика (більше 800 творів). Недарма Гайдна назвали «батьком симфонії та квартету».

Композитор написав понад 100 симфоній, понад 80 струнних квартетів та понад 60 клавірних сонат.

Музика Гайдна у своїх зрілих зразках глибоко оптимістична. І якщо іноді з'являються в його творах похмурий настрій, його завжди долають невичерпна гайднівська життєлюбність, гостра спостережливість, веселий гумор, просте, здорове і водночас поетичне сприйняття навколишньої дійсності. Гайдн писав переважно у мажорі, мінорних творів у його творчості дуже мало.

Симфонія №103 "З тремоло литавр"

Прем'єра симфонії відбулася у 1775 році в знаменитому театрі Англії "Covent Garden".

Англійською мовою симфонія називається "Drum roll", що перекладається як барабанний дріб, але це не зовсім правдиво, адже твір починається тремолом литавр. Звідси і назва в перекладі "З тремоло литавр".

Симфонія № 94 "Сюрприз", ІІ ч.

З цією симфонією пов'язана легенда: Гайдн помітив що публіка на повільних частинах симфоній полюбляє дрімати і для того щоб цього не сталося, додав у другу повільну частину декілька несподіванних динамічних ефектів. За це симфонію і прозвали "Сюрприз".

Симфонія №45 "Прощальна", V ч.

Неменш цікава історія пов'язана з симфонією, яка отримала назву "Прощальна".

В неї є додаткова п'ята частина. Під час її виконання оркестранти один за одним забирають свої інструменти та йдуть зі сцени. Залишаються лише два скрипалі, які тихо і сумно дограють останні такти симфонії.

Розповідають, що одного разу князь Естергазі, при дворі якого працював Гайдн, затримався в одному зі своїх маєтків. Оркестранти дуже довго жили у розлуці зі своїми сім'ями. Гайдн, хоч і користувався привілеями у князя, не міг відкрито заступитися за артистів, і тому пішов на хитрість - написав ось цю "прощальну" частину. Розумний князь натяк зрозумів і наступного ж дня призначив від'їзд із маєтку.

Широко відомий центральний епіз другої частини, який отримав назву "Гроза".

У ньому 2 розділи: перший носить імпровізаційний характер, другий розділ — стрімка фуга.

Початкова тема «обвалюється» на слухача потужним звуковим потоком. Тремоло літавр зображує гуркіт грому, флейти – блискавку, пориви вітру. Вигуки хору звучать збуджено, схвильовано.

Фуга (другий розділ) також сповнена тривоги та занепокоєння. Її перша тема викладається в оркестрі, друга звучить у хору. Обидві теми містять напружені хроматичні звороти.

Виразні засоби, знайдені Гайдном для втілення стихії, стали класичними для багатьох композиторів після нього.