Кучеренко Світлана Павлівна
Ігрова діяльність старших дошкільників як засіб їх соціалізації
З досвіду вихователя Снігурівського ДНЗ № 4 «Дзвіночок»
Одним з основних засобів соціалізації дошкільників є ігрова діяльність. Гра – природний спосіб розвитку дитини. Саме в грі малеча радісно і легко розкриває свої творчі здібності, закріплює і засвоює нові навички і знання , розвиває моторику, фантазію, спостережливість, пам’ять; вчиться аналізувати, думати, долати труднощі.
Проблема організації ігрової діяльності дітей дошкільного віку була предметом дослідження В.Сухомлинського, А. Богуш, М. Монтесорі та інших. Розробкою теорій дитячих ігор, з’ясуванням ролі, структури і значення гри для виховання і навчання дітей займалися психологи : Л.Виготський, О.Леонтьев , М.Рубінштейн ; педагоги : А.Макаренко, О.Савченко, О.Карпова та інші.
Під час гри формується інтелектуальна сфера дитини, емоційна, моральна; дитина оволодіває мовою як головним засобом спілкування, стосунками, соціальними функціями. Це «дитяче моделювання соціальних відносин».
Підготовка дітей до школи має відповідати вимогам Базового компонента дошкільної освіти і здійснюватися за програмами виховання та навчання дітей дошкільного віку, затвердженими Міністерством освіти і науки України. Така підготовка передбачає фізичний, пізнавальний і особистісний розвиток дитини, її готовність до взаємодії з навколишнім світом, розвиток специфічних видів діяльності дошкільників, які є фундаментальними для новоутворень дошкільного дитинства. Реалізація цих пріоритетів об’єктивно потребує якісно нового підходу до навчання і виховання дітей, організації всього процесу освіти.
На мій погляд, навчання має бути розвивальним, збагачувати вихованців знаннями і способами розумової діяльності, формувати пізнавальні інтереси і здібності.
У дітей старшого дошкільного віку з’являються ускладнені види ігор: сюжетно–рольові ігри з правилами, розгорнуті ігри режисерського типу, самостійні дидактичні ігри.
В нашому дошкільному навчальному закладі створений розвивальний життєвий простір, сприятливий для формування соціальної зрілості. Це є дуже важливо, адже таке середовище допомагає дітям досягнути рівня сформованості установок, знань, умінь та естетичних якостей та ін.
Звертаю увагу на формування соціальної зрілості дітей старшого віку, адже з приходом до школи вони потрапляють у нову соціальну ситуацію – змінюється характер їхніх взаємин з однолітками та дорослими, установлюються зовсім інші, порівняно з дитячим садком, правила поведінки. Тож діти повинні бути готовими до цих змін та адекватно на них відреагувати.
Тому ігрова діяльність відіграє важливу роль у розвитку старших дошкільників.
Умовно виділяють такі види ігор:
-ігри з ініціативи дитини (творчі):
-ігри з ініціативи дорослого з готовими правилами (дидактичні, рухливі);
-народні ігри (створені народом).
Творчі ігри становлять найбільш насичену типову групу ігор дошкільнят. Творчими їх називають тому, що діти самі визначають мету, зміст і правила гри, відображаючи здебільшого навколишнє життя, діяльність людини та відносини між людьми. Значна частина творчих ігор — це сюжетно-рольові ігри «в когось» або «в щось». Діти зображають людей, тварин, роботу лікаря, будівельника тощо.
Різновид творчої ігрової діяльності — театралізована діяльність Вона пов’язана зі сприйманням творів театрального мистецтва та відтворенням в ігровій формі набутих уявлень, вражень, почуттів. Ключові поняття театралізованої діяльності: сюжет, сценарій, гра за сюжетом літературного твору, театралізація, казка-переказ.
Ігри-драматизації створюються за готовим сюжетом з літературного твору або театральної вистави. План гри та послідовність дій визначають заздалегідь. Така гра важча для дітей, ніж наслідування того, що вони бачать у житті, оскільки треба добре зрозуміти й відчути образи героїв, їхню поведінку, пам’ятати (послідовність розгортання дій, реплік персонажів). У цьому й полягає особливе значення ігор-драматизацій — вони допомагають дітям глибше зрозуміти ідею твору, відчути його художню цілісність сприяють розвитку виразності мови і рухів.
Ігри з правилами. Ці ігри дають можливість систематично вправляти дітей у виробленні певних навичок, вони дуже важливі для фізичного та розумового розвитку, виховання характеру й волі. Без таких ігор у дитячому садку важко було б проводити навчально-виховну роботу.
За змістом та способами ведення ігри з правилами поділяють на дві групи: дидактичні та рухливі.
Дидактичні ігри сприяють, головним чином, розвиткові розумових здібностей дитини, оскільки містять розумове завдання, саме в розв’язанні якого й полягає сенс гри. Вони також сприяють розвитку органів чуття дитини, уваги, пам’яті, логічного мислення. Зауважимо: хоча дидактична гра — ефективний метод закріплення знань, вона аж ніяк не повинна перетворюватися на навчальне заняття. Гра захоплюватиме дитину лише в тому разі, якщо даватиме радість і задоволення.
Неодмінною умовою дидактичної гри є правила, без яких діяльність набуває стихійного характеру. У добре продуманій грі саме правила, а не вихователі, керують поведінкою дітей. Правила допомагають усім учасникам гри перебувати та діяти в однакових умовах (діти отримують певну кількість ігрового матеріалу, визначають черговість дій гравців, окреслюють коло діяльності кожного учасника).
Рухливі ігри важливі для фізичного виховання дошкільнят, оскільки сприяють їхньому гармонійному розвитку, задовольняють потребу малюків у русі, сприяють збагаченню їхнього рухового досвіду.
Народні ігри — це ігри, які походять з давніх-давен, їх побудовано з урахуванням етнічних особливостей (хороводи, забави, ігри з народною іграшкою тощо). Вони — невід’ємна складова життя дитини в сучасному дошкільному закладі, важливе джерело засвоєння загальнолюдських цінностей. Розвивальний потенціал цих ігор забезпечується не тільки наявністю відповідних іграшок, а й особливою творчою аурою, яку має створювати дорослий.
У народних іграх відображається життя людей, їхній побут, національні традиції, вони сприяють вихованню честі, сміливості, мужності тощо. З цією метою дітям пропонують розпитати в своїх мам, тат, бабусь та дідусів, в які ігри вони грали у дитинстві. Розрізняють індивідуальні, колективні, сюжетні, побутові, театралізовані ігри та рухливі ігри-забави.
Отже, гра – це найголовніший соціалізуючий засіб формування всебічного розвитку дітей дошкільного віку, у якому дитина приймає позицію суб’єкта соціалізації. Під час гри дитина засвоює встановлені норми та виробляє свої життєві цінності, імітує, проявляє свою пристосованість до життя, оволодіває основними соціальними відносинами.