Днями, у бібліотеці однієї, дуже духовної семінарії, було віднайдено рідкісну історичну пам’ятку. Місце знахідки, в інтересах науки, поки що не розголошується. Що до тексту джерела, то наші читачі з ним можуть ознайомитись вже просто зараз.
Працюючи над своєю черговою монографією у бібліотеці N…ської духовної семінарії, я знайшов на підлозі цінний рукопис. Він являє собою невеликий сувій, списаний загадковими ієрогліфами. Щодо датування джерела, – оскільки згадані знаки не містять літери ять, то я відношу цей зошит у клітинку до давньоєгипетського періоду. Ще слабкий, але вже кучерявий почерк вказує на те, що сувій було написано молодим хлопцем – учнем храмової жрецької школи. Вочевидь, переписування доктринальних текстів у ті далекі часи використовували для підвищення богословської освіти.
З огляду на свою зайнятість, та нерозбірливість тексту, переклад згаданого джерела я виконав похапцем і абияк, від чого наукова цінність документа, вочевидь, лише покращилась.
Манускрипт містить звернення верховного жерця до релігійно-політичного зібрання з нагоди 3-ї асамблеї Єгипетського світу. Зважаючи на суспільно-історичну та сакрально-канонічну значимість віднайденого джерела, вважаю за необхідне негайно ввести його до наукового обігу.
Нижче подаю текст документа.
29.03.2018 Єпарховчений, кандидат святоросійських наук Пантелей Лепеха
…
Ви приїхали з різних країн, щоб обговорити майбутнє єгипетської культури, майбутнє Єгипетського світу в умовах тих процесів, які відбуваються у світі, що глобалізується.
У зв'язку з цим необхідно ясно розуміти, що являє сьогодні Єгипетський світ. Мені здається, що якщо ми будемо вважати його єдиним центром тільки Єгипетське царство в сучасних кордонах, то ми тим самим погрішимо проти історичної правди і штучно відітнемо від себе мільйони людей. Ядром Єгипетського світу сьогодні є Хікупта, країна Гошен і Нубія. Святий Лузидж Мемфіський висловив цю ідею відомою фразою: «Хікупта, Гошен і Нубія – Єгипту це свята сім’я».
Наша жрецька корпорація виконує пастирську місію серед народів, що приймають єгипетську духовну і культурну традицію як основу своєї національної ідентичності, у цьому сенсі ми і Лівію, Пунт та Ханаан теж вважаємо частиною Єгипетського світу. Незважаючи на розділення, на певні нестиковки в політиці, ми духовно продовжуємо залишатися одним народом і в більшості – чадами нашої жрецької корпорації.
Сьогодні з болем у серці ми говоримо про міжусобну брань, яка розгорілася на північних кресах історичного Єгипту. Те, що сьогодні відбувається у народі Ізраїлевому, звичайно, наповнює серце тривогою. Ми не можемо не помічати того факту, що у конфлікті на країні Гошен існує недвозначне релігійне підгрунтя.
Оскільки ми тут усі свої люди, то будемо говорити відверто… Чуєш писарю? Не забудь потім вирізати оце із офіційного протоколу…
Так от, дорогі жерці, маги і активісти політєгиптянства! Всі ви добре знаєте, що ніяких «синів Ізраїлевих» ніколи не було, а саму цю назви придумали у фінікійському генштабі років зі сто тому. Будь які розмови про якийсь «Ізраїль» є науково безпідставними, – як відомо, наші святоєгипетські літописи не містять жодних згадок ні про прибуття до Єгипту якогось Якова з родиною, ні про їх нащадків – «синів Ізраїля». Отже, гошенці (малоєгиптяни) є частиною великоєгипетського народу, а деякі мовно-культурні відмінності, які вони мають, пояснюються негативним впливом протосемітських племен епохи Давнього царства.
Так що, ви розумієте, слово «сини Ізраїлеві» я публічно використовую виключно з міркувань ікономії… Це так, ремарка. Але «повернемось до наших баранів».
Дорогі брати і сестри! З великою скорботою згадаємо про усі ті великі нестроєнія, які відбуваються сьогодні у братньому народі Ізраїлевому. Громадянську війну поміж гошенцями розпочав, як відомо, Мойсей. Саме він особисто, з надзвичайною жорстокістю убив скромного і благочестивого єгипетського наглядача (чи то пак – менеджера з управління персоналом), який дуже багато робив для пожвавлення гошенської економіки. Ця розправа стала початком братовбивчого кровопролиття.
Для більшого розпалення міжусобної брані, вороги триєдиного святого Єгипту розповсюджують злу вигадку про геноцид народу Ізраїля у Єгипті. Ми не будемо на цьому довго зупинятися – всі правовірні єгиптяни і так добре знають, що це неправда, адже у наших давньоєгипетських архівах немає жодних згадок про прямий наказ фараона бабцям-повитухам убивати гошенських хлопчиків... Отже, вони це робили з власної ініціативи. Та і самі повитухи були, звичайно, місцевими… По друге – убивали представників братнього народу не за національною, а за соціальною ознакою (бо вони були впертими пастухами і не хотіли місити глину), тому говорити про геноцид взагалі немає підстав. А по третє – того самого року, коли ми у землі Гошен убивали хлопчиків, то у землі Пунт убивали ще й дівчаток, а у країні Уц, так взагалі – усіх без розбору. Тобто це була наша спільна біда… Не треба на цьому спекулювати, приносити сюди політику, розсварюючи братні народи.
Взагалі, для чого очорняти минуле? Хіба не було у нашій спільній історії багато гарного? От згадайте, скільки тоді, до виходу у пустелю, у гошенців було огірків, часнику та цибулі?.. А які ми тоді будували піраміди! Ви тільки подумайте, скільки ми разом робили цегли! Та за валовим показником ми випереджували Шуппарак, а по кількості на душу населення наздоганяли сам Кіттим!.. А боялись нас як! А зброю яку ми робили – та нашими сокирами і досі б’ється вся Африка!
Але і це не головне. Найважливіше, звичайно, це унікальні традиційні цінності, які прищеплювались винятково у святоєгипетському царстві: скромність, людяність, дружба, повага до старих… А також високі ідеї сакрального рабства, спасительної бідності та фараонопоклонництва. Оці цінності були незмінними орієнтирами для національного життя на всі часи, тому народ наш і став називатися народом-богоносцем, на відміну від інших народів, ідейна спрямованість яких ніколи не відповідала належному рівню.
Колишній «син фараона» (т.зв. Мойсей), та його брат Аарон повсюди говорять, що за все зло, яке ми вчинили Ізраїлю, т.зв. «Господь» нібито навів на нас 10 кар єгипетських. По перше – не за зло, а за добро, яке ми безупину робили і робимо нашим братам-малоєгиптянам. По друге – навів напасть не якийсь там «Господь», а злі кіттимські чаклуни. По третє – ніякі це не кари, а суще благо для Єгипту.
Прорахувалися вони, недоріки! От як було раніше? Раніше пили ми собі воду з річки Ніл – якою була її поживна цінність? Отож! А відтоді, як вона перетворилась на кров, то її калорійність і смакові властивості радикально покращилися. Лише за вмістом протеїну на перший квартал ц.р. ми фіксуємо зростання на 846%, а за вмістом жирів – на 394%! Отже, завдяки премудрості нашого істинного бога і великого фараона Путмоса (4, 5 чи 6-го – нерозбірливо / Ред.), харчовий раціон єгиптян, їх добробут, зовнішній вигляд та рівень ентузіазму з кожним днем підвищуються.
Це саме стосується і гіганського нашестя жаб, що лише зміцнило нашу економіку. На сьогодні, без жодних іноземних інвестицій створено якісно нову, унікальну у світі галузь господарства – ропухорозведення. І не просто створено – за валовим показником жабозаготівлі, ми, не побоюсь цього слова, вже випереджуємо будь-яку з країн Близького Сходу!
Що до корисності для нас інших восьми кар єгипетських, не будемо навіть говорити, – про це ви і так добре знаєте про це зі слів наших, винятково правдивих глашатаїв, яких можна почути повсякчас на кожному базарі.
Отож соромно навіть слухати, до чого доходять деякі бездуховні cини Ізраїлеві, вигадуючи, ніби наш істинний бог і володар триєдиного святого Єгипту, качка слави бога Ра, під тягарем кар єгипетських був змушений відпустити синів Ізраїлевих… Повне доктринальне безглуздя! Фараон Путмос завжди усіх переграє за властивістю своєї божественної природи, – його не можна ні до чого змусити. А це значить, він відпустив їх за власною благою волею! Логічно?
Хто ж, до речі, не знає, що фараон, як і все наше царство, безупину робить для малоєгиптян добро, і вже тим більше ніхто ніколи навіть не думав їх затримувати… Найкращим доказом цього є мої слова, сказані ще у далекому 2009 році (вочевидь - до н.е. / Ред.): «Ніхто не намагається «заважати» Ізраїлю йти до Азії».
І вже зовсім дико чути про те, ніби єгипетське військо напало на Ізраїля! Причому, море розступилось і нібито погубило 600 колісниць фараона! Зверну вашу увагу на те, що гошемці досі так і не навели достатніх доказів нападу єгиптян. Їхні голослівні звинувачення про те, що, мовляв, «увесь народ це бачив» є типовим проявом подвійних стандартів та розпаленої колективним Сходом єгиптофобії… А те, що до берега прибиває багато трупів та єгипетського бойового спорядження, взагалі нічого не доводить – хто ж не чув від наших глашатаїв, що іще за часів ХХ династії зброю та бойові колісниці фараони ховали у мідних та соляних копальнях? Навіщо? – Сакральна загадка! Не намагайтесь її збагнути! Головне, що тепер сини Ізраїлеві, викопали ту зброю і б’ються нею проти ааронової хунти.
Про цей внутрішній конфлікт ще чотири роки тому я мав видіння і попереджав правовірних, що наш істинний бог «може запустити сценарій громадянської війни у Ізраїлі»... Як бачите, тоді я мудро сказав «може», далекоглядно залишаючи нашому святоєгипетському богу можливість для маневру.
Для мене Ізраїль – це те ж саме, що і Єгипет. Там мій народ, моя жрецька корпорація, яку наш добрий бог Анубіс благословив мені в цей історичний період часу очолювати. Це моя радість і мій біль. Це причина безсонних ночей і причина високого ентузіазму, який іноді мене відвідує, коли я думаю про людей, які з такою силою і вірою захищають свої переконання, своє право залишатися правовірними малоєгиптянами.
Та і як же не впасти в ентузіазм, коли чуєш про заворушення проти неканонічного культу якогось там «Господа» та проти ааронової хунти під Баал-Цефоном (Вихід 14:9-12), про повстання на стоянці в Асирофі (Числа 11:35, 12:1-10) – коли прозвучали знаменні слова: «оберімо собі голову, та й вертаймось до Єгипту!» (Числа 14:2-4), про бунт Корея, Датана і Авірона та 250 вельмож (Числа 16:1-35), про заколот на водах Меріви (Числа 20:3-13), про спорудження золотого ідола теляти біля гори Синай (Вихід 32:1-35)!
Отже бачимо, що ааронівський курс шкідливий для Ізраїля, – такого роду політика лише заохочує розділення гошемського народу. Тому, з прагматичної точки зору, – це дурість.
Але сьогодні, незважаючи на розгул єгиптофобії, нам треба будь за що зберегти нашу єдність. Вірую, що тільки згуртований Єгипетський світ може стати сильним суб'єктом глобальної міжнародної політики. Сподіваюся, що його реалізація допоможе досягнути усіх тих високих цілей, про які тут ішлося. Дозвольте побажати усім нам успішного проведення Асамблеї і Анубісової помочі у трудах по збудуванню Єгипетського світу.
Ваш найсвятіший батьковладець, попередупоставлений верховний жрець і духовний лідер Агентатон Мхайловен.
...
P.S. За неймовірним збігом обставин манускрипт має низку співпадінь із текстом виступу патріарха Кіріла Гундяєва на відкритті Асамблеї фонду «Російський світ» (2009)
PP.S. Дивовижно, але (Вікі)факт:
«За свідченням римського історика Йосипа Флавія, єгипетський історик Манефон (IV—III ст. до н. е.) повідомляв, що фараон наказав переселити у каменоломні всіх прокажених і хворих на інші хвороби. Прокажені обрали своїм ватажком геліопольського жерця Осарсифа, який після вигнання змінив ім'я на Мойсей. Осарсиф (Мойсей) встановив для спільноти вигнанців закони і наказав не вступати у спілкування ні з ким, окрім пов'язаних з ними єдиною клятвою. Він також очолив війну проти фараона. Однак у війні переселенці зазнали поразки, і армія фараона переслідувала розбитих ворогів до меж Сирії. Однак Йосип Флавій називає відомості Манефона «безглуздими і брехливими». На думку Флавія, Мойсей був зроблений керівником єгипетського війська проти ефіоплян, що вдерлися до Єгипту до самого Мемфісу, і з успіхом уразив їх».
Творчо-науковий доробок Пантелея Лепехи: