«Проблема протистояння людини й системи, — пише Н. Бернадська, — увиразнюється тим, що Григорій Многогрішний — українець, його рід має славні й доблесні традиції в особі першого каторжника Сибіру Дем’яна Многогрішного. Українська тематика й пов’язана з нею проблема історичної долі нашого народу втілюються різнопланово. Україна постає зі спогадів головного героя про дитинство та юність: синьоволошкова, дзвінкоголоса, чебрецева. Такий самий образ рідного краю — тихого й сонячного — живе в серці старої Сірчихи, яка часто згадує вишневі сади, широкі степи, зоряні ночі, наповнені чарами барвінку та чорнобривців. І хоча Григорій добре знав, що вже немає того ясного й сонячного краю, він не хотів засмучувати Сірчиху, не міг знищити її солодких і щемливих спогадів. Родина Сірків серед чужого для українця світу тайги зберегла традиції та звичаї рідного народу». 

Як і Григорій Многогрішний, Сірки — представники гордого козацького роду, працьовиті, витривалі, сміливі й чесні. Їхня любов до Вітчизни — непоказна, захована глибоко в серці. Тому їхнє ставлення до інших визначається загальнолюдськими критеріями, що простежується в словах Сірка, звернених до хворого Григорія: «Ти тут удома. Зрозумів? На багато верстов кругом тут тільки праліс і звірі, а людей немає. Чи втямки? Я ще не знаю, хто ти, але моя хата — твоя хата. Лежи ж собі — такий закон тут. Наш закон. Навіть коли б ти був не християнська душа, а якийсь гольд чи навіть кореєць, то й тоді цей закон на твоїй стороні». 

Тоталітарну систему у творі символізують два світи: один з них — це ешелон смерті, яким перевозять на каторжні роботи ув’язнених, серед них і Многогрішний, котрий на ходу вистрибує з вагона, а другий ешелон — комфортабельний експрес — везе партійну еліту, інженерів, прокурорів, військових, які чинили беззаконня. На такому протиставленні автор вимальовує нелюдський образ радянської імперії. 

В образі Григорія І. Багряний утілив ідею перемоги добра над злом. Відважність і нескореність «гордого сокола» протистоять начальникові етапу Медвину, який уособлює тоталітарну систему, що не здатна приборкати волелюбний дух українця. Медвин не може жити й спати спокійно, він не може забути сміливих слів Григорія: «Я тебе переслідуватиму все твоє життя. І всі ми... переслідуватимемо все життя й проводжатимемо тебе до могили — тисячі нас. Замучених, закатованих... Ти матимеш дітей, але не матимеш радості — з дитячих очей дивитимемося ми. І ти втікатимеш од них геть... І ніде від нас не втечеш...» 

Вражає фінальна сцена вироку: Многогрішний убиває Медвина й залишає на снігу напис, щоб за його вчинок не постраждали інші: «Судив і присуд виконав я — Григорій Многогрішний. А за що — цей пес сам знає». 

Пригодницький роман має динамічний та наповнений незвичайними подіями сюжет з несподіваним поворотом. Пригодницькому роману властиві мотиви викрадення, утечі, переслідування, атмосфера таємничості й загадковості, ситуації припущення й розгадування. У 6 класі ви читали пригодницьку повість В. Нестайка «Тореадори з Васюківки», у 7 класі — А. Чайковського «За сестрою», у 8 класі — М. Коцюбинського «Дорогою ціною». Першим в українській літературі цей жанр — пригодницький роман — почав розробляти П. Куліш («Чорна рада»). Пригодницьким є роман І. Багряного «Тигролови». Він має напружений сюжет, що стрімко розвивається, починається з кульмінації (як детектив). Письменник не подає читачеві відомостей про минуле головного героя в експозиції роману (читачеві передусім цікаво дізнатися, за які злочини засуджено Григорія Многогрішного, який тікає), а розпорошує їх по різних місцях тексту, постійно підтримуючи інтерес читача. «Тигроловами», на думку Ю. Шевельова, І. Багряний утвердив саме «український пригодницький роман, український за своїм духом, усім спрямуванням своїх ідей, почуттів, характерів». 

Рід літератури «Тигролови»: епос.

Жанр «Тигролови»: пригодницький роман.

Тема «Тигролови»: зображення трагічної долі людини-особистості в тоталітарному суспільстві.

Ідея «Тигролови»: перемога добра над злом; за будь-яких обставин кожен має залишатися Лю­диною.

Герої «Тигролови»: Григорій Многогрішний; родина Сірків: Наталка, Гриць та їхні батьки — Денис Сірко та Сірчиха; майор НКВС Медвин.

Композиційно-стильові особливості «Тигролови»: композиція роману зумовлена особливостями жанру: твір складається з 12 розділів, ряду підрозділів, схожих на новели, що мають інтригуючі назви: «Дракон», «Світ на колесах», «Навзаводи із смертю», «Заколот і капітуля­ція», «Бог кохання», «Весела робінзонада», «Не ходи босий» та інші.

Позасюжетні елементи — пейзажі, портрети, сценічні моменти — завжди роман­тично забарвлені. Особливо захоплюють уяву читача екзотичні панорами Сіхоте-Аліня, описи краєвидів на Зміїній та Голубій падях. Інтер’єри подано точно й барвисто, з багатьма промовистими деталями. Цікаві історичні екс­курси, що їх вкладено в уста різних персонажів.

Важлива роль належить експозиції зі своєрідно запрограмованою ідеєю тво­ру. Поїзд-дракон, якого веде паровоз-голова «Йосиф Сталін» і підпихає де­мон «Фелікс Дзержинський», який має черево, «натоптане вщерть» тисячни­ми жертвами, летить у чорну темряву, у прірву, небуття. Цей ешелон смерті, сформований ОГПУ-НКВД, уособлює загрозу знищення, яка стала реальною для громадян великої радянської імперії. Та ось зринає над обставленими багнетами й оповитими жахливою державною таємницею вагонами україн­ська розлога пісня. Вона «здіймається на крила», «шугає і б’є крильми над спиною дракона», «мелодія все більше стає потужною, кипить, вирує», і оскаженілі вартові безсилі спинити її. Бо то — голос невпокореної волі, свід­чення нездоланності українського духу.

Сюжет розгортається з інтригуючої зав’язки: на останній станції виявляється, що втік найнебезпечніший в’язень Григорій Многогрішний, якого пильнував сам начальник ешелону. Подальший розвиток дії складається з ряду небезпеч­них для Григорія ситуацій, кожна з яких — провісник головного кульміна­ційного моменту. Ось голод і втома зовсім паралізували волю й виснажили сили втікача. Чи витримає? А ось його накрила разом з важкою ведмежою тушею чорна ніч непритомності. Чи не назовсім? Далі Григорій зі своїм на­званим братом Грицьком кидає виклик долі — їде поїздом без документів до Хабаровська, де кожної хвилини його можуть затримати. У місті хоче йти навіть у пащу до свого заклятого ворога — НКВД. Григорія помічають і пе­реслідують, але й тут щаслива доля рятує його. Найбільшої сили конфлікт досягає при майже неймовірній зустрічі Многогрішного і Медвина в тайго­вому безлюдді. Григорій розправляється з катом: «Тут... я тобі... й рев, тут я тобі й трибунал!» Завершується роман повним тріумфом благородних ідеа­лів. Щаслива розв’язка теж відбувається на межі неможливого — закохана пара завдяки своїй кмітливості, винахідливості й сміливості переходить кор­дон і опиняється в безпечному місці.

 Проблематика роману«Тигролови»:

1. виживання людини в умовах жорстокого терору;

2.  боротьби добра і зла;

3. справедливості й кари;

4. морального вибору;

5. волі до життя і цілеспрямованості;

6.  відносин людини і природи;

7.  родинних взаємин і кохання;

8. вічності давніх традицій предків.

Примітки: Назва твору є символічною. Змінивши її з початкової «Звіролови» на «Тигро­лови», Іван Багряний суттєво поглибив змістові акценти розповіді. Тигр — один з наймогутніших і найнебезпечніших диких звірів. Родина Сірків, жи­вучи в єдності з навколишньою природою, навчилася приборкувати цих тва­рин. Автор стверджує мужність, фізичну та моральну силу Сірків, представ­ників українського народу, їхню здатність перемагати найтяжчі обставини. Через мотиви втечі й «польованої людини» образ Григорія Многогрішного також асоціюється з цим сильним, сміливим і вільнолюбним диким звіром. Іван Багряний показує становлення «нового українця», який зможе здолати дракона і таким чином вибороти право свого народу на майбутнє. Нащадок козацької шляхти (предок Григорія — гетьман Дем’ян Многогрішний) всту­пає у боротьбу і вбиває новітнього тигролова, уособлення радянської імпер­ської системи майора Медвина.