ЄС визначає наступні проблеми, на які мають бути націлені зусилля:

- Низький рівень прозорості та меритократичних принципів підбору дослідників

- Низький рівень автономії штатних співробітників у багатьох наукових організаціях.

- Адміністративні, правові, візові та мовні бар'єри для дослідників без громадянства та з третіх країн

- Низька мобільність національних дослідницьких грантів

- Непривабливі робочі та договірні умови

- Різноманітні та несумісні кар'єрні структури

Головними заходами в цьому пріоритеті ЄК вважає ті, які відповідають меті ЄС, що визначена в ERA: забезпечити висококваліфікованим дослідникам можливість вільно переміщатися через кордони, сектори, зокрема академічні та індустріальні, дисципліни, щоб найкращим чином використовувати свої таланти для просування знань та підтримки інновацій по всій Європі і за її межами. Досягнення цієї мети зробить дослідження привабливим варіантом кар’єри в Європі, а дослідники отримають гнучкі навички, що відповідають сучасним та майбутнім потребам (стор.11).

Відкритий, прозорий та заснований на заслугах відбір дослідників для працевлаштування має суттєвий вплив на привабливість дослідницької кар’єри, сприяє мобільності, гендерній рівності та ефективністі дослідницької діяльності. Відсутність мобільності та відповідних процедур найму, що засновані на заслугах може мати згубні наслідки на якість досліджень та призводити до «інбридинга» дослідників в дослідницьких колективах (академічний інбридинг – прийняття на роботу в університет вченого, який отримав в цій же установі вчену ступінь. Дослідження стверджують зменшення ймовірності появи нових ідей у вчених з таким кар’єрним зростанням, так само як генетичний інбридинг зменшує ймовірність появи нових генів в популяції).

В Україні, в умовах суттєвих обмежень фінансування науки, в т.ч. на довгострокові відрядження у передові світові наукові центри така процедура найму на роботу стає дуже важливим елементом для уникнення такого «інбридинга» в середині країни.

Ще одним фактором підвищення ефективності досліджень є підвищення міжгалузевої мобільності між державними та приватними дослідницькими інституціями в обох напрямах і на всіх етапах кар’єри (стор.12). Це можна вирішити на національному рівні шляхом впровадження принципів інноваційної підготовки в аспірантурі (див. р4.2).