Embedded Files
ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ПРО КОМП’ЮТЕРНІ МЕРЕЖІ, ЇХ ВИДИ ТА ПРИЗНАЧЕННЯ
У наш час найважливішим застосуванням комп’ютерів стає створення мереж, що забезпечують єдиний інформаційний простір для багатьох користувачів.
Комп’ютерна мережа – це група з декількох комп’ютерів, з’єднаних між собою за допомогою кабелів, що використовуються для передачі інформації
Комп’ютерна мережа забезпечує:
колективну обробку даних користувачами, підключеними до комп’ютерної мережі, і обмін даними між цими користувачами
спільне використання програм
спільне використання принтерів, модемів та інших пристроїв.
Найпростіша мережа складається з 2 комп’ютерів, здатних обмінюватися даними. Усі мережі незалежно від складності ґрунтуються саме на цьому принципі.
Для ефективної роботи комп’ютерних мереж застосовують мережні операційні системи, що призначені для управління роботою мережі комп’ютерів. Мережні застосування – це прикладні програми, що забезпечують додаткові можливості при роботі в мережі: поштові програми, мережні бази даних тощо.
Усі комп’ютери, що підключаються до мережі, можна розділити на 3 функціональні групи:
робочі станції;
сервери мережі;
комунікаційні вузли.
Робоча станція — це підключений до мережі комп’ютер, на якому користувач мережі виконує свою роботу. Кожна робоча станція використовує власну операційну систему і може обробляти як свої локальні файли, так і ресурси мережі.
Сервер — це підключений до мережі комп’ютер, що надає користувачам мережі певні послуги.
Мережі підрозділяються на 2 типи:
Однорангові;
На основі сервера.
В однорангових мережах усі комп’ютери рівноправні, серед них немає ієрархії. Кожен комп’ютер є одночасно і клієнтом, і сервером. Користувачі самі визначають, які дані на своєму комп’ютері зробити доступними для інших користувачів мережі. Як правило, однорангові мережі застосовуються при невеликій кількості користувачів, що компактно розташовані.
На відміну від однорангових мереж, мережі на основі сервера містять як мінімум один комп’ютер, що використовується винятково як сервер.
За виконуваними функціями можна виділити наступні групи серверів.
Файловий сервер — комп’ютер, що зберігає загальні дані користувачів мережі й одночасний доступ користувачів, що забезпечує, до цих даних. Файловий cepвер дозволяє погоджувати зміни даних, що виконуються різними користувачами;
Сервер баз даних — комп’ютер, що виконує функції збереження, обробки і управління файлами БД. Він забезпечує авторизований доступ, прийом і обробку запитів користувачів до БД і пересилання результатів користувачам.
Сервер прикладних програм — комп’ютер, що використовується для виконання прикладних програм користувачів.
Поштовий сервер забезпечує обмін повідомленнями електронної пошти між користувачами мережі.
Сервер каталогу містить відомості про структуру мережі і дозволяє користувачам мережі знаходити необхідну інформацію.
Комунікаційний сервер — комп’ютер, що надає користувачам мережі доступ до своїх послідовних портів уведення/виведення. Наприклад, за допомогою комунікаційного сервера можна використовувати поділюваний модем, підключивши його до одному з портів сервера.
Слід зазначити, що всі ці типи серверів можуть функціонувати на одному комп’ютері.
Основним призначенням комп’ютерної мережі є забезпечення простого, зручного і надійного доступу користувача до спільних розподілених ресурсів мережі та організація їх колективного використання з надійним захистом від несанкціонованого доступу, а також забезпечення зручними і надійними засобами передачі даних між користувачами мережі. За допомогою комп’ютерних мереж ці проблеми вирішуються незалежно від територіального розташування користувачів. У епоху загальної інформатизації великі обсяги інформації зберігаються, обробляються і передаються в локальних та глобальних комп’ютерних мережах. У локальних мережах створюються спільні бази даних для роботи користувачів. У глобальних мережах здійснюється формування єдиного наукового, економічного, соціального і культурного інформаційного простору.
Існує безліч проблем, для вирішення яких потрібні централізовані дані, доступ до баз даних, передача даних на відстань та їх розподілене оброблення. З цим стикаються банківські й інші фінансовi структури, системи соціального забезпечення, податкові служби, дистанційне комп’ютерне навчання, системи резервування авіаквитків, дистанційна медична діагностика, виборчі системи та ін. У всіх цих випадках необхідно, щоб у комп’ютерній мережі здійснювалися збирання, збереження і доступ до даних, гарантувався захист даних від спотворення та несанкціонованого доступу.
Термін “топологія мережі” відноситься до шляху, по якому дані переміщуються по мережі. Існують три основних типи топологій:
“загальна шина”;
“зірка”;
“кільце”.
Комп’ютерні мережі поділяються на:
Локальні комп’ютерні мережі, складаються з ПК, які розташовані на невеликому просторі 2-5км – підприємство, офіс. Вони об’єднують комп’ютери, розташовані недалеко один від одного, сполучені в мережу за допомогою високошвидкісних адаптерів (високошвидкісних цифрових ліній зв’язку зі швидкістю передачі даних 10-1000 Мбіт/с). Існує декілька стандартів ЛОМ, що забезпечують необхідну пропускну спроможність: FDDI, Fast Ethernet, 10OVG-AnyLAN і АTM.
Регіональні (територіальні) мережі організовуються на регіональному або державному рівні й призначені для надання в режимі реального часу інформаційно-обчислювальних ресурсів абонентам, значно віддаленим одним від одного. В Україні послуги телекомунікаційних мереж надають інформаційні мережі: ВІККІ, комп’ютерні технології (зовнішньоекономічна корпорація, інформатизація, комерційна, кон’юнктурна інформація), СВІТ (Система віртуальних інформаційних технологій), “Ділова інформація”, що підтримують різноманітні бази даних, значна частина яких може використовуватись в маркетинговій діяльності.
Глобальна комп’ютерна мережа – об’єднання великої кількості мереж і окремих ПК, які розташовуються по всьому світі із застосуванням різноманітних засобів зв’язку.
Залежно від швидкості передачі даних комп’ютерні мережі можна поділити на:
із середньою швидкістю (від 1 до 20 Мбіт/с),
високошвидкісні (до 100Гбіт/с),
надшвидкісні (не менше 1Гбіт/с).
Комп'ютерні мережі можна класифікувати по групі ознак:
Територіальна поширеність: логальні, регіональні, глобальні;
Відомча приналежність: відомчі і державні;
Швидкість передачі інформації: із середньою швидкістю (від 1 до 20 Мбіт/с),високошвидкісні (до 100Гбіт/с),надшвидкісні ;
Тип середовища передачі: коаксікальні, по радіоканалах, на витій парі, оптоволоконні, в інфорачервоному діапазоні.
по довжині мережі зв'язку lсв:
а) локальні обчислювальні ресурси (локальні мережі): lсв(102¸103м, створюються усередині окремої організації;
б) регіональні обчислювальні ресурси (регіональні обчислювальні мережі): lсв(10¸102км;
в) глобальні обчислювальні ресурси (глобальні обчислювальні мережі): lсв= 103¸104км;
Класифікація по призначенню:
а) академічні мережі;
б) обчислювальні ресурси комерційного призначення.
в) обчислювальні ресурси для різних галузей народного господарства: торгівлі, зв'язку, транспорту, промислової сфери, оборони, для органів керування державою, охорони здоров'я, сільського господарства.
Класифікація по типу керування мережею:
а) з централізованим керуванням - керування з єдиного центра
б) з децентралізованим керуванням - керування розподілене по усіх вузлах мережі. Висока оперативність.
Класифікація по виду використовуваних ЕОМ:
а) однорідні;
б) неоднорідні
ДОСТУП КОРИСТУВАЧІВ ДО МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ. ПРОТОКОЛИ ПЕРЕДАВАННЯ ДАНИХ
Internet – це не сукупність прямих з’єднань між комп’ютерами, а простір, всередині якого безперервно проходить циркуляція даних. Якщо два комп’ютери проводять обмін даними, це не значить, що між ними на час передачі встановлено з’єднання, як при телефонних переговорах. Дані, які передаються, розбиваються на окремі пакети, які доходять до адресата кожен своїм маршрутом. Коли всі пакети даних надходять на місце призначення, вони об’єднуються у єдине повідомлення.
Усі організації і постачальники з’єднані між собою надшвидкісними лініями зв’язку і вони утворюють базову мережу, тобто хребет Інтернету. Але різниця між користувачем і постачальником є умовною.
Для успішного обміну інформації в Internet працюють 2 протоколи (головні):
TCP – протокол управління передачею (розбиває інформацію на порції і нумерує порції, щоб далі її зібрати правильно)
ІР – протокол Internetа (збирає усі частини передає одержувачу і забезпечує повну доставку).
Усі інші протоколи забезпечують реалізацію інших послуг мережі.
FTP – протокол передачі файлів, організує передачу між мережами, перетворює файл у форму згідно вимогам абонента.
SLTP – протокол, який дозволяє працювати в телефонній мережі.
SMTP – спрощений протокол, для організації електронної пошти тощо.
НТТР – протокол для передачі гіпертекстових документів.
Для роботи в мережі необхідно:
фізично приєднати комп’ютер до одного з вузлів мережі Internet;
одержати IP-адресу на постійній або тимчасовій основі;
встановити і настроїти програмне забезпечення - програми-клієнти тих сервісів, послугами яких мається намір скористатися.
Організаційно доступ до мережі користувачі дістають через провайдери.
Провайдер - це організація (юридична особа), що надає послуги у приєднанні користувачів до мережі Internet.
Провайдерів ділять на «первинних» і «другорядних».
Первинних, які мають свої канали за кордоном не багато, а другорядних більшість. Крім того другорядні можуть здавати в аренду канали зв`язку іншим (третім фірмам), які стають провайдерами третього рівня і т.д. Система оплати за користування Internet може бути фіксованою, тобто залежить від кількості використаного часу, а також погодинною, де враховується час роботи в бізнес-час і нічний час. Оплату користувач повинен вносити провайдеру, до якого підключений.
Як правило, провайдер має постійно ввімкнений досить продуктивний сервер, сполучений з іншими вузлами каналами з відповідною пропускною здатністю, і засоби для одночасного підключення кількох користувачів (багатоканальний телефон, багатопортова плата тощо).
Провайдери роблять подібну послугу на договірній основі, найчастіше орієнтуючись на час роботи користувача або обсяг даних, які пересилаються по мережі. При укладанні договору провайдер повідомляє клієнту всі атрибути, необхідні для підключення та настройки з’єднання (ідентифікатори, номери телефонів, паролі тощо). Як правило, користувачі навчальних закладів, великих організацій, фірм, підприємств приєднуються до мережі Internet через свою локальну мережу. На один із комп’ютерів локальної мережі покладається вирішення завдань proxy-сервера - управління локальною мережею й виконання функцій «посередника» між комп’ютерами користувачів та мережею Internet (proxy - представник, довірена особа).
Всі технічні й організаційні питання взаємодії з провайдером вирішує адміністратор мережі.
Для користувачів розробляється інструкція, в якій наводиться перелік дій, які треба виконати для приєднання до мережі Internet. Технічно для приєднання до комп’ютера провайдера потрібні ПК, відповідне програмне забезпечення й модем-пристрій, що перетворює цифрові сигнали від комп’ютера на сигнали для передачі по телефонних лініях і навпаки.
Комп’ютер провайдера може виконувати функції хост-машини або звертатися до більш потужних хост-машин для доступу до глобальних ресурсів мережі Internet через високопродуктивний канал передачі даних - магістраль.
Хост-машина (від знал, host - господар) - це комп’ютер, що виконує мережні функції, реалізуючи повний набір протоколів. Крім мережних функцій, хост-машина може виконувати завдання користувача (програми, розрахунки, обчислення). Деякі хост-машини можуть виконувати функції шлюзів - апаратних і програмних засобів для передачі даних між несумісними мережами, наприклад, між мережею Internet та мережами FidoNet. Роль шлюзу між мережею Internet і локальними мережами відіграє proxy-сервер.
Практично всі послуги мережі Internet побудовані на принципі «клієнт-сервер».
Сервер (у мережі internet) - це комп’ютер або програма, здатні надавати клієнтам (у міру надходження від них запиту) деякі мережні послуги.
Клієнт - прикладна програма, завантажена в комп’ютер користувача, яка забезпечує передачу запитів до сервера й одержання відповідей від нього.
Сторінка – це (невелика) найменша одиниця інформації в системі Internet. На ній можуть розміщуватись текст, графіка, малюнки, аудіо і відео- інформація, програми і комбінації з усіх видів вище вказаної інформації. Головне, що на сторінці можуть бути посилання на інші сторінки.
Сайт - це група сторінок, які належать одній і тій же фірмі (організації, особі) і які пов’язані між собою по змісту (за допомогою силок). Сайт – Web-сторінка, гіпертекстовий документ. Web-сторінки створюються при застосуванні служби WorldWideWeb, яка призначена для передачі і відображення на окремих ПК гіпертекстових документів. Перегляд Web-сторінок виконується за допомогою програми браузер (або браузер, оглядач).
Способи підключення до Інтернет:
модемне з’єднання з провайдером;
з’єднання з допомогою виділеної лінії;
високошвидкісне модемне з’єднання;
супутниковий доступ;
використання мобільного зв’язку (GPRS).
Загальні відомості
Internet — величезна глобальна комп'ютерна мережа, що зв'язує десятки мільйонів абонентів у більш як 150 країнах світу. Щомісяця її поширеність зростає на 7—10%. Internet утворює ядро, яке забезпечує взаємодію інформаційних мереж, що належать різним ус-тановам у всьому світі. Якщо раніше вона використовува¬лася виключно як середовище передачі файлів і повідо¬млень електронної пошти, то сьогодні вирішуються більш складні завдання, які підтримують функції мережного пошуку та доступу до розподілених інформаційних ресурсів й електронних архівів. Таким чином, Internet можна роз¬глядати як деякий глобальний інформаційний простір.
Мережа Internet, що служила спочатку дослідницьким і навчальним групам, стає все популярнішою в ділових колах. Компанії спокутують дешевий глобальний зв'язок і його швидкість, зручність для проведення сумісних робіт, доступні програми, унікальна база даних цієї мережі. Вони розглядають глобальну комп'ютерну мережу як доповнення до своїх власних локальних мереж. Уже кілька років розвиваються і встигли широко ввійти в практику в розвинених країнах технології Intranet, що є відпрацьованими і добре зарекомендованими інформаційними технологіями великої мережі в корпоративних мережах і навіть в дуже невеликих мережах ПК підприємств малого бізнесу.
При низькій вартості послуг (часто це тільки фіксована щомісячна плата за лінії зв'язку або телефон) користувачі можуть дістати доступ до комерційних і некомерційних інформаційних служб США, Канади, Австралії, багатьох європейських країн, а тепер уже України та Росії. В архівах вільного доступу мережі Internet можна знайти інформацію практично з усіх сфер людської діяльності, починаючи з нових наукових відкриттів до прогнозу погоди на завтра. В Internet можна знайти рекламу багатьох тисяч фірм і розмістити свою рекламу, яка вмить розійдеться по всьому світу. Крім того, Internet надає унікальні можливості дешевого, надійного та конфіденційного глобального зв'язку. Це виявляється дуже зручним для фірм, що мають свої філіали по всьому світу, транснаціональних корпорацій і структур управління. Як правило, використання інфраструктури Internet для міжнародного зв'язку коштує набагато дешевше від прямого комп'ютерного зв'язку через супутниковий канал або телефон.
Електронна пошта — найпоширеніша послуга мережі Internet. Сьогодні свою адресу в системі електронної пошти мають сотні мільйонів чоловік. Вартість пересилання листа електронною поштою значно нижча за пересилання звичайного листа. Крім того, повідомлення, передане електронною поштою, досягає адресата протягом кількох хвилин, тоді як звичайний лист він одержує через кілька днів, а то і тижнів.
Стандарти Internet забезпечують можливість групової роботи над спільним проектом за допомогою електронної пошти, гіпертекстових документів (служба WWW), а та¬кож за допомогою теле-, аудіо- і навіть відеоконференцій в реальному масштабі часу.
Для забезпечення інформаційної безпеки в мережі застосовуються різні протоколи шифрування конфіденційної інформації, електронні підписи, сертифікація інформації. Заборона на несанкціоноване переміщення даних між локальною мережею підприємства і глобальною мережею може забезпечуватися спеціальними комп'юте¬рами або програмами (брандмауерами).
Сьогодні Internet відчуває період підйому багато в чому завдяки активній підтримці з боку урядів європейських країн і США. У першій половині 90-х років XX ст. у США виділялося близько 1—2 млрд. доларів щорічно на створення нової мережної інфраструктури. Дослідження в га¬лузі мережних комунікацій фінансуються також урядами Великобританії, Швеції, Фінляндії, Німеччини. Однак державне фінансування — лише невелика частка коштів, оскільки все більш помітною в останні роки стає «комерціалізація» мережі (очікується, що 80—90% коштів надходитимуть з приватного сектора).
Особливості апаратних засобів і програмного забезпечення, протоколи TCP/IP
Як уже зазначалося, Internet є мережею з десятками мільйонів комп'ютерів, сполучених між собою каналами передачі даних.
Топологія мережі (геометрична схема сполучення комп'ютерів у мережу) має комірчастий вигляд і визначається в основному географічним положенням вузлів та особливостями комунікаційної системи. Структура мережі Internet невпинно змінюється, приєднуються нові вузли, припиняють роботу деякі старі. У мережі працюють машини різних типів: від супер-ЕОМ до простих ПК. Кана¬ли зв'язку також різні: від високошвидкісних до стандартних телефонних. Кількість вузлів мережі перевищила 30 млн.., кількість користувачів — 120 млн. і все це продовжує зростати.
Висока вартість каналів передачі даних приводить до того, що швидкість обміну даними стає критичним фактором, визначаючи більшість інших параметрів мережі, таких як розподіл функцій між вузлами, характеристики апаратури, методи і програмне забезпечення, яке викори¬стовується для зв'язку між вузлами, і т. д. Приєднання робочих станцій до серверів мережі, як правило, здійснюється найдешевшими каналами (виділеними телефонними або телефонними, які комутуються), а швидкість обміну даними становить всього кілька кілобайтів за секунду. Вузлові машини (сервери), як правило, зв'язані між собою та інформаційними серверами високошвидкісними каналами зв'язку (оптоволоконними, радіорелейними, космічними тощо) зі швидкістю обміну в сотні мегабайтів за секунду і вище.
Програмне забезпечення серверів і робочих станцій глобальних обчислювальних мереж розрізняється дуже істотно як за функціями, так і за обсягом.
Основним завданням, що вирішується під час створення таких неоднорідних комп'ютерних мереж, є забезпечення сумісності обладнання за електричними та механічними характеристиками і забезпечення сумісності програм та даних за системою кодування і форматом.
Вирішення цього завдання в мережі Internet ґрунтується на моделі взаємодії відкритих систем (OSI). Відповідно до цієї моделі стандартизація апаратури і програмного забезпечення в мережі Internet проводиться на підставі протоколів, що утворюють ієрархічну систему правил взаємодії. Як і в усякій іншій мережі, в Internet можуть використовуватися до семи рівнів взаємодії між комп'ютерами.
Основну властивість — можливість передачі даних по ланцюжку від одного вузла до іншого при аморфній структурі, що постійно змінюється, і величезній кількості вузлів мережа Internet успадкувала у вигляді протоколів TCP/IP від мережі ARPANET. Це була мережа військових і дослідницьких установ США (1969 p.), яка відповідала підвищеним вимогам щодо живучості в умовах ядерної війни (масовий вихід з ладу вузлів і ліній зв'язку). Завдяки вдалим рішенням, можливості об'єднувати не тільки окремі ЕОМ, а й мережі, дія яких ґрунтується на інших протоколах, а також доброму фінансуванню з боку Національного наукового фонду США (до 1995 р. фінансував основні канали зв'язку й адміністративні структури) вона трансформувалася в те, що зараз називають Internet. Взагалі термін TCP/IP означає все, що пов'язано з протоколами взаємодії між комп'ютерами в мережі Internet. Свою назву протокол TCP/IP дістав від двох протоколів. Це Transmission Control Protocol (TCP) — протокол транспортного рівня, що визначає, як відбувається передача інформації, та Internet Protocol (IP) — адресний про¬токол мережного рівня, що визначає, кудипередається інформація.
Протокол TCP. Згідно з протоколом TCP дані, які відправляються, "нарізуються" на невеликі пакети, після чого кожний пакет маркується так, щоб у ньому були ад¬реси одержувача та відправника, а також інші дані, необхідні для правильного збирання документа на комп'ютері одержувача.
Протокол IP. Його суть полягає в тому, що в кожного користувача Internet має бути своя унікальна адреса (IP-адреса). Ця адреса виражається чотирма байтами, напри¬клад 104.17.126.10. Структура IP-адреси організована так, що кожний комп'ютер, через який проходить пакет, може за цими чотирма числами визначити маршрут відправлення пакетів у даний момент з урахуванням умов зв'язку і пропускної здатності лінії. Взагалі пакети можуть переда¬ватися незалежно один від одного по різних лініях зв'язку. Незважаючи на те, що в мережі Internet використовуються й інші протоколи, її часто називають ТСР/ІР- мережею, оскільки ці два протоколи, безумовно, є найважливішими.
Основні мережні сервіси.
Протоколи TCP/IP вирішують проблему транспортування пакетів, їх вміст може бути різним (дані користувача, службова інформація). Пакети переміщуються від вузла до вузла, утворюючи нижній рівень функціонування мережі.
Наповнення пакетів даними здійснюється програмами верхнього рівня, з якими працює користувач. Саме ці програми визначають для користувача його можливості в мережі. Розробляються вони на підставі єдиних правил (прикладних протоколів) і називаються сервісами (служба¬ми, послугами) Internet.
Практично всі послуги мережі побудовані на принципі «клієнт—сервер». Сервер (у мережі Internet) — це комп'ютер або програма, здатні надавати клієнтам (у міру надходження від них запиту) деякі мережні послуги. Клієнт — прикладна програма, завантажена в комп'ютер користувача, яка забезпечує передачу запитів до сервера й одержання відповідей від нього.
Різні сервіси мають різні прикладні протоколи. В міру розвитку мережі з'являються нові протоколи (сервіси), змінюючи її вигляд і стрімко розширюючи коло користувачів.
Таким чином, щоб скористатися якоюсь із служб мережі Internet, необхідно встановити на комп'ютері клієнтську програму, здатну працювати за протоколом цієї служби.
Деякі клієнтські програми входять до складу ОС Windows, а також до складу програм-броузерів, наприклад Microsoft Internet Explorer та Netscape Communicator. Розглянемо деякі сервіси, які забезпечує Internet. Сервіс FTP (File Transfer Protocol). Це протокол передачі файлів, один із перших сервісів Internet. Пізніше він був доповнений протоколами Gopher і програмами Archie для забезпечення пошуку даних. Цей сервіс дає мож¬ливість абоненту обмінюватися двійковими і текстовими файлами з будь-яким комп'ютером мережі. Встановивши зв'язок з віддаленим комп'ютером, користувач може скопіювати файл із нього на свій комп'ютер або скопіювати файл із свого на віддалений комп'ютер.
Для вузлів FTP характерною є наявність процедури входу (login). Як "гостьові" ім'я і пароль часто використовуються імена anonymous, ftp, а також адреса електронної пошти. При цьому користувачеві надається доступ до безкоштовно поширюваної інформації. Велику популярність у користувачів завоювала клієнтська програма CuteFTP, що забезпечує зручний Windows-подібний інтерфейс для FTP-сервісу.
Даний сервіс може бути використаний для комерційного поширення програмних продуктів, баз даних, моделей, рекламних презентацій, великих за обсягом документів (книг) тощо.
Електронна пошта (E-mail).
Вона є одним із перших і, мабуть, найпоширенішим сервісом Internet. Цей сервіс забезпечує обмін поштовими повідомленнями з будь-яким абонентом мережі Internet. Існує можливість відправлення як текстових, так і двійкових файлів. Електронна пошта є найдешевшим і доступним Internet-сервісом в Україні. Можна навести такі переваги електронної пошти в організації ділової діяльності:
реалізується дешеве і майже моментальне розсилання;
не витрачається час на візити до посадових осіб з дрібних питань;
"електронний" лист до керівника з більшою ймовірністю буде прочитаний ним особисто;
пишуча людина не відчуває себе настирливою;
не треба переписувати (передруковувати) копії для розсилання;
дуже просто використати цитати, відповідаючи на повідомлення;
архів листування зберігається в комп'ютері в зручному вигляді;
можна задавати списки розсилки, псевдоніми (alias), вести адресні записники;
можна передавати двійкові файли (схеми, ілюстрації, програми, архіви тощо).
Поштові сервери одержують повідомлення від клієнтів і пересилають їх по ланцюжку до поштових серверів адресатів, де ці повідомлення накопичуються. При встановленні сполучення між адресатом і його поштовим сервером за командою відбувається передача повідомлень, що надійшли на комп'ютер адресата.
Серед клієнтських поштових програм можна виділити Outlook Express, TheBat!, Eudora Pro.
Сервіс Mail Lists (списки розсилки). Його створено на підставі протоколу електронної пошти. Підписавшись (безкоштовно) на списки розсилки, можна регулярно одержувати електронною поштою повідомлення про певні теми (науково-технічні й економічні огляди, презентація нових програмних та апаратних засобів ОТ і т. д.).
Сервіс Usenet (групи новини або телеконференції). Він забезпечує обмін інформацією (повідомлення, статті) між усіма, хто користується ним. Це щось на зразок електронної дошки оголошень, на яку будь-який бажаючий може помістити своє повідомлення, і воно стає доступним для всіх інших. Цей сервіс дає змогу поширювати й одержувати комерційну інформацію, дізнаватися про новини ділового світу. Новини поділяються за темами на групи, що якоюсь мірою їх упорядковує. На певні групи можна оформити підписку і періодично, як і електронною поштою, одержувати всі повідомлення, що проходять за темою групи.
Багато які кваліфіковані фахівці світу (економісти, конструктори, вчені, інженери, лікарі, педагоги, юристи, письменники, журналісти, програмісти та ін.) регулярно переглядають повідомлення телеконференцій у групах, що стосуються їхньої сфери діяльності. Такий перегляд нази¬вається моніторингом інформації. Регулярний моніторинг дає змогу фахівцям точно знати, що нового відбувається в світі з їх спеціальності, які проблеми непокоять велику масу людей і на що треба звернути особливу увагу в своїй роботі. Для реалізації цього сервісу існують клієнтські програми, наприклад Microsoft Internet News, Outlook Express.
Сервіс WWW (World Wide Web — всесвітня павутина). WWW — це єдиний інформаційний простір, який скла¬дається з сотень мільйонів взаємозв'язаних гіпертекстових електронних документів, що зберігаються у Web-серверах. Окремі документи всесвітньої павутини називаються Web-сторінками. Групи тематично об'єднаних Web-сторінок утворюють Web-вузол (жаргонний термін — Web-сайт, або просто сайт).
Web-сторінка — це текстовий файл, що містить опис зображення мультимедійного документа на мові гіпертекстової розмітки — HTML (Hyper-Text Markup Language). Сторінка може містити не тільки форматований текст, а й графічні, звукові та відео об'єкти. Найваж¬ливішою рисою Web-сторінок є гіперпосилання. З будь-яким фрагментом тексту або, наприклад, із рисун¬ком, можна пов'язати інший Web-документ, тобто вста¬новити гіперпосилання. У цьому разі під час клацання лівою клавішею миші на тексті або рисунку, що є гіпер-посиланням, відправляється запит на доставку нового до¬кумента. Цей документ, у свою чергу, також може мати гіперпосилання на інші документи.
Таким чином, сукупність величезного числа гіпертек¬стових електронних документів, які зберігаються в серве¬рах WWW, утворює своєрідний гіперпростір документів, між якими можливе переміщення (так звана інформаційна ноосфера). Для передачі інфор¬мації у WWW використовується протокол http (hypertext transfer protocol — протокол передачі гіпертексту).
Перегляд Web-сторінок і переміщення через посилан¬ня користувачі здійснюють за допомогою програм броузерів (віл слова «to browse» — переглядати). Найпопулярнішими Web-броузерами в Україні є Microsoft Internet Explorer, Netscape Communicator, OPERA.
Сервіс IRC (Internet Relay Chat). Він забезпечує прове¬дення телеконференцій в реальному часі. Переваги: мож¬на анонімно поговорити на цікаву тему або швидко одер¬жати консультацію. На відміну від системи телеконференцій, в якій спілкування між учасниками обговорення теми відкрито для всього світу, в системі IRC беруть участь, як правило, лише кілька чоловік. Іноді службу IRC називають чат-конференціями, або просто чатом.
Існує кілька популярних клієнтських програм для ро¬боти з серверами і мережами, що підтримують сервіс IRC, наприклад програми mIRC і mIRC32 для Windows.
Ці, а також подібні до них програми застосовуються для ділового й особистого спілкування персоналу фірм у реальному часі, для проведення групових консультацій і нарад.
Служба ICQ. Вона призначена для пошуку мережної IP-адреси людини, комп'ютер якої приєднано в даний момент до мережі Internet. Назва служби є акронімом ви¬разу І seek you — я тебе шукаю.Необхідність в подібній послузі пов'язана з тим, що більшість користувачів не ма¬ють постійної IP-адреси, їм видається динамічна IP-адре¬са, що діє тільки протягом цього сеансу. Цю адресу видає той сервер, через який відбувається приєднання. У різних сеансах динамічна IP-адреса може бути різною, причому заздалегідь невідомо якою.
При кожному приєднанні до мережі Internet програма ICQ, встановлена на комп'ютері користувача, визначає поточну IP-адресу і повідомляє його центральній службі, яка, в свою чергу, оповіщає партнерів користувача. Далі партнери (якщо вони також є клієнтами цієї служби) мо¬жуть встановити з користувачем прямий зв'язок. Після встановлення контакту зв'язок відбувається в режимі,аналогічному сервісу IRC.
Сервіс Telnet (віддалений доступ). Він дає можливість абоненту працювати на будь-якій ЕОМ мережі Internet, як на своїй власній. Часто використовується режим робо¬ти — доступ до віддаленого сервера бази даних. У мину¬лому цей сервіс також широко використовувався для про¬ведення складних математичних розрахунків на віддале¬них супер-ЕОМ.
У наші дні у зв'язку з швидким збільшенням обчислю¬вальної потужності ПК необхідність у подібній послузі скоротилася, але служби Telnet у мережі Internet продов-жують існувати. Часто протоколи Telnet застосовують для дистанційного керування технічними об'єктами, напри¬клад телескопами, відеокамерами, промисловими робота¬ми. Прикладом програми, що реалізує доступ до Telnet-сервісу, може бути програма Net Term.
Крім розглянутих сервісів, є ряд інших, наприклад MUD — гра з багатьма користувачами; DNS — службовий сервіс доменних імен.
У міру розвитку мережі її сервіси вдосконалюються, з'являються нові, деякі поступово старіють і перестають використовуватися.
Найближчим часом плануються: впровадження таких сервісів, як Real Audio та Real Video; приєднання до ме¬режі через кабельні мережі телебачення; Web-телефонія; застосування інтерактивних Web-сторінок, які стануть ви¬конувати функції не тільки бази даних, а й функції прог¬рам, і багато що інше.
Доступ користувачів до мережі Internet
Приєднання до мережі Internet
Для роботи в мережі необхідно:
фізично приєднати комп'ютер до одного з вузлів ме¬режі Internet;
одержати IP-адресу на постійній або тимчасовій ос¬нові;
встановити і настроїти програмне забезпечення — програми-клієнти тих сервісів, послугами яких мається намір скористатися.
Організаційно доступ до мережі користувачі дістають через провайдери.
Провайдер — це організація (юридична особа), що надає послуги у приєднанні користувачів до мережі Internet.
Як правило, провайдер має постійно ввімкнений до¬сить продуктивний сервер, сполучений з іншими вузлами каналами з відповідною пропускною здатністю, і засоби для одночасного підключення кількох користувачів (бага¬токанальний телефон, багатопортова плата тощо). Про-вайдери роблять подібну послугу на договірній основі, найчастіше орієнтуючись на час роботи користувача або обсяг даних, які пересилаються по мережі. При укладанні договору провайдер повідомляє клієнту всі атрибути, не¬обхідні для підключення та настройки з'єднання (іден-тифікатори, номери телефонів, паролі тощо).
Як правило, користувачі навчальних закладів, великих організацій, фірм, підприємств приєднуються до мережі Internet через свою ЛОМ. На один із комп'ютерів локаль¬ної мережі покладається вирішення завдань proxy-серве¬ра — управління локальною мережею і виконання функцій "посередника" між комп'ютерами користувачів та мережею Internet (proxy — представник, довірена осо¬ба). Всі технічні й організаційні питання взаємодії з про-вайдером вирішує адміністратор мережі. Для користувачів розробляється інструкція, в якій наводиться перелік дій, які треба виконати для приєднання до мережі Internet.
Технічно для приєднання до комп'ютера провайдера потрібні ПК, відповідне програмне забезпечення і мо¬дем — пристрій, що перетворює цифрові сигнали від ком-п'ютера на сигнали для передачі по телефонних лініях і навпаки.
Комп'ютер провайдера може виконувати функції хост-машини або звертатися до більш потужних хост-машин для доступу до глобальних ресурсів мережі Internet через високопродуктивний канал передачі даних — магістраль.
Хост-машина (від англ. host — господар) — це комп'ютер, що виконує мережні функції, реалізуючи по¬вний набір протоколів усіх семи рівнів моделі OS І. Крім мережних функцій, хост-машина може виконувати зав¬дання користувача (програми, розрахунки, обчислення).
Деякі хост-машини можуть виконувати функції шлю¬зів — апаратних і програмних засобів для передачі даних між несумісними мережами, наприклад між мережею Internet та мережами FidoNet, BitNet CompuServe й ін. Роль шлюзу між мережею Internet і локальною мережею типу DECNet відіграє proxy-сервер.
Система адрес у мережі Internet
Адреси потрібні для ідентифікації об'єктів, які можуть цікавити користувача в мережі. Найчастіше такими об'єктами є вузли мережі (сайти), поштові скриньки, файли, Web-сторінки. Для кожного з них існує свій фор¬мат адреси. Однак, оскільки об'єкти зосереджено у вузлах мережі, в їхніх ідентифікаторах обов'язково присутня ад¬реса вузла.
На рівні мережних протоколів для ідентифікації вузлів і маршрутизації пакетів служить розглянута раніше IP-ад¬реса (чотирибайтне число). Перші її два байти визначають адресу підмережі, а два інших — адресу вузла в ній. За допомогою IP-адреси можна ідентифікувати більш як 4 млрд. вузлів. На практиці ж через особливості адресації до деяких типів локальних мереж кількість можливих ад¬рес становить понад 2 млрд.
Для користувача працювати з числовим зображенням IP-адреси незручно, тому йому пропонується більш проста логічна система доменних імен DNS (Domain Name System) — послідовність імен доменів, сполучених точками: microsoft.com, rambler.ru, itl.net.ua, raix.khar-kov.ua і т. д.
Домен — група вузлів, об'єднаних за деякою ознакою, (наприклад, вузли навчальних закладів, вузли якої-небудь країни, вузли однієї організації і т. д.). Система доменів має ієрархічну деревоподібну структуру, тобто кожний до¬мен проміжного рівня містить групу інших доменів. Ко¬реневий домен є умовним, на верхньому рівні розташова¬но домени США і початкові (територіальні) домени різних країн. Ім'я вузла (машини) становить нижній рівень доменного імені та позначається крайнім лівим доменом.
Нижче наведено доменні імена деяких країн та ор¬ганізацій:
us — США
ch — Швейцарія
au — Австралія
fr — Франція
se — Швеція
hu — Угорщина
са — Канада
jp — Японія
ru — Росія
dk — Данія
hk — Гонконг
ua — Україна
de — Німеччина
fi — Фінляндія
com — комерційні організації
edu — навчальні заклади
gov — урядові установи
mil — військові установи
net — постачальники мережних послуг
prg — неприбуткові організації
int — міжнародні організації
Слід зазначити, що IP та DNS — різні форми запису адреси одного й того самого мережного комп'ютера. Для переведення доменних імен в IP-адресу служить уже зга¬даний сервіс DNS.
Для ідентифікації ресурсів мережі (файлів, Web-сторінок) використовується адреса URL (Uniform Resource Locator — уніфікований покажчик ресурсу), яка складається з трьох частин:
зазначення служби (сервісу), що забезпечує доступ до ресурсу (як правило, це ім'я протоколу). Після імені йдуть двокрапка «:» і два знаки «/» (коса риска):
зазначення DNS імені комп'ютера: http://www.itl.net.ua...;
зазначення повного шляху доступу до файла на да¬ному комп'ютері: http://www.itl.net.ua/Files/ArcMv/pagel.html або ftp://ftp.netscape.com/pub/book.zip
Як роздільник у повному імені використовується знак «/». Вводячи ім'я, потрібно точно дотримувати регістр символів, оскільки в Internet малі та великі літери вважа¬ються різними.
В електронній пошті адреса складається з імені одержувача (поштової скриньки), знака «@» та доменної адре¬си поштового сервера (локальної мережі), до якого приєднано одержувача.
Google Sites
Report abuse