Авраменко Тетяна Володимирівна

З досвіду роботи вихователя

місто Миколаїв ДНЗ 147

Природа- могутнє джерело пізнання, яке через спілкування розкриває людині свої таємниці й робить її більш чутливою до навколишнього світу. Людина- частина природи, потяг до всього живого закладений у ній від самого народження, та чи не найяскравіше виявляється в дитячому віці. Дошкільний вік- найважливіший етап у встановленні екологічного світогляду людини, передбачає створення передумов гуманної взаємодії з природним довкіллям. Дошкільний вік характеризується підвищенною допитливістю в різних сферах, але особливий інтерес діти проявлять до природи. Тому екологічне виховання у дитячому садку займає важливе місце в розвитку пізнання навколишнього світу, виробленні гуманного ставлення до всього живого і формуванні усвідомленного поведінки у природному середовищі.

Формування гуманного ставлення до природи - основне завдання екологічного виховання, яка реалізується шляхом розвитку в дітях співчуття, співпереживання до всіх живих істот на планеті .

Відповідно до Базового компоненту до кінця дошкільного періоду у дитини мають бути сформовані базові елементи природо-доцільного світогляду, в основі якого лежить усвідомлення дитиною єдності всіх природних елементів та себе як частки природи.

Про актуальність даної проблеми свідчать дослідження європейських педагогів (Я. Коменський, Ж.-Ж. Руссо, Й. Песталоцці, М. Мотессорі), вітчизняних (К. Ушинський, Є. Водовозова, С. Русова). Дослідженням проблем екологічного виховання дітей дошкільного віку в Україні займалися такі науковці як Н.Горопаха,С.Єлманова, Н.Кот,Л. Калуська, Н. Лисенко, З. Плохій, Н. Яришева та інші.

Отже, досліджуючи педагогічну теорію, можна зазначити, що науковці висвітлювали питання необхідності формування у дітей гуманного ставлення до природи в процесі ознайомлення з нею. Безпосереднє спілкування з природою, проведення спостережень на заняттях, прогулянках, екскурсіях тощо не лише розвиває розум, але й формує відповідне ставлення до природи, закладаючи основи таких якостей як патріотизм, гуманізм, людяність.

Сьогодні наша планета опинилась у небезпеці, і захистити її від екологічної катастрофи може людина, яка здатна почути дихання листя й пісню жайворонка, яка вважає себе частиною природи, і яка бажає зберегти цю природу для наступних поколінь. Ми маємо виховати таку людину, збагатити її знаннями, навчити любити свою землю і розумно використовувати її багатства.

Екологічне виховання – це цілеспрямований процес залучення дітей до природних цінностей людства й конкретного суспільства; формування відповідних моральних якостей, навичок і звичок.

Найбільш сприятливий період для роз’яснення завдань екологічного виховання – це дитинство. Маленька дитина пізнає світ із відкритою душею й серцем. Яким буде її ставлення до цього світу, чи навчиться вона бути господарем, який любить і розуміє природу – залежить від її виховання в сім'ї і дитячому садку.

Формування екологічних знань і уявлень є довготривалим процесом. Для того, щоб досягти позитивних результатів, слід методично правильно організувати роботу в ДНЗ.

Екологічне виховання дітей старшого дошкільного віку є актуальною проблемою сучасності, оскільки саме в дошкільному віці закладаються основи екологічної свідомості, екологічної культури, що впливають на поведінку та діяльність людини у природі.

До основних завдань екологічного виховання дітей дошкільного віку належить:

• виховання любові, чуйності, доброзичливого ставлення до об’єктів природи;

• виховання потреби у спілкуванні з природою, уміння спостерігати й відчувати її красу й гармонію;

• розвиток інтересу, прагнення до пізнання природи;

• виховання культури поведінки, відповідальності за свої вчинки у природі;

• формування здатності та вмінь піклуватися про природні об’єкти та своє здоров’я;

• навчити дітей бачити взаємозв’язок між рослинами і тваринами, розуміти, як людина впливає на їхнє життя;

• формувати у дітей вміння бачити красу у всьому живому, незалежно від того, чи то людина, чи рослина, чи тварина. Розуміння істини, що в природі не буває корисних і шкідливих тварин, натомість усі вони пов’язані одне з одним, одне одному потрібні, а отже користі;

• розвивати у дітей почуття небайдужості, вміння відчувати себе на місці квітки, рослини тощо;

• навчити любити й охороняти природу не на словах, а допомагаючи квітам, деревам, тваринам, птахам, усього живому;

• збудити у дітей емоційний відгук на різноманітні явища природи, зародити в них бажання милуватися і насолоджуватися нею і висловлювати свої почуття засобами художнього слова, образотворчого мистецтва;

• удосконалення дослідницьких умінь, що виявляються в аналізуванні, систематизуванні, поясненні, доведенні, міркуванні.

Природа своїм розмаїттям, барвами і динамічністю процесів привертає увагу дітей змалку, збагачує їх мислення, є джерелом радісних переживань. Для дитини дошкільного віку вона виступає основним елементом формування інтересу і позитивного ставлення до навколишнього світу. Сприймання природи збагачує мову, емоційну сферу, благодійно впливає на духовний світ маляти та його фізичний розвиток. Враження, одержані від рідної природи змалку, глибоко западають у душу малятам, а в майбутньому є чи не вирішальними у ставленні до отчого краю, Вітчизни. У всі часи, в різні пори року в природі є чимало явищ, об’єктів, процесів, які надовго полонять дошкільнят, підтримують їх інтерес, стимулюють допитливість, переконують у можливостях самостійних «відкриттів» чудес у світі рослин, тварин, неживої природи. Основне завдання вихователя дошкільного закладу щодо екологічного виховання полягає в тому, щоб не звести його лише до природоохоронного ставлення. Адже екологічне виховання, що є по суті глобальною проблемою, вимагає практичного вирішення шляхом добору адаптованих завдань, принципів, засобів, форм і методів у чіткій відповідності з віковими особливостями дітей – дошкільнят, можливостями і специфікою роботи дитячих дошкільних закладів. Однією з важливих умов успіху екологічного виховання дітей є вміння педагога підібрати найефективніші форми пізнання природи та методи засвоєння дітьми інформації про неї.Посилення уваги до екологічного виховання дошкільників вимагає пошуку різноманітних форм ознайомлення їх з природою.

Планування навчально – виховного процесу допомогає систематизувати знання про світ природи й різні способи пізнавальної діяльності, врахувати закономірності психічного розвитку дітей певної вікової категорії, передбачити психологічні стимули у засвоєнні знань та формуванні правильного ставлення до довкілля. Природознавча робота систематизована за темами, що дає змогу зорієнтуватися, яку саме інформацію засвоїли діти краще.

Однією з таких форм, потенціал яких ще недостатньо використовуються вихователями, є цільові прогулянки на природу, що інтегруються з пішохідними переходами, є зручною й корисною формою організації дітей, що дає можливість знайомити їх з найближчим природним оточенням.

Цільові прогулянки вносять різноманітність у життя дітей, збагачують їхню уяву, дають змогу краще пізнати природне середовище місцевості, де вони мешкають: парк, сквер, ліс, луки, поле, ставок, річку. Такі прогулянки можуть проводитися не тільки з пізнавальної, а й з пізнавально – практичною метою – збирання ягід, грибів, насіння дикоростучих трав для підгодовування птахів узимку.

Відмінність їх від повсякденних прогулянок полягає у тому, що вони проводяться за межі ДНЗ. Ще я відносю до особливої форми організації роботи по екологічному вихованню -екскурсії, одна з трудомістких та складних форм навчання. На екскурсіях я знайомлю дітей з рослинами, тваринами та одночасно з умовами їх мешкання, а це сприяє освіті первинних уявлень про взаємозв’язки у природі.

Для встановлення причин явищ, зв’язків та відношень між предметами і явищами я стараюсь використовувати як можна більше дослідів. Дослід завжди повинен будуватися на основі наявних уявлень, які діти отримали у процесі спостережень і праці.Заглиблюючись у світ природи, вбираючи його звуки, запахи, барви, насолоджуючись його гармонією, дитина вдосконалюється як особистість.

Бачити щоденні зміни, які відбуваються в природі допомагає робота з календарем погоди і природи. Широкому перевтіленню, відтворенню та усвідомленню знань про природу сприяють ігри – медитації, удаванки, пантоміми, сюжетно – рольові, рухливі та ігрові вправи природничої тематики.

Мислення є процесом руху думки від невідомого до відомого. А здатність бачити невідоме залежить від попереднього досвіду. Тому пошуково – дослідницьку діяльність паную за наявності у дітей певних знань про світ природи. Навчаю дітей, висловлюючи припущення у своїх міркуваннях, почуватися вільно, розкуто, не боятися навіть помилкових суджень, завдання розв’язувати шляхом практичної дії.

Вважаю, що чим більше дитина дізнається про світ природи, тим швидше вона зрозуміє:

Все на землі нам треба берегти.

І птаха, й звіра, і оту травинку,

Не чванься тим, що цар природи ти,

Бо, врешті, ти – лише його частинка.

Намагаюсь разом з дітьми «допомагати» природі: висаджуємо квіти, поливаємо квіти, виполюємо бур’яни, вивішуємо годівнички, прибираємо на ділянці. Ця робота дає позитивні результати. Я переконана, що настане день, коли мої вихованці подорослішають. Можливо, у них з’явиться відчуття величезної радості від того, що вони – дорослі люди – здатні подарувати найменшим доглянутий світ, квіткове місто, колись посаджені разом із вихователем деревця. Екологічна вихованість,щира любов до природи означає не тільки певний душевний стан, сприймання її краси, але і її розуміння і пізнання.

Таким чином, важливою умовою успішної реалізації комплексного підходу є створення середи у якій я особистим приміром демонструю дітям вірне відношення до природи та активно, по мірі своїх можливостей, разом з дітьми приймати участь у природоохоронній діяльності.

У своїй групі я проводжу велику роботу по вихованню екологічної культури дошкільників.

У нас є природознавча література, посібники, схеми, таблиці, дидактичні посібник, ігри екологічного змісту.

У групі створено куточок природи, який знайомить дітей з кімнатними рослинами, умовами необхідними для їх росту та розвитку, для спостережень і праці у природі.

Школа й дитячий сад - дві суміжних ланки в системі освіти. Успіхи в шкільному навчанні багато в чому залежатьвід якості знань і умінь, сформованих в дошкільному дитинстві, від рівня розвитку пізнавальних інтересів і пізнавальної активності дитини. Школа, має знати, що саме сформував дошкільний навчальний заклад у свідомості дітей, у їхній поведінці, й активно поставитися до цих досягнень, поводитися з досягненнями дошкільного дитинства, як із «коштовним матеріалом», шукати і знаходити в них потрібне.

Нова українська школа, опираючись на набуття дошкільного дитинства, має забезпечити подальше становлення особистості дитини. Переконана, що все це має забезпечити успішність у роботі вчителя в Новій українській школі.

Усе, чого діти навчилися у дитячому садку, які вміння й навички опанували – буде доброю основою для подальшого життя.