Савенко Ірина Вікторівна

З досвіду вихователя

м. Миколаїв ДНЗ №5

Дитина в житті зустрічається з різноманіттям форм, барв та інших властивостей об'єктів, зокрема, іграшок і предметів домашнього побуту. Вона знайомиться і з творами мистецтва: музикою, живописом, скульптурою. Малюка оточує природа з усіма ї сенсорними ознаками: багато кольоровістю, запахами, шумами.

Навколишня дійсність пізнається через аналізатори. Аналізаторна система швидко розвивається в дошкільному віці, особливо від 2 до 6 років. Необхідно забезпечувати діяльність дітей, що вдосконалює їхні аналізатори. Дуже важливим є формування в дітей уміння слухати, спостерігати, бачити, чути. Для розвитку сенсорних здібностей важливо, щоб діти не тільки одержували відомості про те, що для чого вживається, як це називається, але й збільшували сприйняття цих предметів, випробовували різні відчуття від дотику до них, від дії з ними: піднімаючи предмети, відчути міру їхньої ваги; беручи їх до рук, відчути й визначити якість поверхні, температуру.

Зовнішні якості й властивості предметів навколишнього світу надзвичайно різноманітні. Кожний сенсорний еталон має своє словесне позначення: міри ваги, міри довжини, колірний спектр, розташування нот на нотному стані, площинні й об'ємні геометричні фігури та ін.

Опанувавши ці еталони, діти будуть співвідносити з ними будь-яку якість, яку вони сприйняли, давати їй визначення. Завдяки цим «одиницям виміру» дитина повніше й глибше пізнає різні властивості конкретних предметів, її сприйняття набуває цілеспрямованого й організованого характеру.

Удосконалювання будь-якої діяльності залежить від рівня сенсорного розвитку дитини. Особливо чітко ця залежність простежується в художній діяльності, у якій потрібний переважний розвиток тих або інших аналізаторів, що забезпечують необхідну точність і тонкість.

Залежно від змісту діяльності, її мотивів змінюються гострота відчуттів, оскільки різні ознаки предметів виступають у своєму життєвому значенні. Засвоївши ту або іншу ознаку предмета в одному виді діяльності (наприклад навчилася розрізняти кольори в дидактичній грі), дитина використовує її в інших видах діяльності (малюванні, аплікації й т. ін.).

У розвитку почуттєвого пізнання велике значення має мовлення. Слово дорослого фіксує придбаний дитиною сенсорний досвід, узагальнює його введення в словник дитини назв різних ознак допомагає розвинути здатність до порівняння — найважливішої розумової операції. Словесні позначення ознак і властивостей предметів сприяють осмисленому їхньому сприйняттю, чіткому розрізненню.

Отже, сенсорний розвиток дитини, з одного боку, має самостійне значення—отримання виразних понять про оточуючий світ, з іншої сторони— складає фундамент загального розумового розвитку, що неможливо без опори на повноцінне сприйняття.

Cенсорне виховання — цілеспрямовані педагогічні впливи, що забезпечують формування почуттєвого пізнання й удосконалення відчуттів і сприйняття. Являє собою базу для інтелектуального розвитку дитини. Структурує і впорядковує дитячі враження від спілкування із зовнішнім світом. Стимулює розвиток спостережливості та уваги. Позитивно впливає на естетику дитини. Стає базою для розвитку фантазії та уяви. Готує малюка до взаємодії з реальним світом. Дає маляті можливість навчитися новим методам предметно-пізнавальної діяльності. Формує сенсорні еталони. Дозволяє розширити словниковий запас. Позитивно впливає на рівень розвитку слуху, зору, різних видів мислення, моторики, пам’яті, зв’язне мовлення. Вчить групувати предмети за величиною, за формою, за кольором. Вчить розуміти поняття високо – низько, вгорі – внизу, далеко – близько. Допомагає визначати і називати властивості предметів на дотик. Звертати увагу на безліч звуків у природі, впізнавати різні звуки.

То ж головними завданнями сенсорного виховання є розвиток вміння самостійно використовувати сенсорні еталони у власній діяльності, формування у дітей системи планомірних дій, формування у дітей системи сенсорних еталонів.

Сенсорні еталони- створені людством зразки якостей предметів в процесі розвитку цивілізації.

Є 4 етапи сприйняття предметів:

1) Організація сприйняття предмета в цілому. Вона включає послідовний і безперервний рух пальців і очей починаючи з верхньої точки вниз по головним характерним лініям. Етап формування сенсорних еталонів та стійких, закріплених у мовленні уявлень про кольори, геометричні фігури та співвідношення між величинами кількох предметів.

2) Обстеження предмета рукою і поглядом супроводжується аналізом основних частин і визначенням їх властивостей (форма, пропорції). Етап вивчення способів обстеження предметів, а також набуття уміння розрізняти їхню форму, колір та розмір і виконувати щоразу складніші окомірні дії.

3) Виділення більш дрібних частин предмета і встановлення їх форми, просторового положення відносно до інших частин.

4) Повторне цілісне сприйняття предмета взагалі. Етап розвитку аналітичного сприймання: уміння орієнтуватися в поєднанні кольорів, аналізувати форму предметів, виділяти окремі вимірювальні величини.

Шляхи реалізації сенсорного виховання дітей на заняттях і в повсякденній діяльності, як і іншого педагогічного виховання, сенсорне виховання має свої принципи організації. Тематичне планування матеріалу проводиться протягом року та узгоджується із сезонними явищами, а також із програмою ознайомлення з навколишнім.

Важливим чинником у плануванні занять та повсякденної роботи є ознайомлення дітей з кольором, формою, величиною предметів. Для цього використовую принцип послідовності, що передбачає поступове ускладнення завдань. Це ускладнення йде від елементарних завдань на групування однорідних предметів за різними сенсорними якостями до співвіднесення різнорідних предметів за величиною, формою, кольором і далі до врахування цих ознак і властивостей в образотворчій та елементарній продуктивній діяльності. Під час навчальної форми організації сенсорне виховання планую у тісному взаємозв’язку з усіма іншими видами роботи. Використовую заняття та міні-заняття; дидактичні ігри та вправи; пошуково-дослідницьку діяльність; спостереження та екскурсії; сюжетно - рольові ігри. Принципом послідовності обумовлюється й ознайомлення дітей спочатку із цілком відчутними сенсорними властивостями – величиною й формою предметів, які можна обстежувати шляхом обмацування, а вже потім із такою сенсорною властивістю, як колір, орієнтування на яку можливе тільки в плані зорового сприйняття. Тому при використанні всіх видів роботи даю можливість дітям торкатись до всього наочного матеріалу. Передбачаю також послідовне ознайомлення дітей спочатку з очевидними відмінними ознаками предметів (круглою – квадратною формою, червоним – синім кольором), потім із більш близькими (круглою – овальною формою, жовтим – жовтогарячим кольором). Намагаюсь завжди використовувати систематичність. Проводжу заняття на повторення, яке планую так, що воно відрізняється від основного заняття. Проста повторюваність одних і тих самих завдань може призвести до механічного запам’ятовування. Тому підбираю завдання на зіставлення елементів, що відрізнялися одним вимірюванням за довжиною, висотою чи шириною, У процесі виконання цих вправ діти навчаються зіставляти предмети за одним виміром, не звертаючи увагу на інші. Підбираю також завдання з ускладненням, завдяки чому також розвивається логічне мислення. Завжди використовую дотикове -рухове обстеження дітьми під контролем їхнього зору (взаємне накладення або прикладання, проведення рукою або пальцями по поверхні з фіксацією уваги на ознаках вимірювання: наявності / відсутності кутів, довжини сторін тощо). Крім того, при вивченні геометричних фігур, передбачаю виділення геометричних тіл (шар, куб..) і п’яти геометричних фігур (круг, квадрат, трикутник, прямокутник, овал) за наслідуванням, за зразком та за словесним позначенням. Дітей навчаю розуміти слова — назви сенсорних еталонів геометричних фігур. Оскільки для засвоєння дитиною будь-якого нового слова потрібно витратити доволі тривалий час, повідомляю дітям відразу правильні назви геометричних фігур або тіл і, коли це можливо, пропоную самостійно називати геометричні тіла і фігури, використовуючи такі назви: куля (кулька), куб (кубик), прямокутний паралелепіпед (цеглинка), трикутна призма (дах); коло, квадрат, трикутник, прямокутник, овал.

Надалі організовую різноманітні дії з тілами і фігурами, включаючи їх у вправи з групування, в дидактичні ігри та ігрові вправи з елементарного конструювання, ліплення, малювання, аплікації. Крім того, проводжу роботу по зіставленню форми реальних предметів з геометричними еталонами (безпосереднє зіставлення предмета простої форми з еталоном, а потім визначення форми не тільки предмета, а й його деталей).

При ознайомленні дітей із кольором, звертаю увагу на накопичення ними кольорових уявлень. Цей етап передує засвоєнню еталонних уявлень про колір і є необхідною передумовою подальшої роботи з розвитку сприймання кольорів. Для успішного засвоєння цих уявлень забезпечую організацію широкої орієнтації у кольорі з використанням усіх кольорів спектра та чорного і білого. Після цього етапу розпочинаю безпосереднє ознайомлення дітей з еталонами кольору. Водночас формування в дітей еталонів кольору недостатньо для того, щоб вони могли використовувати їх під час сприймання різноманітних предметів. Крім наочних уявлень про основні кольори, дитина повинна навчитися співвідносити їх із властивостями реальних предметів. Способи порівняння властивостей предметів, що сприймаються, із засвоєними зразками — це і є способи обстеження предметів, яким я навчаю дітей.

Завдання сенсорного виховання на кожному етапі роботи пов’язую із загальними завданнями навчання та виховання дітей дошкільного віку і формую відповідно до принципу спрямованості навчання на вирішення взаємопов’язаних завдань освіти, виховання та загального розвитку дітей.

При цьому дидактичні ігри і вправи застосовую з метою опрацювання уявлень і дій, що необхідні для успішного виконання різних видів продуктивної діяльності, а також використовую, уточнюю, коригую і закріплюю набуті сенсорні знання та вміння дітей завдяки іграм і вправам. Тільки за цих умов можлива взаємодія дидактичних ігор і вправ з продуктивними видами діяльності дитини, результатом якої є її сенсорний розвиток. Опанування нових орієнтовних дій призводить до того, що сприйняття стає більш детальним, повним і точним. Дитина сприймає предмет із погляду різних властивих йому ознак.

Завжди спостерігаю за дітьми під час виконання вправ з метою поточної корекції їх дій. Використовую самостійну роботу дітей. Створюю соціокультурний простір не тільки в групі, а й на груповому майданчику ( завдяки матеріалам, які завжди беру з собою на прогулянку). Заохочую дітей до індивідуальної роботи. Вчу дітей використовувати колективний контроль та самоконтроль своїх дій. Все проводимо в ігровій діяльності, що краще впливає на ефективне сенсорне виховання та загальний розвиток дітей, формує естетичний смак, формує розвиток і окомір, розвиває вміння орієнтуватись в природі, розвиває мислення, пам’ять, уяву, увагу, фантазію, розвиває мовлення, кінестичні здібності, емоційну сферу дитини.

Усвідомлюючи важливість та складність завдань, які стоять перед педагогами, у своїй роботі керуюсь такими основними напрямками:

- розвиток дрібної моторики руки;

- формування системи сенсорних еталонів;

- формування психічних процесів;

- активізація словника дітей;

- створення розвивального середовища;

- розвиток розумових операцій;

- розвиток комунікативних здібностей;

- розвиток координації рухів;

- формування навичок саморегуляції;

- робота з батьками та педагогами.

Для покращення своїх знань, підвищую кваліфікацію з питань сенсорного виховання дітей на курсах, вивчаю цю тему під час самоосвіти, намагаюсь завжди саморозвиватись. Проводила показ відкритого заняття на цю тему. Переглядала відкрите заняття колег. Приймала участь в методичному об’єднанні згідно теми.

З досвіду роботи, займаючись сенсорним вихованням, особливу увагу звертаю на її значення для інтелектуального розвитку та подальшої підготовки дитини до школи.

Одним з головних завдань педагога є створення умови для самостійного розвитку дитини, прояву її особистісного потенціалу. Базовий компонент дошкільної освіти, Коментар до Базового компонента, Базова програма розвитку дітей дошкільного віку виокремлюють сенсорний розвиток як базову основу формування всіх ключових компетентностей дитини дошкільного віку. Сенсорний розвиток дитини - це розвиток її сприйняття й формування уявлень про зовнішні властивості предметів: їхню форму, колір, величину, розташування у просторі, а також запах, смак тощо. А отже, можна сміливо говорити, що формуючи сенсорне світосприйняття, виховуємо майбутнього дорослого. Проте коли засвоєння відбувається стихійно, воно часто виявляється поверхневим, неповноцінним, не відповідає сенсорній культурі, що склалася у суспільстві. Тому сучасний етап розвитку дошкільної освіти характеризується пошуком нових підходів у педагогічній теорії та практиці. Треба формувати не тільки засвоєння дитиною всього розмаїття досягнень суспільства, але і здатность використовувати набуті знання, уміння та навички в самостійній пізнавальній і творчій діяльності. Доведено, що сенсорне виховання виступає обов’язковим складником розвитку дитини, яка потребує усвідомлених дій з боку вихователів, що підтверджується наявністю значної кількості методичного та практичного матеріалу.

Всі набуті сенсорні вміння відіграють важливу роль у здійсненні музичної, образотворчої, трудової діяльності, у мовленнєвому спілкуванні. Навчання сенсорних дій поєдную з різними видами діяльності, що забезпечує життєву придатність сенсорних знань та вмінь. Водночас при сенсорному вихованні передбачаю роботу щодо ознайомлення батьків із сенсорними еталонами, а також спеціальними способами зіставлення якостей предметів із засвоєними зразками, тобто способами обстеження предметів. Співпраця з батьками допомагає в роботі з дітьми. Адже, тільки в темдемі вихователь – батьки є можливість сформувати з дитини всестороньорозвинену особистість.

Література:

1. Венгер Н. Б. Об усвоении ребенком систематизации внешних свойств предметов / Н. Б. Венгер // Вопросы психологии, 1970. – № 4. – С. 77–86

2. Малікова Ю. В. Сенсорне виховання у спадщині видатних педагогів минулого / Ю. В. Малікова // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського : зб. наукових праць. – Одеса: ПДПУ ім. К. Д. Ушинського, 2005. – № 3-4. – С. 151–153.