Embedded Files
Для групи № 34- це урок № 4
Опрацюйте матеріал про кіноповість О. Довженка «Зачарована Десна» і складіть літературний паспорт до цього твору.
Підручник Авраменко 11 клас, ст. 167-168Опрацюйте матеріал про кіноповість О. Довженка «Зачарована Десна» і складіть літературний паспорт до цього твору.
Кіноповість «Зачарована Десна» О. Довженко писав 14 років. Вона побачила світ 1956 р. на сторінках журналу «Дніпро», а окремою книжкою вийшла друком наступного року, після смерті автора.
“Щоденник”, кіноповісті “Україна в огні”, “Зачарована Десна” творилися одночасно. Саме вони, нарівні з оповіданнями воєнної пори, — пише літературознавець Р. Корогодський, — становлять найцінніший творчий доробок письменника — поза міфами, поза внутрішньою в’язницею й усвідомленням власної несвободи. І не випадково саме ці твори не були видані за життя Майстра». Автор на початку твору пояснює читачеві, що задум написання викликаний його спогадами, «довгою розлукою із землею батьків» і бажанням «усвідомити свою природу на ранній досвітній зорі коло самих її первісних джерел». Отже, «Зачарована Десна» — автобіографічна кіноповість. Жанр кіноповісті започаткував О. Довженко.
Т.Л. Кіноповість (грецьк. kineo — рухаю) — жанр художнього твору, що поєднує ознаки кіно (фрагментарність і динамізм оповіді, багатство асоціативних моментів і зорових вражень, монументалізм образів) і повісті (епічність і психологізм, метафоричність і потяг до гіперболи, широкі пейзажні картини й авторські відступи). Це повість, створена зі свідомою настановою на певні кінематографічні прийоми оповіді: подрібнення дії на короткі епізоди, лаконічність діалогу й авторських пояснень, монтажний характер епізодів та ін.
У «Зачарованій Десні» О. Довженко зобразив своє дитинство й джерела формування себе як митця — це тема кіноповісті. Автор поставив завдання оспівати свій край дитинства, його людей та природу (головна ідея твору) — і з цим завданням він блискуче впорався.
Своєрідністю композиції кіноповісті «Зачарована Десна» є двоплановість сюжету, у якому діють два ліричні герої — малий Сашко та зрілий майстер Олександр Довженко. Основна сюжетна лінія — це ніби окремі новели про дитинство Сашка, його враження, сцени захоплення навколишнім світом. На другому плані — ліричні відступи зрілого митця, у яких він по-філософськи осмислює художню творчість, красу людської праці, природи й людини.
Спогади письменника, у яких «перші радощі, і вболівання, і чари перших захоплень дитячих», визначають сповідально-ліричну тональність повісті. Оповідач згадує найяскравіші моменти дитинства: ворону, що завідувала погодою на селі; діда Семена, який любив кашляти й відкривав йому прекрасний світ; вирвану молоденьку моркву та колоритні прокльони прабаби Марусини; картину Божого суду й лева на берегах благословенної Десни. Власне, у цьому проявляється романтичне світобачення автора: і ворона — ніби казковий персонаж і водночас птах з реального життя, і нафантазований лев біля Десни; яскраві характери сварливої прабаби Марусини й життєлюба діда Семена; неймовірні пейзажі та «зорі на перекинутому небі»... Сприйняття навколишнього світу обома ліричними героями — емоційне, захопливе, піднесене та тонке. За всіма жанровими ознаками твір можна було б назвати ліричною повістю.
У малому Сашкові читач бачить душу дорослого чоловіка й зрілого майстра, вона відкрита для всіх. Як формувався світогляд митця, під впливом яких чинників? Звичайно ж, найбільший вплив мали його рідні й односельці. Діда Семена, який приділяв найбільше уваги хлопчикові, Сашко бачить «у старих срібнофольгових шатах». Це мудрий та добрий чоловік, «він був високий та худий, і чоло в нього високе, хвилясте, довге волосся сиве, а борода біла», «пахнув дід теплою землею й млином» — у цих характеристиках вимальовується образ досвідченого, бувалого чоловіка, людини землі й праці. Крім того, дід Семен постає на сторінках кіноповісті талановитим педагогом, що навчає маленького хлопчика мудрості й любові до світу: «Часом по дорозі на луг, коли хто питав у нього дорогу на Борзну чи на Батурин, він довго стояв посеред шляху й, махаючи пужалном, гукав услід подорожньому:
— Прямо та й прямо, та й прямо, та й нікуди не звертайте!.. Добра людина поїхала, дай їй Бог здоров’я, — зітхав він лагідно, коли подорожній нарешті зникав у кущах.
— А хто вона, діду, людина ота, звідки вона?
— А Бог її знає, хіба я знаю...
Він був наш добрий дух лугу й риби...»
Саме дід Семен навчав малого Сашка розуміти й любити природу. Він був одним з тих, хто виховав усесвітньо відомого митця — Олександра Довженка.
Чи не найколоритніший образ кіноповісті — прабаба Марусина. Ця «малесенька й така прудка» жінка з «видющими й гострими очима», що любила прокльони, була зморена тяжким життям біля землі й худоби. Тими прокльонами, що «лилися з її вуст потоком, як вірші з натхненного поета, з найменшого приводу», ця старенька жінка вивільняла негатив, що накопичувався в її душі. Насправді вона не бажала правнукові, «щоб ріс він не вгору, а вниз... та бодай його шашіль поточила». Якби, не дай Боже, прокльони збулися, вона ще більше страждала б і просила Царицю Небесну й Миколая-угодника допомогти хлопчикові. Образ прабаби Марусини автор змальовує емоційно й ніби іронізуючи: «Баба хрестилася в небо з такою пристрастю, аж торохтіла вся від хрестів», «їй можна було по три дні не давати їсти. Але без прокльонів вона не могла прожити й дня. Вони були її духовною їжею» .
Своєрідний характер мала Одарка Єрмолаївна — мати Сашка. Вона була малоосвіченою й забобонною людиною: «...крадькома таки знищила Псалтир», «спалила його в печі по одному листочку, боячись палити зразу весь, щоб він часом не вибухнув і не розніс печі». Ця жінка тягнулася до землі: «Нічого у світі так я не люблю, як саджати що-небудь у землю, щоб проізростало. Коли вилізає із землі всяка рослиночка, ото мені радість». Ця радість і любов до землі передалися Сашкові назавжди, адже так поетично оспівувати рідний край без любові не зможе жоден митець. А мати залишилася в спогадах митця класичним образом берегині (на думку спадає образ матері, оспіваний О. Малишком у «Пісні про рушник»): «Довго-довго, не один десяток років буде проводжати мене мати, дивлячись крізь сльози на дорогу, довго хреститиме мені слід і стоятиме з молитвами на зорях вечірніх і ранішніх, щоб не взяла мене ні куля, ні шабля, ні наклеп лихий».
Батько Сашка постає на сторінках кіноповісті талановитою людиною й невтомним трудівником. У ньому поєдналися зовнішня краса та внутрішня культура думок і почуттів. Опис батька став хрестоматійним, його вивчають напам’ять як зразок довершеного пафосу, витонченого стилю й добірної мови. «Багато бачив я гарних людей, але такого, як батько, не бачив. Голова в нього була темноволоса, велика й розумні сірі очі, тільки в очах чомусь завжди було повно смутку: тяжкі кайдани неписьменності й несвободи. Увесь у полоні в сумного і весь у той же час з якоюсь внутрішньою високою культурою думок і почуттів. Скільки він землі виорав, скільки хліба накосив! Як вправно робив, який був дужий та чистий. Тіло біле, без єдиної точечки, волосся блискуче, хвилясте, руки широкі, щедрі. Як гарно ложку ніс до рота, підтримуючи знизу шкоринкою хліба, щоб не покрапать рядно над самою Десною на траві. Жарт любив, точене, влучне слово. Так розумів і шанобливість...
Одне, що в батька було некрасиве, — одяг. Ну такий носив одяг негарний, такий безбарвний, убогий! Неначе нелюди зухвалі, аби зневажити образ людини, античну статую вкрили брудом і лахміттям. Іде, було, з шинку додому, плете ногами, дивлячись у землю в темнім смутку, аж плакати хотілося мені, сховавшись у малині з Піратом. І все одно був красивий, — стільки крилося в ньому багатства». Чому кінофільми О. Довженка називають поетичним кіно? Передусім через високий ліризм, замилування пейзажами, емоційне сприйняття світу його героями.
З тонким ліризмом і високим пафосом оспівав митець річку (образ Десни), біля якої минуло його босоноге й сонячне дитинство: «Далека красо моя! Щасливий я, що народився на твоєму березі, що пив у незабутні роки твою м’яку, веселу, сиву воду, ходив босий по твоїх казкових висипах, слухав рибальських розмов на твоїх човнах і казання старих про давнину, що лічив у тобі зорі на перекинутому небі, що й досі, дивлячись часом униз, не втратив щастя бачити оті зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах».
Аналіз твору «Зачарована Десна»
Аналіз твору «Зачарована Десна»
Рід літератури: епос.
Жанр: кіноповість («автобіографічне кінооповідання»),
Тема: спогади письменника про своє дитинство, про кровний зв’язок з народом і рідною землею.
Ідея: з’ясування основних факторів формування людської особистості, духовного джерела справжнього таланту, ролі праці в житті людини, оспівування краси природи, рідного краю, людей праці.
Герої: малий Сашко (у новелах) і Олександр Довженко (в авторських відступах); мати Одарка Єрмолаївна, батько Петро Семенович, дід Семен, прабаба Марусина.
Особливість повісті в тому, що в ній оповідачем є сам автор, який виступає у двох іпостасях: як автор — зрілий митець Олександр Довженко — і як герой твору — маленький Сашко.
Сюжету як такого немає. Натомість є певна двоплановість: основна сюжетна лінія — це новели про дитинство Сашка (його враження, захоплення довкіллям); другий план — ліричні відступи зрілого майстра (філософське осмислення художньої творчості, краси людської праці, природи, людини).
Отож розповідь має двоплановий характер: перший план— це своєрідне поетичне відтворення світу у свідомості дитини; другий — філософські роздуми зрілої людини-митця про сенс людського буття, роль дитинства у формуванні особистості.
Композиційно-стильові особливості: Особливістю кіноповісті «Зачарована Десна» можна вважати відсутність чіткого сюжету, однак це не перешкоджає читати твір з неослабною увагою. Для втілення художнього задуму автор звертався до випробуваних часом джерел — фольклору і класичної літератури. Письменник запозичує з фольклору принцип «нанизування мотивів, використання ліричних і публіцистичних відступів, традиційних зачинів і закінчень, обрамлення, поетичної антитези і зіставлення, ретардацій» (ретардація — штучне уповільнення дії з метою звернути увагу читача на дану подію, епізод, думку). Композиція кіноповісті «Зачарована Десна» являє собою органічне поєднання ліричних і філософських роздумів літнього Довженка з романтичним, чистим поглядом малого Сашка. У творі можна виділити окремі новели («Город», «Хата», «Смерть братів», «Смерть баби», «Повінь», «Сінокіс», «Коні», «До школи»), ліричні й публіцистичні відступи. Але твір є цілісним: це суцільний потік думок, спогадів, що напливають одні на одні, та зображення умов, у яких формувався світогляд майбутнього митця (побут, оточення). Особливості композиції «Зачарованої Десни» зумовлені ще й жанром твору—- кіноповість. Звідси й фрагментарність, швидка зміна «кадрів», планів, яка не впливає на цілісне сприйняття ліричної, сповненої тонкого гумору авторської сповіді. Сам О. Довженко як кіносценарист уважав, що сценарій (а кіноповість «Зачарована Десна» є одночасно сценарієм до однойменного фільму) треба писати двома руками: в одній тримати маленький тонкий пензлик для виписування дрібних деталей, а в другій — великий пензель створення описів стокілометрових обширів, пристрастей, масових сцен. Для стилю «Зачарованої Десни», на думку багатьох критиків, характерне поєднання лірико-романтичного оповідального тону, публіцистичного пафосу, побутово-ліричної оповіді, іронічно-сатиричних моментів.
Проблематика «Зачарована Десна»: сенсу людського буття; гармонії людини і природи; формування особистості; освіти; любові до рідної землі; поваги до батьків; любові до людей.
Примітки: «Зачарована Десна» — автобіографічний твір, спогади письменника про дитинство, перші кроки пізнання життя, про «перші радощі, і вболівання, і чари перших захоплень дитячих...», про діда Семена і прадіда Тараса, прабабу, матір і батька, коваля діда Захарка, дядька Самійла — неперевершеного косаря. Спогади ці час од часу переростають в авторські роздуми —- про «тяжкі кайдани неписьменності й несвободи», інші лиха та страждання людей праці й разом з тим — багатство їхніх душ, внутрішню культуру думок і почуттів, їхній смак, їхню вроджену готовність до «найвищого і тонкого». У кіноповісті О. Довженко поетично формулює творче кредо митця: «Митці покликані народом для того, щоб показувати світові насамперед, що життя прекрасне... Бачити зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах». «Зачарована Десна» є лебединою піснею автора.
Джерело: https://ukrclassic.com.ua/katalog/d/dovzhenko-oleksandr/3289-detalnij-analiz-zacharovana-desna-o-dovzhenko Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua
Прочитайте уривок з твору "Зачарована Десна". Подумайте, що означають слова Довженка : "Щасливий я, що народився на твоєму березі, що пив у незабутні роки твою м’яку, веселу, сиву воду, ходив босий по твоїх казкових висипах, слухав рибальських розмов на твоїх човнах і казання старих про давнину, що лічив у тобі зорі на перекинутому небі, досі, дивлячись часом униз, не втратив щастя бачити оті зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах."
....Тільки було це так давно, що майже все вже розтануло в далекім мареві часу, як сон, і потонуло. Одна лише Десна зосталася нетлінною у стомленій уяві. Свята, чиста ріка моїх дитячих незабутніх літ і мрій. Нема тепер уже таких річок, як ти була колись, Десно, нема. Нема ні таємниць на річках, ні спокою. Ясно скрізь.
Нема ні бога, ані чорта, і жаль мене чомусь бере, що вже нема в річках русалок і водяних-мірошників нема. Зате багато дачників тепер купається в трусах, на зло робочим людям, в гарячий літній час і, очевидно, на досаду, бо чого ж мені й досі так соромно відпочивати там, де працюють люди?
Тоді Десна була глибокою і бистрою рікою. У ній тоді ще не купавсь ніхто, і на пісках її майже ніхто ще не валявся голий. Ще ніколи було усім. Були ми всі тоді трудящі чи малі. Дівчата не купались навіть у свято, соромлячись скидати сорочки.
Чоловікам з давніх-давен не личило купатись за звичаєм. Жінки ж боялися водою змить здоров’я. Купались тільки ми, малі. Була тоді ще дівкою Десна, а я – здивованим маленьким хлопчиком із широко розкритими зеленими очима.
Благословенна будь, моя незаймана дівице Десно, що, згадуючи тебе вже много літ, я завжди добрішав, почував себе невичерпно багатим і щедрим. Так багато дала ти мені подарунків на все життя. Далека красо моя! Щасливий я, що народився на твоєму березі, що пив у незабутні роки твою м’яку, веселу, сиву воду, ходив босий по твоїх казкових висипах, слухав рибальських розмов на твоїх човнах і казання старих про давнину, що лічив у тобі зорі на перекинутому небі, досі, дивлячись часом униз, не втратив щастя бачити оті зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах.
Дати усну відповідь на запитання :
1. Чому О. Довженко сприймав життя в Москві як заслання?
2. Доведіть, що «Зачарована Десна» за жанром — кіноповість.
3. Розкажіть, яку будову має «Щоденник» О. Довженка, про що він. Чи можна його вважати твором художньої літератури? Свою думку аргументуйте.
4. Як відомо, поняття «ліричний герой» використовують, коли йдеться про поетичний твір. Поміркуйте, чому літературознавці називають ліричними двох головних героїв кіноповісті О. Довженка «Зачарована Десна» (малого Сашка й зрілого майстра).
5. Розкажіть про найяскравіші події дитинства, що закарбувалися в пам’яті зрілого майстра. Чому з позицій дорослої людини вони сприймаються як романтичні?
6. У чому полягає двоплановість сюжету кіноповісті О. Довженка «Зачарована Десна»?
7. Які морально-етичні проблеми порушено в кіноповісті «Зачарована Десна»?
8.В одному із записів у «Щоденнику» О. Довженко зауважив: «Якщо вибирати між красою та правдою, я вибираю красу. У ній більше глибокої істини, ніж в одній лише голій правді». Як ви розумієте цей вибір митця? А що б ви вибрали? Візьміть участь у дискусії, висловивши свою позицію й аргументувавши її.
9. Напишіть есе-роздум на тему «Чи відчуваю я щастя бачити зорі в буденних калюжах?».
Домашє завдання:
Домашє завдання:
Подивитися відеоматеріали
Прочитати і законспектувати підручник Авраменко, ст. 168 - 172.
Виконати завдання 7 ( 1, 2, 3, 4 ) на с.171 - 172.
Page updated
Report abuse