Хореографія – слово грецького походження, воно складається з двох частин: хорео – танець, графо – писати. Це слово означає мистецтво виконання танцю, створення художнього образу за допомогою руху.

Основні виразні засоби хореографії – це рухи тіла танцівника та його міміка, а також музичний супровід, костюми та атрибути, малюнок танцю, оформлення сцени.

У давнину танці мали зовсім не те значення, що зараз. Вони були частиною ритуалу. Різними рухами й жестами люди передавали свої враження від навколишнього світу, свої настрої та стан душі. Люди намагались, щоб кожен рух, жест, вираз обличчя передавали якусь думку, дію, вчинок. Це особливо помітно в індійських танцях, які збереглись до наших днів.

Сьогодні танець перестав бути частиною ритуалу, а хореографія – це ціле мистецтво, яке має декілька видів. Сюди відносяться: народний, класичний, бальнтй і сучаний танці. Кожен з них має свої неповторні особливості.

Українська народна творчість налічує численну кількість танців. Вони поділяються на хороводні, побутові та сюжетні.

Найдавніші з них – хороводні – обрядові танці. Основою ведення хороводів є утворення учасницями замкненого кола. Зазвичай цей різновид народного танцю виконується в повільному темпі, у супроводі обрядової пісні. Рухи танцівниць плавні і граційні. Традиційно виконання хороводів пов’язували із календарними святами та хліборобською обрядовістю.

Побутові танці - танці розважливого характеру, поширені у побуті. Найвідоміші українські народні побутові танці – гопак, козачок, аркан та багато інших.

Гопак – український народний танець, що виник у побуті козаків. Спочатку він виконувався виключно чоловіками, які змагалися між собою у силі й вправності, тому в цьому танці часто зустрічаються трюки – складні акробатичні елементи, що потребують особливої майстерності. Сучасний гопак танцюють також і жінки, однак чоловіча партія залишається провідною.

Козачок, на відміну від гопака, більш ліричний, виконується переважно парами. В цьому танці провідна роль належить жінкам.

Аркан – старовинний гуцульський танець, який танцюють виключно чоловіки. Його виконання потребує неабиякої сили та витривалості.

Сюжетні танці більш складні та різноманітні за тематикою. Важливу роль в сюжетних танцях відіграють пантоміма та елементи акторської гри.

Одним із найвідоміших українських танців є «Повзунець» — жартівливий козацький сюжетний танець, в якому виконавці демонструють силу, вправність, дужість і спритність.

У сценічному вигляді цей танець уперше був поставлений Павлом Вірським. В основу дотепної сюжетної замальовки з надзвичайно яскравим образом покладений фольклорний рух «повзунець».