Житнікова Ольга Володимирівна

З досвіду роботи вихователя

Єланецького ЗДО "Зірочка"

Базова програма вперше в освітньому просторі України заявила креативність як одну із першочергових ліній роботи з дошкільниками. Становлення сучасної дитини як особистості передбачає максимальну реалізацію нею своєї активності, самостійності, творчої ініціативи, прагнення обирати на власний розсуд шляхи і засоби досягнення цілей, намірів реалізувати свої власні потреби та інтереси. Тому важливою метою навчально-виховного процесу сьогодення є розвиток у вихованців креативних здібностей. Мотивація креативної поведінки складається в ранньому дитинстві, досягає піку у віці від 3,5 до 4,5 років, а також зростає у перші три роки навчання в школі, знижується протягом наступних року-двох і потім отримує новий поштовх. Період життя дитини від 2,5 до 7 років психологи називають другим віком запитань (перший вік – від 1 року до 2,5). На кінець цього періоду спостерігається «пік допитливості» - найбільша кількість запитань у мовленні дітей. Психологи дійшли висновку, що креативність неоднозначно залежить від освіти, більшість дітей втрачає свої спонтанну відвагу, коли їх окультурити. Оновленим показником творчих здібностей є швидкість і гнучкість думки, оригінальність, допитливість, точність і сміливість.

Швидкість думки – кількість ідей, що виникають за одиницю часу.

Гнучкість думки – здатність швидко і без внутрішніх зусиль переключатися з однієї ідеї на іншу; бачити, що інформацію, отриману в одному контексті, можна використати в іншому.

Оригінальність – здатність до генерації ідей, що відрізняються від загальноприйнятих, до парадоксальних, несподіваних рішень.

Допитливість – здатність дивуватися, відкритість та інтерес до всього нового.

Сміливість – здатність приймати рішення в ситуаціях невизначеності, не лякатися власних висновків і доводити справу до кінця, ризикуючи особистим успіхом чи репутацією. До того ж вчені дійшли висновку, що успадкований потенціал не варто вважати найважливішим показником майбутньої творчої продуктивності. Батьки та інші дорослі здатні або розвинути, або знищити творчі імпульси малюка ще в дошкільному віці.

Можна вважати беззаперечним, що розвиток креативності особистості, розкриття її творчого потенціалу – це є процес самореаліїзації особистості. Неможливо не погодитися з думкою психологів: «Всі діти – генії, тому що вони не знають, що вони чогось не можуть». Дитинство – це час появи креативного «маленького професора». Важливо, щоб потім батьки дитини, педагоги не постаралися їй «допомогти» побачити і зрозуміти свої обмеження, щоб життя не ставило її «у рамки», не «обрізали крила». Існує жарт про те, як Альберт Ейнштейн на запитання як йому вдалося відкрити теорію відносності нібито відповів: «Всі знали, що цього не може бути. Я виявився настільки необізнаним, що не знав цього». Розвиток креативності у дитини неможливий без розвитку творчої уяви, адже творчість у дитячій діяльності прямо і безпосередньо пов΄язана з розвитком уяви. Іноді дорослі помилково вважають, що вона і так набагато яскравіша і оригінальніша від уяви дорослого і розвивати її необов΄язково. Але, на думку психологів, це не зовсім правильно, адже уява дитини розвивається поступово, з накопиченням нею життєвого досвіду. Всі образи уяви, якими б дивними вони не були, групуються на уявленнях і враженнях, отриманих в реальному житті. Тому дитяча уява бідніша за уяву дорослого, бо життєвий досвід дошкільника невеликий і матеріалу для фантазій небагато. Але все, з чим дитина зустрічається в житті, вона пояснює по-своєму, а дорослим ці пояснення видаються незвичними і оригінальними. В житті малюка уява виконує іншу функцію, ніж у житті дорослого з її допомогою діти пізнають навколишній світ і самих себе. Уяву малюка слід розвивати з дитинства, адже найбільш чутливий період для такого розвитку – дошкільний вік. Уява допомагає творчо перетворювати дійсність, створювати нові, гнучкі образи, комбінації яких дозволяють досягти нових, несподіваних результатів. Тому розвиток цієї психічної функції стає основою для вдосконалення творчих здібностей дошкільняти та підготовки до творчості в майбутньому. Творча уява ‑ це процес створення нових образів без опори на реальне чи наочне буття, це створення програми поведінки у тих випадках, коли виникає невизначена проблемна ситуація. Саме уява дозволяє приймати рішення і знаходити вихід з проблемної ситуації за відсутністю необхідних знань. Розрізняють уяву пасивну і активну. Пасивна уява виникає мимовільно, сама по собі. Активна уява спрямована на вирішення конкретних завдань. Залежно від цих завдань розрізняють репродуктивну (відтворюючу) і продуктивну (творчу) уяву. Репродуктивна уява відтворює образи й уявлення на основі уже відомих з попереднього досвіду. Продуктивна уява породжує абсолютно нові образи, що не мають аналогів у попередньому досвіді. Саме продуктивна уява є невід’ємним елементом творчої діяльності. Дитячу фантазію слід розвивати, перетворюючи її з вільної («коли я хочу щось малювати) на творче спрямування фантазування («коли мене просять щось намалювати») і шукати механізми, які сприяють цьому. Творче спрямування фантазування, творча уява – це один з компонентів творчості, без якого неможливий розвиток креативності дитини. Важливе завдання педагога – відчувати креативні здібності вихованців, адже у кожної дитини власний потенціал таких здібностей, тому не може йти мова про якісь обов’язкові нормативи їх розвитку. Ми повинні лише створювати повноцінні умови для становлення цих здібностей у різних видах дитячої діяльності. Особистісною характеристикою дитини, яка виникає з особливостей її уяви, є фантазування.

Фантазії – це продукт уяви, вони змінюють дійсність, дають можливість подивитись по-новому на вже знайомі факти, а тому мають пізнавальну і художню цінність. Творча активність, фантазування у дошкільників значною мірою є спонтанним, некерованим, пов’язаним з індивідуальним досвідом, з особистісною обдарованістю, з креативністю дитини, життям дошкільників, особливо старших, наповненим фантазіями. Це одна з особливостей дітей. Фантазії є самоцінними для дитини, вони викликають у неї хвилюючі і радісні емоції. По-іншому на них реагують дорослі. З досвіду ми знаємо, що дитячі фантазії викликають у них найпоширенішу гаму почуттів – від захоплення, захвату, милування до осудження, роздратування. Сюжети дитячих фантазій можуть бути найрізноманітнішими: це розповіді про себе неймовірних історій, про далекі подорожі з вигаданими казковими і реальними друзями, про пригоди, які сталися під час відпочинку на морі, біля річки, в лісі, це розповіді про незвичайні іграшки, яких ні в кого більше немає, це уявлення себе в ролі сучасних героїв мультфільмів, казок, це розповіді про незвичайні вчинки – власні та інших людей, і т.п. Дитячі фантазії виникають внаслідок того, що життєвий досвід у дитини ще недостатній, мислення недосконале, а навколишній світ ще непізнаний, невивчений. Фантазії стають засобом, який компенсує обмеженість досвіду, і досить часто пояснення дітей є несподіваним, оригінальним. І виникають такі фантазії найчастіше спонтанно, бо коли поставити перед дитиною спеціальне завдання щось придумати, уявити, розповісти, намалювати фантастичне, вона може розгубитися, відмовитися від виконання або зробити традиційно, нецікаво. Злет творчої фантазії можна спостерігати і в будівлях дітей, в ліпленні, а особливо в малюванні. Малювання породжує продукт дитячого фантазування – малюнок. В ньому відіграє величезну роль пізнавальна функція уяви. Ми бачимо, як з-під пензля маленького художника з΄являються казкові квіти, тварини, будівлі, принцеси, лицарі, ніколи небачені світи. Фантазії дітей починаються зі слів «нібито», «просто так», «я буду принцесою-красунею, а ти – сильним принцом». Завдання педагога – розвивати дитячу фантазію, перетворювати її з вільної на творчу, шукати засоби, які б сприяли творчому спрямуванню, фантазування. Адже без творчої уяви, без креативних здібностей неможливе створення нового. Бо саме творча уява допомагає уявити і створити те, чого не існує, а потім втілити ці нові образи в грі, малюванні, ліпленні, конструюванні, аплікації, розповідях і т.д. Уява – основа будь-якої творчості, саме вона дає можливість оцінити ступінь креативних здібностей малюка. Творчу уяву, фантазування слід розвивати з дитинства. Спілкуючись з дитиною на рівні уяви, дорослий може впливати на її розвиток – спрямовувати вільну фантазію в русло творчості. Саме під керівництвом дорослого дитина зможе подолати ту стихійність і спонтанність, які притаманні її уяві. Виявлені педагогом відмінності у розвитку уяви, пов΄язані з індивідуальними особливостями дитини, допоможуть знайти особистісно - орієнтований підхід до розвитку дошкільника, до реалізації його індивідуальних креативних здібностей.

Методика роботи педагога над розвитком спрямованого творчого фантазування повинна будуватися так, щоб засобами дитячої художньої діяльності формувати у дітей самостійність, ініціативність, креативність, творчу активність, сприяти зниженню напруженості, скутості. Ця робота може бути плідною лише у разі повного контакту педагога з дітьми, знання ним індивідуальних особливостей кожної дитини з використанням гнучкого планування своє системи роботи.

Щоб краще розуміти таких дітей, потрібно перш за все знати і враховувати вікові особливості дитячої психіки. Стрімкий підйом розумових сил у міру дорослішання можна спостерігати у всіх дітей. У дитини, абсолютно безпорадної при народженні, за небагато років, спочатку з допомогою і під керівництвом старших - формуються складні властивості розуму, незліченні навики, відчуття. Збагачення психіки йде в такому темпі, який буде вже недоступний в зрілі роки. Дитинство - неповторна по своїх можливостях пора розвитку. Про ці вікові умови росту здібностей потрібно сказати перш за все, а саме - про такий важливий компонент, як сила нервової системи (про неї судять, як про можливість витримувати тривалу загрузку на нервову систему). Дітей відрізняє відносна слабкість, невисока виносливість, виснаженість нервової системи. Спеціальні дослідження показали, що ця вікова слабкість (коли навіть не сильний вплив викликає сильну реакцію) - не тільки недолік, але і позитивна сторона - саме вона обумовлює дитячу вразливість, жвавість сприйняття. З роками нервова система міцніє різною мірою у різних дітей, а разом з тим знижується дитяча безпосередня сприйнятливість.

З віком відбувається не тільки збільшення можливостей, але і обмеження, а то і втрата деяких цінних особливостей дитячої психіки.

Гра як провідний вид діяльності.

Основною діяльністю дошкільника є гра. Як свідчать дослідження психологів, саме гра значною мірою сприяє розвиткові творчих здібностей малюка, оскільки саме в її природі закладені можливості для стимуляції гнучкості й оригінальності мислення, здатності конкретизувати власні задуми та пропозиції інших гравців. Ще одна винятково важлива властивість ігрової діяльності – внутрішній характер її мотивації. Діти граються, бо їм подобається сам ігровий процес. І дорослим залишається тільки використати цю природну потребу для поступового залучення дітей до більш складних, творчих форм ігрової активності. Які ж умови слід створити для оптимального розвитку творчих здібностей дитини? Однозначної відповіді на це психологи не дали. Загалом вони сходяться на необхідності забезпечення наступних умов:

• фізичних, тобто наявність матеріалів для творчості і можливість будь-якої хвилини скористатись ними;
• соціально-економічних, за яких дитина відчуває зовнішню безпеку, тобто знає, що її творчі вияви не отримують негативної оцінки з боку дорослих;
• психологічних, за яких в дитини формується відчуття внутрішньої безпеки, розкутості і свободи завдяки підтримці дорослими її творчих починань. Дорослі повинні активно допомагати малюкові в розвитку його творчих здібностей. Підтримувати і заохочувати дошкільника до самостійності, незалежності, цінувати дитячу свободу виявлення власних потреб, самоствердження в найближчому оточенні.

Існує такий вислів: « не мешайте нам развиваться», який якнайкраще передає суть креативності. Але малюків потрібно навчати свободі в істині. Це означає впорядкувати своє життя прямо зараз, вчити брати на себе відповідальність за свої вчинки, вчити будувати аналогічні власні плани та ідеї, зберігаючи при цьому свою індивідуальність.

Потрібно на всіх рівнях доносити дітям, що щастя не тільки в неординарності та творчості, але і в самоорганізації. Дослідження розвитку креативності та творчого мислення дітей середнього дошкільного віку. Хотілося б зупинитися і на співвідношенні творчих здібностей та інтелекту. В сучасній психології з’явилися дані, що свідчать про відсутність зв’язку між показниками інтелекту і творчими здібностями. На основі досліджень вчені виділили 4 групи дітей з різними рівнями розвитку інтелекту і креативності, які відрізнялися способами адаптації до зовнішніх умов і вирішенням життєвих проблем. Дослідження за цією проблемою ми провели на базі Єланецького ЗДО «Зірочка» в середній групі.

Так, діти з високим рівнем інтелекту і креативності вирізняються впевненістю у своїх здібностях, адекватним рівнем самооцінки, внутрішньою свободою і високим самоконтролем. Вони поводяться по-дорослому. Виявляють інтерес до всього нового і незвичайного оточення, зберігають внутрішню незалежність думок і дій. На жаль за дослідженням, такі діти складають лише 2 відсотки.

Діти з високим рівнем інтелекту і низьким рівнем креативності понад усе прагнуть досягти успіхів у навчанні, не люблять ризикувати, побоюються публічно висловлювати свої думки. Вони стримані, замкнені, у них мало близьких друзів, невпевнено почуваються без адекватної оцінки своєї діяльності. Таких дітей 55 відсотків

Діти з низьким рівнем інтелекту і високим рівнем креативності зазвичай попадають в розряд «ізгоїв». Вони важко пристосовуються до колективу і одногрупників, але часто мають захоплення за межами дошкільного закладу, де отримують можливість виявити свої творчі здібності. Вони найбільш тривожні, страждають від зневіри в себе. 7 відсотків

Діти з низьким рівнем інтелекту і креативності, як правило, зовнішньо добре адаптуються, тримаються в «середняках» і задоволені своїм становищем, здатні до адекватної самооцінки. Низький рівень здібностей компенсують розвитком соціального інтелекту, товариськістю, пасивністю у навчанні. 36 відсотків.

Коли педагог кожного дня з цікавістю спостерігає за своїми дошкільнятами протягом дня, то без дослідження та тестування може зробити висновки про здатність кожної дитини до креативності, де і коли її проявляють та в якій мірі.

Таким чином, результати досліджень свідчать, що під час роботи з дітьми важливо розвивати не лише інтелект, а й творчі здібності, і навпаки: під час розвитку творчих здібностей не слід забувати і про інтелект. Адже коли високий інтелект поєднується з високим рівнем креативності, творча людина добре адаптується до середовища, вона активна, емоційно врівноважена, незалежна.

Аналізуючи та оцінюючи особистісні якості, здібності дошкільника, в роботі слід враховувати показники сформованості креативності . (Додаток А)

З дітьми проводили бесіди, анкетування, спостереження, використовували замінники предметів. Якщо уява малюка 3-4 років невіддільна від реальних дій з ігровими предметами і подібними їм предметами-замінниками, то уява дитини 5-6 років може спиратися на предмети, зовсім не схожі на ті, які вони замінюють. Такими замінниками можуть бути інші предмети, геометричні фігурки, знаки, схеми. Наведемо приклади розвиваючих ігор з предметами-замінниками. (додаток Б).

Навчаючи дітей творчості потрібна підтримка батьків, тому особливу увагу потрібно приділяти роботі з сім’єю. Провести навчальний тренінг для батьків, анкетування, щоб виявити як проходить креативний розвиток у сім’ях, а вже потім на основі отриманих даних розробляти рекомендації для батьків.

І неодмінно треба пам’ятати: щоб розвинути мислення дитини, педагог сам має бути розумово розвинутою особистістю.

ДОДАТОК А

Показники креативного розвитку дітей:

• через творче досягнення самовиражається, актуалізує свої здібності;
• генерує оригінальні ідеї, самостійно висуває різноманітні гіпотези; намагається відійти від запропонованого шаблона;
• вирізняється гнучкістю та швидкістю мислення, кмітливістю, дотепністю, розсудливістю;
• конструктивно діє у невизначених ситуаціях, не губиться в разі дефіциту інформації, знаходить оригінальні способи розв’язання проблеми;
• характеризується творчою продуктивністю, схильністю реалізувати задумане;
• підходить до проблеми з різних точок зору, легко переключається з одного класу об’єктів на інший; швидко вдається до аналогій, порівнянь, протиставлень, асоціативних зв’язків; користується різними доказами;
• сміливість і незалежність суджень, здатність до постановки власних

цілей; використання різних форм доказів; уміння дивуватися; виявляє інтерес до парадоксів, має розвинене почуття гумору, схильна до сумнівів; вміє дивуватися;

• здатність бачити істотне, відокремлювати головне від другорядного, сприймати все комплексно;
• здатна прогнозувати, випереджати, передбачати;
• вирізняється метафоричністю, багатством уяви, вмінням бачити складне у простому, у складному – просте.

ДОДАТОК Б

Завдання-вправи "Поміркуй та домалюй "

Завдання 1. "Конструювання картини "

Дитині дають аркуш паперу із зображенням яскраво розфарбованої фігури неправильної форми. Пропонують розглянути малюнок і використати його як відправний пункт для побудови власного твору. Малювати можна фломастерами, пензлями та гуашевими фарбами. Кольорові олівці, акварельні фарби на тлі заданої яскравої фігури виглядатимуть менш насиченими, що викликатиме тоновий дисонанс у роботі.

Завдання 2. "Домалюй картину"

Дошкільнику пропонують розглянути незавершений малюнок. Поміркувати, пофантазувати, придумати закінчення малюнка. Продумати план та способи виконання завдання. Самостійно дібрати матеріали, інструменти, визначити техніку виконання для продовження малюнка, закінчити його.

Завдання 3. "Паралелі"

Дитині пропонують аркуш паперу з намальованими попарно паралельними лініями. Завдання — доречно використати паралельні лінії для власного зображення.

Завдання 4. "Мальовничі кола "

Дитині пропонують розглянути аркуш паперу, на якому намальовано шість однакових кіл. Завдання — доречно використати ці кола для власного зображення. Перед початком роботи не варто говорити про внутрішнє чи зовнішнє використання кіл

Завдання 5. "Дивні квадратики "

Дитині пропонують аркуш паперу, на якому намальовано кілька квадратів різної величини. Радять уважно розглянути їх і використати як відправні фігури для створення власного зображення.

Ігрові художні вправи

Мета художніх ігрових вправ:, збагачувати емоційне сприймання краси навколишньої дійсності; заохочувати ініціативу та допитливість; виховувати вибіркове та оцінне ставлення до навколишнього світу, виходячи з естетичних та моральних позицій; сприяти закріпленню в пам'яті асоціативних емоційних зовнішніх ознак явищ, опорних об'єктів, епізодів з настроєм, музикою та кольором; формувати здібності емоційно-чуттєвої оцінки зовнішніх ознак предметів, об'єктів та явищ.

Маски емоцій Вихователь пропонує дітям спочатку прослухати слова; промовити їх та пояснити значення, а потім під звучання музики мімікою та пластикою рухів зобразити відповідний емоційний стан:

радість — я радісний;

сум — я сумний;

здивування — я здивований;

злість — я злий;

улесливість — я улесливий;

байдужість — я байдужий;

спокій — я спокійний.

Вихователь пропонує дітям під час прогулянки (на ділянці чи в парку) розглянути квіти, звертає увагу на те, як гарно вони пахнуть. Кожна дитина має вибрати та показати квітку, яка найбільше сподобалася. Після цього даються завдання:

• вдихнути пахощі кількох квіток — першої, яка сподобалася і за власним вибором дитини ще кількох;

• сказати, які відчуття — приємні чи неприємні?

• визначити, чи однаково квіти пахнуть;

• обстежити форму квітів, установити подібність форми квітки до знайомих геометричних фігур;

• запам'ятати форму, колір, запах квітів.

Після прогулянки діти під супровід п'єси П. Чайковського "Сентиментальний вальс" розглядають картину "Бузок" П. Кончаловського та передають свої враження про характерні ознаки квітки словами, мімікою, пластикою рухів.

Кольоровий світ природи

Вихователь пропонує дітям (залежно від погодних умов: на прогулянці чи у групі) назвати предмети та явища, за якими визначають стан природи (дощ, сніг, мряка, сонце, місяць, небо, хмарки, хмари, калюжі, ковзанки, лід, вітер, вітерець тощо) та зобразити їх жестами, пластичними рухами; назвати різні предмети у групі, на вулиці чи ігровому майданчику (м'яч, кубик, мольберт, аркуш паперу, гімнастичний круг, прапорець, вікно, двері, портфель, книгу, годинник тощо,) та визначити їхній колір, форму, відтінки; квіти за кольорами веселки (мак, нагідки, тюльпан, аспараус, дзвіночок, волошка, ірис тощо,); показати пластикою рухів їхні характерні форми.

Відповіді та запитання, які виникатимуть у процесі гри, допоможуть дитині дістати уявлення про природні явища та їхній перебіг, предмети та їх застосування, характерні ознаки (колір, відтінки, форму, звук тощо).

Ігрове заняття "Кольорова вікторина"

Діти об'єднуються в дві команди. Дорослий пропонує їм знайти та визначити "колір" вірша, пісні та показати пластикою рухів відповідну дію.

Вихователь читає літературний твір, в якому згадується той чи інший колір. Діти намагаються "знайти" колір та пригадати назву чи фразу з пісні, де б згадувався цей колір, відтінок. Наприклад, звучить фраза "Іди, іди дощику, зварю тобі борщику у зеленім горщику...". Діти називають: Роман Завадович "Червоніють ягідки"; Микола Трублаїні "Про дівчинку Наталочку та сріблясту рибку"; Василь Сухомлинський "Сиві волосинки"; Катерина Перелісна "Золота осінь" тощо.

Відгадай колір

Діти сидять у груповій кімнаті. Одна дитина виходить. Інші загадують колір і намагаються зобразити його жестами. (Наприклад, якщо задумано червоний колір, то хтось з вихованців торкається червоної стрічки, інший зображає вогонь тощо). За цими жестами гравець, який виходив, має відгадати, який колір задумано. Можна грати групами. Перемагає та з них, яка відгадає більше кольорів і назбирає більше предметів задуманого кольору.

Мій улюблений колір

Дітям пропонують називати по черзі різні предмети та явища, які їм найбільше до вподоби. Наприклад, якщо улюблений колір рожевий, то називають: захід, бантик, троянда. Коли один гравець розповідає про свій улюблений колір, не називаючи його, інші намагаються відгадати, впізнати його за переліком названих предметів. Потім усім дітям пропонують придумати й домалювати казку про кілька предметів того чи іншого кольору.

Колір музики

Звучить спокійна музика. Дітям пропонують дібрати колір музики та намалювати під її звучання кольорові картинки, плями, образи, явища природи, предмети, все, що в них асоціюється з музикою, яка звучить. Потім діти за допомогою дорослого склеюють малюнки в одну велику кольорову картину.

Кольорові асоціації

Дітям роздають аркуші паперу, на яких намальовано клітинки. Пропонують уважно слухати слова та швидко малювати фломастером у клітинках тим кольором, якого кольору предмети та явища, про які йдеться. Якщо дитина не знає, не визначила, не зорієнтувалася, то ставить прочерк. Наприклад: сніг, трава, вода, тигр, клавіші піаніно, сонце, місяць,

листя тощо. По закінченні вправи дітям радять згадати, поміркувати і домалювати у клітинках пропущені об'єкти.

Найгарніший колір

Дітям роздають підготовлені різноколірні квадратики. Просять розкласти їх один за одним залежно від того, які кольори подобаються більше або менше. Потім пропонують пояснити, чому ті чи інші кольори подобаються більше або менше.

Знайди колір

Гра проходить у груповій кімнаті. На столі викладають 10 (можна більше) кольорових фішок. Діти уважно розглядають та запам'ятовують кольори, потім діляться на дві групи. Одна група виходить з кімнати, а друга ховає фішки так, щоб синя фішка була поряд із синім предметом у кімнаті, а червона — біля червоного. Ховати можна тільки біля тих предметів, які видно в кімнаті. Наприклад, зелену фішку можна заховати у зелений пенал, що лежить на столі, червоний олівець — у червоний кубик тощо. У процесі пошуків діти можуть ставити запитання:

— Зелений колір на зеленій квітці?

— Синій колір у кишені синіх штанців?

Можливі відповіді тільки "так" чи "ні". За кожну незнайдену фішку група отримує штрафне очко. Перемагає той, хто знайде більше фішок та отримає менше штрафних очок.

Звідки цей колір?

Дітей розподіляють на кілька груп. На дошці вивішується кілька (за кількістю груп) "неправдивих" картинок із зображенням предметів, наприклад: синій кавун, зелені заячі вуха тощо. Діти мають придумати невелику веселу казку про те, як вуха стали зеленими тощо. Це завдання можна виконувати групами. Групі, що розповіла найвеселішу казку, присвоюється звання "веселих винахідників".

Ігри з предметами замінниками. Насамперед, це складання дітьми казок за схемами, з використанням геометричних фігур, які асоціюються з казковими героями, предметами. Діти складають казку за поданою схемою, «оживляючи» предмети-замінники, або складають по черзі декілька речень про свого уявного героя і об΄єднують їх одним сюжетом. Цікавою буде гра, в якій в ролі предметів-замінників будуть використані дорожні знаки. Малюку пропонують уявити себе чарівною машинкою-таксі, яка повинна виконувати різні бажання пасажирів, допомагати їм розв’язувати проблемні ситуації, пов’язані з тим чи іншим дорожнім знаком. Аналогічною до попередньої є гра з використанням у ролі символічних замінників вивісок різних магазинів, установ, рекламних плакатів («Відгадай, чим торгують в магазині», «Що рекламує цей плакат?», «Придумай власну вивіску, рекламу для дитячого садка, музичної школи, лялькового магазину, банку, кінотеатру» і т.д.) Приклад іншої вправи «В які ігри з цим можна грати?». Беруться предмети без конкретного призначення (наприклад камінчик, коробочка, паличка, кубик). Діти придумують, чим ці речі можуть бути. (Паличка – указка, термометр, градусник, ложечка, вудочка, ключ).

«Опредмечення» невизначеного об’єкта. Діти в тій чи іншій фігурі «вбачають», уявляють якийсь предмет. Наприклад, трикутник можна перетворити на дерево, коло – на м΄ячик, кавун, прямокутник – на вагончик і т.д. Прикладами таких ігор є «Чарівні фігури» (геометричні фігури перетворюються в різні предмети), «Домалюй фігуру», «Незакінчений малюнок», «Геометричні фантазії», «Чарівні перетворення» (Недомальовані схематичні геометричні фігурки дитина перетворює на що завгодно. Вони розміщені для створення відповідного сюжету). Створення образів за словесним описом або неповним графічним зображенням. Така потреба виникає під час читання книжок, засвоєння нових слів, розпізнавання об΄єктів, коли поле їх сприйняття обмежене. Розвитку цих здібностей сприяє, насамперед, відгадування різних загадок. Це не тільки цікаве, а й корисне заняття для дітей, адже загадки розвивають логічне мислення та уяву, здатність відтворювати за словесним описом образ об΄єкта. Якщо у дитини виникають труднощі, слід повторити ще раз текст загадки, або показати кілька малюнків, на одному з яких буде відповідь.

Гра «Буває - не буває» теж розвиває здатність відтворювати образ предмета на основі його словесної характеристики. Дитина уявляє запропоновану ситуацію і вирішує, чи так буває. Наприклад: «Ведмедик катається на велосипеді», «Лисичка подружилась із зайчиком», «Квіти виросли в зимовому лісі», «Білочка гризе банан».

Гра «Чарівна торбинка» полягає в тому, щоб за словесним описом дитина віднайшла в ній потрібний предмет на дотик. Потім вона може сама спробувати описати предмет. Гру можна спростити або ускладнити – зменшити або збільшити кількість суттєвих ознак в описі іграшки. Як варіант - запропонувати пофантазувати: «На що може бути схожий предмет?»

Гра «Предмети-балакуни». Діти утворюють коло, в центрі кола лежать різноманітні предмети: іграшки, книги, посуд, одяг. Чарівна паличка «оживила» предмети і вони заговорили. Діти відгадують, який предмет говорить. (Наприклад, книга: Мене давно ніхто не брав до рук, не перегортав мої сторінки, я розтріпана і зовсім старенька, що мені робити? Діти надають речам поради).

Ігри по відтворенню цілого з частин: «Збери картинку», «Склади пазли», «Збери машину із запчастин», «Звідки латочка», «Знайди уламок віконного скла» і т.д.

Оперування образом предмета у просторі. Всі предмети навколишнього світу мають просторові характеристики і образи уяви повинні їх адекватно відображати, тому важливо розвивати у дитини здатність «бачити» образ предмета у просторі. Наприклад, гра «Розгортки». Дитині пропонують кілька об’ємних предметів та їх «розгорток» на площині. Потрібно визначити, якому предмету відповідає конкретна розгортка.

Гра «Кубики-невидимки» полягає в тому, щоб визначити, з якої кількості кубиків зібрана дана конструкція, при цьому – кубики видно не всі.

Гра «Серветки з візерунками» пропонує за запропонованою частиною серветки вибрати з даних варіантів потрібну.

Складання і послідовна реалізація плану. Ця здібність допоможе втіленню конкретного задуму, адже невміння керувати власними ідеями, підпорядковувати їх своїй меті призводить до того, що найцікавіші задуми дитини не реалізуються. Старші дошкільники вже здатні діяти за попередньо продуманим планом. Важливо розвинути цю здатність, навчити не просто фантазувати хоч нескладні, але завершені роботи (малюнки, конструкції, історії). Навчити дитину цьому треба поетапно: 1) Показати, як складати план (схему) готового витвору; 2) Вчити дитину «читати складений план (схему) і створювати на його основі власний витвір; 3) Самостійно складати план власного витвору. Ці здібності реалізуються під час складання казок, оповідок, архітектурних конструкцій. Наприклад, гра «Розшифруй намальовану казку» (за серією послідовних малюнків), гра «Казкар» (дитина сама придумує казку, сама малює її план-схему). Друга гра досить складна, діти часто потребують допомоги: слід допомогти малюкові визначити головного героя казки, основні події, їх послідовність, вибрати схематичні зображення персонажів чи подій розповіді.

Гра «Загадай предмет» - це загадування предмета за допомогою пари інших. Називається будь-який відомий предмет. Потрібно назвати два інші, загалом мало схожі на заданий, але з подібними ознаками. Наприклад, заданий предмет - сніжинка. Інші з подібними ознаками предмети: пух (літає, легкий) і цукор (біла) або зірочка (схожа за формою) і морозиво (розтає в теплі). Ця гра допомагає виділяти в предметі найбільш характерні ознаки і знаходити інші предмети зі схожими і несхожими ознаками.

Гра «Що буде, коли …» - це пошук асоціацій, які можуть бути як просто банальними, так і нестандартними. Гра розвиває асоціативний фундамент уяви, який лежить в основі творчості. Наприклад: «Взимку потепліло, сніг почав розтавати. Ведмідь проснувся …» (Ведмідь дуже здивувався, бо не бачив снігу. Він подумав, що сніг – це молоко і почав його їсти. Ведмедик полякав усіх звірят).

Різновидом цієї гри є «Порівняли». «Людина без друзів – як …» (мурашка без мурашника; метелик без квіточки; зірочка вдень; вирваний зуб…)

«Мої батьки – як …», «Мої іграшки – як ..» «Дід Мороз – як..», «Снігурочка – як …», «Мої друзі – як …», «Ввічливі слова – як …» (руки друзів; цукерки; подарунки; усміхнене сонечко і т.д.)

Цікавою є гра «Що ми бачимо в букві?» Щоб зацікавити дітей під час вивчення букв, ми пропонуємо погратися з ними, «оживити» їх і спробувати відгадати букву за її «характером»: якою дитина бачить букву (товстою, тонкою, високою, злою, доброю, сердитою), що чи кого вона нагадує дитині, який колір би їй підійшов і т.д. Наприклад: «Ж» - широка буква, схожа на жука, здається, що вона дзижчить; «О» - кругла наче м΄яч, наче сонечко, наче бублик, обруч, добра, щедра; «Ф» - надута, фіолетова, сердита; «Ш» - широка, здається, що вона шипить. «Я» - хвастлива, задерикувата.

Гра «Продовж ланцюжок» - це передача асоціацій по ланцюжку. Діти сідають ланцюжком. Ведучий називає фразу першому гравцю, він придумує на цю фразу асоціацію і каже про неї іншому гравцеві. Наприклад: «На клумбі розквітла гарна квітка – Бджілка прилетіла до квітки – Бджілка може вкусити. – Дівчинка плаче. – Прибігає матуся. – Дівчинці кладуть компрес. – Братик жаліє сестру і т.д.)

Гра «На що схоже?» - називають різні предмети, на які може бути схожий даний предмет в умовах поганого бачення. Наприклад: «На стільці лежить хутряна шапка» (кішка, спущений м΄яч, хлібина, чиясь маківка висувається з-за столу, тощо).

Гра «Порівняй» - пошук порівнянь. Описується якийсь предмет або ситуація, до яких потрібно підібрати якомога більше порівнянь. Наприклад: «Сніг блищить в сонячний день, як …» (як золото, як дзеркало, як лід, як діамант).

Гра «Що було далі?» - перелік наслідків подій, які сталися після неї або спричинені нею. Гра формує здатність уявити і спрогнозувати варіанти наступного розвитку ситуації, допомагає передбачити результат дії і прийняти правильне рішення. Наприклад: «Рибалка, сидячи в човні, зловив рибу». («Риба вирвалася з рук рибалки». «Рибалка потягнувся за вудочкою і перевернув човен», «Риба була дуже велика, вона потягла за собою човен з рибалкою», тощо.

гра «Добре-погано», ми досить часто використовуємо в роботі. Вона сприяє розвиткові вміння бачити в одному і тому ж предметі, явищі протилежні властивості, знаходити протиріччя, оцінювати явища із протилежних точок зору. Завдання може бути намальованим або усним. Наприклад, дощ: добре – поливає землю, рослини, дає їм вологу, після дощу залишаються калюжі, по яких можна влітку походити, попускати кораблики, вимірювати їх глибину, а взимку –поковзатися; дощ змиває пил з дахів, з рослин; після дощу легко дихати; після дощу буває веселка, … ; погано – промокає одяг, стає грязно, ніяк гуляти по вулиці, сильні зливи заливають огород, через калюжі погано ходити, коли йде дощ і гримить – страшно, після зимового дощу буває ожеледиця і т.д. Так можна оцінювати різні речі: пори року, природні стихії, різні дії, предмети, риси характеру.

Коли дитина впорається з такими завданнями, запропонуємо їй самостійно називати будь-які предмети і знайти в них протилежні якості та функції; оцінити, що в них доброго, що поганого, чим вони можуть сподобатися, чим – ні; в чому їх користь, а в чому – шкода.

Гра «Чомучки» розвиває дослідницьку активність, вміння ставити різноманітні запитання, спрямовані на вивчення об’єкта. Малюкам пропонується сюжетний малюнок з зображенням якоїсь невідомої дитині ситуації. Вихователь пропонує розглянути малюнок і запитати про все, що не зрозуміло. Гру можна ускладнити: якщо дорослий не відповість на запитання дитини – перемагає дитина, якщо відповість – дитина програє. Потім можна скласти невеличке оповідання за малюнком, звернути увагу на непомічені деталі. Можна допомогти дитині, використовуючи різноманітні запитання: «Що…? Коли…? Як пов΄язано…? Чи впливає …? Що було б …? Можливо це …? Як таке сталося…?