Фольклор – це усна народна творчість.

Обряд – це певні символічні дії, які супроводжували важливі події життя людей.

Більшість українських обрядів пов’язана з головним для нашого народу заняттям – землеробством. Такі обряди виконувались у різні пори року, тому вони називаються календарними.

Обов’язковою частиною всіх обрядів були ігри, пісні й танці, які мали магічне значення.

Зимові свята й пов’язані з ними обряди починалися в грудні.

Зараз ми святкуємо Різдво - народження Христа, а колись це було свято Коляди – бога світла й радості, який приходив на землю, коли починала скорочуватися ніч і збільшувався день.

Гурти дорослих і дітей ходили від хати до хати, співаючи для господарів обрядові колядки, в яких бажали здоров’я, радості й добробуту, а за це колядників слід було обдаровувати.

Наступне зимове свято в Україні святкують 13 січня. Вечір цього дня зветься Щедрий вечір.

Діти, а часом і дорослі, ходять щедрувати – вітають господарів щедрівками, в яких також звучать найкращі побажання в Новому році, й отримують за це щедру подяку.

Весняні свята й обряди відбувалися в березні.

Весну треба було закликати, запрошувати. Її колись уявляли в образі гарної молодої дівчини, тому майже всі весняні обряди виконували дівчата. Хлопці могли лише спостерігати за ними та іноді брати участь в іграх.

Пісні, якими закликали весну, називалися веснянки.

Серед літніх свят важливе місце займає свято Івана Купала, пов'язане з вшануванням вогню і води.

Дівчата прикрашали квітами й стрічками деревце, яке називалось "купало". Біля нього танцювали. Хлопці розпалювали вогнище, яке мусило горіти до ранку. Обов'язковою була спільна вечеря, а після неї – розваги. Молодь парами стрибали через вогонь, дівчата пускати вінки по воді, і таким чином ворожили на щасливе та нещасливе супружне життя.