Сидорова Надія Сергіївна

З досвіду вихователя

Єланецького ЗДО "Ромашка" №1

Використання різних форм організації трудової діяльності дітей збуджує у них “прагнення серйозної праці”,

без якої життя людини “не може бути ні гідним, ні щасливим”

(К. Ушинський)

Перше прилучення дітей до трудової діяльності відбувається у спільній із дорослим праці, у процесі якої вони опановують найпростіші трудові навички, що є передумовою переходу в недалекому майбутньому до самостійних форм організації трудової діяльності. Основними формами організації праці дітей дошкільного віку в дитячому садку є трудові доручення, чергування, колективна праця.

ТРУДОВІ ДОРУЧЕННЯ

За змістом та організаційною структурою доручення є найдоступнішою і найпоширенішою формою організації дитячої праці. Сутність їх полягає у покладанні на індивіда, групу певних обов'язків, виконання певних завдань. Вони мають чітку спрямованість на результат.

Залежно від критеріїв виокремлюють такі види доручень:

— за складністю: складні та прості;

— за тривалістю: короткочасні, епізодичні та тривалі;

— за характером організації дітей: індивідуальні та групові.

Молодшим дошкільникам вихователь дає прості доручення, які є епізодичними, короткочасними (наприклад, покласти на місце іграшку, принести стілець та ін.). Починаючи з середнього дошкільного віку дітям доручають складніші і триваліші справи, які можуть бути пов'язаними з проханням або звертанням до інших осіб, прибиранням і підтриманням порядку в ігровому куточку, доглядом за тваринами у куточку живої природи тощо.

За змістом діяльності щодо виконання доручень їх поділяють на:

— доручення, пов'язані з участю в іграх, використанням іграшок, організацією занять;

— побутові доручення;

— доручення допомагати малюкам (для старших дітей);

— доручення - прохання дорослих;

— доручення, пов'язані з роботою в куточку живої природи, на земельній ділянці дитячого садка.

Виконання доручень виховує у дошкільнят обов'язковість, відповідальність, привчає їх до вияву вольових зусиль щодо самоорганізації діяльності задля досягнення результату. Але для цього важливо, щоб діти усвідомлювали доцільність, значущість для них загальної справи, конкретних доручень. Доручаючи дитині самостійну справу, педагог має враховувати відсутність соціального, трудового, комунікативного досвіду дитини, рекомендуючи у зв'язку з цим раціональні способи її виконання.

Ефективним щодо цього може бути ознайомлення дитини з такими правилами виконання доручення:

— отримавши доручення, подумай, чи правильно ти зрозумів, що потрібно робити;

— сплануй, як виконати цю роботу;

— працюй не поспішаючи, щоб результат приніс задоволення і користь;

— проінформуй про завершення справи того, хто доручив її тобі;

— проаналізуй, чи не потрібно зробити ще щось.

Зацікавлений у вихованні самодостатніх особистостей педагог заохочуватиме ініціативу дошкільнят у прийнятті і виконанні доручень.

Виконання групових доручень привчає дітей до узгодження своїх дій, збагачує їх досвідом співробітництва, прищеплює гуманістичні почуття, виховує вміння бути уважними одне до одного, допомагати одне одному.

СПІЛЬНА ТРУДОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ДІТЕЙ.

Використання цієї форми організації трудової діяльності дітей можливе у старшому дошкільному віці. Вона може об'єднувати всіх дітей групи і бути колективною (прибирання кімнати або майданчика, робота на клумбі та ін.). Колективній праці властиві спільна мета, відповідальність за результат, розподіл праці між учасниками, залежність їх один від одного.

Об'єднання дітей для колективної праці є ефективним за наявності у них досвіду співробітництва, належного оволодіння навичками конкретних видів праці.

Знання індивідуальних особливостей дітей дає змогу об'єднувати їх у групи різних рівнів співробітництва:

— об'єднання дітей високого рівня співробітництва з однолітками низького рівня, які симпатизують один одному;

— включення дітей низького рівня співробітництва у групи, до яких належать найактивніші діти високого рівня розвитку взаємин.

Систематичність залучення дітей до трудової діяльності забезпечують різні її форми організації.

Дослідники виокремлюють такі види колективної праці, як праця поруч, загальна і спільна праця.

Праця поруч — форма організації трудової діяльності, за якої діти незалежно один від одного, одночасно виконують індивідуальні завдання. У процесі роботи поруч виникає безпосереднє спілкування, яке часто спонукає дітей до надання допомоги одне одному, створює сприятливі умови для виховання доброзичливих стосунків. Цей спосіб організації трудової діяльності є проміжним етапом до колективної праці.

Загальна праця— форма організації колективної діяльності дітей, яку характеризують спільні мета і результат. Загалом трудовий процес розгортається як індивідуальний. Наприклад, дітям необхідно прибрати стелаж з іграшками. Для цього вони повинні виконати конкретні завдання: одна дитина витирає іграшки, друга — полички, третя — лялькові меблі, а спільним результатом буде порядок на стелажі. Значущість кожного окремого результату і зв'язок його з іншими виявляється тільки після закінчення всього процесу діяльності.

Спільна праця— складний різновид колективної діяльності, що передбачає досягнення спільного результату шляхом виконання послідовних трудових дій над певним об'єктом, який переходить від одного учасника трудового процесу до іншого. Всі трудові дії при цьому мають певну завершеність (наприклад, прибирання снігу на майданчику передбачає такі послідовні трудові дії, як згрібання, наповнення ящиків, перевезення). Цей вид колективної праці використовують у старшому дошкільному віці, він потребує чіткої організації. Під керівництвом вихователя діти попередньо обговорюють суть і послідовність дій, з урахуванням складності трудових операцій визначають кількість учасників для кожної з них, розподіляють дії між учасниками, враховуючи їхні бажання і можливості.

Різноманітні ситуації взаємодії потребують дотримання дітьми, які об'єдналися у групи, певних правил-регуляторів. Ознайомлення дітей із цими правилами є одним із засобів педагогічного керівництва їхніми взаєминами. При цьому слід враховувати і залежність правил від моральних норм, які є більш загальними вимогами. Особливої уваги педагога потребують вихованці, які, знаючи правила і вимагаючи дотримання їх від інших, самі ігнорують їх. Таким дітям варто доручати спільну справу разом з активними однолітками, які добре засвоїли моральні норми, внаслідок чого спрацьовує ефект взаємодоповнення: активні діти співпрацюють з тими, хто охоче бере участь у спільних справах, а ті, хто формально ставиться до моральних вимог, за такої ситуації вже не можуть ухилитися від них. Схвалення вихователем такого співробітництва, його попередня оцінка (“Я впевнена, що ви успішно впораєтесь із завданням”) орієнтують дітей на сумлінну працю.

Був розроблений проект на тему: “Трудове виховання дошкільників з метою підготовки до початкової школи”.

Актуальність теми

Вивчення наступності в роботі дитячого садка і початкової школи є актуальним. Виникає необхідність наступності у виховній роботі закладу дошкільної освіти і школи, визначення найбільш ефективних педагогічних умов, завдань процес зміни дитиною світу соціального статусу проходив би без ускладнень.

Трудове виховання сприяє духовному збагаченню підростаючої особистості, що в процесі трудових дій соціальна мотивація у дошкільників формується уцільніше ніж у ігрових діях. (Л.І. Божович, Т.О. Люблінська, Л.З. Неверович)

Так дослідження проведені Я. Неверовичем переконливо свідчать, що за умови правильної організації трудової діяльності суспільно-спрямовані мотиви можуть набувати для дитини значно більшої спонукальної сили, ніж особистості інтерес до зовнішньої, процесуальної сторони діяльності.

Мета проекту

На основі науково-методичних джерел розкрити особливості впливу на трудове виховання дітей при наступності дошкільної та початкової освіти.

Завдання проекту

1.Формування мотивації (потреб і інтересу, позитивно-емоційного ставлення до праці, як до форми буття і способу самореалізації людини.

2. Формування системи знань необхідних для трудової діяльності, вибору професії, соціального професійного і життєвого самовизначення.

3. Формування досвіду суспільно-корисної виробничої діяльності і вміння використовувати теоретичні знання на практиці, здатності до творчості.

Об’ект дослідження – наступність дошкільної та початкової ланки освіти у трудовому вихованні.

Предмет дослідження – процес формування трудової компетентності дітей дошкільного віку з метою підготовки до навчання у школі .

Гіпотеза проектування полягає в припущенні, що за умов систематичного, цілеспрямованого використання педагогічних форм та методів роботи з дітьми, процес формування трудового виховання дітей у закладі дошкільної освіти позитивно впливає на здобуття навиків – які у майбутньому знадобляться для суспільної корисної праці.

Терміни проекту

Початок – вересень 2017р, завершення – травень 2018р

План реалізації проекту

• Підготовчий етап;
• Організаційний етап;
• Практичний етап;
• Запроваджувальний етап;
• Узагальнюючий етап.

Очікуваний результат:

1. Виховання інтересу до праці дорослих, бережливого ставлення до то результатів поваги до людини – праці. Праця є особливим видом діяльності спрямованим на створення суспільно значущих результатів. Ознайомлюючись с працею дорослих дитина бачить трудовий процес, його конкретні результати, пізнає роль у задоволенні потреб людини. Оскільки дитина від природи схильна до наслідування, все цікаве її приваблює, педагог має широкі можливості для спрямування її загальної діяльності, ініціювання певних емоцій і прагнень.
2. Формування навичок трудової діяльності. Уже в дошкільному віці діти намагаються наслідувати працю дорослих: «Слід допомагати та усвідомити, що праця має певну послідовність операцій, потребує відповідних старань, вмінь. З часом діти починають розуміти, що перед тим, як приступити до праці, треба знати її мету, уявити її процес і результат, підібрати необхідні засоби (речі, комплекс речей, якими людина діє на предмети праці) і предмети праці (сировина, матеріали), здійснювати цілеспрямовані трудові дії, взаємодіяти з іншими людьми.
3. Виховання особистості дитини у процесі її трудової діяльності. Ця група завдань передбачає виховання відповідальності, самостійності, цілеспрямованості, ініціативи й витримки. Без них неможливе формування основ працелюбства (звички до трудових зусиль, готовності брати участь у трудовій діяльності, вміння доводити розпочату справу до завершення).

Педагоги та батьки мають зважати, що організм, психіка дошкільників швидко втомлюється від одноманітної і складної роботи, і регулювати обсяг і тривалість конкретних робіт, чергуючи елементи статистичного й динамічного навантаження. Оптимізація трудових знань дітей вбереже їх від розчарувань, непомірної втоми, що є важливими передумовами та позитивного ставлення до праці. Необхідні ресурси для реалізації проекту: кадрове забезпечення проекту, керівник-координатор, творча група.