Концерт

(від лат. concerto — змагаюсь) — жанр, в основі якого лежать принципи концертування — «діалогу-змагання» соліста або групи солістів з повним складом оркестру (tutti).

Різновиди концерту:

• Кончерто гроссо;

• Сольний інструментальний концерт;

• Класичний інструментальний концерт.;

Кончерто гроссо

(з італ. concerto grosso – великий концерт) — змагання групи інструментів з усім оркестром.

Зародився жанр в Італії в другій половині ХVІІ ст.

Його відрізняє: багаточастинна будова (від 3-х до 12-ти частин), контрастне співставлення частин (темпове, динамічне p-f, тематичне, метроритмічне, ладовогармонічне), постійне чергування щільного, масивного звучання струнного оркестру з клавесином або органом (tutti або ripieno) і більш легкої прозорої звучності групи солюючих інструментів (concertino або soli).

При цьому солююча група могла бути досить довільною. Наприклад, дві скрипки та віолончель, два гобої та фагот тощо. 

І ч. Соль мінор — повільна, патетична, скорбна. Відрізняється суворою величчю та трагедійним пафосом (ритм сарабанди, насичена хоральна фактура, драматичні оклики).

ІІ ч. Соль мінор — написана у формі фуги. Створює образ могутній та сильний, водночас — неспокіно-напружений. Основна тема — енергійна, з рішучими стрибками на квінту і октаву, чітким ритмом. Проведень теми небагато, але її інтонаціями пронизані всі протискладання та інтермедії, нагадує розробку в сонатній формі.

ІІІ ч. Мі-бемоль мажор — Musette. Його музика тече плавно, спокійно, розгортається довго, має споглядальний характер. Світла тональність мі-бемоль мажор, витримані «волинкові» баси створюють відчуття стійкого спокою. Танцювальна ритміка Musette дуже пластична. Співуча мелодія звучить переважно у високому регістрі, розташування голосів в акордах - широке, «просторне». Форма — тричастинна з контрастним середнім розділом.  У середньому розділі рух прискорений, змінюється ритм, посилено загальне звучання: це урочиста потужна кульмінація всієї частини.

ІV ч. Соль мінор. Своєю широтою, потужністю та урочистістю нагадує фінал, хоча попереду ще 5 частина. Основна тема дещо подібна до фуги (другої частини): широкі стрибки, енергійний ритм, масивність акордової фактури.

V ч. Соль мінор. Одночастно схвильована та стримана, сувора та проста. Основна тема цієї частини спрямована у верхній регістр, звучить ясно і чисто. Не раз використовує тут Гендель прийом діалогу - переклички регістрів і голосів, потиставлення f і р.  

Сольний концерт

— це змагання одного інструмента з усім оркестром.

Сольний інструментальний концерт поширився в музиці у другій половині XVII – першій половині ХVІІІ ст.

В ньому остаточно затвердилась 3-частинний циклійчний цикл з двома швидкими віртуозними крайніми частинами та повільною середньою. Сталося це у творчості італійського композитора-скрипаля А. Вівальді.