Плакатні ікони РПЦ

Магічне православіє: лжеікона Порт-Артурская

1. Чудо написання ікони оперативно-стратегічного значення

11.12.1903 у Києві з'явився пророк, який усім розповідав про те, як з ним розмовляє Богородиця. Виходець із сонячної Бесарабії отаборився у Лаврі де поширював інформацію отриману від «Пречистої Діви»: віщував хрещеному люду скору війну, а умовою перемоги називав написання спецікони. Колишній учасник програної Кримської війни і невдалої оборони Севастополя 1854-1855 старий матрос Фйодор (Фео́дор) Катанскій без усякого успіху два місяці проповідував нове одкровення, постійно стикаючись з відвертими проявами скептицизму. Що зовсім не дивно.

Але маловіри були осоромлені! Тільки 06.01.1904 почалась російсько-японська війна, на московщині відразу знялась шалена (що добре знайомо сьогоднішнім українцям) мілітариська істерія. «Города і весі», міські думи, земства і волості; богодане начальство і воцерковлена чернь наввипередки почали «дерти тільняху на грудях», доводячи один-одному, хто з них крутіший православніший. Сплеск всенародної, воцерковленої, лютої ненависті до «макак» міцно ударив до москвинської, і без того слабої голови. Тепер, на хвилі загального психозу, сумніватися у віщуваннях Фйодора Катанського стало просто неможливо, – таке міг собі дозволити хіба ярий «фашіст», жидомасон і «націонал-прєдатєль». Адже з пророцтва виходило, що ця війна «священна» і Богородиця поведе полки святоросичів до нечуваної перемоги.

• Тепер засумніватися у матросику було те саме, що сумніватися у нашому Господі! За кого Бог?!! Звичайно за нас, понімаш, за православних! «Гдє русскій солдат, там і Бог Свят»... Тож і не дивно, що москвини усі раптово увірували у матроса і його священну волю (чи волю Богородиці) похапцем виконали, – ікону яка повинна була гарантувати їхню перемогу у російсько-японській війні було написано.

Кумедно, що «російський бог» завжди береться чудесно допомагати Забордрні саме тоді, коли її війська мають величезну перевагу над ворогом. (Скажімо так було під час Чудської битви Алєксандра Нєвского).

2. Як матрос-пророк Фйодор чудесно передбачив війну 1904-1905 рр.

Для неосвіченої юрби могло видатись, що матрос Фйодор дійсно напророчив майбутню війну. Але насправді хмари на Сході збирались дуже довго. Все почалось іще у 1895, коли москва відібрала у японців їх здобич, вирвану нею у Китаю за Симоносекським договором. Але богоносці тоді посварились не лише з самураями, вони ухитрились налаштувати проти себе ледь не весь світ – навіть їх союзниця, русофільська Франція і та проголосила нейтралітет у майбутній війні.

Китайцям чомусь не сподобалось, що москва, яка письмово гарантувала непорушність кордонів Китаю сама захопила Порт-Артур... привід для агресії був просто чарівний: «якщо ми не захопимо порт, то це зроблять англійці».

Міжнародна ізоляція – беззаперечне досягнення святого царя Ніколая ІІ. Зараз не всі знають, що він свого часу теж був знаним майстром гібридного війни. Але якось настала така пора, що його «багатоходівочки» (напр. «хитре» перевдягання святоросійських солдатиків у лісорубів, створення військової бази у Кореї під виглядом лісового промислу у травні 1903) добряче усім допекли.

Крім того, «батьківщина слонів» радикально пробрехалась: у квітні 1903 вони знову грубо порушили власні зобов'язання щодо виведення правовірних чудо-богатирів з Маньчжурії, чим розгнівили навіть феодальний, слабий, смертельно переляканий Китай. Більше того – з червня 1903, на фоні порожніх переговорів з японцями, миролюбива Забордюрня почала шалено закачувати залізницею війська на Далекий Схід...

Все явно йшло до «миру»! Останнім штрихом святого царя стало призначення своїм намісником у регіоні адмірала Євгєнія Алексєєва – угорілого мілітариста і шовініста, який марив ідейками Жовторосії. Надаючи необмежені повноваження запаленому прихильнику приєднання Маньчжурії до росімперії москвини не обманювались щодо результатів: як повідомляв їхній посланник барон Роман Розен, у Японії це шокуюче призначення сприйняли як акт агресії. [https://rg.ru/2015/08/17/rodina-mikado.html]

• Тому вступ у війну був раптовим, але його зовсім неможна назвати несподіваним. Принаймні для тих, хто умів читати газети. Можливо серед шанувальників пророка Фйодора таких було небагато, але зовсім не виглядає таким уже чудом, що сам пан Фйодор читати газети таки умів.

3. Чудесний сон: що сниться матросам? Чудо матроської пророчої сонливості

Матрос-пророк удостоївся побачити у чудесному сонному видінні не лише Богородицю, але і Предвічного Бога, ангелів та архангелів. Причому говорила з матросом лише Пречиста Матір, а інші присутні – Господь з ангелами, мовчки слухали...

• Бог Отець просто прийшов постояти... для надання більшої ваги словам Богородиці... Вас не напружує, що Господь Саваоф виконує роль статиста? Він присутній у масовці винятково заради театрального ефекту, – щоб справити належне враження на матросика... Віра у церковну істинність цього сновидіння точно не принижує Ім'я Господнє?

Богородиця нібито стояла на березі затоки (ці деталі важливі для написання флоторятівної, гарантійної ікони) і тримала у руках великий довгастий плат з бузковою облямівкою та зображенням Нерукотворного лику Спасителя. Риза Богородиці була синя, а верхнє вбрання коричневе. Ногами Богородиця попирала оголені двосічні мечі, а над її головою ангели у хмарах тримали царську корону. Поверх цієї корони була друга, стилізована корона, утворена перехрещеними веселками з хрестом нагорі. Праворуч над ликом Богородиці знаходився Архистратиг Михаїл з корогвою, а ліворуч – Архангел Гавриїл з гілкою білих квітів. Ще вище Безтілесні Сили підтримували хмари, на яких сидів Господь Саваоф; під стопами Його ширяли Серафими, а над Ним був напис: «Хай буде єдине стадо і єдиний Пастир». Позаду Богородиці на березі, в тумані сяяли вогні міста, яке вона осіняла зображеним ликом Христа.

Богородиця повідала матросу, що невдовзі на Забордюрню чекає важка війна. Вона наказала виготовити за мотивами сонного видіння ікону і відправити її у Порт-Артур, обіцяючи москалям перемогу і заступництво у битвах: «Якщо ікона Моя утвердиться у стінах міста, то православіє торжествуватиме над язичництвом і російське воїнство здобуде перемогу, допомогу і покровительство».

• Взагалі у православ'ї існує ультракритичне ставлення до сновидінь. Скажімо преподобний Никодим Святогорець забороняє вірити снам, навіть тоді, коли вони беззаперечно походять від Господа: «Навіть якщо ти дізнаєшся з багатьох явних причин, що видіння, які явлено тобі, істинні і йдуть від Бога, все одно завжди тікай від них, скільки можеш, відганяй їх далеко від себе. Не бійся, що Богові не сподобається такий поворот... Він не шкодуватиме. Хто дає смиренним благодать, Той не віднімає її у них через те, що вони роблять по смиренності».

Смисл такої категоричності стає зрозумілим зі Слова Божого: «Якщо є серед вас пророк Господній, то Я відкриюся йому у видінні, уві сні мовитиму йому». (Числа 12:6) Тобто ви можете вірити своїм снам лише при одній умові – якщо ви пророк Господній!

• На основі чого монастирське начальство встановило божественну покликаність матроса-пророка Катанского? Заради того, щоб виконати розпорядження матроса правовірним казенної церкви довелось відсунути Біблію дуже далеко. Але вони це зробили, що свідчить про виняткову «духовну тверезість» братії Києво-Печерської лаври та РосПЦ взагалі. (До суду над відступницькою РосПЦ [Тоталітарне православ'я - предтеча комунізму] – до катастрофи 1917 залишалось 14 років).

РосПЦ визнала видіння незважаючи на його кощунственність, бездуховність і магічні практики від імені Пречистої Матері.

4. Духовні наслідки матроського сну

• Якщо Господь Саваоф дійсно втручається у війну на боці своїх москви, а Богородиця Діва обіцяє, що «православіє торжествуватиме над язичництвом», то це значить, що загарбницька війна двох держав-хижаків – ніяка не загарбницька, як здається профанам-історикам, а священна, доброчесна і спасительна. Це сакральна війна Світла проти Темряви, Світового Добра проти Вселенського Зла, православія проти язичництва. (Майже як «спецоперація» 2022 РФ проти України).

Якщо так, то ніхто не винен у тому, що сталось: що убили майже двісті тисяч і покалічили півмільйона людей у московських шинелях (не рахуючи втрат японців) – ні святий цар Ніколай ІІ, ні великий князь Алєксандр Міхайловіч та його посібники з «безобразовської кліки» [https://diletant.media/articles/31292278/] Про те, хто винен див. розділ 6 «Іконна естафета».

• Якщо слова Богородиці зі святого Фйодорового видіння правдиві, то для перемоги у священній рос-японській війні москвинам треба просто перевезти вантаж (розміри 149 на 107 см.) з пункту «А» до пункту «Б»... І все!! Більш нічого! Це і є наймерзенніше язичництво, похабна православна магія.

Дико, але у словах матроської «Богородиці» взагалі немає ніякої християнської духовної складової. Зовсім! Немає заклику до покаяння у здійсненому злі, зміни життя, посту, молитви, таємної благодійності... Бо навіщо? Бог і так свій...

• Якщо видіння правдиве, то переможець у «священній рос-яп війні» визначався Богом за результатами доставки ікони: встигнуть москвини привезти зображення – переможе Добро, не встигнуть – Зло... Вочевидь, у Царстві Небесному головне – швидкість. Принаймні по версії РПЦ.

До речі, матроська Богородиця відвела святоросичам критично мало часу на виготовлення і доставку ікони, тому вони, сердешні, і не встигли. Та й пункт призначення дали не близький – перевезти святу поклажу треба було з Києва у Порт Артур – у протилежний кінець світу! І це при тогочасному стані транспортної мережі... І це в Роїсі...

Там відлік ішов на дні! Шанси богоносців були десь 50:50, чи навіть менше. Не дивно, що вони програли. Скажемо відверто: якби «російський бог» з «російською богородицею» не брались чудесним чином допомагати святоросичам, то з огляду на величезну людську і військово-технічну перевагу москвинів, їх перспективи на перемогу були б набагато кращими!

• Якщо московські православні шанують «Порт-Артурскую ікону», то цим вони стверджують свою віру у істинність пророцтва матроса Фйодора. А з пророцтва випливає «істина» про безглуздість людської історії, керованої імпульсивним, жорстоким і байдужим богом, який з нудьги по троху грає в азартні ігри.

Радує, що ми прийняли іншу віру і іншого Бога. Бог християн у рулетку не грає і «щурячих перегонів» не влаштовує.

5. Дивак, пророк чи пройдисвіт?

Містичні видіння інколи бувають від Бога, але на жаль, частіше це диявольська омана чи звичайне людське шахрайство. З чого правовірні РосПЦ взяли, що матроський сон Фйодора – від Господа? Підстави для цього невідомі, але причини церковної легалізації сновидіння повністю зрозумілі – що вигідно богоданому начальству, те й істинно.

Будемо говорити про очевидне: оскільки Порт-Артурскую ікону написано і на честь неї зведено храми (м.Петербург та м.Курган), то це значить що видіння, за яким цю ікону було виготовлено – теж (на думку РосПЦ / РПЦ) істинне. А якщо видіння істинне, то і матрос, якого було його удостоїно від Господа – святий пророк.

Ви знаєте, за всю історію людства зовсім не багато людей сподобалися побачити Бога! Апостоли Петро, Яків та Іван бачили Преображення Сина Людського, пророки Ілля та Мойсей бачили «славу Господню», Іван Хреститель («найбільший із народжених») бачив Духа Святого у вигляді голуба... Десь на початку цього списку православним РПЦ треба золотими літерами вписати ім'я Фйодора Катанского, який бачив самого Господа Саваофа! (Він певно єдина людина на планеті, що лицезріла Бога Отця)...

Чи багато також на світі є людей, яким Пречиста Матір відкривала таємниці майбутнього країн і народів? Це обрані великі святі... До речі про святих – ви читали житіє Фйодора Катанского? Ні?!! А що, цей пророк ще не канонізований? Тоді скажіть, з якого дива РПЦ посоромилась канонізувати пророка Фйодора?..

А вона, доречі сказати, не дуже то відзначається соромливістю. Там кого хоч канонізують. [Фальшиві святі РПЦ] Скажімо у них якийсь Фйодор Ушаков уже 20 років як святий, призначений «небесним покровителем» стратегічної авіації РФ, а при житті здійснив то лише 2 чуда – побив морські сили безнадійно відсталої, хворої Османської імперії та позакривав усі церкви у Херсоні під час епідемії, за що здобув орден «святого Владіміра»...

Чому Фйодор Катанскій – пророк, через якого РосПЦ / РПЦ пізнає волю Предвічного Бога, не канонізований? Тому що нікому навіть у голову не могла прийти така дурниця, що він святий! Недоканонізованість одноразового пророка Фйодора це найкращий доказ фальшивості «богородичного» пророцтва, яке нам може дати найканонічніша у світі РПЦ.

6. Іконна естафета: православні перегони

6.1. Низький старт

Отже, про видіння старого матроса дізналися широкі прочанські маси Києво-Печерської лаври. Коли прийшла звістка про початок рос-яп. війни ніхто вже не сумнівався у істинності пророцтва Фйодора – 10 тисяч жертводавців зібрали суму, необхідну для порятунку імперського флоту написання ікони. (Співбесідник «Богородиці», на жаль, не мав достатньо грошей для виготовлення образу). Було засновано спецкомітет, який «заради рівності» порішив приймати не більше п'яти копійок з душі.

Ох! – і досі голосять єретики-москвовіри – якби ж то адмірали-молодці встигли відправити з Петребурга ту ікону до 09.04.1904! Тоді, враховуючи що шлях до Порт-Артура займав не менше 17 днів, вона б таки устигла до головної бази Тихоокеанського флоту (останній поїзд пройшов 26.04.1904). Тоді б Вселенське Добро перемогло Зло: Манчжурію і Корею вдалося б загарбати, а на Японію накласти контрибуцію! Ох, ох якби...

Але перемогло «Зло»: Роїся ганебно програла війну, втопивши флот, залишивши у китайській глині 170 000 трупів у шинелях та вивізши додому 500 000 калік; Роїся втратила фортецю Порт-Артур, Сахалін і Курильські острови, її потурили із «споконвічно-російської» Маньчжурії. В результаті на самій московщині бехнула революція 1905 з усіма її жахами, терором і «столипінськими галстуками». А все чого? «Кто віноват»?!!

О, це дуже легко встановити! Нескладний підрахунок показує, що остання дата, коли відправка ікони з Петербурга давала шанс на її прибуття до Порт-Артура – 09.04.1904. Тобто єдиним святоросичем, який мав шанс виконати курєрську доставку ікони-спасительки до головної бази флоту був адмірал Владімір Вєрховскій. Він був обраним від «російського бога» стати спасителем їхньої заскорузлої орди! Але він не впорався... не довіз!

Виходить, що «бог» жахливо покарав населення усієї правовірної імперії за «гріхи» одного москвина! Та ви ще погляньте за які гріхи: якби В.П. Вєрховскій був більш розторопним, або менш православним (він притримував ікону вдома з релігійних міркувань), то догодив би «москвобогу» і жахливих трагедій 1904-1907 років би не сталося...

• У страшному світі живуть язичники московського марновірства: «бог» прирікає їх усіх на страждання за недостатню активність одного... Звичайно, у християн усе зовсім навпаки – там Один постраждав заради нас усіх.

6.2. Сублімація і заміщення цілі

Тим часом біда – бездуховні японці лупцюють богоспасаємих москвинів через відсутність спецікони. Правовірний народ з усіх кінців імперії шле листи з вимогами якось таки доставити «чудотворний образ» у Порт-Артур. Терміново потрібні витязі перевезень! Москвини героїчно роблять фотознімки з ікони, але їхня благодатна пошта ухитряється їх загубити. «Росіяни не здаються» і роблять зменшену копію олійними фарбами, яку матрос Плєнков двічі намагається доправити до Порт-Артура – обидва рази безуспішно. Всі невдачі православний люд пояснює тим, що копії не мають чудотворної сили. (Та і то таке – їх же було написано без сакральної присутності матроса Фйодора Катанского).

• Богоносці-єретики реально вважають, що список ікони це благодатно-неповноцінна, слабоенергетична, немічна недоікона... Вочевидь ікони бувають трьох сортів...

Москвини не спиняються: діловод імператорського полювання Ніколай Фйодоров підходить до справи грунтовніше. Спершу він бере у свого духовника – святого Іоанна Кронштадтського благословіння на подвиг транспортний, потім вирушає у Владивосток. Там 21.11.1904 після всенародного молебня він урочисто грузить ікону на ... гріховний норвезький (!) пароплав... Боляче про це писати, але доставити сакральний талісман до Порт-Артура, звичайно ж, знову не вдалось – несприятливі погодні умови...

• Дивовижно, але благословіння канонізованого царебожника, «чудотворця» і «великого молитовника» Іоанна Кронштадтського зовсім не допомогло москвинам у спасительній доставці сакрального вантажу! Містика...

20.12.1904 Порт-Артур здався японцям. Москвини не журяться – спасительну спецікону тепер везуть у діючу армію до похідної церкви головнокомандувача генерала А.Н. Куропаткіна. Парадоксально, але присутність імперського оберегу ніяк не змінила ситуації, – у москвинів і далі тривають чудеса – під Мукденом їх знову жорстоко розбивають значно менші за чисельністю японські війська... Про масштаб згаданого дива у своєму листі згадує незабутнтій Іоанн Кронштадтскій: «Вождь нашого воїнства Алєксєй Ніколайовіч Куропаткін залишив усі піднесені йому ікони у японців-язичників...». Так Люйшунська ікона зникла.

6.3. Сто років потому

Ви не повірете, але москвини і досі не мають спокою! Перегони тривають: 1998 група РПЦ-громадськості виявила в Єрусалимі у антикварному магазині Порт-Артурську ікону. З'ясувалося, що образ вивезли з Гонконгу росемігранти. Експертиза встановила, що зображення відповідає опису і фотографії оригіналу, а його дерев'яну основу з'їв жучок. Після реставрації ікону відправили у Владивосток.

• До речі: цей самий М.М. Осіпєнко помер через хворобу на рак на 31-му році життя. Ніхто не зробив стільки для прославлення Порт-Артурської ікони, як вищезгаданий президент фонду «Порт-Артур»! «Пасіонарій» був організатором купи хресних ходів по РФ, країнах Європи, Африки та Австралії, доставав списки вищезгаданої ікони у Люйшунькоу (Порт-Артур, Китай 2010) та, звичайно, у Дамаск (Сирія 2011). Був удостоєний високих нагород РПЦЗ за допомогу закордонному казачаству.

З огляду на такі чудеса у 2009 РПЦ наважилась внести Порт-Артурську ікону до офіційного місяцеслова Православного календаря МП у список чудотворних ікон Божої Матері. Затверджений текст молитви до ікони шанує її «яко захисницю (!) всієї землі Дальнеєроссійскія» і закликає умолити Сина «да не прєдаст зємлі нашей на поруганіє варваров».

• У цьому мабуть і проблема – як можна захистити від варварів ту землю, у якій уже сидять дикуни? Та, на додачу, судячи з їхньої екзотичної релігії – справжні язичники... Поправді – москвини хочуть неможливого!

7. Догматичний зміст флотоспасительного спецзображення

Незважаючи на те, що ідея сакрального малювання нібито належить «Богородиці», воно повністю перебуває у рамках матроської естетики: море, пальма, два ножа; спокусливі міські вогні крізь туман...

За складністю ікона нагадує герб пересічної африканської країни – тут усе, що можна нашкребти у забобонній благочестивій матроській пам'яті: ангели, архангели, Бог Отець, Богородиця, Нерукотворний Образ... Відчувається прагнення автора до максимізації сакральності, – щоб «подіяло», образ повинен містити якнайбільшу кількість потужних святощів.

Поправді: якщо єресь москвовірів не засудити, то при таких темпах інволюції, крім сугубих ікон другого ступеня у них незабаром з'являться ще й трегубі, почетвірні та поп'ятні...

Якщо ікона зображує тлінний світ, то це не ікона! Тож Люйшунський малюнок це замальовка краєвидів китайського міста з елементами московського політправославного сюрреалізму.

• Поміж Богородицею і Богом Отцем видніються дві перехрещені веселки – що значить се диво? У Біблії веселка це знак миру Бога із людьми і нагадування обіцянки більше не насилати потоп на людство... До чого веселка у Порт-Артурі? Це повинно нагадувати глядачеві що московія – наймиролюбніша держава світу?.. Та нехай, але чому не одна, чому їх дві? Чи це як у випадку з Нерукотворним Ликом у руках Богородиці – спосіб підвищити флотозахисну сакральність зображення?

• Богородиця Люйшунська стоїть на двох мечах... Що се значить? На які богословські роздуми має навести вірного Церкви Христової сей знак? У вас є однозначна відповідь? У мене ні. Можливо два мечі суть знаки духовної і світської влади над світом?.. Якщо так, то виходить, що Богородиця поперає всяку владу на землі і небі... що якось недобре...

Справа у тому, що символіка ікони це священний текст, який повинен бути чітко, правильно і однозначно прочитаним та зрозумілим кожним християнином. Якщо на іконі понакручувано такого, що ніхто нічого до пуття втямити не може, то це ознака ікони некнонічної і беззаконної, яка лише заводить вірних у спокусу.

Отже перед нами нечувана ікона невідомого типу, священні зображення якої сюжетно не поєднані, випадкові, символіка якої (дві веселки, два меча) геть незрозуміла; ікона змальовує світ гріха і містить ознаки спотворення догматики та навіть блюзнірства (туман і джерела світла на іконі, мікрозображення Бога Отця).

Зводимо православний баланс усіх чудес Люйшунської ікони:

• Для РосПЦ (тепер РПЦ) здоровий, патріотичний сон – церковновизнане, істинне одкровення Господнє. Що радикально суперечить православному ставленню до сновидінь.

• РосПЦ визнала сон матроса Фйодора пророчим на хвилі військового психозу 1904 р. із етнофілетичних міркувань – видіння дозволяло сакралізувати московський шовінізм і розпалювати воцерковлену ненависть до японців. А ще дозволяло казенній церкві показати «богоданому» начальнику глибини своєї лояльності і корисності.

• За результатами сновидіння було написано беззаконну ікону посиленої сакральності, яка має магічно-захисне і пропагандисько-мобілізаційне значення, тобто носить плакатний характер. [Плакатні ікони РПЦ]

• Незважаючи на всю ультрачудотворність Люйшунського зображення, РПЦ наважилась його легалізувати лише через 105 років після матроського божественного одкровення.

Якщо видіння Фйодора Катанского істинне, то:

• він єдиний серед людей, хто сподобився побачити невтіленого Бога Отця (!) і за це був не канонізованим у РПЦ;

• російсько-японська війна 1904-1905 рр. була війною «священною» і велась силами Добра заради «торжества православія над язичництвом»;

• Бог Отець з Богородицею дійсно гарантували перемогу Добра при умові своєчасної доставки гарантійної ікони у Люйшунькоу;

• У тому, що Вселенське Зло перемогло винен персонально Вєрховскій Владімір Палич. За його гріх нерозторопності Бог жахливо покарав населення усієї росімперії: 170 000 трупів і 500 000 православних калік;

• Якби «російський бог» з «російською богородицею» не брались чудесним чином допомагати своїм, то з огляду на величезну людську і військово-технічну перевагу москвинів, їх перспективи на перемогу були б набагато кращими!

• Завдяки тому, що «вірний заповітам Богородиці» М.М. Осіпєнко у 2004 році таки доставив копію ікони у Порт-Артур, то з огляду на слова «Якщо ікона Моя утвердиться у стінах міста, то...» москвинів відтепер супрововджуватимуть шалені військові перемоги. Тож тепер можна починати війну – «нагорі» «дали добро»!

• Віра у «Порт-Артурскую ікону» та видіння матроса Фйодора передбачає віру у того бога, який це видіння послав. І це бог, який немає жодного відношення до християнства.

Визнання блюзнірського видіння відступницькою церковю беззаперечно було однією з причин катастрофи 1905 року. Написання і всенародне шанування лжеікони «Порт-Артурской» відкрило шлях до створення іще більш ганебної лжеікони «Августовская Поб’єда» та до катастрофи 1917 року, яка є відображенням духовної катастрофи московського православ'я.

П.С.

«Порт-Артурская ікона є покровителькою Далекосхідної землі Росії, російського флоту та воїнства. Перед іконою моляться про флот, про Росію та Російську Армію, про мир, про позбавлення та захист від нападу ворогів, про Торжество Православія (!), про близьких, що беруть участь у військових діях».

07.04.2022 Іван Горобець