Оцінювання якості досліджень

Інструментом для підвищення ефективності національних дослідницьких систем в ЄС вважають міжнародне експертне оцінювання якості досліджень для базового і проектного фінансування. Оцінювання має бути засновано на використанні Європейських кореневих принципів проведення експертизи, забезпечення якості процедур оцінювання, відповідної структури управління процесом, цілісності процесу експертизи та відповідної методології. European Science Foundation опублікував звіт аналізу найкращих практик з експертного оцінювання до 2012 року, який залишається актуальним до цього часу. В другому розділі цього документу наведена практика використання для п’яти інструментів проектного фінансування від індивідуальних дослідників до центрів передового досвіду (Centres of Excellence) та дослідницьких інфраструктур.

Цей документ можна покласти в основу Положень проведення конкурсів майбутнього Національного фонду досліджень та внесення змін до Положень з проведення конкурсів розпорядників державних коштів.

Така методологія експертного оцінювання була впроваджена в різних установах Європи для підвищення конкуренції і при базовому фінансуванні досліджень. Найкращими практиками для наукових інститутів вважається методологія Товариства Макса Планка та Асоціації Лейбніца. Відмінність цих методологій існує у відсотковому залученні міжнародних експертів, де Товариство Макса Планка використовує максимальну кількість – більше 80 % міжнародних експертів з найкращих центрів світу. Міжнародні експерти із задоволенням беруть участь в проведенні оцінювання якості досліджень наукових інститутів Німеччини, оскільки це стає важливим досвідом для самих експертів та забезпечує підвищення довіри до праць наукових установ Німеччини. НАН України розробила власну методику оцінювання на основі методології Асоціації Лейбніця та за участю провідних експертів Асоціації, які дали високу оцінку цій розробці. Зараз методологія проходить успішне тестування в наукових інститутах НАН України. Залишилося узгодити цю Методику з оцінювання якості досліджень з Положенням МОН про проведення атестації наукових організації, а саме, внести зміни до Положення МОН щодо атестації всіх наукових організацій, які пройшли оцінювання якості досліджень за методикою НАН України. Наприклад, в Положення МОН пропонується додати пункт, що атестація всіх наукових установ відбувається на основі оцінювання якості досліджень за методикою НАН України.

Наступним кроком необхідно розповсюдити цю методику на оцінювання наукової діяльності в університетах, особливо при наданні університетам статусу дослідницький.

Особливість використання цих принципів для університетів була визначена в Англійській методології REF 2014, а зараз у Великобританії впроваджується нова методологія REF 2021. Головними особливостями є оцінювання якості досліджень співробітників університетів, що постійно займаються дослідженнями не менше 20% від повного часу зайнятості:

• оцінка не більше чотирьох завершених робіт від однієї особи,

• обрання фіксованої кількості дослідників для оцінювання за кожною з визначених дисциплін досліджень.

Оцінка якості досліджень складає 65% загальної оцінки, 20% - якість дослідницького середовища та 15% - вплив досліджень на зовнішнє середовище: економіку, культуру та інше.

Статистичні форми в Україні, на сьогодні не дозволяють використання одиниці виміру FTE, що відображає реальну відсутність розподілу навантаження науково-педагогічних співробітників та оплати їх праці за дослідницькою та освітньою складовою. Згідно статистичних форм збираються дані щодо виконання дослідницьких робіт за основним місцем роботи та за сумісництвом без кількісної частки від повного робочого часу. Нема такого розподілу і на рівні окремих університетів. Це приводить до неможливості порівняння якості наукової діяльності науково-педагогічих працівників ВНЗ та викривлення міжнародних статистичних даних. В результаті статистичні дані ООН дають кількість дослідників у вищих навчальних закладах України за 2015 рік 5272 осіб, а в одиницях FTE – 4043 одиниці. В той же час, в статистичному збірнику «Наука та інновації в Україні» дається така сама цифра кількості дослідників (близько 5 тисяч осіб) у вищих навчальних закладах за основним місцем праці і значно більшу цифру дослідників (близько 45 (!) тисяч осіб) у вищих навчальних закладах, що виконують наукові роботи за сумісництвом. З огляду на загальну кількість дослідників в Україні за даними ООН 53835 осіб (43016 в одиницях FTE), врахування дослідників у вищих навчальних закладах, що працюють за сумісництвом, а саме науково-педагогічних працівників, мають суттєво змінити ці кількісні показники. Суттєво зміняться і показники, які обчислюються з використанням даних про кількість дослідників в різних одиницях виміру. Приведення системи збору даних у відповідності до Світових стандартів є нагальною справою для порівняння стану речей в національній дослідницькій системі з іншими країнами світу.