Скрипка

Найпоширеніший струнний смичковий інструмент. Її часто називають королевою інструментів.

Стіни скрипки називаються деками. На верхній розташовані отвори у вигляді літери F - ефи. Струни натягуються на грифі за допомогою колків. Всередині корпусу на двох ніжках стоїть підставка, яка підтримує чотири струни. Вони носять назви тих звуків, на які налаштовані: МІ, ЛЯ, РЕ та СОЛЬ.

Діапазон скрипки: СОЛЬ малої октави - СОЛЬ четвертої октави.

Альт

Альт часто називають скрипкою, тільки більше. Якщо судити з його зовнішнього вигляду, це так. Але альт має свій характерний тембр.

Словом "альт" називають низький дитячий голос, а низький жіночий голос контральто раніше також називали альтом. Тому ця назва перейшла до одного із струнних інструментів.

Діапазон альта: ДО малої октави - РЕ другий октави.

Виолончель

Якщо скрипку та альт музикант тримає горизонтально на плечі, то віолончель надто велика для цього. Її ставлять вертикально.

У давнину на ній грали стоячи, помістивши на спеціальний стілець. Потім пристосували металевий шпиль, який упирають у підлогу, і виконавець грає на ній сидячи.

Діапазон віолончелі: ДО великої октави - МІ третьої октави.

Гітара

Класична гітара в практично незмінному вигляді існує з другої половини XVIII століття, і поширена в усьому світі. Завдяки простоті опанування, великим виконавським можливостям і різноманітності тембрів, вона посіла помітне місце в сучасній музиці. На ній відмінно звучить як класична музика, так і сучасна. 

Арфа

Арфа має 47 струн. Струни натягнуті вертикально на дерев'яній трикутній рамі, зазвичай трикутної форми. Арфа також має 7 педалей, встановлених внизу для зміни висоти звук. Кожна з семи педалей підвищує стрій відповідної їй струни на півтону або на цілий тон.

Флейта

Один з найстаріших інструментів сімейства. В усьому світі люди створювали різні варіанти флейтв і називали її по різному. З давніх-давен вона була інструментом пастухів - її звуками скликали стада.

Високо цінували флейту в Середні віки. Середньовічні європейці грали на поздовжньої флейті, яку тримали як дудочку - вертикально. Пізніше з'явилася поперечна флейта - її тримали горизонтально. Обидві флейти залишалися учасниками музичного життя аж до 18 століття.

Надалі поперечна флейта витіснила повздовжну, тому що виявилася більш життєздатною. Вона легко піддавалася удосконаленням.

Гобой

Його прапрабабусею була первісна сопілка. Інструмент являє собою пряму конічну трубку і складається з трьох частин — верхнє, нижнє коліно та розтруб. У верхнє коліно вставляється подвійна тростина, за допомогою якої видобувається звук. 

Завдяки деяким особливостям конструкції, гобой майже не змінює налаштування. Тому стало традицією саме по ньому налаштовувати весь оркестр.

кларнет

Ми знаємо, що флейта і гобой вже більше трьох століть є учасниками оркестру. Кларнет з'явився в ньому на рубежі 18-19 ст.

У 1690 році німецький майстер Деннер удосконалив його. Верхній регістр створеного Деннером інструменту вразив сучасників своїм різким, пронизливим тембром, нагадував звук труби. У той час трубу іменували Clario. Тому новому інструменту дали ім'я Clarinetto - маленька труба.

Фагот

Найнижчий за звучанням інструмент групи дерев'яних духових. Стовбур фагота дуже великий, тому грати на ньому, як на флейті або кларнеті, було б неможливо. Майстри знайшли оригінальний вихід: трубку склали навпіл. До верхньої чаші трубки прикріпили вигнуту металеву трубку, на яку помістили тростину. Під час гри фагот на шнурку підвішують на шию. Тембр фагота протягом діапазону змінюється від потужного, грізного внизу до пронизливого і напруженого вгорі.

Саксофон

Винахідник саксофона - видатний франко-бельгійський інструментальний майстер Адольф Сакс. Він теоретично припустив, що можливо змайструвати музичний інструмент, який би займав проміжну ланку між дерев'яними й мідними духовими. І це йому вдалося. Саксофон поєднує тембри міді на дерева.

Але відноситься він всеж до дерев'яних духових і ось чому: саксофон має мундштук з одинарною тростю (як у кларнета) та систему клапанів (як у гобоя та флейти).