На минуломі уроці ми говорили з вами про мелодію. Але мелодія – це лише один з елементів музичної мови, лише один музичний голос. Часто цей голос буває найчутнішим і найзначущим у творі. Але іноді він відкриває дорогу іншим засобам музичної виразності.

Ось перед вами фрагмент мелодії. У ній ніби «повис» один мотив, який майже не розвивається.

А для повноцінної мелодії цього замало. Тут майже нема музичних подій. У той же час це один із найвідоміших творів Фредеріка Шопена, його Прелюдія мі мінор. І подій тут дуже багато. Але не в мелодії.

Ось як звучить мелодія разом із акомпанементом.

І так ми познайомилися з ще одним засобом музичної виразності – гармонією.

Гармонія

(др.-грец. ἁρμονία – зв'язок, порядок, лад) - по-перше, це сукупність акордів, які прикрашають мелодію, а по-друге - це окрема наука, яка вивчає акорди, їхню взаємодію та значення для створення музичного образу.

Як ви вже зрозуміли з визначення, гармонія може тісно взаємодіяти з мелодією, виступаючи її супроводом. Такий супровід робить мелодію яскравіше, багатше за звучанням. Наприклад:

Крім творів, у яких гармонія супроводжує мелодію, зустрічаються твори, де гармонія панує, визначає характер та настрій п'єси.

При вивченні гармонії у музиці неможливо обійти увагою такі поняття як консонанси та дисонанси. Консонанс – це прийнятне для слуху співзвуччя тонів, звуки якого доповнюють одне одного. При дисонансі звуки навпаки конфліктують один з одним, створюють різке і неприємне, але яскраво виражене звучання.

У консонансах використовують такі інтервали як прима, терція, квінта, секста та октава, а в дисонансах – секунда, септіма, тритон.

XX сторіччя збагатило класичну музику новим звучанням. Набули поширення кластерні гармонії. Ви коли-небудь намагалися натиснути відразу багато клавіш однією чи двома долонями? Це і є кластер.

Кластер – це «шумова пляма», утворена одночасним звучанням кількох сусідніх звуків. Іноді такі співзвуччя звучать дуже виразно і доречно. У будь-якому сучасному гостросюжетному чи трагічному кінофільмі ви можете почути таке протягнуте, що "садить" душу звучання з багатьох нот, найчастіше у струнних інструментів.

Регістр

– це частина звукоряду, яка має певне звукове забарвлення. Виділяють три регістри: верхній, середній та нижній.

Середній регістр – найрідніший для нас, найзвичніший. Коли ми слухаємо музику, написану в цьому регістрі, то звертаємо увагу не на сам регістр, а інші подробиці – мелодію, гармонію та інші виразні деталі. А нижній та верхній регістри різко виділяються своєю особливою регістровою виразністю.

Нижній регістр нагадує "збільшувальне скло". Він робить музичні образи більшими, важливішими, значнішими. Він і налякати може. І сказати: "тсс, це таємниця".

Верхній регістр здатний виразити задумливий, мрійливий, споглядальний настрій. У французького композитора Клода Дебюссі є такий твір, і він отримав назву «Місячне світло».

Штрихи

–  спосіб видобування звуку.