Фольклор (анг. folk – народ, lore – наука, разом “народна мудрість”) – це усна народна творчість.

Колискові пісні починали співати дитині з перших днів її життя. В часи язичництва співу над колисковою надавалося значення оберега: вважалося, що певні інтонації і слова можуть захистити дитину від хвороб та інших нещасть, що могли наслати на неї злі сили. Часто текст колискової має виховне значення.

Головний персонаж колискових – котик. І не випадково, адже ця тваринка мешкає з людьми в хаті. Раніше був звичай, коли кота клали в нову колискову, колисали його і співали колискову пісню, а після цього клали в колиску дитину та співали їй, поки вона не засинала.

"Котику сіренький”

Доречі, у сучасному світі дуже часто можна почути такі терміни: "етнічна музика" (або просто "етно") та "фольк музика" (або просто "фольк"). Що вони означають?

Насправді, терміни звучать по різному, але значення у них одне.

Етнічна музика або фольк-музика - жанр популярної музики на основі народної музики. Іноді в основі таких пісень знаходяться справжні народні пісні, іноді - музика лише нагадує народну.

Зазвичай колискова починається зі слова «Ой». Вживаються також приспівні слова «люлі-люлі», «ни-ни» та окремі голосні звуки: а-а, е-е, які імітують колисання. Колискова виконуються в повільному темпі, у ритмі розхитування колиски. Головна динаміка – piano.

Забавлянки виконувались для малечі дорослими або старшими дітьми. Як правило вони дуже короткі, прості за формою і мають такі сюжети, які добре зрозумілі дітям. Серед персонажів забавлянок можно зустріти тварин – лисичку, зайчика, мишку, котика, півника, соловейка, ластівку та ін.; а також рослини – дуб, береза, гриб, гарбуз, тощо.

Персоніфікація - надання неживим предметам чи явищам природи людських якостей.

Дітям властиво вдавати дорослих, отож в багатьох піснях присутня тема праці. Герої жнуть, молотять, печуть хліб, косять, прядуть, метуть. Часто оспівується сільське подвір’я з різною живністю: кури, індики, свині.