Монументальна пропаганда єресі
«Православні ЗМІ» та ресурси РПЦ переповнені відомостями про сакральне значення двоголового орла в православній традиції [напр.: http://pravlife.org].
Про повну спекулятивність подібних тверджень ми уже говорили у статті Монументальна пропаганда «російського світу». Полтава. Сампсонівська церква. Історично двоголовий орел був знаком світської влади патріарха Константинопольського, як «етнарха ромеїв», призначеного окупаційною турецькою адміністрацією на руїнах мертвої Візантії.
Насправді розміщення матеріалів про «священність» є інформаційним прикриттям для «легального» розповсюдження символіки держави-агресора, та спосіб релігійної мотивації громадян до державної зради – тобто до участі у гібридній війні на боці ворога. А це важлива сфера для «православної» пропаганди, адже одна справа – відчувати себе покидьком українського народу, а зовсім інша – «ревнителем віри православної», «захисником церкви-мучениці» і т.п.
Але нерідко такий церковно-політичний утилітаризм сублімується у віросповідних відхиленнях, одним із яких є феномен орлопоклонництва. Розглянемо його прояви.
В Полтаві напередодні Революції Гідності, на стінах Сампсонівської церкви розмістили дивовижні мозаїки: не просто двоголові орли, а сучасні (2000 року) путніські герби РФ. Це, звичайно, був виклик немічній українській владі і отруєному «святоросійством» українському суспільству; видимий доказ безкарності антиукраїнської діяльності.
Зауважимо, що крім політичної складової згаданого стидовиська, існував ще і його віросповідний вимір. Адже серед прихожан згаданої церкви існує справжній культ державної символіки РФ. Двоголовий герб проголошується «одним із найголовніших символів християнства», який за своїм значенням перевершує навіть Розп’яття Христове. Адже Хрест, це символ «лише» рятівної Жертви та самозречення, а орел – ледве не усього православного віровчення: «два крила означають два Заповіти Господні, дві лапи з царськими інсигніями – два Закони, дві голови – дві природи Ісуса Христа а три корони над головами птиці означають Святу Трійцю» [Монументальна пропаганда «російського світу». Полтава. Сампсонівська церква].
Російського орла також вшановують, як ікону: «на череві птиці усім видно образ св. Георгія Побідоносця», – хто не поклоняється гербу РФ, то цим ганьбить і святого Георгія». Що, звичайно, є лжеученням, – адже на гербі РФ зображено не святого, а (почитайте геральдичний опис) – «срібного вершника у лазоревому плащі». Кавалерист зі списом на путінському гербі не є св. Георгієм хоча б тому, що не має німбу над головою.
Насправді церковний культ російської державної символіки, це вияв російського етнофілетизму в РПЦ.
Але «майстри православних справ» прорахувались, – щодо «воцерковлення» путінських гербів почав потроху розгоратися скандал. Полтавці звернулися до СБУ, МВС та на телебачення і подія набула розголосу. Зрештою, було знято сюжет ТСН, що вийшов 22.07.2016, о 19:30, який виніс полтавську історію на національний рівень.
Кінець кінцем, керівництво Полтавської єпархії зробило подарунок полтавцям до Дня Незалежності – найбільш одіозні зображення було прибрано зі стін Сампсонівського храму [Полтавську церкву очищено від скандальних антиукраїнських зображень].
На практиці це «очищення» полягало у тому, що два згадані екземпляри сакральної геральдики не зрубали, а соромливо прикрили щитками із зображеннями Пресчистої Матері. Вочевидь, оті щитки, що їх прикручено кількома шурупами, мають винятково тимчасове призначення, – дочекатися… На це вказує також те, що одна з ікон (та, що з південного боку) надулась від дощів, вигоріла на сонці і, відповідно, набула виразно зеленавого забарвлення, тобто образ явно робили тимчасовим. Не «на віки».
Але зміни пішли на краще Сампсонівській церкві – робітники, які зашурупили путінських орлів, вже заодно зрубали і «святоросійську берізку», що раніше ностальгійно кущилась на даху храму. Раніше руки не доходили.
Звернемо увагу на те, що зусилля для «воканонічнення» державної символіки РФ на цьому не припинились. Хоча путінської символіки на храмовій стіні «нібито нема», але в середині церкви і далі свято зберігається табличка, що розповідає мирянам про особливу сакральність двоголових птахів. Тобто орлів сховали, але орлошануванння залишилося.
Разом з тим, навіть таке половинчасте рішення Полтавського єпархіального керівництва є позитивним. Адже ним створюється прецедент – священноначаліє визнало недоречність і провокативність подібних зображень у храмовій архітектурі. Це хоч і малий, але реальний крок у бік деполітизації українського православ’я і оздоровлення міжконфесійних відносин; крок назустріч українському суспільству.
А сказавши «А» потрібно говорити і «В»... Адже послідовність у вчинках є ознакою ясного розуму і порядності. Отож ми закликаємо єпархіальне карівництво бути елементарно послідовними і або прямо проголосити «священність і богонатхненність» сучасної путінської геральдики, або назавжди розпрощатися зі цим «святоросійським» етнофілетичним відхиленням.
Ідеться не лише про повернення до норми Сампсонівської церкви. Неподалік із нею, за якісь три кілометри, знаходиться Полтавський Хрестовоздвиженський монастир. На його дзвіниці (це одна з найвищих точок Полтави) наліплено аж чотири – на всі боки світу, сучасних гербів РФ...
Це вже не кажучи про те, що там було зрубано ліпнину ХVІІІ століття і замінено її на новотвір, який характеризується найгрубішими порушеннями пропорцій фігур. Спотворено історичний вигляд пам'ятки архітектури національного значення [Орловоздвиженський монастир. Жахи сакральної Полтави].
Отже, орлопоклонництво в У/РПЦ приносить свої гіркі плоди. Воно є не просто скандалом у національно-політичній сфері життя суспільства, – воно є справжнім віросповідним відхиленням. Використання сучасної геральдики РФ у храмовій архітектурі Полтави є спробою сакралізації путінізму. Культ орла, це етнофілетичний знак над православними храмами старого міста. Полтава варта того, щоб її звільнили від неподобства.
Іван Горобець
Про монументальну пропаганду російського етнофілетизму у Полтаві: