Трагедія

(з грецьк. tragoidia — букв, пісня цапа) — драматичний твір з гострим конфліктом, який часто закінчується смертю героя.

Трагедія виникла з жалібних ритуальних пісень, що супроводжували принесення цапа в жертву богові родючості та виноградарства Діонісові. Це — драматичний твір, у якому зображено зіткнення сторін, не згодних один з одним (конфлікт). Герой трагедії потрапляє в безвихідне становище, вступає в боротьбу з силами, які не може перемогті, і тому гине в кінці.

Комедія

(грец. komodia — весела процесія і ode — пісня) — драматичний твір, у якому засобами гумору викриваються негативні суспільні та побутові явища, розкривається смішне в навколишній дійсності чи людині.

Давньогрецький філософ Аристотель писав, що за основу комедії береться "певна помилка та потворність, що нікому не спричиняє страждань". Герої комедій намагаються розв’язувати свої проблеми способами, які не підходять у певній ситуації.

Але до комедії можна також віднести сатиру. Сатира — це не добрий жарт, а скоріше висміювання. Як правило, сатира висмією негативні людські якості (жадібність, горделивість, заздрість).

Драма

— драматичний твір з гострим життєвим конфліктом, але без трагічної розв'язки.

Сьгодні драма — один з провідних жанрів драматичного театру. В ньому зображується світ реальної людини в його гостроконфліктних, але не безвихідних відносинах з собою і суспільством.

Мелодрама

(грец. mélos — пісня, drama — дія) — п'єса з гострою інтригою, перебільшеною емоційністю, різким протиставленням добра і зла, морально-повчальною тенденцією.

Феєрія

(фр. féerie, від фр. fée — фея, чарівниця) — п'єса з фантастично-казковим сюжетом.

Це незвичайне, фантастичне видовище. У феєріях часто використовують ефекти (або як ми кажемо часто — спецефекти), які передують відчуття фантазистого, казкогового.

Трагікомедія

— драматичний твір з ознаками комедії та трагедії.

В трагікомедіях одні і тіж 

В основі трагікомедії лежить відчуття відносності існуючих критеріїв життя, одне і те ж явище драматург бачить і в комічному, і в трагічному освітленні, характерна для XX ст.