Кучеренко Світлана Павлівна

З досвіду вихователя Снігурівського ДНЗ № 4 «Дзвіночок»

Одним з основних засобів соціалізації дошкільників є ігрова діяльність. Гра – природний спосіб розвитку дитини. Саме в грі малеча радісно і легко розкриває свої творчі здібності, закріплює і засвоює нові навички і знання , розвиває моторику, фантазію, спостережливість, пам’ять; вчиться аналізувати, думати, долати труднощі.

Проблема організації ігрової діяльності дітей дошкільного віку була предметом дослідження В.Сухомлинського, А. Богуш, М. Монтесорі та інших. Розробкою теорій дитячих ігор, з’ясуванням ролі, структури і значення гри для виховання і навчання дітей займалися психологи : Л.Виготський, О.Леонтьев , М.Рубінштейн ; педагоги : А.Макаренко, О.Савченко, О.Карпова та інші.

Під час гри формується інтелектуальна сфера дитини, емоційна, моральна; дитина оволодіває мовою як головним засобом спілкування, стосунками, соціальними функціями. Це «дитяче моделювання соціальних відносин».

Підготовка дітей до школи має відповідати вимогам Базового компонента дошкільної освіти і здійснюватися за програмами виховання та навчання дітей дошкільного віку, затвердженими Міністерством освіти і науки України. Така підготовка передбачає фізичний, пізнавальний і особистісний розвиток дитини, її готовність до взаємодії з навколишнім світом, розвиток специфічних видів діяльності дошкільників, які є фундаментальними для новоутворень дошкільного дитинства. Реалізація цих пріоритетів об’єктивно потребує якісно нового підходу до навчання і виховання дітей, організації всього процесу освіти.

На мій погляд, навчання має бути розвивальним, збагачувати вихованців знаннями і способами розумової діяльності, формувати пізнавальні інтереси і здібності.

У дітей старшого дошкільного віку з’являються ускладнені види ігор: сюжетно–рольові ігри з правилами, розгорнуті ігри режисерського типу, самостійні дидактичні ігри.

В нашому дошкільному навчальному закладі створений розвивальний життєвий простір, сприятливий для формування соціальної зрілості. Це є дуже важливо, адже таке середовище допомагає дітям досягнути рівня сформованості установок, знань, умінь та естетичних якостей та ін.

Звертаю увагу на формування соціальної зрілості дітей старшого віку, адже з приходом до школи вони потрапляють у нову соціальну ситуацію – змінюється характер їхніх взаємин з однолітками та дорослими, установлюються зовсім інші, порівняно з дитячим садком, правила поведінки. Тож діти повинні бути готовими до цих змін та адекватно на них відреагувати.

Народні ігри — це ігри, які походять з давніх-давен, їх побудовано з урахуванням етнічних особливостей (хо­роводи, забави, ігри з народною іграшкою тощо). Вони — невід’ємна складова життя дитини в сучасному дошкіль­ному закладі, важливе джерело засвоєння загально­людських цінностей. Розвивальний потенціал цих ігор забезпечується не тільки наявністю відповідних іграшок, а й особливою творчою аурою, яку має створювати дорослий.

У народних іграх відображається життя людей, їхній побут, національні традиції, вони сприяють вихованню честі, сміливості, мужності тощо. З цією метою дітям пропонують розпитати в своїх мам, тат, бабусь та діду­сів, в які ігри вони грали у дитинстві. Розрізняють інди­відуальні, колективні, сюжетні, побутові, театралізо­вані ігри та рухливі ігри-забави.

Отже, гра – це найголовніший соціалізуючий засіб формування всебічного розвитку дітей дошкільного віку, у якому дитина приймає позицію суб’єкта соціалізації. Під час гри дитина засвоює встановлені норми та виробляє свої життєві цінності, імітує, проявляє свою пристосованість до життя, оволодіває основними соціальними відносинами.