Царебожник, прихильник канонізації московського царя Івана Грозного та Григорія Распутіна
У листопаді 2007 року велика кількість православних (пов'язаних з УПЦ МП) та проросійських організацій України надіслала колективного листа на ім'я Міністра закордонних справ РФ, посла РФ в Україні, та керівника представництва в Україні Російського центра міжнародного наукового та культурного співробітництва. У цьому листі засуджено громадську діяльність Валерія Каурова, а його самого звинувачено у політичному та фінансовому шахрайстві.[19][6] 21 грудня 2007 року Архієрейський собор УПЦ МП прийняв спеціальну резолюцію про діяльність громадської організації «Союз Православних Громадян України» та її голови, Валерія Каурова. Резолюція наголошує, що діяльність вказаної організації «не має відношення до УПЦ. Голова цієї організації, пан Валерій Кауров, не має права представляти позицію УПЦ МП та висловлюватись від її імені з будь-яких питань». Собор також засвідчив, що окремі дії та висловлювання В. Каурова «спрямовані проти Української Православної Церкви та шкодять її рятівній місії у суспільстві». Резолюція також визнала деструктивним втручання в церковне життя України «політичних та навколоцерковних організацій, в тому числі і закордонних, котрі підтримують діяльність пана Каурова та його прибічників»[20][21]. Пізніше Валерій Кауров вдавався до прямої брехні щодо резолюцій Арієрейського Собору УПЦ МП, що було знову спростовано головою УПЦ МП митрополитом Володимиром[22].
Протокол №2 засідання Собору єпископів Української Православної Церкви
На засіданні Собору єпископів Української Православної Церкви під головуванням Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського і всієї України були присутні:
1. Його Блаженство, Блаженніший Володимир, Митрополит Київський і всієї України; 2. Преосвященний Іоаннікій, митрополит Луганський і Алчевський; 3. Преосвященний Онуфрій, митрополит Чернівецький і Буковинський; 4. Преосвященний Іриней, митрополит Дніпропетровский і Павлоградський; 5. Преосвященний Лазар, митрополит Сімферопольський і Кримський; 6. Преосвященний Ніфонт, митрополит Луцький і Волинський; 7. Преосвященний Антоній, митрополит Хмельницький і Старокостянтинівський; 8. Преосвященний Марк, архієпископ Хустський і Виноградівський; 9. Преосвященний Іонафан, архієпископ Тульчинський і Брацлавський; 10. Преосвященний Варфоломей, архієпископ Рівненський і Острозький; 11. Преосвященний Василій, архієпископ Запорізький і Мелітопольський; 12. Преосвященний Сергій, архієпископ Тернопільський і Кременчуцький; 13. Преосвященний Николай, архієпископ Білогородський, вікарій Київської Митрополії; 14. Преосвященний Феодор, архієпископ Кам'янець-Подільський і Городокський; 15. Преосвященний Софроній, архієпископ Черкаський і Канівський; 16. Преосвященний Вісаріон, архієпископ Овруцький і Коростенський; 17. Преосвященний Пітирим, архієпископ Миколаївський і Вознесенський; 18. Преосвященний Августин, аріхєпископ Львівський і Галицький; 19. Преосвященний Анатолій, архієпископ Сарненський і Поліський; 20. Преосвященний Гурій, архієпископ Житомирський і Новоград-Волинський; 21. Преосвященний Симеон, архієпископ Вінницький і Могилів-Подільський; 22. Преосвященний Єфрем, архієпископ Криворізький і Нікопольський; 23. Преосвященний Іоанн, архієпископ Херсонський і Таврійський; 24. Преосвященний Павел, архієпископ Вишгородський, вікарій Київської Митрополії; 25. Преосвященний Онуфрій, архієпископ Ізюмський, вікарій Харківської єпархії; 26. Преосвященний Митрофан, архієпископ Білоцерківський і Богуславський; 27. Преосвященний Володимир, архієпископ Почаївський, вікарій Київської Митрополії; 28. Преосвященний Филип, архієпископ Полтавський і Миргородський; 29. Преосвященний Пантелеімон, єпископ Кіровоградський і Новомиргородський; 30. Преосвященний Інокентій, єпископ Конотопський і Глухівський; 31. Преосвященний Амвросій, єпископ Чернігівський і Новгород-Сіверський; 32. Преосвященний Агапіт, єпископ Сєверодонецький і Старобільський; 33. Преосвященний Пантелеімон, єпископ Олександрійський і Світловодський; 34. Преосвященний Лука, єпископ Васильківський, вікарій Київської Митрополії; 35. Преосвященний Арсеній, єпископ Святогірський, вікарій Донецької єпархії; 36. Преосвященний Мелетій, єпископ Хотинський, вікарій Чернівецької єпархії; 37. Преосвященний Алексій, єпископ Білгород-Дністровський, вікарій Одеської єпархії; 38. Преосвященний Антоній, єпископ Бориспільський, вікарій Київської Митрополії; 39. Преосвященний Митрофан, єпископ Горлівський і Слов'янський; 40. Преосвященний Варнава, єпископ Макіївський, вікарій Донецької єпархії; 41. Преосвященний Єлисей, єпископ Бердянський і Приморський; 42. Преосвященний Никодим, єпископ Володимир-Волинський і Ковельський; 43. Преосвященний Іриней, єпископ Ніжинський і Батуринський; 44. Преосвященний Володимир, єпископ Шепетівський і Славутський 45. Преосвященний Іларій, єпископ Сумський і Охтирський; 46. Преосвященний Пантелеімон, єпископ Івано-Франківський і Коломийський; 47. Преосвященний Серафим, єпископ Яготинський, вікарій Київської Митрополії; 48. Преосвященний Євлогій, єпископ Кременчуцький і Хорольський; 49. Преосвященний Іоасаф, єпископ Каховський і Бериславський; 50. Преосвященний Александр, єпископ Переяслав-Хмельницький, вікарій Київської Митрополії.
МАЛИ МІРКУВАННЯ про затвердження рішень Священного Синоду щодо розділення -
- Херсонської єпархії - на Херсонську і Каховську єпархії (журнал № 120 від 14 грудня 2007 р.);
- Полтавської єпархії - на Полтавську та Кременчуцьку єпархії (журнал № 109 від 14 листопада 2007 р.);
- Кіровоградської єпархії - на Кіровоградську та Олександрійську єпархії (журнал № 68 від 27. 07. 2007 р.),
Після голосування: за - 50, проти - 0, утрималися - 0
УХВАЛИЛИ: затвердити рішення Священного Синоду (журнал № 68 від 27. 07. 2007 р., журнал № 109 від 14. 11. 2007 р., журнал №120 від 14. 12. 2007 р.).
СЛУХАЛИ доповідь Керуючого справами Української Православної Церкви Преосвященного Митрофана, архієпископа Білоцерківського і Богуславського про сучасний стан УПЦ.
УХВАЛИЛИ: доповідь прийняти до відома.
СЛУХАЛИ інформацію Його Блаженства, Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського і всієї України про звернення, які надійшли від УАПЦ та УПЦ-КП на адресу Предстоятеля Української Православної Церкви.
УХВАЛИЛИ:
1. Інформацію прийняти до відома.
2. Направити згадані звернення на розгляд Комісії по відновленню єдності Українського Православ'я.
МАЛИ МІРКУВАННЯ про затвердження Статуту про управління Української Православної Церкви у новій редакції.
Після голосування: за - 50, проти - 0, утрималися - 0
УХВАЛИЛИ: прийняти нову редакцію Статуту про управління Української Православної Церкви.
МАЛИ МІРКУВАННЯ про діяльність Преосвященного єпископа Іполита (Хілько).
УХВАЛИЛИ:
1. Затвердити рішення Священного Синоду від 14 грудня 2007 р. (журнал № 122) щодо звільнення Преосвященного єпископа Іполита (Хілько) від управління Хустською єпархією та почислення його на спокій;
2. Визнати діяльність Преосвященного єпископа Іполита (Хілько) деструктивною і такою, що порушує канонічні основи Церкви, розкладає церковну дисципліну, вводить у спокусу народ Божий, компрометуючи при цьому ім'я Святішого Алексія ІІ, Патріарха Московського і всієї Русі, Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського і всієї України, єпископат та духовенство нашої Церкви, та носить розкольницький характер;
3. Враховуючи в мунулому неодноразові попередження, востаннє попередити Преосвященного єпископа Іполита (Хілько), що, у разі продовження ним деструктивної діяльності, до нього будуть застосовані відповідні канонічні міри;
4. Перегляд справи Преосвященного єпископа Іполита (Хілько) можливий тільки після принесення ним повного покаяння.
МАЛИ МІРКУВАННЯ про прийняття Резолюції Собору єпископів УПЦ з приводу діяльності пана Валерія Каурова.
УХВАЛИЛИ: прийняти відповідну Резолюцію.
Резолюція. Від повноти Української Православної Церкви ми свідчимо, що діяльність громадської організації «Союз православних громадян України» не має відношення до Української Православної Церкви.Голова цієї організації, пан Валерій Кауров, не має права представляти позицію Української Православної Церкви та висловлюватись від її імені з будь-якого питання. Більш того, ми свідчимо, що окремі його дії та висловлювання спрямовані проти Української Православної Церкви та шкодять її спасительній місії в суспільстві.
Ми також засуджуємо так зване «політичне православ'я», яке передбачає внесення в церковну огорожу політичних гасел, оскільке це не відповідає духу Христової проповіді.
Ми вважаємо деструктивним втручання в церковне життя України політичних та навколо-церковних громадсько-політичних організацій, в тому числі закордонних, які підтримують антицерковну діяльність пана Валерія Каурова та його прибічників.
МАЛИ МІРКУВАННЯ про прийняття Звернення Собору єпископів Української Православної Церкви до її вірних чад...
18 квітня 2008. Заходи щодо Валерія Каурова та організації "Союз православных граждан"
Засідання Священного Синоду УПЦ від 18 квітня 2008 року
«Ж У Р Н А Л № 21
СЛУХАЛИ доповідь Керуючого справами Української Православної Церкви Преосвященного Митрофана, архієпископа Білоцерківського і Богуславського, про звернення, яке поступило від пана В.В.Каурова.
ДОВІДКА: На ім’я Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України поступило звернення за підписом пана В.В. Каурова з приводу діяльності громадської організації «Союз православних громадян України».
Собор єпископів Української Православної Церкви на своєму засіданні 21 грудня 2007 року прийняв спеціальну резолюцію, присвячену діяльності цієї організації, в якій серед іншого зазначалося:
«Від повноти Української Православної Церкви ми свідчимо, що діяльність громадської організації «Союз православних громадян України» не має відношення до Української Православної Церкви. Голова цієї організації, пан Валерій Кауров, не має права представляти позицію Української Православної Церкви та висловлюватися від її імені з будь-якого питання. Більш того, ми свідчимо, що окремі його дії та висловлювання спрямовані проти Української Православної Церкви та шкодять її спасительній місії в суспільстві».
Після прийняття цієї резолюції пан В.В.Кауров висловив незгоду з рішеннями Собору і звернувся з апеляцією до Церковного суду Української Православної Церкви.
Голова Суду, митрополит Чернівецький і Буковинський Онуфрій, надіслав йому відповідь наступного змісту:
«У відповідь на Ваше звернення від 29.01.08 за №07-К доводимо до Вашого відома, що Церковний Суд, який з благословення Священного Синоду нашої Православної Церкви мені, недостойному, доручено очолювати, за своїм статусом знаходиться нижче від Суду Архієрейського Собору. Останній наділений повноваженнями вищої Церковної влади, тому рішення Архієрейського Собору не можуть оскаржуватися ані Церковним Судом, ані, тим більше, судом єпархіальним.
Стосовно Вашого питання хотів би зазначити, що Архієрейський Собор, який проходив у Києво-Печерській Лаврі 21 грудня 2007 року, не застосував до Вас жодних судових санкцій, а лише висловив соборну оцінку діяльності «Союзу православних громадян України» і деяких Ваших дій як голови цієї організації. Архієрейський Собор не давав також моральної оцінки ідеям Вашої організації, а лише визнав неприпустимими вульгарність і грубість, за допомогою яких Ви, як голова «Союзу православних громадян України», втілюєте ці ідеї, і те, що Ви виступаєте від імені Української Православної Церкви, не маючи на це благословення нашого церковного священноначалія. Цим Ви компрометуєте всю повноту Православної Церкви в очах зовнішнього світу й вносите смуту і спокусу у внутрішнє життя Української Православної Церкви.
І, нарешті, якщо хочете, прийміть пастирську пораду, що закликає Вас до глибокого християнського осмислення своїх вчинків. Змиріться з рішенням Собору єпископів Української Православної Церкви, не використовуйте простоту й щирість православних християн у досягненні своїх особистих амбіцій, не виступайте від імені нашої Церкви й не вносьте цим сум’яття у розум і серця людей, які перебувають у лоні Української канонічної Православної Церкви й за межами її».
***
17 квітня, напередодні засідання Священного Синоду Української Православної Церкви, до Київської Митрополії надійшов лист пана В.В.Каурова, підписаний 16 квітня та адресований Блаженнішому Митрополиту Київському і всієї України Володимиру, наступного змісту:
«Ваше Блаженство!
Прошло уже 4 месяца с момента проведения Архиерейского Собора и принятия Резолюции относительно деятельности СПГУ. Как известно, некоторые аспекты его деятельности Собор осудил. С тех пор прошел Рождественский пост, Святки, приближается к концу Великий пост. Достаточно времени, чтобы осмыслить происшедшее.
С течением времени стало очевидно, что Резолюцию Собора нужно рассматривать как духовный пластырь для уврачевания тех негативных явлений, которые возникают в церковном обществе. К сожалению, реальность церковно-государственных отношений на Украине такова, что нам, верным чадам Церкви, часто приходится подниматься на ее защиту. На протяжении многих лет организации, входящие в состав СПГУ, неоднократно выступали в защиту попираемых прав верующих УПЦ в различных регионах Украины: Киеве, Одессе, Остроге, Святогорске, Харькове, Полтаве, в Крыму, Чернигове и др. Мы горячо любим Святую Матерь Церковь и всегда готовы были прийти на помощь верующим. Наверное, в пылу этой борьбы мы не всегда правильно выстраивали свою тактику и не всегда пользовались такими словами, из-за которых бы нельзя было обвинить церковное сообщество в излишней политизации.
Никто не может игнорировать мнение Архиерейского Собора. Это дал понять в своем ответе Председатель Церковного суда УПЦ Владыка Онуфрий. Тем более, кое-что в нашей работе было такое, что нам следовало изменить и прислушаться к мнению архиереев. Например, тон наших выступлений, которые можно истолковать как таковые, которые произносятся от имени Церкви, или неосторожные эпитеты, личные оскорбления, которыми мы могли наградить политического деятеля, который, по нашему мнению, осуществляет антицерковную деятельность. Мне не раз Владыка Агафангел говорил, что высказываться надо осторожней, ибо потом все недовольные апеллируют к нему с просьбой «унять» нас. Такая же ситуация с Предстоятелем Церкви: мы что-либо резко скажем, а жалуются Вам. По сути мы были правы, а иной раз, по форме выражения своего мнения, — нет.
Как показало время, точка зрения архиереев в отношении политической деятельности мирян также достойна осмысления. На мой взгляд, общественно-политическая деятельность мирян и создаваемых ими общественных объединений должна строиться на основании Основ Социальной Концепции Русской Православной Церкви, где этот вопрос детально прописан. Чтобы не было перекосов в работе на данном направлении, необходимы постоянные консультации со Священноначалием, что до сих пор происходило довольно не регулярно.
Ваше Блаженство!
Считаю необходимым сказать, что для нас УПЦ — неотделимая часть РПЦ, и епископат в нашей Церкви един. Мы понимаем однако, что есть различные мнения и подходы к разным проблемам, касающимся жизнедеятельности Церкви, построения ее отношений с государством, а также к внутрицерковному диалогу по вопросам устроения самой УПЦ.
Мы понимаем, что Украина неоднородна, также неоднородны и взгляды на будущее Церкви и страны епископата, духовенства и паствы УПЦ. По-разному его видят в Галичине, на Волыни или в Слобожанщине, Донбассе, Новороссии, в Крыму. Отличаются и наши взгляды на будущее Церкви и Украины от взглядов некоторых епископов, священников, мирян. Отличаются наши взгляды и на роль мирян в жизни Церкви и государства от взглядов части церковного сообщества. Для решения этих вопросов нужен спокойный церковный диалог.
Ваше Блаженство! Милостивый отец!
Я сожалею, что Вы, как Предстоятель Украинской Православной Церкви, человек с признанным во всем православном мире авторитетом, из-за нашей запальчивости тяжело пережили эти неприятные месяцы.
Жаль, что такой диалог начался только сейчас, когда мы успели сказать много колкостей. Я — человек верующий и за каждой Литургией слышу: «Блаженни миротворцы, яко тии сынови Божии нарекутся...» Это для меня не пустой звук, поэтому считаю необходимым сделать шаги для преодоления непонимания и наладить со Священноначалием конструктивный диалог, постоянные консультации и сотрудничество.
Мы остаемся на своих основных идеологических позициях, но при этом мы хотим спокойно работать на общее для нас благо Церкви, соразмеряя наши действия с руководством Церкви.
Мы — за единство Церкви под омофором Святейшего Патриарха Московского и всея Руси и за внутрицерковное согласие, которое еще надо вымолить и изрядно потрудиться.
Мы чаем вместе с Вами, Ваше Блаженство, встретить Святейшего Патриарха Алексия Второго на Украине в состоянии мира и спокойствия между клириками и мирянами епархий нашей Матери Церкви.
Мы готовы нести послушание в той деятельности, которую определит нам Священноначалие Украинской Православной Церкви, и продолжить работу непосредственно под омофором Вашего Блаженства.
С глубоким почтением и уважением, испрашивая Ваших святых молитв, Вашего Блаженства смиренный молитвенник, Сопредседатель Союза Православных граждан Украины Валерий Кауров».
УХВАЛИЛИ:
1. Схвально прийняти звернення пана В.В.Каурова як знак його примирення з Церквою.
2. Рекомендувати змінити назву громадської організації «Союз православних громадян України» на таку, яка б відбивала громадський, а не церковний характер цієї організації.
3. Закликати всі мирянські організації, які діють з благословення ієрархів або Предстоятеля Української Православної Церкви, здійснювати свою місію у повній відповідності до Статуту про управління Української Православної Церкви, власних статутів та у послуху до церковного священноначалія, від якого вони отримали благословення на свою діяльність.
11 листопада 2008. Засудження політичного спрямування "Союза православных братств Украины", "Православной общественности Одессы" и "Духовно-патриотического союза "Новоросия"
Під час засідання Священного Синоду Української Православної Церкви 11 листопада 2008 року було розглянуто питання про діяльність Союзу православних братств України (Всеукраїнського Православного братства в ім'я святого Архістратига Божого Михаїла, Всеукраїнського Православного братства Олександра Невського) та деяких інших громадських організацій мирян («Православная общественность Одессы», «Духовно-патриотический союз "Новороссия"»), а також про друковану та відеопродукцію, що розповсюджується з благословення єпископа Іполіта (Хилько).
Ж У Р Н А Л № 93
У засіданні Священного Синоду Української Православної Церкви під головуванням Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського і всієї України —
МАЛИ МІРКУВАННЯ про діяльність Союзу православних братств України (Всеукраїнського Православного братства в ім’я святого Архістратига Божого Михаїла, Всеукраїнського Православного братства Олександра Невського) та деяких інших громадських організацій мирян («Православная общественность Одессы», «Духовно-патриотический союз “Новороссия”»), а також про друковану та відеопродукцію, що розповсюджується з благословення Преосвященного єпископа Іполіта (Хилько).
ДОВІДКА: Союзом православних братств України (Всеукраїнським Православним братством в ім’я святого Архістратига Божого Михаїла, Всеукраїнським Православним братством Олександра Невського) та деякими іншими громадськими організаціями мирян розповсюджуються ідеї та літургійні обряди, які суперечать правилам і вченню Православної Церкви.
Серед таких ідей та обрядів особливо слід відзначити:
— ідею канонізації московського царя Івана Грозного та Григорія Распутіна, що була піддана осуду Архієрейським Собором РПЦ 3-8 жовтня 2004 року;
— так званий «чин всенародного покаяння», який у прихованій формі, відроджуючи єретичне вчення про «викупний подвиг царя», вимагає від віруючих каятися у недостатньому прославленні царської родини; поширюючи хибні есхатологічні страхи, закликає віруючих каятися в тому, що вони прийняли ідентифікаційний номер платника податків, новий паспорт, медичний поліс тощо. Тобто безвідповідально спонукає чад Церкви до сектанства та асоціальної поведінки («чин всенародного покаяння» був засуджений Святішим Патріархом Московським Алексієм ІІ у зверненні до духовенства на Єпархіальних зборах у Москві 24 грудня 2007 року).
З метою поширення цих ідей і положень Союзом православних братств України та іншими організаціями мирян («Православная общественность Одессы», «Духовно-патриотический союз “Новороссия”» та ін.) проводяться хресні ходи без благословення Священноначалля, під час яких присутнім роздають «ікони» царя Івана Грозного та Григорія Распутіна, Божої Матері «Орлиные крылья», Божої Матері «Державна» із зображеним на іконі Григорієм Распутіним, а також тексти виданого зазначеними організаціями «чину всенародного покаяння».
З подібною метою Союз православних братств України розповсюджує газети «Дух християнина» та «Пасха Третьего Рима», які було заборонено розповсюджувати у храмах та монастирях постановою Священного Синоду Руської Православної Церкви від 15 квітня 2008 року (журнал № 32), оскільки діяльність цих видань визнана «шкідливою для Церкви, такою, що вносить у середовище православних християн дух неправди, розбрату та розділення».
Сіючи серед віруючих Української Православної Церкви смуту, непорозуміння та недовіру до Священноначалля, Союз православних братств України поширює звернення колишнього єпископа Діомида, діяльність якого засуджена Архієрейським Собором Руської Православної Церкви 24-29 червня 2008 року, а сам він позбавлений архієрейського сану постановою Священного Синоду Руської Православної Церкви від 6 жовтня 2008 року (журнал № 90); а також деякі друковані та відео видання, які мають благословення колишнього єпископа Діомида та заштатного єпископа Української Православної Церкви Іполита (Хилька), звільненого на спокій постановою Священного Синоду Української Православної Церкви від 14 грудня 2007 року (журнал № 112).
Богословсько-канонічна комісія при Священному Синоді Української Православної Церкви з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира проаналізувала відеоматеріали та книги, що мають гриф «По благословению Преосвященного епископа Ипполита (Хилько)». Комісія констатувала, що ці видання містять: пропаганду «чина всенародного покаяння» та інших псевдоцерковних послідувань Таїнства сповіді, вчення про викупний характер смерті царя Миколи II, підтримку ідеї канонізації царя Івана Грозного та Григорія Распутіна, проповідь недовіри до церковної ієрархії, наклепи на адресу Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Сергія (Страгородського), нагнітання паніки та страхів у зв’язку з персональною ідентифікацією громадян та новими документами, пропаганду хибної есхатології.
Розповсюджуючи зазначені видання і влаштовуючи відповідні маніфестації, Союз православних братств України в такий спосіб висловлює підтримку діяльності Преосвященного єпископа Іполіта (Хилька) та колишнього єпископа Діомида. Розповсюджувані Союзом православних братств України за благословенням цих осіб видання завдають великої шкоди просвітницько-місіонерській діяльності Церкви.
Крім того, Союз православних братств України продовжує брати участь у самочинних акціях, які проходять під політичними гаслами, що заборонено Статутом про управління Української Православної Церкви (розділ XІ, п. 2), а також суперечить постанові Священного Синоду Української Православної Церкви від 18 квітня 2008 року (журнал № 21, п.3).
УХВАЛИЛИ:
1. Засудити політичне спрямування діяльності Союзу православних братств України (Всеукраїнського Православного братства в ім’я святого Архістратига Божого Михаїла, Всеукраїнського Православного братства Олександра Невського) та деяких інших громадських організацій мирян («Православная общественность Одессы», «Духовно-патриотический союз “Новороссия”»), а також розповсюдження та пропагування Союзом православних братств України та іншими громадськими організаціями мирян ідей і літургійних обрядів, які суперечать правилам і вченню Православної Церкви, а саме:
— пропагування ідеї канонізації московського царя Івана Грозного та Григорія Распутіна;
— розповсюдження так званого «чину всенародного покаяння».
2. Висловити занепокоєння з приводу поширення Союзом православних братств України серед віруючих УПЦ звернень колишнього єпископа Діомида, діяльність якого була засуджена Архієрейським Собором РПЦ 24-29 червня 2008 року, а сам він позбавлений архієрейського сану постановою Священного Синоду РПЦ від 6 жовтня 2008 року (журнал № 90); а також інших видань, які мають «благословення» зазначеної особи та єпископа Іполита (Хилька), звільненого на спокій постановою Священного Синоду УПЦ від 14 грудня 2007 року (журнал № 122).
3. Просити Преосвященного єпископа Іполита (Хилька) утриматися від надання благословення на видання книг, періодичних видань та відеоматеріалів, які містять згадані вище хибні екклезіологічні, сотериологічні та есхатологічні погляди, що суперечать віровченню Православної Церкви.
4. Керуючись Статутом про управління Української Православної Церкви (розділ XI, пункт 5)*, відкликати благословення на діяльність Союзу православних братств України.
5. Підтримуючи ініціативи духовенства і мирян щодо проведення хресних ходів, які є видимим проявом віри та благочестя народу Божого, водночас звернути увагу на необхідність організації та проведення їх з благословення Священноначалля та в рамках церковної дисципліни.
6. Закликати православні братства та інші мирянські організації у своїй діяльності керуватися віровченням Православної Церкви та святими канонами, діяти у послуху до Священноначалля Української Православної Церкви та згідно з власними Статутами і Статутом про управління Української Православної Церкви.
*Статут (розділ XI, пункт 5): «У разі порушення братствами чи сестринствами віронавчальних, канонічних або церковно-дисциплінарних норм, а також у випадку, коли їхня діяльність не відповідає задекларованим меті та завданням, єпархіальний архієрей має право відкликати своє благословення на діяльність братства чи сестринства». (http://orthodox.org.ua/page/statut-upts)
28 Серпня 2014
Відступництво "політичного православ'я"
Засудження В.Каурова 2007р.
Відлучення В.Лукіянника 2011р.