Іван Багряний (1907–1963) Іван Багряний (справжнє прізвище Лозов’ягін) народився 2 жовтня 1907 р. в с. Куземині поблизу м. Охтирки, що на Сумщині, у родині муляра. Майбутній письменник навчався в Охтирській технічній школі, потім — у Краснопільській художньо-керамічній школі. Те, що мистецтво — покликання, юнак усвідомив уже з юних літ, тож мистецька творчість була його «сродною» працею. Молоді роки пройшли в Криму, на Кубані, у Кам’янці-Подільському й Києві. У двадцятирічному віці під псевдонімом Багряний почав друкувати оповідання й поетичні твори. 

У 1926 р. вступив до Київського художнього інституту, після закінчення якого не отримав диплома, бо був «політично неблагонадійним». Для митців цієї доби такий ярлик — типове явище. Іван привернув до себе увагу влади «ідеологічно невитриманими» творами й участю в національно зорієнтованому угрупованні МАРС. 

Віршований роман «Скелька» (1930) з волелюбним і національно-патріотичним пафосом викликав шалену лють у тодішньої влади, унаслідок чого твір було заборонено й конфісковано. Після виходу у світ збірки оповідань «Крокви над табором» І. Багряного заарештували й засудили до трьох років поселень на Далекому Сході. Письменник згадував: «Охотське море. Тайга. Тундра. Звіроловство. Були там поселення давно осілих наших людей з України... Але згодом охопила мене страшна туга за Україною. Непереможна. Отож сів я на поїзд і рушив на захід. У Томську мене перехопила залізнична агентура НКВС. Арешт, суд, вирок: за втечу із заслання — три роки ув’язнення в таборі. Так я потрапив у Бамлаг (Байкало-Амурський лагер)».

Після заслання І. Багряний повернувся до рідної Охтирки, але 1938 р. його заарештували знову, слідство тривало до 1940 р. Усе ж таки митця звільнили через брак доказів і хворобу. Деякі події з життя І. Багряного відображені в романах «Сад Гетсиманський» і «Тигролови». 

Під час Другої світової війни І. Багряний співпрацює з Організацією українських націоналістів (ОУН), виступає перед воїнами Української повстанської армії (УПА) і в 1943 р. переїздить з Охтирки до Львова, де друкує свій найвідоміший роман «Звіролови» (1944), згодом перевиданий під назвою «Тигролови» (1946–1947). Після війни в 1945 р. митець переїхав до Німеччини, де заснував газету «Українські вісті» і видавництво, що друкувало заборонені в Радянському Союзі твори українських письменників. 

Багатьма мовами світу було перекладено памфлет І. Багряного «Чому я не хочу вертатися до СССР?» (1946), у якому висвітлено становище українських емігрантів і засуджено радянську тоталітарну систему. Цікавий факт: памфлет зачитували на засіданні ООН. Від імені українських емігрантів письменник пояснював, що не хоче повертатися до рідного, але окупованого більшовиками краю. 

Своє ім’я письменник уславив також романами «Сад Гетсиманський» (1950), «Людина біжить над прірвою» (1957). 

І. Багряний помер 25 серпня 1963 р. в Німеччині, де й похований. 

До речі... 

У листі до українського літературознавця Д. Нитченка І. Багряний писав: «При першому арешті в ГПУ, по рокові сидіння в камері самотнього ув’язнення, мені пропонували орден, якщо я здамся, засуджу офіційно в пресі своє минуле й усіх своїх соратників, засуджу свою літературну творчість як класово ворожу й напишу велику поему про Сталіна. Я все це відкинув геть. Хотів би я знати, хто з теперішніх моїх супротивників вистояв би в такій ситуації й при виборі між орденом і смертю чи каторгою — вибрав останнє». 

Роман «Тигролови» (1944). Спочатку роман «Тигролови» мав назву «Звіролови», цей твір був написаний за чотирнадцять днів. І. Багряний — один з небагатьох українських письменників, які здобули широке визнання у світі: роман «Тигролови» був дуже популярним, про це свідчить той факт, що англійською мовою книжку надрукували в США, Англії й Канаді, її переклали, крім англійської, ще й голландською, німецькою й данською мовами, цим твором зацікавилися навіть у Голлівуді. 

Тематика роману широка: свобода, життя і смерть, вибір людиною свого місця в історії, межі її можливостей. 

Головна ідея — трагічність буття людини в тоталітарному суспільстві й переконання читачів, що за будь-яких обставин особистість може й повинна бути Людиною. Григорій Многогрішний якраз і є такою людиною: він переміг, адже не визнав себе коліщатком у механізмі тоталітарної держави, не озлобився. Григорій зберіг доброту, здатність відчувати, співпереживати й вірити до останнього, він сильна й мужня особистість, життєве кредо якої — «ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючи». Основна композиційна особливість роману — наявність двох сюжетних ліній, що розгортаються паралельно. 

Головна сюжетна лінія твору — полювання майора НКВС Медвина, новітнього тигролова, за не прирученим тоталітарною системою молодим чоловіком, який знайшов у тайзі друзів і кохання. 

Паралельно розвивається романтична сюжетна лінія: зародження й розквіт високого почуття кохання, що охопило Григорія й Наталку Сірко. 

Важливу композиційну роль відіграють пейзажі в тайзі: вони то контрастують з настроєм арештантів, то вияскравлюють, підсилюють розгортання подій. 

«ПІД ЧУЖИМ НЕБОМ» 

Іван Багряний( І.Лозов’ягін)

«Тигролови»

Основні віхи життя й творчості митця, його громадянська позиція. «Тигролови» як український пригодницький роман. Проблема свободи й боротьби за визволення. Жанрові особливості (динаміка сюжету, неоромантичність та ін.). Вольовий характер Григорія Многогрішного. Родина Сірків, майор Медвин. Символіка роману, ідея перемоги добра над злом. Популярність твору в повоєнній Європі. Актуальність для нашого часу.

ТЛ: пригодницький роман.

МЗ: переселення українців до Сибіру, репресії в 1920–1930-ті роки (історія).

МК: біблійні мотиви, український фольклор, традиція творів зарубіжної літератури у творчості І.Багряного. Художні фільми «Сад Гетсиманський» (1993); «Тигролови» (1994; реж. Р. Синько).

Предметні компетентності

Учень / учениця: 

знає основні віхи життя письменника, його творчість; коментує зміст роману; визначає його жанрові особливості; характеризує образи; висловлює власне ставлення до основних проблем, порушених у творі.

Ключові компетентності

Учень / учениця: 

залежно від мети використовує різноманітні читацькі стратегії; займає активну громадянську позицію; здатний/здатна втілювати власні задуми в життя; виявляє активність, ініціативність як в особистому, так і суспільному житті; логічно та виразно висловлює власні думки, використовуючи навички критичного мислення.

НЛ-1,2,3,4

Емоційно-ціннісне ставлення

Усвідомлення значення свободи для духовного розвитку, активної життєвої позиції як вияву європейськості.