Embedded Files
Терцина (італ. terzina, від terza гіта —- третя рима) —
Терцина (італ. terzina, від terza гіта —- третя рима) —
строфа з трьох рядків п’ятистопного ямба, в якій середній рядок римується з крайніми — першим і третім — у наступній строфі (аба бвб вгв гдг і т.д.), завершуючись окремим рядком, римованим з другим рядком попередньої строфи. Вперше застосована у “Божественній комедії” Дайте Аліг’єрі, широко використовувана і в українській поезії.
строфа з трьох рядків п’ятистопного ямба, в якій середній рядок римується з крайніми — першим і третім — у наступній строфі (аба бвб вгв гдг і т.д.), завершуючись окремим рядком, римованим з другим рядком попередньої строфи. Вперше застосована у “Божественній комедії” Дайте Аліг’єрі, широко використовувана і в українській поезії.
Філософська лірика — поезія, спрямована на філософське осмислення світу, людини, є виявом філософських поглядів ліричного героя. Ф.л. і філософія мають спільний предмет осягнення — загальні закономірності життя, природи, розвитку суспільства. Проте наука базується на узагальненнях логічного порядку, а поезія — на асоціативних роздумах. Характерними особливостями Ф.л. є художня настанова на пізнання сутнісних проблем буття, часу і простору, превалювання логізованих узагальнених образів, медитація як спосіб ліричного осмислення дійсності. Ф.л. виявляється в різних жанрах (сонети, рубаї, газелі, есе, своєрідні етюди, вірші елегійного характеру тощо). Скажімо, в українській літературі 50-70-х XX ст. активно розвивався філософський сонет (М.Рильський, А.Малишко, Д.Павличко). Проте жодна з цих форм, крім елегії, не була особливо стійкою, нерідко (створюються вірші, генетично не пов’язані з традиційними жанровими формами. Філософську поезію можна осягнути в контексті всієї творчості поета або окремої книжки — “Троянди й виноград“ М.Рильського, “Мить і вічність“ І.Муратова, “Дерево пізнання“ Л.Первомайського, “Карби“ М.Бажана. Тут важливу роль відіграє саме контекст.
Філософська лірика — поезія, спрямована на філософське осмислення світу, людини, є виявом філософських поглядів ліричного героя. Ф.л. і філософія мають спільний предмет осягнення — загальні закономірності життя, природи, розвитку суспільства. Проте наука базується на узагальненнях логічного порядку, а поезія — на асоціативних роздумах. Характерними особливостями Ф.л. є художня настанова на пізнання сутнісних проблем буття, часу і простору, превалювання логізованих узагальнених образів, медитація як спосіб ліричного осмислення дійсності. Ф.л. виявляється в різних жанрах (сонети, рубаї, газелі, есе, своєрідні етюди, вірші елегійного характеру тощо). Скажімо, в українській літературі 50-70-х XX ст. активно розвивався філософський сонет (М.Рильський, А.Малишко, Д.Павличко). Проте жодна з цих форм, крім елегії, не була особливо стійкою, нерідко (створюються вірші, генетично не пов’язані з традиційними жанровими формами. Філософську поезію можна осягнути в контексті всієї творчості поета або окремої книжки — “Троянди й виноград“ М.Рильського, “Мить і вічність“ І.Муратова, “Дерево пізнання“ Л.Первомайського, “Карби“ М.Бажана. Тут важливу роль відіграє саме контекст.
«Мойсе́й» —
«Мойсе́й» —
поема Івана Франка 1905 року. Це глибокий філософський твір про майбутнє українського народу, про взаємини вождя i народу в процесі наполегливого шукання «обітованої землі», про майбутні сили мас, здатних висунути зі свого середовища в процесі революційного руху проводирів, що приведуть до перемоги.
поема Івана Франка 1905 року. Це глибокий філософський твір про майбутнє українського народу, про взаємини вождя i народу в процесі наполегливого шукання «обітованої землі», про майбутні сили мас, здатних висунути зі свого середовища в процесі революційного руху проводирів, що приведуть до перемоги.
Історія написання[
Історія написання[
У 1904 р. Франко побував у Італії, де його вразив шедевр Мікеланджело — скульптура Мойсей. Це стало своєрідним поштовхом для написання поеми. Писав свій твір Франко протягом січня-липня 1905 р. Пролог був написаний аж тоді, коли поему зверстали. А ідейним поштовхом до написання прологу були революційні події 1905 р. в Росії та в Україні. Франко сподівався, що революція нарешті принесе визволення українському народові. Письменника особливо хвилювало питання взаємин широких мас з тими політичними силами, які могли б очолити їхні виступи.
У 1904 р. Франко побував у Італії, де його вразив шедевр Мікеланджело — скульптура Мойсей. Це стало своєрідним поштовхом для написання поеми. Писав свій твір Франко протягом січня-липня 1905 р. Пролог був написаний аж тоді, коли поему зверстали. А ідейним поштовхом до написання прологу були революційні події 1905 р. в Росії та в Україні. Франко сподівався, що революція нарешті принесе визволення українському народові. Письменника особливо хвилювало питання взаємин широких мас з тими політичними силами, які могли б очолити їхні виступи.
Жанр
Жанр
За жанром «Мойсей» — філософська поема, яка складається з прологу і 20 пісень (роздумів). Поштовхом до створення образу Мойсея була скульптура Мікеланджело — образ біблійного Мойсея, яку побачив І.Франко, перебуваючи в 1904 р. в Італії.
За жанром «Мойсей» — філософська поема, яка складається з прологу і 20 пісень (роздумів). Поштовхом до створення образу Мойсея була скульптура Мікеланджело — образ біблійного Мойсея, яку побачив І.Франко, перебуваючи в 1904 р. в Італії.
Тема поеми
Тема поеми
На матеріалі біблійного сюжету показати конфлікт вождя з народом. «Основною темою я зробив смерть Мойсея як пророка, непризнаного своїм народом. Ся поема в такій формі не біблійна, а моя власна, хоч і основана на біблійнім оповіданні».
На матеріалі біблійного сюжету показати конфлікт вождя з народом. «Основною темою я зробив смерть Мойсея як пророка, непризнаного своїм народом. Ся поема в такій формі не біблійна, а моя власна, хоч і основана на біблійнім оповіданні».
Ідея твору
Ідея твору
Засудження зради національних інтересів та проголошення ідей служіння рідному народові.
Засудження зради національних інтересів та проголошення ідей служіння рідному народові.
Сюжет
Сюжет
В основу поеми Франко поклав біблійний сюжет. Він не переспівує біблійної історії, а використовує лише один її фрагмент: поет вперше ставить своїх героїв перед очі читачеві вже після сорока років їх блукання пустелею, у той момент, коли ізраїльтяни на чолі з Мойсеєм наблизилися до обіцяної їм землі в Палестині. Саме тепер Мойсей поступово втрачає авторитет: народ нарікає й бунтує і забуває про Божі заповіді та обіцянки. Але зі смертю Мойсея не вмерли його ідеї та наміри: Єгошуа продовжує справу пророка і провадить ізраїльтян до обіцяної землі. Наприкінці поеми Франко висловлює надію, що українців, так само як євреїв Мойсей, поведе новий молодий лідер.
В основу поеми Франко поклав біблійний сюжет. Він не переспівує біблійної історії, а використовує лише один її фрагмент: поет вперше ставить своїх героїв перед очі читачеві вже після сорока років їх блукання пустелею, у той момент, коли ізраїльтяни на чолі з Мойсеєм наблизилися до обіцяної їм землі в Палестині. Саме тепер Мойсей поступово втрачає авторитет: народ нарікає й бунтує і забуває про Божі заповіді та обіцянки. Але зі смертю Мойсея не вмерли його ідеї та наміри: Єгошуа продовжує справу пророка і провадить ізраїльтян до обіцяної землі. Наприкінці поеми Франко висловлює надію, що українців, так само як євреїв Мойсей, поведе новий молодий лідер.
Проблематика
Проблематика
- стосунки народу та вождя;
- зневіра в собі;
- сутність справжнього лідера;
- конфлікт поколінь, рабської свідомості;
- невміння згуртуватися → відсутність власної державності.
Франко проводить паралелі між євреями, які 40 років шукають землю обітовану, та українцями, які протягом своєї історії не можуть сформувати незалежну державу.
Франко проводить паралелі між євреями, які 40 років шукають землю обітовану, та українцями, які протягом своєї історії не можуть сформувати незалежну державу.
Особливості написання
Особливості написання
Вступ написано терцинами, які вперше застосував Данте в своїй «Божественній комедії». Перший рядок в терцині римується з третім, а середній — з першим і третім рядком наступної строфи.
Вступ написано терцинами, які вперше застосував Данте в своїй «Божественній комедії». Перший рядок в терцині римується з третім, а середній — з першим і третім рядком наступної строфи.
Народе мій, замучений, розбитий, Мов паралітик той на роздорожжу, Людським презирством, ніби струпом, вкритий!
Народе мій, замучений, розбитий, Мов паралітик той на роздорожжу, Людським презирством, ніби струпом, вкритий!
Твоїм будущим душу я тривожу, Від сорому, який нащадків пізних
Твоїм будущим душу я тривожу, Від сорому, який нащадків пізних
Палитиме, заснути я не можу.
Палитиме, заснути я не можу.
Пролог поділяється на дві частини: у першій переважають риторичні запитання, які викликають сумніви в державотворчих задатках українського народу, у його гідності та честі. У другій частині сумнів долається, а замість нього з’являється віра і спроможність народу віднайти себе:
«Та прийде час, і ти огнистим видом
«Та прийде час, і ти огнистим видом
Засяєш у народів вольних
Засяєш у народів вольних
Основні персонажі поеми “Мойсей”:
Основні персонажі поеми “Мойсей”:
Мойсей
Датан та Авірон – його супротивники
Єгова – Бог
Азазель – темний демон пустелі, що спокушає Мойсея;
Єгошуа – ватажок євреїв
Мойсей
Мойсей
Головний герой поеми – Мойсей – це сивочолий пророк, його волосся «біле, як сніг», він фізично слабкий через старий вік, проте дуже міцний духовно:
Головний герой поеми – Мойсей – це сивочолий пророк, його волосся «біле, як сніг», він фізично слабкий через старий вік, проте дуже міцний духовно:
«Се Мойсей, позабутий пророк,
«Се Мойсей, позабутий пророк,
Се дідусь слабосилий,
Се дідусь слабосилий,
Що без роду, без стад і жінок
Що без роду, без стад і жінок
Сам стоїть край могили.
Сам стоїть край могили.
Все, що мав у життю, він віддав
Все, що мав у життю, він віддав
Для одної ідеї,
Для одної ідеї,
І горів, і яснів, і страждав,
І горів, і яснів, і страждав,
І трудився для неї».
І трудився для неї».
В образі Мойсея автор наголошує саме на протиставленні фізичної слабкості та духовної величі, краси душі пророка:
«Хоч літа його гнуть у каблук
«Хоч літа його гнуть у каблук
Із турботами в парі,
Із турботами в парі,
То в очах його все щось горить,
То в очах його все щось горить,
Мов дві блискавки в хмарі.
Мов дві блискавки в хмарі.
Хоч волосся все біле як сніг,
Хоч волосся все біле як сніг,
У старечій оздобі,
У старечій оздобі,
То стоять ще ті горді жмутки,
То стоять ще ті горді жмутки,
Як два роги на лобі».
Як два роги на лобі».
Відданий своєму народові, Мойсей беззавітно його любить і бореться за його визволення, але на хвилину й він засумнівався у своїй вірі. Таким чином, поет показав, що вождь не повинен мати жодних сумнівів у справедливості обраного ним шляху.
У конфлікті з народом — трагедія Мойсея як пророка.
Демон зневіри Азазель
Демон зневіри Азазель
Демон зневіри Азазель – злий дух, що з’являється перед пророком у пустелі і отруює його душу сумнівами, вириває з неї розпачливий крик:
«Одурив нас Єгова!».
За зневіру цю Мойсей був покараний: він помер на порозі землі своїх предків, побачив її, але не вступив на неї.
Авірон і Датан
Авірон і Датан
На шляху до високої мети Мойсею перешкоджають Авірон і Датан – дрібні людці, що вважають за мету не великий ідеал, а мізерну особисту користь, намагаючись демагогічно схилити до цього ж маси.
«Лихими демонами громади» зобразив Іван Франко цих ворогів Мойсея. Вони прагнуть відвернути народ від обраного шляху, яким веде Мойсей. В образах Датана і Авірона поет викриває зрадників революційного руху, реформістів і угодовців. Словами Мойсея він картає антинародну сутність їхніх демагогічних заяв, спрямованих в дні бунту на захист спокою як «найблаженнішого стану».
Єгошуа
Єгошуа
«Князь конюхів» Єгошуа – новий ватажок єврейського народу після смерті пророка Мойсея, який продовжує його справу, надихає свій народ не здаватися й продовжувати шлях до «обітованої землі».
Пролог
Пролог
У пролозі автор звертається до свого «замученого, розбитого» народу, який стоїть на роздоріжжі й не знає, куди йти:
У пролозі автор звертається до свого «замученого, розбитого» народу, який стоїть на роздоріжжі й не знає, куди йти:
«Народе мій, замучений, розбитий,
«Народе мій, замучений, розбитий,
Мов паралітик той на роздорожжу,
Мов паралітик той на роздорожжу,
Людським презирством, ніби струпом, вкритий!
Людським презирством, ніби струпом, вкритий!
Твоїм будущим душу я тривожу,
Твоїм будущим душу я тривожу,
Від сорому … заснути я не можу».
Від сорому … заснути я не можу».
Саме його майбутнім і тривожиться поет. Він не вірить, що судилося йому «в сусідів бути гноєм», що його долею буде «укрита злість, облудлива покірність».
Саме його майбутнім і тривожиться поет. Він не вірить, що судилося йому «в сусідів бути гноєм», що його долею буде «укрита злість, облудлива покірність».
«Невже ж задарма стільки серць горіло… найсвятішою любов’ю», невже «задарма край твій весь политий кров’ю твоїх борців?» — звертається він до українців. І сам собі упевнено відповідає:
«Невже ж задарма стільки серць горіло… найсвятішою любов’ю», невже «задарма край твій весь политий кров’ю твоїх борців?» — звертається він до українців. І сам собі упевнено відповідає:
«Не самі сльози і зітхання
«Не самі сльози і зітхання
Тобі судились! Вірю в силу духа
Тобі судились! Вірю в силу духа
І в день воскресний твойого повстання.
І в день воскресний твойого повстання.
Читати поему "Мойсей"
Слухати текст:
Слухати переказ (скорочено):
Завдання :
Завдання :
- Вивчити матеріал підручника на с.95 - 107.
- Виписати в зошит визначення термінів "терцина, філософська лірика.
- Впр.10 (1,2)
Page updated
Report abuse