Цуркан Лілія Вікторівна

З досвіду вихователя

м. Миколаїв ЗДО №128 "Сонечко"

Зараз сучасний світ непростий і тому новому підростаючому поколінню вкрай потрібно не лише отримати знання необхідні для особистої реалізації, розвитку, активної громадської позиції, працевлаштування, а і вміти користуватися ними. Тому реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа» передбачає перебудову освіти усіх рівнів з урахуванням індивідуальних фізичних, психологічних, інтелектуальних особливостей дитини кожної вікової групи.

«Школа не повинна вносити різкого перелому в життя дітей. Нехай, ставши учнем, дитина продовжує робити те, що робила вчора. Нехай нове з’являється у її житті поступово і не приголомшує лавиною вражень», — так В.О.Сухомлинський бачив зв’язок між дошкільним і шкільним навчанням. Усе це можливе лише тільки при тісному зв’язку між дошкільною та початковою освітою.

Реалізація вимог освітньої програми передбачає застосування вихователями дошкільного закладу різних видів дитячої діяльності (ігрова, комунікативна, образотворча та ін.), забезпечує формування психологічної зрілості, життєвих компетентностей і готовності до систематичного навчання в Новій українській школі старшого дошкільника. Новий зміст освіти, заснований на формуванні 10 ключових компетентностей, а на першому місці:

«1. Спілкування державною (і рідною у разі відмінності) мовами. Це вміння усно і письмово висловлювати й тлумачити поняття, думки, почуття, факти та погляди (через слухання, говоріння, читання, письмо, застосування мультимедійних засобів). Здатність реагувати мовними засобами на повний спектр соціальних і культурних явищ – у навчанні, на роботі, вдома, у вільний час. Усвідомлення ролі ефективного спілкування».

Компетенцію пояснює тлумачний словник як «добру обізнаність із чим-небудь». З лінгвістичної точки зору: «…інтуїтивне знання про мову, яке має той, хто розмовляє рідною мовою, і яке дозволяє йому коректно висловлювати думку в словах рідною мовою і відрізняти правильні речення від неправильних». Компетентність – «властивість за значенням компетентний», тобто «який має достатні знання в якій-небудь галузі; який з чим-небудь добре обізнаний…». Питанню розвитку мовленнєвої компетентності приділяють увагу науковці як минулого, так і сучасності: А.Богуш, Н.Гавриш, К.Ушинський, В.Сухомлинський, С. Русова і багато інших.

Для досягнення цієї мети ми, як дошкільники можемо розвивати всі види мовленнєвої діяльності. Я вважаю, що за для мовленнєвої компетентності у старшому дошкільному віці ми повинні прищеплювати дитині вміння доречно користуватися мовою в конкретних ситуаціях: мислити, висловлювати свою думку, бажання, наміри, прохання, використовувати для цього як мовні, так і позамовні (міміка, жести, рухи) та інтонаційні засоби виразності мовлення, все це допоможе також здобути навички працювати у групі, тому у своїй роботі я звернула увагу саме на формування мовленнєвої компетентності, як однієї і , на мою думку, важливої складової різнобічного розвитку особистості.

У своїй роботі звертаю увагу на різні сторони розвитку мовлення дітей:

• Зв’язне мовлення - його формування спрямовую на уміння складати розповідь з власного досвіду, описової та сюжетної; використовую дидактичні ігри, спрямовані на розвиток монологічного мовлення («Намалюємо осінь(зиму, весну, літо)», «Продовж дію», «Поясни приказку – розкажи історію», «Ідемо в гості», «Мрійник», «Чим схожі, чим ні?», «Опиши - я відгадаю»…);

Наприклад варіанти дидактичної гри «Вогонь це друг, чи ворог?»:

Вихователь(показує картинки з зображенням усміхненого і сумного вогників, а поруч картки з різними ситуаціями) Чому один вогник посміхається, а інший сердитий аж страшно? (Вогонь – друг посміхається, а вогонь - ворог сердитий).)

Вхователь(завдання): Виберіть собі по одній картинці (картки перевернуті і картинку не видно), переверніть її, уважно роздивіться і покладіть на стіл відповідно настрою вогника.

Після виконання вихователь запитує: Чому ти поклав цю картинку до усміхненого (сердитого) вогника? (відповіді дітей)

Вихователь(висновок): Насправді вогонь друг може стати і ворогом, якщо не знати правил користування ним.

Поділимось на дві команди, перша команда - дівчата, друга команда – хлопчики.

Дівчата на дошці складають ланцюжок, як потрібно викликати пожежників, якщо сталася пожежа (набрати на телефоні 101, назвати адресу, прізвище, що горить), хлопчики складають ланцюжок про те, як приймають виклик пожежники. Для виконання цього завдання кожна команда вибирає потрібні картинки. Потім один представник з команди розповість послідовність дій. (Діти розбирають картинки та складають ланцюжок).

Вихователь: Діти, так як потрібно вести себе коли все ж таки сталася пожежа? Діти: Не слід лякатися, ніде не ховатися, а швидко вийти із приміщення й повідомити кого-небудь з дорослих. Або зателефонувати за номером….. (101).

А, що не можна робити щоб не сталося пожежі? ( не можна гратися із сірниками, електрикою……).

Дуже подобаються мої вихованцям ігри «Добре – погано» і «Корисно – некорисно» вони розвивають не тільки комунікативний компонент тут відбува\ться соціалізація дитини де вона вчиться оцінювати ситуацію і виходити з неї, уміти висловлювати власну думку, а це необхідно в новій українській школі.

• Звукова культура мовлення - використовую промовляння чистомовок; дидактичні ігри для розвитку фонематичного слуху, для формування правильної вимови звуків; розповіді зі звуконаслідуванням, вправи для розвитку артикуляційного апарата, на розвиток мовленнєвого дихання («Добери риму», «Настрій Колобка», «Сімейний обід», «Сонечко і Зірочка»…);
• Словникова робота – включаю у свою роботу дидактичні ігри та вправи, відгадування загадок, ознайомлення з приказками та прислів’ями та їх заучування, що значно збагачує словник дітей, прикрашає їх мовлення, урізноманітнює розповіді тощо.. («Яка дія зайва?», «Назви одним словом», «Зимуючі та перелітні», «Моя країна – Україна», «Склади одяг до шафи»…);
• Граматика – грамотне мовлення придає впевненості в собі, у власних силах, формує самооцінку, використовую дидактичні ігри та вправи з граматики, складання розповіді зі словами, в яких діти допускають помилки: «Я, ти, ми, вони», «Слова-родичі», «Що пташка любить, я чого боїться», «Приготуємо обід», «З чого зроблено», «Кожній речі – своє місце», «Вершки та корінці»...

Основа дошкільного дитинства – це гра, і саме у грі дитина засвоює більше матеріалу, може використати свої знання і уміння, відчуває себе впевненою, тому дидактичні ігри та вправи намагаюся використовувати у своїй роботі протягом всього дня у всіх формах діяльності. Впевнена, що за допомогою дидактики, дитині легше запам'ятати незнайомі слова, їх тлумачення, познайомитися з новими і доречно використовувати їх у мовленні.

К. Д. Ушинський писав: « Навчіть дитину яким-небудь невідомим їй п’яти словами — вона буде довго і марно мучитися, але зв’яжіть двадцять таких слів з картинками, і вона засвоїть з льоту».

Мовленнєва компетентність у дошкільному віці є головною умовою подальшого успішного навчання у школі.

Для формування мовленнєвої компетенції я використовую організовані і самостійні форми діяльності.

З організованих форм роботи, крім занять, я використовую: спостереження, бесіди і розмови; ігри з правилами; трудові доручення; чергування; колективну працю (в групі, або на майданчику); провожу експериментальні досліди; індивідуальну роботу; свята, розваги; екскурсії; обов’язково побутові процеси (одягання, умивання, приймання їжі, вкладання на сон, чергування).

Я впевнена, що спостереження, враження, мовленнєві навички, отриманні на природі, надзвичайно корисні і наочні. Залишаються вони у дитини на все життя.

Для організації гри, спостереження чи чергування я намагаюсь використовувати методи розвитку різних сторін мовлення. Вчу слухати (аудіо казки, звуки природи, класична музика), аналізувати, запитувати та давати відповіді на питання, звертатися з проханням, а щоб засвоювати мовленнєвий етикет часто використовую прийоми словесного доручення.

Однак, я помітила, що самостійні форми діяльності дають дитині змогу реалізувати набуті знання: ранкові та вечірні години; прогулянки; самостійна ігрова діяльність; образотворча діяльність; театральна діяльність; рухова; пізнавальна. Під час гри дитина, за допомогою мовлення, може домовитись і працювати у групі. Частіше за все діти поєднують самостійну діяльність з мовленнєвою: малюють та ведуть діалог про улюблені іграшки чи мультфільми, малюють і співають улюблені пісні, поливають квіти і розповідають про вихідні, грають у м’яч та оговорюють свої досягнення чи спортивні уподобання.

Завдяки роботі яку я провожу з розвитку мовлення діти на підсумковому тестуванні показали достатній і високий рівень для свого віку.

З впевненістю можу сказати, що вся моя робота і знання отримані в дитячому садочку дадуть змогу моїм дітям в новій українській школі знаходити нових друзів, уходити від конфліктів, піклуватись про себе, здобувати з задоволенням нові знання.