Курйзоне православ’я

Як РПЦ хрестить мертвих або

Мертві душі канонічної

Охрещення мертвих – екзотична практика, якої сьогодні у світі (крім РПЦ) дотримуються лише мормони та ще кілька дрібних релігійних спільнот

Днями Андрєй Кураєв у своєму блозі привернув увагу громадськості [diak-kuraev.livejournal.com] до чергового віросповідного курйозу «найканонічніших». Цього разу москвовіри поголовно охрестили увесь загиблий екіпаж підводного човна «Курськ»… Охрестили посмертно…

Як відомо, правління Владіміра Путіна розпочалось із катастрофи, – тоді під час навчань у Баренцовому морі загинув величезний підводний ракетний крейсер – один з найбільших підводних човнів у світі. Загибель 118 людей супроводжувалась традиційним для Московщини приховуванням правди (2 дні), прямою брехнею і на додачу до всього – фактичною відмовою від допомоги з боку цивілізованих країн. Дикій ситуації надав повної довершеності особисто президент РФ тим, що спромігся повернутися з відпочинку у Сочі лише через п'ять днів (!) після катастрофи та завдяки власному дикуватому «жарту» стосовно трагедії на ток-шоу з Ларрі Кінґом…

Але неквапливість богоданного начальства компенсувалась блискавичною реакцією вірнопідданої РПЦ: «відразу після трагедії» за особливим рішенням єпископа Мурманського і Мончегорського Симона (Гетя) було написано ікони, по периметру яких замість ликів святих виписані портрети загиблих підводників. Світлу ідею підтримав патріарх Алєксій ІІ. Відтоді перед безсоромними, плакатними псевдоіконами постійно проходять поминальні служби.

Екзотична ідея владики Симона, як твердять у єпархії, спершу викликала суперечки серед священнослужителів, оскільки деякі із загиблих моряків могли бути нехрещеними… Але єпископ РПЦ розсудив інакше: «всі підводники під час мученицької смерті прийняли хрещення у водах Баренцевого моря»! [РІА «Новості»]

Таким нехитрим способом єпископату РПЦ вдалося «воцерковити» 118 душ. Усіх: і атеїстів, і окультистів, і протестантів, і буддистів, і навіть домінуючих на Росії мусульман (старший мічман Ільдаров А.М., старший мічман Хафизов Н.Х., служащій Гаджієв М.І., головний старшина Майнагашев В.В., мічман Ішмуратов Ф.М., головний старшина Зубайдуллін Р.Р....). Усіх «воцерковили»! Посмертно. Не питаючи їхньої віри, згоди і доброї волі – поправді, вони просто опинилися не в той час не в тому місці!

Як несподівано можна стати вірним казенної церкви!

«Новонавернені православні» відразу опинилися на пропагандиських, безбожних плакатних іконах і стали частиною етнофілетичного культу. Погляньмо на ці зображення:

На псевдоіконах загиблі моряки зображені у білих сорочках. Не у своїх смугастих тільниках-матросках, але в білому. В іконописі не буває нічого випадкового. Ікона це священний, віросповідний текст, складений із символіки зображень і кольорів. Його символи легко читаються вірними. Нагадуємо для вірян росцеркви (це вкрай актуально!), що в іконографії біле це одяг мучеників за Христа...

Величним РПЦянам варто постійно нагадувати, що мученик – не той, хто болісно помер! І навіть не той, чия смерть якось пов’язана з релігійним контекстом. Мученик той, хто зробив страшний, свідомий вибір поміж життям та Істиною. Хто помер, щоб залишитися вірним до кінця. Військовослужбовці «Курська» не мали жодного вибору. І вже тим більше, їхня смерть не мала жодного віросповідного, християнського значення.

Чому загинули ці хлопці? Ви знаєте – через грубезну купу кричущих порушень з боку командування північного флоту і екіпажу загиблої субмарини (через виробничий дефект старезної торпеди, яку давно варто було списати, через відключення сигналізації аварійного буя, системи аварійного викиду антени та системи «Снігур» – свого роду «чорна скринька», etc). Екіпаж загинув через лютий московський безлад. Та ще через «вєлічіє» РФ – через небажання начальства вчасно прийняти допомогу цивілізованих, технічно розвинених країн.

Але ви оцінили красу гри? За результатами святоросійського іконопису екіпаж утопленого «Курська» не лише тотально оправославився і воцерковився у найканонічнішому москпатріархаті. Тепер усі хто за штатом був на борту згаданого АПРК – святі... Поголовно! Вони постраджали за Христа!!

Атомний підводний ракетний крейсер «Курськ» загинув 12 серпня 2000 року, «ікони» по єпископському наказу було виготовлено «відразу» після катастрофи. Отож виходить, що вже 21 рік віряни РПЦ моляться перед цими блюзнірськими зображеннями! І нічого. Питання – у що вони вірять?.. І у кого?

Логіка релігійного москвинства безбожна і вкрай проста: хто загинув на службі вождю святоросійського племені – спасенний! Бігом у рай! Незалежно ні від чого. Ей святі, посуньтесь там, на небі! Симон (Гетя) шле до «російського раю» нове підкріплення.

...

У країні, де катастрофа робить православним («якщо загину, прошу вважати мене комуністом»), православ’я стає катастрофічним і погибельним. Казенна етнофілетична спільнота неминуче веде до загибелі. Там для спасіння ніщо не важливо: ні життя, ні справи, ні совість, ні віра, ні Євангеліє... Ніщо. Нуль. У них не треба служити Богу, навпаки – російський бог служить у московській армії і флоті! Служити там треба лише і тільки самому Начальнику. Головна заповідь лакейської, безбожної церкви: «догоди начальству»! Здохни, а догоди...

То РПЦ, синку! Там немає нічого святого.

P.S. Єпископ Симон (Валентин Петрович Гетя) – відомий душевною щедрістю, зокрема тим, що «допоміг у біді» власному іподиякону. [diak-kuraev.livejournal.com]. Владика прийшов у світ 14.11.1949 у селі Крюковому під Полтавою (23 км.), тож можемо «пишатися» його українським походженням. Перебуваючи на сакральній службі архиєрей не уникнув високих нагород від свого земного-РФ начальства, – у рік загибелі «святого» екіпажу АПРК «Курськ» він здобув орден «Почьота». І ми знаємо за що – «за високі досягнення у професійній діяльності».

14.08.2021 Іван Горобець