Здобуття автокефалії Українською православною церквою – процес природній і повністю нормальний. Не було ще випадку, щоб політична незалежність православного народу не увінчалась церковною автокефалією.
Може то просто збіг обставин, що виникли півтора десятки помісних церков? Так ні, - для тих, хто вірить у Бога Вседержителя не існує випадку… Тому, якщо Святий Бог допустив це для всіх, то і для нас! Тим більш, що УПЦ і по чисельності вірних і по древності служіння - далеко не остання. Чому Албанська православна церква (до 700 тис. чол.), Польська (500 тис.), Чеська (150 тис.) мають право на незалежність, а величезна Українська, - ні?? Може все діло в географії (вони далі від Москви)?
Тема автокефалії має ще й ту особливість, що рішучих аргументів проти неї просто в принципі бути не може, - ні канонічних, ні правових. Адже це питання організаційне, а не віросповідне. Тут можуть бути лише міркування загального плану про її доцільність чи недоцільність "сьогодні".
Тому у противників автокефалії залишається єдиний "аргумент" – що українці це ... не народ (не держава). Отак, коли сказати зовсім нічого, то аргументом стає тупа і зла маячня.
Засилля базбожників у церковній огорожі (братоненависників, а інколи і відвертих "православних" нацистів) створює ненормальну ситуацію, коли повсюдно ведеться дика і безпідставна агітація проти автокефалії УПЦ. За цією критикою стоїть аж ніяк не прояв благочестя, а вже звична ненависть до України, небажання визнавати того простого факту, що вона реально існує.
А хто такі українці? - народ, як і усі інші, створений Богом (а значить - створений для чогось, зі своїм покликанням). Хто ворог цілому народу, той неминуче і богопротивник, а значить і досягти успіху він ні в чому незможе. Звідси і знаємо, що нічого у них не вийде - вони збудують, а Бог зруйнує! "...промовляє Господь Саваот: Вони побудують, а Я розвалю! І звати їх будуть: Країна безбожности, і народ, на якого навіки розгнівавсь Господь!" (Малахії 1:4)
І вже зруйнував! Нечувана в історії світу справа! На пам'яті одного покоління упали дві російські імперії: царство Романових і комуністичний союз. Наділені залізною силою, а впали як глиняні, без боротьби і без пострілу, - на подив усьому світу...
Загинули, бо обидві були безбожницькими. Від безприкладної ліквідації Пєтром І (царем що впритул підійшов до сатанізму) - патріаршества в Росії і затвердження кощунственного Духовного регламенту (який зберіг свою силу до самого 1917) розпочався Синодальний період духовного рабства. А рабство калічить. Чи не звідти теперішні царебожники, орлопоклонники, політправославні та інші нещасні, яким нема ліку - єретики?
Цар Пйотр ("земний російський бог") перетворив Земну Церкву на міністерство пропоганди та засіб змосковщення приєднаних земель, що мало трагічні наслідки і для багатьох країн і народів. Але найбільшою була духовна трагедія, - Церква стала частиною московського державного апарату, з усіма неминучими негативними проявами, - авторитет її було безнадійно зруйновано. По суті, реформація церкви, проведена Пйотром І, підготувала дорогу комуністичному атеїзму, - "цар-антихрист" став предтечею Владіміра Ульянова.
Дві імперії загинули... Чому ж сьогодні і досі популярна, у певних навколоцерковних колах, ідейка побудови ще і Третього "святоросійського" рейху? Для кого вони тепер "готують стежки і вирівнюють дороги"?
Метафізичне зло шукає виходу... Своє аресивне несприйняття автокефалії (як і ненависть до нашої Вітчизни) вони не можуть пояснити в аргументах логіки. Хоча насправді все логічно: автокефалія УПЦ перетворює РПЦ на рівну серед інших, - тобто повертає до християнської норми. А тоді - прощавай хвороблива мрія про Третій Рим, назавжди! Тоді претензії на володарювання над православним світом стануть смішними. Доведеться покинути блискуче сміття світу і повернутись до правдивого Скарбу, який ніхто не зможе забрати у вірних.
Нічим не умалений російський народ перед Богом. І велич його не у земельній площі, розмірі ВВП чи кількості боєголовок, а в молитві святих, покликаних Благословенним. І сама їх (великих молитовників перед Богом) кількість, як і дивовижні приклади їх праведного життя дають надію на відродження православ’я в Росії. Надію також дає і велике страждання цього народу у ХХ столітті, - адже Бог в першу чаргу карає своїх (Прип. Соломона 3:12, Євр. 12:5-8, Апокаліпсис 3:19), - тобто тих, хто здатен до покаяння. Тож віримо, що прийде час (може аж наприкінці днів), коли могутня енергія російського народу буде направлена в християнське річище. Прийде розуміння, що спасіння у покаянні, а не в імперії.
Закінчимо словами Іоана Кронштадського: «Помните, что Отечество земное с его Церковью есть преддверие Отечества Небесного… Восстань же, русский человек! Перестань безумствовать! Довольно! Довольно пить горькую, полную яда чашу – и вам, и России».
Отрута ненависті. Але поки-що - все зовсім інакше. У повсюдному екзальтованому захопленні імперією (величчю), вбачаємо ознаки своєрідного культу - поклоніння безособовій грубій силі. Про такий вибір народу говорить Писання: "...згрішить, бо зробить за бога свого оцю силу свою" (Аввакум 1:11). Імперія - це новітній кумир обману, Молох, який обов’язково вимагає принесення страшної кривавої жертви - їх власних дітей; це дух зверхності, гординя - яка матір усіх гріхів.
Тому організаційне відділення УПЦ не тільки бажане, а необхідне і рятівне. Автокефалія гарантує припинення сповзання РПЦ (а значить, і всього народу) до останньої трагедії в історії Росії.
Отже, автокефалія УПЦ виправдана:
1) повсюдною практикою її надання, тобто існуванням нашої держави - України
2) древністю Київської митрополії та її славою
3) тривожними і небезпечними змінами, які відбуваються у РПЦ, є передусім:
* поступове воцерковлення комунізму
* проповідь єретичної доктрини "російського світу", яка не містить нічого, крім московського філетизму
* надання підтримки "патріархом" московським Кірілом видним діячам руху політправославних - єретикам, відлученим від Церкви
4) необхідністю подолання розколу в Україні
5) потребою збереження єдності православних християн перед лицем загроз сучасності
Ефективний спосіб протидії великому відступництву: одержавленню Церкви, розгулу царебожництва, російського філетизму; вилікування розколу, моральної санації суспільства, сприяння поширенню християнської дії – автокефалія, якої у святого Господа Бога просимо.
14.01.2013 Іван Горобець