Наявні документи, закони, стратегії. (Існуючі документи, дотичні політики, в т.ч. закони, стратегії )

Основними нормативно-правовими документами, які безпосередньо регулюють сферу трансферу технологій в Україні є закони України: «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій», «Про інноваційну діяльність», «Про інвестиційну діяльність», «Про наукову та науково-технічну діяльність», «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності», «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки», «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків», «Про наукові парки»; «Про наукову та науково-технічну експертизу»; «Про науково-технічну інформацію»; «Про індустріальні парки»; «Про авторське право і суміжні права», «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі».

Міжнародні рекомендації. На замовлення МОН України у 2016 році проведено незалежний європейський аудит національної системи досліджень та інновацій України за допомогою інструменту “Горизонт 2020” з підтримки національних політик Policy Support Facility (PSF). Заключний звіт вказує на “розрив” в діях між різними інституціями України щодо розвитку інновацій, що потребує розробки міжвідомчої (“cross-governmental”) стратегії досліджень та інновацій, використання кращих європейських практик підтримки трансферу знань та розвитку інновацій: інноваційні ваучери, програми мобільності науки та промисловості, спільні дослідницькі проекти, участь у пріоритетних багатосторонніх європейських ініціативах, тощо. Ці висновки були підтверджені і в 2017 році рекомендаціями Світового банку щодо розробки більшою мірою спрямованого на пріоритети та збалансованого портфелю програм підтримки в галузі науки, інновацій та техніки для вирішення проблем інноваційних процесів як з боку попиту, так і пропозицій.

В Україні створено ряд центрів та мереж трансферу технологій, такі як Українська мережа трансферу технологій, Українська інтегрована система трансферу технологій, Автоматизована система формування інтегрованих міждержавних інформаційних ресурсів (АСФІМІР). Україна має значний досвід участі в проектах програми «EUREKA» починаючи з 1993 року. У 2011 році створено консорціум EEN-Україна. Для cприяння комерціалізації результатів науково-технічної діяльності навчальних закладів/наукових установ в Україні створені 22 наукові парки. Для здійснення фінансової підтримки інноваційної діяльності суб'єктів господарювання різних форм власності створено спеціалізовану державну небанківську інноваційну фінансово-кредитну установу, що надає фінансові інструменти для реалізації інноваційних та інвестиційних проектів та стартапів. Помітні успіхи демонструють ІТ стартапи, які переважно орієнтовані на глобальні ринки. Саме в цій сфері формується власна екосистема.

В той же час не достатньою є фінансово-організаційна підтримка функціонування підрозділів з трансферу технологій та інноваційної діяльності, фіксація і облік інтелектуальної власності у наукових установах і ЗВО. Центри й мережі трансферу технологій належним чином не інтегровані між собою та з іншими елементами інноваційної інфраструктури країни.

Однією з важливих проблем, що гальмує в Україні передачу результатів досліджень з наукових установ та вищих навчальних закладів до промисловості, є відсутність в Україні фінансових, зокрема кредитних, податкових механізмів підтримки трансферу результатів досліджень.

Розроблено зміни до спеціального законодавства у сфері ІВ з урахуванням положень Угоди про асоціацію та європейських директив та регламентів у сфері ІВ. В юридичній площині проблемою є неврегульоване питання розподілу права інтелектуальної власності на технологічні розробки, виконані за бюджетні кошти. Органами виконавчої влади не забезпечується виконання норм чинного законодавства щодо оцінки та обліку нематеріальних активів. Належний контроль за документами фінансової звітності, якими підтверджена виплата авторської винагороди, з боку фіскальної служби відсутній.

Незважаючи на зобов’язання України в Угоді про асоціацію з ЄС щодо розвитку науково-технічного потенціалу, наразі наявна неузгодженість з Європейською політикою передачі знань та відкритих інновацій. Розвиток інноваційних систем відповідно європейської парадигми «Open Innovation 2.0» відбувається за рахунок залучення до інноваційного процесу у відкритих інноваційних екосистемах (ВІЕ) усіх зацікавлених сторін - промисловості, державних установ, академічних кіл, громадян у всіх їх ролях для створення нових ринків, нових продуктів, нових послуг за рахунок переходу від лінійних інновацій до паралельних взаємопов’язаних інноваційних процесів. Отже, ВІЕ

— суб’єкт інноваційної інфраструктури, комунікаційний інструмент публічно-приватного партнерства, спрямований на об’єднання, засобів і ресурсів та надання різного виду послуг суб`єктами інноваційної діяльності, що взаємодіють між собою на договірних засадах, усім зацікавленим сторонам для створення нових знань, продуктів, послуг, технологічних ринків за рахунок переходу від лінійних інновацій до паралельних взаємопов’язаних інноваційних процесів.

Підтримка трансферу технологій та знань на рівні ЄС здійснюється через низку організаційно-фінансових інструментів, що не застосовуються в Україні. У Середньостроковому плані дій Уряду до 2020 року серед проблем сфери науки й технологій України зазначено відсутність дієвого механізму комерціалізації досліджень та стимулів для цього. Необхідно передбачити систему стимулів для розвитку інноваційної діяльності, у тому числі стартапів, спін-оф компаній, інших суб'єктів інноваційної діяльності на початковій стадії реалізації їх проектів.