Календарно-обрядові пісні – одні з найдавніших в українському фольклорі. Вони почали формуватися ще в дохристиянські часи. Їх вік дуже поважний – не меньше 8-9 тисяч років.

В ті часи ще не існувало Нового року. Час був не лінійним, як у сучасному сприйнятті, а рухався по колу. Язичницький календар пов’язувався з природними явищами, солнцем і зоряним небом, і все мало магічне пояснення. Замість звичних нам дат – зимове сонцестояння, весняне рівнодення, літне сонцестояння.

Календарно-обрядові пісні були пов'язані з циклом землеробських робіт. Вони поділялися на зимові пісні, весняні та літні. Осінні – відсутні, тому що до цьогу часу землеробські роботи закінчувались і люди починали готуватися до зими.

Назва «колядка» поширена в цілому світі. У давніх римлян вона означала назву нового року, а у давніх слов'ян Коляда – це бог свята.

Свято Коляди відзначалося у день зимового сонцестояння. Християнська церква в той самий час святкує Різдво Христове – одне з найбільших свят, яке прославляє народження Ісуса Христа. Ці два свята – Коляда і Різдво давно об’єднані в одне ціле. Тому до нас дійшло багато колядок саме на християнську тематику.

Як правило, у колядках співають "Святий вечір!" або "Добрий вечір!".

Щедрівка зустрічається ЛИШЕ в українському фольклорі. Назва, напевно, походить від приспіву «Щедрий вечір, добрий вечір...». Навідмінно від колядок, в Щедрівках часто співають "Щедрий вечір".

Щедрівки та колядки - це великий пласт українського обрядового фольклору, який супроводжував новорічні свята і обряди. Звісно, він давно втратив своє магічне значення, але продовжує існувати в сучасному світі.