Колос Людмила Олександрівна

З досвіду вихователя

Новокрасненського ЗДО "Малятко"

Один із аспектів нової української школи – чудова освіта для кожного учня з різною активністю, набутими навичками, особливими освітніми потребами, яка фокусується на сильних сторонах освітянської системи, а не на проблемах. Та, на жаль, потрібно враховувати умови виконання програми в школі та садочку. Тому в своїй роботі я намагалася проаналізувати, систематизувати, поєднати та навчитись використовувати набуті знання на практиці. А саме, зіставити свій досвід з засадами Нової української початкової школи.

Ресурси вихователя, вчителя, дітей безмежні, але потрібно їх застосовувати в правильному руслі. Вихователю і вчителю потрібно танцювати, стрибати, бігати, співати разом з дітьми… активізувати групу дошкільнят або ж клас.

Головне завдання вихователя та вчителя навчити, виховати дітей, але існують безліч додаткових умов, завдяки яким педагоги недостатньо приділяють увагу дітям. Тому що педагоги тільки навчаються співвідносити теоретичну і практичну сторону освітніх змін.

У Фінляндії є три типи вчителів:

1. Спеціальні педагоги, робота яких є гнучкою; вони працюють у класі. Починають діяти, коли в класі з'являються проблеми, співпрацюють з вчителями і мають спеціальну освіту рівня магістр.

2. Спеціальні педагоги, які працюють в спеціальних класах, які зазвичай менші, ніж звичайні. Вони також мають ступінь магістра.

3. Спеціальні педагоги, які мають освіту для викладання в садочку або в школі.

На Україні не має достатніх умов для педагогів, тому в основному в групі працює один вихователь, в класі один вчитель, не в залежності від кількості дітей в групі чи класі. Тому, зі свого досвіду, свою роботу будую в залежності від освітніх завдань, які описані в програмі.

Сьогодні діти дошкільного віку вивчають профільні предмети ( в певному обсязі згідно програми). Але вивчають в формі гри. За новими методиками, діти в початковій школі також будуть вчитися в грі. Отже, я замислилась…. А що змінилось? Яке основне завдання вихователя в умовах наступності дитячого садочка і школи? Що повинні знати, вміти сьогоднішні дошкільнята, майбутні школярі? Як допомогти дітям адаптуватися до освітнього процесу?

Відправною точкою була думка.. що ж краще для дитини та для батьків майбутніх школярів . Безглуздо пропонувати рішення чи виправляти помилки, навіть стверджувати… Кожна сім’я сама бере на себе відповідальність за навчання та виховання дитини, але чим може допомогти педагог? Як пояснити батькам, що не тільки від відповідності, знань, умінь та навичок вчителя або вихователя залежить рівень всебічного розвитку дитини. Проте, з досвідом розумієш, що завжди потрібно робити один крок до батьків і чекати крок в зворотну сторону. Ми починаємо з маленьких звичок, а вже потім формуємо навички. Педагогам доводиться тісно співпрацювати з батьками.. іноді пояснювати, аналізувати…, так би мовити «вчити серцем» . Чому серцем тому, що діти на даному етапі повинні отримати обізнаність в різних дисциплінах, якими вони ще не володіють. А батьки не адаптовані до правильного використання інтернет ресурсів.

Батьки можуть допомогти дітям навчатись, бесідуючи, задаючи їм питання, направляючи та підбираючи доступний матеріал. Але, на жаль, необмежений інтернет простір частіше всього в повній мірі доступний маленьким дошкільнятам. Малечі, в якої ще не сформовані всі психічні процеси. Внаслідок чого, діти не повністю готові до освітнього простору. Звичайно, важливо переконатися, що дитина розуміє, що вона робить; що вона говорить, і не обмежується повторенням механічно. Щоб зробити це, потрібно вчити вільно розмірковувати з різних питань, наводячи прості та конкретні приклади. Завжди заохочувати свою дитину, тому що "кожен може навчитися вчитися!"

Не панікувати! Немає нічого поганого, оскільки ми вчимося разом з дітьми і, якщо ви не змогли щось навчитися, щоб допомогти дитині вчитися , дайте собі більше часу зупинитись і замислитись. Замислитись що і навіщо відбувається, яка кінцева ціль і прогнозований результат, яка людина виросте з сьогоднішнього дошкільника, майбутньої дорослої людини.

Завжди ми виховуємо дітей за образом себе. Тому спочатку потрібно виховати себе, а потім дітей. Якщо педагог не буде йти «в ногу» разом з новими розробками, то стане «шлагбаумом» для подальшого розвитку майбутнього покоління. Але не всі нововведення корисні. Тож як розпізнати, відділити «зерна від плевел»

Кожна дитина має свій досвід, свій час на роздуми, виконання завдання і це потрібно враховувати в своїй роботі. Перш ніж говорити про інклюзивність в навчанні, потрібно до кожної дитини відноситись індивідуально, з повагою, як до дорослого. Потрібно привчати дітей до думки, що кожна людина це особистість зі своїми потребами, знаннями, емоціями, бажаннями та інше. Школа є для кожного, і кожна дитина живе по-іншому, має свій власний стиль навчання та свій власний, індивідуальний час на виконання завдання.

На жаль, батьки вихованців так і не розуміють, що основне завдання вихователя не «декілька букв вивчити», а максимально навчити його самостійності, адаптувати малечу до дорослого життя, привити бажання навчатись, цікавість та позитивне бачення світу.

Неперервність дошкільної та початкової освіти забезпечується як підготовкою дітей до школи, так і створенням оптимальних педагогічних умов для безкризового переходу до наступної освітньої ланки, тобто адаптації дитини до навчання у школі.

Старший дошкільник майже школяр, а молодший школяр майже дошкільник.

У дитячому садку перевага надається різноманітним формам наочності та ігровим методам, тому не випадково вихованцям дитячого садка притаманна звичка до показу. Раніше у школі узагальнені способи навчальної діяльності засвоювались переважно за допомогою слова. Така розбіжність у методиці організації навчання негативно впливала на його ефективність. За стандартом Нової української школи, зараз в школі також будуть використовуватись ігрові методи, наочність, взагалі, гра як основна форма роботи. Навіть дорослому, при ознайомленні з новим об’єктом, подобається використовувати різні наочні методи та образне мислення.

Отже, у розв’язанні проблеми наступності важливий не тільки підбір завдань за змістом і складністю, а й сама форма їх подачі дитині.

Третій напрям наступності у роботі дитячого садка і школи – це, з одного боку, робота дитячого садка і школи, а з іншого – спільна робота школи, дитячого садка і батьків, співпраця вчителів з вихователями відіграє значну роль в реалізації наступності у навчанні та вихованні дітей. Однак, як засвідчує практика, під час відвідування дитячих садків учителі молодших класів звертають увагу в основному на інтелектуальний розвиток дітей. Їх найбільше цікавить, як діти вміють читати, рахувати, розповідати. Водночас залишаються поза увагою їх моральна вихованість, ціннісні орієнтації у сфері спілкування і діяльності. Тому зараз розробляємо цикл завдань щодо співпраці садочка та школи згідно орієнтації на наступність в моральному, валеологічному вихованні.

Проблема наступності між дошкільною і початковою ланками- одна зі складних проблем загальної освіти.. Але особлива необхідність організованої діяльності по наступності дошкільної та початкової загальної освіти назріла у зв'язку з модернізацією освіти.

Приділяючи належну увагу вимогам суспільства до якості освіти дітей відповідного віку, потрібно організовувати навчальну діяльність з урахуванням його накопиченого досвіду. Перед вихователем дитячого садка на дошкільній ступені, а далі і вчителем початкової школи на 1 ступені навчання стоїть завдання раннього розкриття і формування інтересів і здібностей учнів до науково-пошукової, проектної діяльності.

В останні роки відбулася непомітна революція: змінився соціальний статус дошкільного дитинства. Воно стає найважливішим етапом державного утворення, не менш значущим, ніж шкільний етап. Головними критеріями дошкільної освіти названі: соціалізація та індивідуальний розвиток дитини, - акцент на розвиток здібностей.

Однак на практиці виходить так, що багато дітей, так рвалися в серпні в школу, вже до кінця вересня відчувають розчарування в шкільному житті. Вчителі скаржаться, що у дітей нестійка увага, пасивність, немає самостійності, страждає дисципліна. Хоча всього кілька місяців тому у дітей простежувалася чітка мотивація - хочу йти в школу, хочу все знати, хочу всьому вчитися. Це говорить про те, що у значної частини дітей з початком шкільного навчання настає криза. Чисто таким проявом зовнішнього і внутрішнього життя дітей в цей період стають наслідування , штучна натягнутість поведінки. Дитина потрапляє в нову соціальне оточення , де значущі для колишнього життєвого етапу цінності, пов'язані з грою, колишні інтереси, мотиви дій миттєво втрачають зовнішнє підкріплення.

У багатьох дітей пропадає інтерес до навчання. Апатія, небажання вчитися призводить до того, що у дітей йде погіршення фізичного і психічного здоров'я дітей. За даними статистики в школах до 70% дітей з симптомами дезадаптації.

Проблема полягає в тому, що перехідний період від дошкільного до шкільного дитинства проходить складно, вразливе для всіх учасників освітнього процесу, але в першу чергу для самої дитини. недостатньо взаємодія педагогів дитячого садка і школи, немає наступності в організації виховно - освітньої роботи, єдиних поглядів, однаково позитивного ставлення до дітей, розуміння їх потреб.

Ми хочемо, щоб спадкоємність в роботі дитячого садка і школи піднялася на більш високий рівень. Тому налагоджуємо тісну співпрацю з педагогами початкової освіти, батьками наших вихованців, що посприяє безболісного переходу дітей від дошкільної на шкільну сходинку, а значить і подальшому, успішного навчання в школі.

Діяльність по реалізації напрацювань здійснюється в трьох основних напрямках забезпечення наступності між дошкільною та шкільною освітою.

1. Методична робота з педагогами включає в себе:

 Спільні педагогічні ради з питань наступності.

 Спільні засідання МО з питань ефективності роботи вчителів і вихователів ДНЗ по підготовці дітей до навчання в школі.

 Семінари-практикуми.

 Взаємовідвідування занять. Вивчення досвіду використання варіативних форм, методів і прийомів роботи в практиці вчителів і вихователів.

 Розробка та створення єдиної системи діагностичних методик "предшкільної" освіти.

2. Робота з дітьми включає в себе:

 Знайомство дітей зі школою, вчителями.

 Спільне проведення свят, спортивних заходів.

3. Робота з батьками включає в себе:

 Спільне проведення батьківських зборів.

 Проведення днів відкритих дверей.

 Відвідування уроків і адаптаційних занять батьками.

 Консультації логопеда і вчителі.

 Організація екскурсій по школі.

 Залучення батьків до організації дитячих свят, спортивних змагань.

Що робимо для реалізації проекту:

1. Збір та аналіз інформації моніторингових обстежень дітей старшої групи дитячого садка та учнів 1 класу.

2. Підготовка знайомства дітей та вчителя.

3. Затвердження роботи на педагогічній раді в садочку та школі.

4. Презентація роботи на батьківських зборах в дитячому саду.

Школа і дитячий сад націлена на реалізацію комплексу освітніх завдань, що випливають із двох цілей - підготувати дитину дошкільного віку до навчання у школі і в початковій школі закласти основу для подальшого активного навчання.

Перед дошкільною та початковою освітою в забезпеченні наступності і неперервності в організації освітньої, навчально-методичної, виховної роботи стоять наступні завдання:

- створення психолого-педагогічних умов, що забезпечують збереження і зміцнення здоров'я, безперервність психофізичного розвитку дошкільника і молодшого школяра;

- забезпечення умов для реалізації плавного, безстресового переходу дітей від ігрової до навчальної діяльності.

До цільових орієнтирів дошкільної освіти відносяться такі соціальні і психологічні характеристики особистості дитини на етапі завершення дошкільної освіти:

• дитина проявляє ініціативність і самостійність в різних видах діяльності.
• дитина впевнена в своїх силах, відкрита до зовнішнього світу, позитивно ставиться до себе і до інших, має почуття власної гідності. Активно взаємодіє з однолітками і дорослими.
• дитина має розвинену уяву, фантазією, творчістю і т.д.
• у дитини розвинені всі види моторики.
• дитина здатна до вольових зусиль в різних видах діяльності, може слідувати соціальним нормам
• дитина проявляє допитливість, схильна спостерігати, експериментувати, здатна до прийняття власних рішень, спираючись на свої знання і вміння в різних сферах дійсності.

Цільові орієнтири Програми виступають підставами наступності дошкільної та початкової загальної освіти. При дотриманні вимог до умов реалізації Програми справжні цільові орієнтири передбачають формування у дітей дошкільного віку передумов навчальної діяльності на етапі завершення ними дошкільної освіти.

В даний час спільно з вчителями початкової школи здійснюється пошук прийнятних форм організації освітньої діяльності, ведеться просвітницька робота з батьками. Також були проведені спортивні змагання між школярами та дошкільнятами, яких взяли участь нетрадиційні змішані команди, в кожній з яких були і дошкільнята, і першокласники. Так дітям вдалося отримати масу позитивних емоцій від спільного спілкування, вчитися досягати спільну мету. Також було підготовлено та проведено «Свято Букварика», до якого були залучені старші дошкільники.

Також використовуються різні практики, вправи нарелаксацію та уникнення «ефекту вигорання» у малюків.

Часто використовую практику «Відкрите сердце». 1-3 хвилинки уявити, що сердце відкривається, наповнюється добром, любов'ю, спокоєм , світлом і передає цей стан іншим. Потім можна підходити до дітей.

Ситуації проходять, перестаюь існувати, але вони існують в умі. Потрібно відкривати сердце, бути щедрими, звільнитись від печалі, пробачити, забути и насолоджуватись цим прекрасним світом. Шкільне життя – наступна важлива ланка життєдіяльності людини і завдання педагогів на кожному етапі бути помічником дитині.