Qui tacet consenlire videtur
Підписаний у Рівному 13.11.2014 Меморандум про єдину Українську Помісну Православну Церкву викликав реакцію в українському суспільстві… Дев’яносто дев’ятий раз всі заговорили про активізацію процесів об’єднання та їх перспективу. Що і не дивно.
Для православних єдність – це у одне зі священних слів. Чим можна виправдати її відсутність? Чи Христос розділився?..
Відсутність єдності – це абсурд, щось абсолютно нестерпне і неможливе. Але ми, православні, роками живемо у цьому абсурді (і досить комфортно живемо).
Радує коли бачиш, що знаходяться люди, які готові присвятити себе добрій і славній справі лікування розколу. Але всі їх зусилля будуть марними, якщо вони діятимуть проти симптомів, а не причин хвороби. Покищо «лікарі» чомусь бажають її не помічати, хоча вона всім дуже добре відома. Тому ми закликаємо усіх добрих українців або утриматись від імітування боротьби за єдність, або, – якщо результат дійсно потрібен, – то не гратися, а бити саме по цілі.
Головна причина трагічного розділення православних – це похабний російський етнофілетизм. Саме зіткнення з ним виштовхнуло мільйони людей з «російської церкви», шукати «української». І надалі процес тільки посилюється, бо якщо раніше філетизмом смерділо на рівні «воцерковленого» вуличного хама, то віднедавна ним смердить уже прямо з амвону. А з початком проповіді «російського світу», філетизм перетворюється на обов'язкову ознаку лояльності до патріарха і набуває, зрештою, чіткої форми єресі.
Православних розділило нове і виразно не апостольське вчення, яке не знаходить жодного опертя ні в Символі віри, ні у Святому Писанні, ні в елементарному здоровому глузді, ні в голосі совісті. Ми свідки створення нечуваної релігії російських державошанувальників, де від православ’я залишається лише скорлупа зовнішньої обрядовісті.
Причому, безсумнівна єресь не знаходить жодного (винятки підкреслюють правило) засудження в РПЦ. І це, звичайно, не тому, всі поголовно поробились запеклими боговідступниками. Більшість, як думаємо, помічає, що «воно трохи не теє…», але… мовчить. Бо якось не патріотично буде. І не достатньо смиренно: хіба добре протиставляти себе народу (начальству)? Кадрові питання у РПЦ вирішуються швидко.
На когось впливає отарний самогіпноз – зачарованість масштабами єресі. Інстинкт промовляє: не можуть, мовляв, «усі» помилятися, – біжи за натовпом… Але у вірних інша дорога – її вказує голос Пастиря. (Івана 10:4)
Отож є прямі зрадники віри, а є «опосередковані». Думається, що на останніх більша провина, – вони, на відміну від запалених єретиків, «відають, що творять». «Непомічання» єресі є сумною ознакою віросповідної кризи в РПЦ.
З іншого боку – в УПЦ КП теж примовчують. От здавалося б кому говорити, - хоча б виходячи з логіки боротьби. Але ні. Філаретівці можуть засудити Путіна, російську агресію, але не єресь «російського світу». Не комфортно: з політичного боку – поглибить конфлікт з росіянами, дасть «козирі» патріарху Кирилу щодо «священної війни», зашкодить «визнанню» КП з боку світового православ’я… Все правильно. По людському так і є ... якщо мислити категоріями політики.
Лояльність до єресі в обох ворогуючих конфесіях вказує на те, що віра, на жаль, давно перестала бути пріоритетом у словах і діях «кар'єрних християн». Це ознака безсумнівна ознака віросповідної катастрофи: «Ось дні настають, говорить Господь Бог, і голод пошлю Я на землю, не голод на хліб, і не спрагу на воду, але спрагу почути Господні слова!» (Амос 8:11)
У зв’язку з цими «пріорітетеми» запитання – а який сенс у такому об’єднанні православних, де Істина грає допоміжну роль? Де дика і нестерпна єресь не помічається і не засуджується? Це була б єдність, заради самої себе, єдність у боговідступництві, – тікати треба від такої єдності! Подякуємо благому Людинолюбцеві Богу, що вона не можлива.
Але віримо, що єдність прийде обов’язково, – і через покаяння в байдужості. Це станеться тоді, коли православні покинуть віру у тепленьке і комфортне, політкоректне християнство; коли вірні оберуть шлях свого покликання і засудять отруйне вчення саме як «кирилівську єресь». Правда, тоді доведеться іти тісними воротами, але це дорога до життя. Саме подвиг віри і спільна боротьба за найсвятішу мету здатні творити диво єдності. Звичайно – бути єдиними православні можуть лише у Христі.
Ми говоримо не про якесь відсторонене питання гіпотетичної єдності (організаційної впорядкованості УПЦ), – це питання спасіння душі і життя вічного для кожного з вірних. Бо втративши Істину ми не просто втрачаємо багато, – в такому разі ми втрачаємо все. Стати відступником – це найгірше, що може статися з людиною. Тому будемо пильні: якщо ми вірні, то повинні берегти свою віру.
Говорить Писання, що коли ми знаємо про гріх ближнього, і не викриваємо його, то стаємо співучасниками гріха (Левит 5:1, 19:17). Апостоли Господні навчають нас засуджувати грішника перед усіма (Луки 17:3, 1 Тимофію 5:20), тож не будемо «приставати до чужого гріха»!
На додачу і сумління наше не дозволяє бути байдужими до чужої біди. Коли бачимо, що людина ходить по слизькому, хіба не попередимо її про небезпеку? Тим більше не змовчимо, як ітиметься про найгіршу загрозу для спасіння душі. Якщо незбагненно помилував нас Бог, і ми маємо яку крихту любові до ближнього, то як зможемо спокійно дивитися на його загибель у єресі? Чи не застережемо його подвійно, як велить євангеліст? (Матвія 18:15)
Наш обов’язок любові забороняє нам «не помічати» смертельної загрози єресі. Тому годиться нам у розмовах і листах, з усією лагідністю просити ближнього відцуратися боговідступницького зла. Наше немічне слово не завжди порятує єретика (може взагалі ніколи цього не станеться), але збагатимось уже тим, що самі вже не будемо співучасниками гріха, бо сказано: «Зі слів своїх будеш виправданий, і зі слів своїх будеш засуджений» (Матвія 12:37).
Російська війна 2014-2015рр. і віровідступництво «російського світу» – це бич для вірних, заклик прокинутись від смертного сну. Тож станемо, відкинувши зрадницьку злу байдужість, шукати спасіння, миру, втіхи і любові, щоб і в нашій немічності прославилось святе ім’я Благого Господа і Бога нашого Ісуса Христа.
28.11.2014 Іван Горобець