Дівуха Валентина Леонтіївна

Реформування і модернізація освіти в самостійній Україні закономірно викликала зміни і в царині суспільних відносин, які зумовили новий тип взаємозв’язку суспільства та освіти.

Першою сходинкою, на якій дитина залучається до організованого навчанні, є дошкілля, що сьогодні в державі визнано висхідною, початковою ланкою освіти: це насамперед Державний стандарт початкової загальної освіти (ДСПЗО) і Базовий компонент дошкільної освіти (БКДО) , прийнято Закони "Про дошкільну освіту" , "Про позашкільну освіту", "Про вищу освіту" .

Тенденції розвитку дошкільної та початкової освіти в умовах реформування загальної середньої освіти на засадах Концепції Нової української школи мають багато спільного.

Нова українська школа визначає побудову освіти на всіх її ланках з максимальним урахуванням індивідуальних особливостей (фізичних, психологічних, інтелектуальних) кожної дитини незалежно від її вікової групи.

Основна спільність нового Державного стандарту початкової освіти — 2018 та Базового компонента дошкільної освіти (у редакції 2012 року) — орієнтованість на здобуття компетентностей.

Новий Держстандарт націлений на:

• формування особистості
• фізичний розвиток
• комунікативності
• формування пізнавальних, соціально-моральних, художньо-естетичних, креативних здібностей набуття практичного досвіду.

КЛЮЧОВІ КОМПЕТЕНТНОСТІ ДИТИНИ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Компетентності, які мають бути усталені на етапі дошкільної освіти:

· здоров’язбережувальна

· комунікативна

· предметно-практична

· ігрова

· сенсорно-пізнавальна

· природничо-екологічна

· художньо-продуктивна

· мовленнєва

· соціальна

· особистісно-оцінна.

Отже, здоров’язбережувальна компетенція она з ключових компетентностей дитини дошкільного віку.

Основою системи фізичного виховання в ЗДО залишається руховий режим як сукупність різних способів та організацій форм роботи з дітьми.

Рухову активність у повсякденному житті забезпечують:

• рухливі ігри,

• фізичні вправи на прогулянках,

• походи за межі дошкільного закладу (дитячий туризм),

• фізкультурні свята і розваги,

• самостійна рухова діяльність,

• дні та тижні здоров’я,

• індивідуальна робота з фізичного виховання.

При проведенні планомірної роботи з фізичного виховання дітей дошкільного віку необхідно враховувати не тільки те, що рухи тіла, розвиток опорно-рухового апарату активізують мозок, підвищують його синтетичну діяльність, але й те, що емоції теж впливають на вищу нервову систему дитини, на її почуття. Цей вплив має позитивну або негативну сторону, в залежності від уміння вихователя організовувати роботу з дітьми.

С.Ф. Русова, А.С. Макаренко і В.О. Сухомлинський зазначили, що дитяча радість є могутнім стимулом формування естетичних, моральних та фізичних започаткувань становлення людини. “Я не боюся ще і ще раз говорити: турбота про здоров’я - це найважливіший труд вихователя. Від життєдіяльності, бадьорості дітей залежить їх духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра у їх сили” - підкреслював В.О. Сухомлинський.

Тому, різні організаційні форми з фізичного виховання у дошкільних закладах повинні проводитись так, щоб вони максимально активізували дитину, підвищували її зацікавленість фізичними вправами, викликали позитивні емоції. Фізіологічні зрушення, які відбуваються в організмі дитини, залежать не тільки від обсягу та інтенсивності м’язової діяльності, а й від її емоційного стану. Позитивні емоції, які викликаються цікавими для дитини вправами та іграми, підвищують їх працездатність та покращують якість виконання рухів. Таким чином, використання комплексу різноманітних засобів фізичного виховання, крім їх впливу на зміцнення здоров’я, покращення фізичного розвитку, повинні приносити дітям емоційне задоволення.

1.ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ У ПОВСЯКДЕННОМУ ЖИТТІ

Суттєвою умовою оптимізації рухового режиму в дошкільному закладі є дозований розподіл організаційних форм і засобів фізичної культури у часі протягом дня та тижня. Певне значення має рухова активність дітей уранці, оскільки малята ще мляві, загальмовані. Рухи в ранкові години мають відповідати певним вимогам: створення у дітей бадьорого емоційного настрою, активізація розумової діяльності, організація спільної діяльності. Необхідно бути уважним до емоційного стану вихованців, прояву їхнього темпераменту, тому в ранкові години краще відмовитися від організації рухових дій, що вимагають від дітей складних дій, розумової напруги. Вранці бажане проведення двох-трьох малорухливих ігор відповідно до пори року, погодних умов, інтересів дітей, їхнього фізіологічного стану.

Є доцільним проведення ранкової гімнастики . У процесі її організації бажано відпрацьовувати лише ті компоненти, які сприяють оптимальному підвищенню рухової активності , впливають на фізичний розвиток організму. Комплекси ранкової гімнастики добирають так, щоб різні види гімнастичних вправ поступово охоплювали всі великі і дрібні м,язи , а напруга в них постійно збільшувалася, переходила від однієї групи м,язів до іншої, створюючи в організмі дитини оптимальні навантаження. Якість ранкової гімнастики певною мірою залежить від дозування основних і загальнорозвивальних вправ, скорочення пауз статичного положення і регулювання темпу, в якому виконують рухи.

Кількість вправ завжди має бути оптимальною для відповідних вікових груп. Безперечна й оздоровлювальна спрямованість майже всіх елементів ранкової гімнастики, зокрема використання вправ на розслаблення і напруження, коригувальної ходьби, дихальних вправ тощо.

Педагоги дошкільного навчального закладу мають спонукати дітей до рухової діяльності, регулювати їхню активність, схвалювати намагання виявляти самостійність, вольові зусилля. При цьому важливо враховувати руховий досвід кожної дитини, притаманний їй темп, рівень рухливості, природні можливості та здібності.

У межах активного рухового режиму щоденний обсяг рухової активності дітей старшого дошкільного віку становить 4-5 годин.

Важливий складник життєдіяльності дітей – прогулянки. Неодмінна умова їх проведення – збалансування дорослими програмових вимог з бажаннями вихованців. Зміст роботи в ході прогулянок залежить від погоди, освітніх завдань, загальної атмосфери в групі, настрою та інтересів дітей тощо.

На прогулянках тривалість фізичних вправ та рухливих ігор для дітей старшого дошкільного віку – 45-60 хв. Рухову активність дітей варто знижувати наприкінці прогулянки (за 10-15 хв.) до її закінчення, щоб забезпечити спокійний перехід до іншого режимного моменту.

1.1 ФІЗКУЛЬТУРНІ ЗАНЯТТЯ

Фізкультурні заняття - найефективніша форма оптимізації рухового режиму в ЗДО. Тривалість фізкультурних занять в старшій групі 30-35хв. Найоптимальнішим є фізкультурне заняття побудоване за типовим планом: вступна, основна, заключна частини.

Інноваційні види фізкультурних занять:

· традиційне фізкультурне заняття (комплексне);

· домінантне заняття (загальнорозвивальні вправи, рухливі ігри, смуга перешкод або ж переважає один з видів основних рухів);

· сюжетні заняття (за зрозумілими та цікавими для малят сюжетами з казок, оповідань);

· заняття з використанням елементів ха-тха-йоги ;

· заняття з використанням елементів коригувальних вправ (для профілактики плоскостопості та постави) ;

· заняття з елементами силових вправ (для хлопчиків): лазіння по канату, перенесення м'яча вагою в один кг і т.д ;

· заняття на розвиток гнучкості, пластики, з елементами аеробіки (для дівчаток)

· заняття на розслаблення на основі психогімнастики;

· заняття-гра (на основі рухливих ігор)

· заняття-казка (за сюжетом знайомої казки);

· лікувально-оздоровчі заняття (, вдихання фітоароматів, з використанням ігор-медитацій, психогімнастики, пальчикової гімнастики)

· фізкультурно-валеологічне заняття ;

· заняття-похід (заняття туризмом у день пішохідного переходу);

· заняття, побудоване на музично-ритмічних рухах (різноманітні види ходьби та бігу під музичний супровід, з виконанням танцювальних рухів; загальнорозвивальні вправи проводяться у вигляді ритмічної гімнастики; замість рухливої гри - музична гра, таночок);

· заняття з інтегрованим підходом до вирішення навчальних завдань (заняття з елементами інтеграції з чітким дотриманням його оздоровчої спрямованості);

· діагностичне (контрольне) заняття (1раз в квартал та в кінці навчального року);

1.2 РУХЛИВІ ІГРИ

Ігрова діяльність - головна складова рухової активності дитини. Цілеспрямовано підібрані ігри, естафети, ігрові вправи, ігри з речитативами, імітаційні ігри розвивають дрібну моторику, координацію рухів, покращують якість звукопроговаривания. Ігри з навантаженням у вигляді бігових, стрибкових вправ, сприяють підвищенню витривалості. А це є профілактикою серцево-судинних і респіраторних захворювань. Також відводиться місце індивідуальній роботі з дітьми (закріплення основних видів рухів), корекційній роботі (профілактика плоскостопості, формування правильної постави), навчання точкового масажу, правильному диханню.Велике місце займають індивідуальні та групові ігри з м'ячами. Це розвиває не тільки координацію, спритність, точність, але й увагу, впевненість, наполегливість.

Дуже ефективною формою роботи з фізичного виховання та важливим засобом фізичного виховання є рухлива гра.

Рухливі ігри досить важливі для всебічного розвитку дитини. Цінність їх не лише в тому, що вони розвивають рухи дітей, а й у тому, що спонукають малят бути активними, діяльними, міркувати, досягати успіху. Завдяки цим іграм увесь організм дитини втягується в роботу, в неї поліпшується травлення, стає глибшим дихання, зміцнюється нервова система, виховуються такі риси характеру як дисциплінованість, стриманість тощо.

Саме на етапі удосконалення основних рухів діти вчаться свідомо застосовувати сформовані навички, вибирати найбільш ефективний спосіб виконання того чи іншого руху в конкретних умовах. У рухливій грі, на думку І.В. Потєхіної, удосконалюються якість і швидкість рухових дій, гнучкість рухових навичок, ефективність їх застосування. Автор стверджує, що цьому сприяє наявність певних факторів у рухливій грі:

· самостійне розв’язування рухових завдань з врахуванням ігрової ситуації;

· швидке виконання основних рухів;

· відсутність часу для підготовки до виконання основного руху;

· швидке переключення з одного руху на інший;

· емоційна насиченість;

· узгодження своїх рухів з діями ведучого та інших дітей.

Основні функції рухливих ігор у сучасних умовах

Соціальна функція. Рухлива гра не можлива поза спілкуванням. У ній формуються діяльність програми, вона потребує праці, бо в ній здійснюється її первинна імітація. Вона лежить в основі інтегральних процесів в суспільстві й разом з тим є спосіб самореалізації індивіда в спілкуванні і порівнянні з іншими. У рухливій грі найповніше реалізуються емоційні зв'язки між індивідами, здійснюється розподіл рольових функцій, який переноситься на всі сфери здійснення до діяльнісної і після діяльнісної взаємодії, і під час гри вони мають особливий статус. Саме рухливі ігри задовольняють природну потребу в рухах, сприяють розвитку характерних і важливих видів взаємовідносин; співпраця - допомога товаришам у грі та суперництво.

Одоровча функція. В основу рухливих ігор закладені природні рухи, які актевізують функціональний розвиток органів і ситем, стимулюють удосконалення функцій різних аналізаторів, нервових процесів, сприяють збереженню балансу між збуджувальними і гальмівними процесами. Рухливі ігри заповнюють прогалини дефіциту рухової активності й підвищують загальну працездатність. Різноманітні рухи і дії в грі сприяють удосконаленню організму, зміцнюють його стійкість проти сприятливих умов зовнішнього середовища, впливають на загальний фізичний розвиток та на здоров'я організму.

Виховна функція. Через рухливі ігри здійснюється зв'язок фізичного виховання з моральним, розумовим, естетичним, духовним. Крім цього емоційна піднесеність у грі дозволяє: формувати життєво необхідні навички та уміння, які широко застосовуються в побутових умовах і трудовій діяльності; добиватися великої рухової активності, яка сприяє, засвоєнню і вдосконаленню найрізноманітніших рухових умінь і навичок; збагатити руховий досвід і вміння управляти тілом у складних умовах, що позитивно впливає на засвоєння техніки і тактики спортивних ігор; розвивати рухові якості (сила, швидкість, витривалість, спритність, гнучкість); формувати систему знань, засвоєння яких сприяє підвищенню загальноосвітньої культури і дозволяє забезпечити свідому основу оволодіння різними видами рухової діяльності, що дає змогу оволодіти спеціальними знаннями з фізичної культури, біології, гігієни. Свідоме ставлення до гри стимулює особистість не тільки до репродуктивного, але і продуктивного мислення. Усвідомлення себе в грі збільшує ефективність навчання, допомагає швидше і легше сформувати себе в різних умовах нашого часу.

Моральна функція. Це специфічна людська риса, яка виявляється в багатстві духовного світу особи, її ерудиції, розвинутих інтелектуальних і емоційних запитах, у її моральності. Значною мірою моральному розвитку сприяють національні рухливі ігри, які протягом багатовікової історії розвитку людства зазнали змін, набуваючи різного призначення. Особливості цих ігор зумовлюються широким спектром чинників: національними, релігійними й народними традиціями, структурою етнічних звичаїв і ритуалів, рівнем розвитку знарядь праці, військової техніки й стратегії.

Види рухливих ігор ( за І.В.Лущик):

• розвивальні (проводимо щоденно протягом 15 - 20хв);
• навчальні (проводимо на фізкультурних заняттях: ігри з ходьбою, бігом, рівновагою; ігри з повзанням і лазінням; ігри з киданням та ловінням предметів; ігри зі стрибками; ігри на орієнтування в просторі; зимові ігри (катання на санчатах, лижах, ковзанах);
• лікувальні (для оздоровлення і профілактики захворювань);
• розважальні (для підняття загального життєвого тонусу).

Сьогодні одним із універсальних методів роботи визнаємо використання рухливих ігор з інтелектуальним навантаженням, які у комплексі поєднують завдання фізичного та інтелектуального розвитку дошкільника. Такі рухливі ігри використовуємо на заняттях з різних розділів програми і в повсякденному житті. Їх мета: активізація, закріплення, узагальнення набутих знань, умінь та навичок і зміцнення фізичного розвитку дітей. Рухливі ігри з інтелектуальним навантаженням проводимо для того, щоб не залишати дитину досить довго у статичному положенні на заняттях; щоб замість звичайної короткотривалої фізкультхвилинки провести триваліший рух та урізноманітнити його, не виходячи за межі тематики заняття; щоб підтримувати у дітей інтерес до інтелектуальної роботи.

Наведемо приклади рухливих ігор з інтелектуальним навантаженням, спрямованих одночасно на фізичний розвиток дітей і підготовку їх до опанування грамоти, розвитку мовлення:

· ігри, спрямовані на формування і закріплення вміння ділити слова на склади: «Весело крокую і склади рахую», «Розумний потяг», «Чапля і жабенята»;

· ігри, спрямовані на формування і закріплення вміння визначати наголошений склад у слові: «Зберемо врожай», «Мандрівники», «Розірви ланцюг»

· ігри, спрямовані на формування і закріплення вміння здійснювати звуковий аналіз слова: «Хто швидше?», «Ланцюжок слів», «Струмочок», «Сніжки»;

· ігри, спрямовані на формування і закріплення умінь синтезувати звуки: «День - ніч», «Дід Звукоїд» тощо.

1.3 ФІЗКУЛЬТУРНІ ХВИЛИНКИ

Для підтримки працездатності дітей у подальшій активізації діяльності використовуємо і проводимо фізкультурні хвилинки на заняттях, пов'язаних з напруженою інтелектуальною діяльністю, тривалість яких 2-3хв.

Основні вимоги до підбору вправ для фізкультхвилинок:

· вправи повинні відповідати віковим особливостям дітей, бути простими, цікавими, доступними, мати ігровий характер, бути зручними для виконання на обмеженій площині, емоційними та досить інтенсивними;

· вправи повинні бути знайомими дітям, щоб не витрачати час на їх розучування та пояснення;

· комплекс вправ повинен спрямовуватися на основні великі м'язові групи і знімати статичну напругу під час сидіння;

· обов'язково потрібно використовувати такі вправи, як потягування, виправлення та вигинання хребта, розпрямлення грудної клітки, вправи високої інтенсивності (присідання, біг на місці, стрибки);

· остання вправа повинна спрямовуватися на зниження фізичного навантаження (повільне піднімання рук, глибокий вдих та видих).

1.4 ФІЗКУЛЬТУРНІ ПАУЗИ (ДИНАМІЧНІ ПЕРЕРВИ)

Між заняттями на яких переважає розумове навантаження (розвиток мови, грамота, математика) або ручна праця (малювання, ліплення, аплікація та ін.), винятком є той випадок, коли наступним заняттям є фізкультура або музика, проводимо інтегровані фізкультурні паузи (динамічні перерви), тривалістю 5-10хв, пов'язані з тематикою навчально-виховного блоку та підтемою дня. Їх можна проводити у фізкультурній залі, в груповій кімнаті, на майданчику. У комплексі фізкультурних пауз доцільними є вправи з м'ячем, ходьба по колоді, стрибки через скакалку, вправи з підлізанням, лазінням, ковзанням, що сприяють розвитку м'язів тулуба, гнучкості та рухливості хребта. Фізкультурні паузи можуть бути комбінованими і складатися з комплексу загальнорозвивальних вправ та рухливих ігор. В кінці комплексу обов'язковими є вправи на розслаблення. У комплексах іноді використовуємо пантоміми, рухові шаради, при цьому діти фантазують, створюють певні образи. Деколи пропонуємо їм самостійно придумувати вправи імітаційного характеру і відтворювати їх в міміці та пантомімі. У фізкультурній паузі використовуємо також вправи ритмічного характеру, гімнастику-аеробіку, рухливу гру. Фізкультурна пауза закінчується за 2-3хв до початку наступного заняття. Тривалість фізкультурної паузи - в першій-другій молодшій групі 5-7хв, в середній - 7-8хв, в старшій - 8-10хв.

1.5 ПОХОДИ ЗА МЕЖІ ДОШКІЛЬНОГО ЗАКЛАДУ (ДИТЯЧИЙ ТУРИЗМ)

Вихователь має ретельно готуватися до їх проведення: продумувати маршрут руху і спосіб пересування, визначати та вивчати місця зупинок і відпочинку, враховувати при цьому всі природні умови для проведення вправ з удосконалення рухових навичок (наявність струмочків, гірок, повалених дерев тощо). До місця призначення діти можуть іти вільно, групуючись за бажанням; шикування парами використовується при переходах вулиць, шосе.

Тривалість переходу в один бік (від дошкільного закладу до місця кінцевої зупинки) становить для дітей шостого року життя – 25-30 хв.

Під час походів використовують вправи з основних рухів, рухливі ігри з використанням дрібних фізкультурних знарядь та природних умов, а також передбачаються проведення спостережень в природі та навколишньому оточенні, елементарні бесіди, короткі розповіді краєзнавчого, екологічного спрямування, дидактичні ігри тощо. Не можна підміняти походи за межі дошкільного закладу цільовими прогулянками та екскурсіями – вони посідають самостійне місце в освітньому процесі як форми ознайомлення дітей з природним, предметним і соціальним довкіллям. Основна мета дитячого туризму в умовах дошкільного закладу – оздоровлення малят, запобігання гіподинамії, оптимізація рухового режиму, вдосконалення рухових навичок.

1.6 ФІЗКУЛЬТУРНІ СВЯТА

Фізкультурні свята проводяться двічі – тричі на рік. Оптимальна тривалість заходу для дітей старшого віку – 50-60 хвилин. Фізкультурні свята організовуються в першій чи другій половині дня, в музичній чи фізкультурній залі, на майданчику, в басейні тощо. Якщо свято проводиться у приміщенні, необхідно подбати про організацію повноцінної прогулянки у цей день.

Активна рухова діяльність усіх дітей, забезпечення участі кожного з них , створення піднесеного настрою під час фізкультурного свята – найважливіша мета заходу. Важливо не перетворювати його на розважальне видовище для дорослих, а також не відлучати від участі у святі дітей, які пропустили підготовку до нього з певних причин, малоактивних і невпевнених.

Під час підготовки до фізкультурного свята необхідно розробити сценарій, розподілити обов’язки щодо оформлення місця проведення, підготувати музичний супровід, атрибутику, костюми, призи і нагороди тощо. При розробці сценарію особлива увага приділяється сюрпризним моментам, показовим номерам, церемонії урочистого відкриття і закриття свята, підбиттю підсумків, врученню призів і подарунків.

Підготовка дітей до свята розпочинається заздалегідь і здійснюється впродовж усього освітнього процесу (на музичних, фізкультурних заняттях, під час ранкової гімнастики, ігор, самостійної рухової діяльності, індивідуальної роботи тощо). Неприпустимими є багаторазові масові репетиції повного ходу свята.

1.7 ФІЗКУЛЬТУРНІ РОЗВАГИ

Фізкультурні розваги проводяться один-два рази на місяць, переважно у другій половині дня. Тривалість фізкультурних розваг для дітей старшого віку – 35-40 хв. Місцем їх проведення може бути фізкультурна чи музична зала, групова кімната, фізкультурний чи ігровий майданчик, лісова або паркова галявина, берег водоймища тощо. Обов’язковим є участь кожної дитини в розвазі. Щоб забезпечити оптимальні фізичні, психічні, емоційні навантаження, плануючи розваги передбачається раціональне чергування ігор з різними ступенями навантаження, колективних, масових – з іграми підгрупами чи індивідуальними (конкурси, атракціони), складніших за правилами, руховими завданнями ігор – з простішими, розважального характеру. У фізкультурних розвагах для дітей старшого дошкільного віку можуть переважати естафети, конкурси, атракціони, а також використовуватися ігри та вправи спортивного характеру.

1.8 ДНІ ЗДОРОВ’Я ТА ТИЖНІ ФІЗКУЛЬТУРИ

Дні здоров’я організовуються один раз на місяць. Цей день насичується різноманітними формами: загартувальні та лікувально-профілактичні процедури, дитячий туризм, фізкультурне свято або розвага, самостійна рухова діяльність, рухливі ігри на прогулянках, фізкультурні заняття тощо. Більшість з них бажано проводити на свіжому повітрі.

У день здоров’я вся освітня робота пов’язується з темою здоров’я та здорового способу життя (бесіди, читання художньої літератури, ігрова, пізнавальна, трудова, самостійна художня діяльність тощо). Програма дня здоров’я передбачає як загальні для всього дошкільного закладу заходи, так і розраховані на кожну вікову групу.

Тижні фізкультури організовуються так як і дні здоров’я, проводяться щоквартально. Програма розраховується на кілька днів.

1.9 САМОСТІЙНА РУХОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

Самостійна рухова діяльність як форма активізації рухового режиму проводиться з дітьми щодня під час ранкового прийому, денної та вечірньої прогулянок тощо. Вона може розгортатися як у приміщенні, так і на майданчику.

Організовуючи самостійну рухову діяльність, слід враховувати індивідуальні особливості здоров’я і фізичний розвиток, функціональні можливості організму конкретної дитини.

Неодмінні умови: систематична попередня робота з дітьми з метою формування у них необхідного рухового досвіду, врахування рівня фізичної підготовки, обізнаності про техніку виконання рухів, правил рухливих ігор та способів взаємодії між учасниками, призначення і використання фізкультурного й спортивного інвентарю, обладнання тощо; створення предметного оточення, яке б спонукало дітей до рухової діяльності, конкретизувало її зміст, забезпечувало динамічну зміну самостійних занять вправами та іграми залежно від інтересу, бажань, задумів вихованців. Доцільно періодично змінювати пропонований набір обладнання та інвентарю, вносити нові компоненти до предметного оточення, забезпечити дітям можливість вільного доступу до обраних предметів та використання їх у самостійній руховій діяльності, не заважаючи інших дітям.

Під час самостійної рухової діяльності дошкільнят педагоги мають передбачити застосування прийомів, які б сприяли її розгортанню, надавали їй організаційної стрункості й змістовності (наприклад: допомогти дітям з’ясувати задум діяльності, вибрати вправи чи ігри, потрібний інвентар, підготувати місце для самостійних рухів тощо). Щоб забезпечити оптимальні фізичні навантаження, важливо чергувати самостійні рухові дії дітей за видом чи способом руху, ступенем навантажень та активні рухи з короткочасним відпочинком, мотивуючи вчасну зміну динамічних занять і статичних положень.

1.10 ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА З ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

Індивідуальна робота з фізичного виховання проводиться у вільний час, відведений для самостійної діяльності дітей, індивідуально або з підгрупами по двоє - четверо дітей. Мета – ознайомлення, поглиблене розучування і закріплення навичок їх виконання, усунення відставань у розвитку фізичних якостей. Враховуючи стан здоров’я, фізичний розвиток, підготовленість та інтереси дітей, педагог визначає мету індивідуальної роботи, добірку потрібного обладнання, інвентарю.

ВИСНОВКИ

Робота дошкільного навчального закладу в цілому має спрямовуватися на підтримку, збереження та розвиток здорового способу життя дошкільників, формування мотивації здорового способу життя. З огляду на це, дітей треба ознайомлювати з поняттями про гігієну тіла, гігієну діяльності; здоров’я і хвороби, зовнішність, тіло, основні органи, а також про статеву ідентифікацію та диференціацію, розвиток організму, безпеку організму та діяльності. При цьому важливо дотримуватися принципів послідовності, систематичності, індивідуального підходу. Така робота проводиться в процесі всієї життєдіяльності дітей у дошкільному навчальному закладі.

Фізичний розвиток дитини - важлива функція ЗДО. Сьогодні йдеться мова в програмі ЗДО вже не про фізкультуру, як таку, а про фізичний розвиток в цілому, що передбачає розвиток рухової активності, фізичних якостей дошкільників, знання свого тіла, його функцій, призначення його основних частин, можливостей організму, вміння бути домірним до нього, розвиватися в межах індивідуальних можливостей, власного потенціалу. Треба досконало знати сьогодні стан здоров'я кожного вихованця (фізичного, психічного, духовного, соціального), особливості його розвитку, щоб створити найбільш сприятливі умови для гармонійного розвитку малюка, його фізичної пристосованості до навколишнього життя.