Святий – це слово значить Божий, той, у кому живе і через якого діє Бог. А головні прояви Бога (що ясно виявилось на Голгофі), смиренність і любов. Святий, це людина благочестивого життя, праведності, сповідання правдивої віри, заступництво за людей.
Тому які у церкві святі, такий у них і бог. (Пишемо «бог» з маленької тому, що бувають різні боги. Бувають прямі дияволошанувальники, які чомусь іменують сатану – богом).
Отже, чому РПЦ канонізувала Іоанна Кронштадтського (Івана Ілліча Сєргієва):
Відомий щедрою милостинею, яка дивовижним чином поєднувалась з хворобливою пристрастю до дорогого одягу, ревною турботливістю про його збереження. Про фантастичні масштаби накопиченого святим лахміття свідчить такий приклад – після смерті залишилось 124 пари кальсонів.
Існує установка про численні прояви прозорливості та чудесні зцілення з боку Іоанна. Але у його щоденнику все зовсім інакше: Бог не відповідає на його молитви, ангели не говорять до нього і святі не з’являються йому у видіннях. Натомість йому сняться дві свині живі, обліплені тістом, і він (духовидець !) намагається пізнати, що то се йому віщує від Господа...
Зовсім не відображено у щоденнику жодного з чисельних випадків зцілень, натомість автор у своїх багатотомних мемуарах постійно розводиться про різний побутовий дріб’язок. Один із прикладів важливого питання, над яким повсякчас роздумує святий – корисно пити чай, чи шкідливо. Іоанн Кронштадтскій постійно змінював свою думку і схоже, що встановити істину у цьому питанні йому так і не вдалось – у нього були складні відносини з чаєм.
Святий висловлює дотепну думку про харчову генезу людських гріхів: приснився поганий чи блудний сон – через те, що з’їв певний продукт; мав грішні думки – тому, що дуже пізно поїв; озлобився, розгнівився – тому що пив чай чи каву. Більше того, на думку святого чай «відганає Святого Духа».. (!)
ВІн ярий проповідник посту, але собі «заради здоров’я» регулярно дозволяє їсти підчас посту молоко, вершки, мясо, масло и т.п. Потім, звичайно, кається.
Борець з тютюнопалінням і обличитель курців згадує: «побалувався сигаретою і пропонував одній дамі».
Паладин тверезості і запеклий борець з пияцтвом міг випивати вдень одночасно «горілки, хересу і шампанського», а потім піти хрестити, служить молебень чи всенощну… На ніч чарку-другу горілки, вина чи пива – взагалі не проблема, це він сприймав як ліки. «Хересок попивали на славу Божу!»
У своєму передсмертному щоденнику просить у Бога (і вимагає !) смерті для Льва Толстого та для свого єпархіального архиєрея митрополита Антонія та інших своїх «ворогів».
Бажання смерті грішнику/опоненту це не просто випадкова схотінка, що мимоволі навідує голову святого – це жадання повністю усвідомлене, духовно легалізоване, визнане і ретельно занотоване у вигляді молитви. Скажімо, одна з його химерних молитов:
«Господи, умиротвори Росію заради Церкви Твоєї, заради злиденних людей Твоїх, відверни заколот і революцію, візьми із землі хульника Твого, найбільш злого і нерозкаяного Льва Толстого і усіх його палких, закоснілих послідовників. Молодих підкори старшим, підвладних – начальникам, підданих — царю. Всіх повсюди службових підкори начальству і сотвори їх задоволеними оброками своїми».
Святий любив цитувати свої сни і робити духовні висновки з того, що йому приснилось... Чи варто нагадувати, що порядному християнину взагалі не годиться звертати увагу на сни?
Святий максимально вороже ставиться до інших християн: католиків, лютеран, англікан – для нього вони рівні язичникам. А от магометани святому набагато ближчі, тому що вони постяться (!)…
До речі щодо «братів-арабів», Кураєв доречно назвав Івана Кронштадтського Ткачовом сьогодення.
Святий РПЦ – громадсько-політичний діяч-чорносотинець. Вступив до Союзу російського народу і проголошував палкі проповіді, у яких закликав уряд до масових репресій, – без жалю страчувати інакодумців «за прикладом пророка Мойсея», який побив 24 тисячі «революціонерів»-моавитян. Проблема лише в тому, що в уряді росімперії сиділи явно не Пророки Господні Мойсеєвого рівня.
Монархізм Іоанна Кронштадтського до такої міри загострений і хворобливий, що його можна назвати родоначальником єресі царебожництва. Святий РПЦ постійно порівнює царя і царську родину з Богом, Трійцею і називає царів «земними богами»...
Святий міг подати милостиню, а міг – відтаскати за волосся жебрака, служницю, а найчастіше – дітей. З сердечним сокрушенієм святий РПЦ пише, що не просто відідрав за волосся, а смиконув за коси так, що дитина упала на землю. Або що ударив дівчинку в обличчя...
При житті святий мав шалену популярність. Прихильники збирались до нього натовпами, його не раз тисли і давили, так що зрештою йому часто довелось пересуватися через ланцюг охорони. За народною любов’ю у ХХ столітті його перевершив хіба Кашпіровський.
Чудовий приклад того, як годиться правовірному поводитись у житті і як йому «спасатися»..
Те, що РПЦ канонізувала Іоанна Кронштадтського... зовсім не дивно. Диво, що роблять у РПЦ поодинокі тверезі люди, які там ще залишилися?
P.S. Канонізований 1964 собором єпископів РПЦЗ. Про євангельські мотиви згаданого релігійного діяння «зарубіжників» промовисто висловився ініціатор події цієї граф Аполон Соллогуб у своїй величальній доповіді «Да будет канонизация о. Иоанна Кронштадтского символом воскресения великой России»...
Прославлений РПЦ у 1990 р. заради полегшення процесу поглинання «зарубіжників» РПЦЗ
Іван Горобець
Використані матеріали:
https://azbyka.ru/otechnik/Ioann_Kronshtadtskij/dnevnik/