До чужого ярма не впрягайтесь з невірними; бо що спільного між праведністю та беззаконням,
або яка спільність у світла з темрявою? (2 Коринтян 6:14)
Патріарх Київський і всієї Руси-України звернувся (16.11.2017) до архиєрейського собору РПЦ з листом. Той лист відразу обернувся скандалом – все вказує на те, що його автора використали у «православній багатоходівочці». Це була грамотна провокація – насправді звернення було зроблено з ініціативи Москви.
Мета тієї «багатоходівочки» була, як і весь «святоросійський народ», триєдина: спробувати деморалізувати українське суспільство, підірвати позиції УПЦ КП, і третя, найголовніша – показати престарілому кремлівському сидільцю, що ієрархія РПЦ не дарма свій хліб їсть.
Зараз уже не важливо, якими мотивами керувався Київський патріарх, головне, що це була помилка. Причому помилка, якої можна було не допустити. Адже хто в Україні не знає, що з Москви не може виходити нічого, крім провокації і брехні? Розуміння цього – елементарна гігієнічна норма сьогодення. Але мова не про те. Зрештою, кожен може стати жертвою обману. Скандал полягає у іншому – УПЦ КП справді шукає сопричастя з ... РПЦ?!!
Давайте чесно – націонал-православний «святоросійський» ваал Чапліна, Ткачова, Шевкунова, Гундяєва ... це і є той Благий Людинолюбець Бог, євангельську звістку про Якого несли світу апостоли Господні? Такого бога ви прийняли? Справді?!.. Якщо так, то ... пошук сопричастя з РПЦ має сенс.
Але якщо ні, то треба трохи інші листи писати до єпископату РПЦ. І в тих листах з лагідністю і любов'ю регулярно вказувати на численні факти лжеучень і практик, несумісних з православною вірою у їхній спільноті. І на комісії щодо діалогу з РПЦ ставити умовою відновлення сопричастя засудження «російського світу», як етнофілетичного лжеучення. А у проповідях та ЗМІ застерігати вірних про наслідки віросповідного колапсу РПЦ для спасіння душі.
Треба добиватися не московського визнання, а ізоляції етнофілетичної Москви від світового православ'я – оце дорога до сопричастя з родиною православних церков.
Крім того – самодискредитація РПЦ не може не привести її до закономірного результату. Важливо, щоб крах воцерковленого святоросійства не потягнув за собою на дно всього східноєвропейського православ'я взагалі. Для цього варто в усьому дистанціюватися від РПЦ, а передусім – у питаннях чистоти віри. Уже сьогодні потрібно демонструвати Україні і світу якісну альтернативу «канонічному» псевдохристиянству – православ'я відкрите, вільне, людяне і здатне до захисту свого віровчення. Справжнє православ'я.
Насамкінець, браття – не варто журитися про те, що вас обманули з боку Москви. Не засмучуйтесь, а радійте – то не Гундяєв, то Благий наш Господь сьогодні відвів вас від «сопричастя» з політправославною московщиною. Радійте у Господі і тримайтеся Істини – ото найкращий шлях, що веде до життя.
P.S.
Нагадуємо, що архиєрейський собор РПЦ позначився також низкою інших скандалів: спершу порадував єпископ Тіхон Шевкунов (путінський «духівник» і голова патріаршої комісії по царським останкам) який заявив (27.11.2017) про переконаність у ритуальному убивстві Миколи ІІ (ритуальне жертвопренесення через розстріл!); потім потішив Онуфрій Березовський, який добиваючись «підкреслення особливого статусу» УПЦ МП, таки домігся, що рішенням собору (одностайним!) права Київської митрополії суттєво обмежили; насамкінець (01.12.2017) на соборі, на думку Кіріла Гундяєва, відбулась «історична подія» – вперше за 228 років собор РПЦ відвідав цар/вождь РФ, що пов'язано зі славними традиціями цезаропапізму у цій релігійній спільноті. Останній курйоз був спробою путіна уподібнитись до ромейських басилевсів – майор КГБ з ієрархами РПЦ гралися у римську імперію.
02.12.2017. Іван Горобець