Корсікова Оксана Павлівна

З досвіду вихователя

Коблівського ЗДО "Сонечко"

Сьогоднішні негативні тенденції у суспільній свідомості насторожують і переконують, що моральне виховання є актуальним. Дуже важко сучасним дітям , адже прискорення науково – технічного процесу, складні економічні умови, переоцінка системи цінностей, впливають на них. Сучасні соціологічні та психолого – педагогічні дослідження красномовно свідчать про зниження більшості показників якості життя сучасної дитини, особливо у сфері морального виховання. Саме тому забили сполох багато педагогів, адже за словами В.О.Сухомлинського « моральне обличчя людини залежить від того, як вона виховувалась в дитинстві».

За останні роки в Україні проблема морального виховання частіше привертає все більше уваги. У Законі України «Про освіту» основною метою освіти визначено різнобічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей. У Базовому компоненті дошкільної освіти зазначається, що увага педагога має спрямовуватися на головні лінії розвитку фізичного, психічного та морально – духовного здоров’я. Добре усвідомлюю: азбука моральності ще в дошкільному віці має увійти в розум і серце малого.

Як же навчити всіх дітей бути добрими, чуйними, чесними? В педагогічних надбаннях педагогів– новаторів, психологів та науковців В. О. Сухомлинського, К .Д. Ушинського, С. Ф. Русової , О. .В. .Запорожця, В. Є. Сучок , Т. І. Поніманської, А. М. Богуш, Л. Б Калуської, П. П. Дзюби, В. І. Петрової, Т. Д. Стульник багато уваги приділяється саме моральному вихованню маленького українця. Дитиноцентрична педагогічна спадщина В. Сухомлинського – ось ключик до серця дитини. Всі рекомендації Василя Олександровича доволі сучасні, адже одним з принципів Концепції Нової української школи є саме дитиноцентризм. Визнання безумовної цінності людської особистості, її індивідуальності, неповторності внутрішнього світу найважливіша гуманістична ідея Сухомлинського, витоки якої у народній мудрості. Весь практичний досвід великого педагога пронизує ідея цілісного формування особистості. Всі аспекти виховання: морального, розумового, естетичного, фізичного – за його переконанням, становлять нерозривну єдність духовного стану дитини. Моральне виховання з перших років життя спрямоване на формування її моральної позиції, ціннісних орієнтирів, інтересів і потреб. Адже « душа дитини в роки від 2 до 7 найбільш чула й вразлива й у цей час найкраще треба її плекати й пильнувати, щоб і серце, й воля, й розум, а також й тіло розвивалися цілком нормально», - писала Софія Русова. Неувага до морального виховання в дошкільному дитинстві не може бути компенсована у подальші роки. К.Д. Ушинський писав: « Якщо медикам ми ввіряємо наше здоров’я, то вихователям ввіряємо моральність і розум дітей…». Моральне виховання – один із найважливіших чинників загального розвитку дошкільника. У процесі морального виховання в дитини розвиваються етичні уявлення, навички культурної поведінки, повага до дорослих, уміння спілкуватися, справедливо оцінювати свої вчинки і дії інших дітей. Формування в дітей моральних цінностей – складний і тривалий процес. Потрібна клопітка праця, щоб виробити у дитини моральні підвалини, які не дадуть їй чинити поза принципами моралі. Т.Г.Шевченко писав: « Добре жить тому, чия душа і дума добро навчилася любить.»

Компоненти формування у дітей моральних якостей.

• інформативний ( знання дитиною моральних норм, усвідомлення їх значення);
• мотиваційний (спрямований на виховання бажання дотримуватись моральної поведінки);
• поведінковий ( визначає рівень засвоєння дитиною моральних норм, використання їх в своїй поведінці).

Процес морального формування особистості відбувається нерівномірно. У кожний період дошкільної пори дитина виходить на нові рівні морального розвитку.

Принципи оволодіння моральними якостями

• врахування вікових та індивідуальних особливостей;
• принцип цілеспрямованості;
• послідовності і систематичності;
• системності у постановці завдань з формування моральних якостей;
• комплексності у процесі ознайомлення з моральними категоріями;
• співпраці педагогів з батьками;
• дотримання вимог моральної поведінки як дітьми, так і дорослими

На основі моральних правил та ідей В. Сухомлинського слід пропонувати дітям педагогічно доцільні способи формування моральних рис. На будь – якому занятті, хвилинку моральності. Слід багато уваги приділяти казкам, адже вони увібрали в себе мудрість і життєвий досвід. Художнє слово впливає на розум і почуття, сприяє формуванню моральних уявлень, лягає в основу переконань. Під час театральних пауз діти вчаться інсценізувати казки. Велике значення має гра – провідний вид діяльності дошкільників є водночас і школою моральних вчинків. Адже дитині не досить сказати як треба повестися, вона має в дії закріпити набуті знання. Заняття проводиться обов’язково з наочністю, оскільки мислення дошкільника має наочно – дійовий, наочно – образний характер. В ході творчих ігор , у яких відображаються діяльність і взаємини дорослих, слід нагадувати, що треба бути тактовним, ввічливим, уміти звернутися з проханням. На думку дослідників діти не мають стійких моральних переконань, проте саме в цьому віці відбувається їхнє становлення , тому для більш стійкого усвідомлення моральних правил використовуємо такі методи і прийоми:

• дидактичні ігри та вправи
• асоціативне малювання за мотивами художніх творів
• бесіди ( наприклад: « Яку людину можна вважати доброю»)
• хвилинки творчих роздумів ( наприклад: « На що схожа доброта»)
• прогнозування подій художніх творів
• вирішення проблемних ситуацій ( наприклад : « Зроби свій вибір»).

Казково – ігрові технології («Квітка Доброти», «Подорож до Країни Співчуття», «Царство Доброти») та психотехнології : гімнастики почуттів, енергетичні вправи « Тепло друга», «Серце товариша», дають нам можливість закріпити знання моральних правил і перетворити їх на вміння.

Формування моральних навичок і звичок у дошкільників починається з молодшої групи. Виховання самостійності, похвала за бодай найменший успіх, заохочення усмішкою, лагідним словом, ігровим прийомом, виховують впевненість та доброзичливість. Одноманітність – ворог виховання, й у цьому переконуюся щодня, щогодини. Здавалося б, схожі ситуації, а щоразу доводиться розв’язувати їх по різному. Прагнучи створити спокійну обстановку, не зловживаю зауваженнями, постійно використовую позитивні приклади поведінки.

В. О. Сухомлинський писав:«Дитина – дзеркало сім’ї: як у краплі води відбивається сонце; усе залежить від того, яку зернину буде посіяно і в який грунт”. За твердженням французького психолога Анрі Валлона, для розвитку особистості дитини віком від 3 до 6 років украй необхідна прихильність людей, які були б взірцем для дитини. Взаємини з батьками – перша сходинка гуманізації дитини. В умовах сім’ї це : уважне й шанобливе ставлення до старших членів родини, турбота про менших родичів, готовність допомогти, зробити приємне близькій людині. З метою розширення знань батьків з морального виховання проводяться батьківські збори, консультації, уроки доброти для батьків, круглі столи, анкетування, усні журнали. Біля ліжок дітей приклейте сімейні світлини, а на шафах – герби родин, що ще більше об’єднує родини, та закріплює чинники моральності. Потрібно батьків «зацікавити життям дитсадка», зробити партнерами ( створити куточок казки, галерею сімейних робіт, запрошувати на свята та трудові десанти). Згуртований батьківський колектив – це суттєва допомога вчителю. Як зазначила міністерка Лілія Гриневич, найголовніше в педагогіці партнерства — вибудувати довіру між учителем і учнем.

Про рівень засвоєння моральних норм поведінки свідчить своєрідна шкала вихованості.

Головні принципи організації освітньої роботи:

• Емоційно позитивний стиль спілкування
• Комплексність використання різних видів діяльності у формуванні моральності
• Використання прикладу дорослого як носія знань, норм, цінностей.

Отже, основою морального виховання є будь – яка діяльність дошкільника, кожної миті серце дитини слід засіювати зернами доброти.