ulkpel - Життя і творчість Григора Тютюнника

Життя і творчість Григора Тютюнника

"Три зозулі з поклоном" -" вічна" тема любовного трикутника в новітній інтерпретації

Образ любові як втілення високої християнської цінності , яка вивищує людину над прагматичною буденністю. Зміщення часових площин як художній засіб. Роль художньої деталі в розкритті характерів

Уроки № 13 -14для групи № 34

Григір Тютюнник (1931-1980)

Народився 5 грудня 1931р. у с. Шилівці на Полтавщині у сім’ї столяра. У 1937р. батька заарештували і відправили на заслання, з якого він не повернувся. Учився виключно російською мовою. Після війни вступив у Зіньківське ремісниче училище, бо там одягали і годували. Працював на Харківському заводі ім. Малишева, але захворів на легені, повернувся в Шилівку, став колгоспником. А мусив відпрацювати 3 роки. За «втечу» відсидів 4 місяці в колонії. Згодом повертається на Донбас, де береться за самоосвіту. Після армії навчався на філологічному факультеті Харківського університету. Важко переніс у 1961р. смерть брата, Григорія Тютюнника. Непросто було запальному Григору стримувати себе в такий бурхливий час. У 1961р. журнал «Крестьянка» друкує оповідання «В сумерки», написане російською. У 1963р. у Києві працював у газеті «Літературна Україна», у сценарній майстерні кіностудії ім. Довженка. У 1966р. надруковано першу книжку «Зав’язь». У 1970-х друкуються його твори. У 1980р. присуджено літературну премію ім. Лесі Українки. 7 березня 1980р. заподіяв собі смерть. Творчість: - 1961р.оповідання «В сумерках» - 1966р. книга «Зав’язь» - 1969р. книга «Деревій» - книга «Батьківські пороги» - книга «Крайнебо» - книга «Коріння» - повість «Климко» - повість «Вогник далеко в степу» - збірка оповідань «Ласочка» та ін. - новела «Три зозулі з поклоном»

Джерело: https://ukrclassic.com.ua/katalog/t/tyutyunnik-grigir/2321-grigir-tyutyunnik-biografiya-skorocheno Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua

. Історія створення новели "Три зозулі з поклоном"

У 1976 році до Ірпінського будинку творчості завітав сліпий бандурист. Серед пісень, які він виконував, була «Летіла зозуля через мою хату», де йшлося не просто про нещасливе кохання, а про вічне, непереборне страждання людини. Почувши цю пісню, Тютюнник підхопився, побіг до своєї кімнати. Так народилася новела «Три зозулі з поклоном» — одна з найчарівніших перлин української літератури. У творі наявні автобіографічні моменти: героя звуть Михайло, як батька Тютюнника. 1937 р. його заарештували і відправили до Сибіру, де він і загинув. У житті батька була жінка, яка його дуже кохала, та Михайло не зрадив власне сімейне життя. Тютюнник згадував: «Я виношую ще один жіночий образ. Образ жінки, котра дуже любила мого батька. Коли у нас сталося нещастя, мама в горі кинулася саме до неї. Жінка була набагато старша за маму, старша за батька. Але обоє, батько й мати, ніколи не посміли зневажати ту любов, велику, безвзаємну. Отож Марія пекла коржики, збирала все необхідне, бо мама ридала та побивалась. Удвох вони й поїхали розшукувати батька, не знаючи, що слід його загубився вже навіки...»

Пісня «Летіла зозуля через мою хату»

3 Летіла зозуля через мою хату, Сіла на калині та й стала кувати. — Ой ти, зозуленько, чого рано куєш, Чи ти, зозуленько, моє горе чуєш? — Якби не чувала, то я не кувала. — Ой Боже мій, Боже, що я наробила. Єсть у нього жінка, а я полюбила. Єсть у нього жінка, ще й діточок двоє, Ще й діточок двоє — чорняві обоє, Ще й діточок двоє — чорняві обоє. Розривають серце на четверо моє.

Складання літературного паспорта новели «Три зозулі з поклоном»

Літературний рід: епос.

Жанр: новела.

Тема: складність людських стосунків, виражена через історію нещасливого кохання.

Ідея: возвеличення любові як високої християнської цінності, яка вивищує людину над буденністю, очищає її душу.

Проблематика: □ цроблема кохання як найвищого вияву духовної краси; □ зв’язок поколінь; □ родинне життя; □ репресії, життя людини, відірваної від дому, сім’ї у засланні; □ збереження загальнолюдських цінностей; □ вірність

. Композиція: новела в новелі, наявність обрамлення.

Персонажі: оповідач, Михайло, Софія, Марфа і Карпо Яркові.

Сюжет: 1. Заміжня Марфа Яркова кохає одруженого чоловіка Михайла, який має сина. 2. Синові (оповідачеві новели) історію цього кохання розповідає мати Софія. 3. Михайла заслано до Сибіру, звідки він ніколи не повернеться. 4. Один раз на місяць від Михайла дружині Соні надходять листи. 5. Прихід листів інтуїтивно відчуває Марфа, якій поблажливий листоноша дає пригорнути їхз до грудей і «подержати». 6. Соня, яка знає про Марфину любов до чоловіка, не засуджує суперницю. В основі цього твору любовний трикутник: Софія — Михайло — Марфа. - Що означають імена персонажів? Михайло — з давньоєврейської «рівний, подібний до Бога». Михайлові властивий логічний склад розуму, робить все добре та вчасно, любить співати. Софія — з грецької «мудрість, розум». Софія — ніжна, добра, здатна виявити співчуття до слабкої беззахисної істоти й надати по-сильну допомогу людині, що потрапила в скрутне становище. Марфа — з арамійської «пані, господиня, володарка». Здавна вважалось, що дівчина на ім’я Марфа простодушна й мила. їй не властива хитрість і злість, вона приємна і легка в спілкуванні. Добро-душна, готова прийти на допомогу, доброзичлива й невимоглива. Як бачимо, імена відповідають персонажам і допомагають роз-крити їхні образи, внутрішній світ

Завдання:

1.Вивчити матеріал підручника на с. 203 - 208

2. Прочитати новелу.

3.Законспектувати біографію письменника.

Page updated

Report abuse