Інформаційне середовище представляється як сукупність інформації, що оточує людину, незалежно від форми її подання (письмовою, усною, графічної).
Інформаційна загроза - потенційна можливість певним чином порушити інформаційну безпеку. Найчастіше ця загроза є наслідком наявності вразливих місць в захисті інформаційних ресурсів або систем. Спроба реалізації інформаційної загрози називається інформаційною атакою.
Інформаційна небезпека - обставини, при яких інформація або її похідні можуть вплинути на людину або обставини таким чином, що це призведе до її погіршення або неможливості її функціонування і розвитку. Також під інформаційної небезпекою можна розуміти поява помітною ймовірності настання небажаних подій.
Інформаційний захист - процес забезпечення інформаційної безпеки. При цьому варто розуміти, що при якісному забезпеченні процесу інформаційного захисту безпеку буде забезпечена (або зведені до мінімуму небезпеки і загрози). У тому випадку, коли процес забезпечення інформаційного захисту носить формальний або несерйозний характер, безпеку досягнута не буде.
Інформаційна безпека особистості - це стан і умови життєдіяльності особистості, при яких реалізуються її інформаційні права і свободи.
Інформаційна безпека суспільства - це стан суспільства, в якому йому не може бути завдано істотної шкоди шляхом впливу на його інформаційну сферу.
Інформаційна війна - використання і управління інформацією з метою отримання конкурентної переваги над противником. Інформаційна війна може включати в себе збір тактичної інформації, забезпечення безпеки власних інформаційних ресурсів, поширення пропаганди або дезінформації, щоб деморалізувати противника і населення, підрив якості інформації противника і попередження можливості збору інформації противником.
Інформаційний тероризм - гранично небезпечне соціальне явище, спрямоване на дезорієнтацію свідомості людей з метою деструктивного видозміни істинності знань, світогляду і думок мирного населення шляхом застосування інформаційних ресурсів і систем.
Інформаційна залежність - залежність від різних джерел інформації, нав'язливе бажання отримувати інформацію будь-яким доступним способом і хвороблива нездатність відмовитися від безперервного отримання інформації усіма можливими способами.
Джерела загроз інформаційній безпеці розуміються як вихідні підстави (причини) небезпечного впливу на життєво важливі інтереси особистості, суспільства і держави в інформаційній сфері.
За типом джерела загрози підрозділяються на що мають соціальний і природний характер. Загрози соціального характеру проявляються в процесі взаємодії між соціальними спільнотами (групами), а природні загрози - взаємодії соціальних груп з навколишнім природним середовищем.
Залежно від характеру прояву небезпечного впливу на об'єкти інформаційної безпеки джерела загроз можуть носити зовнішній або внутрішній характер.
До зовнішніх джерел загроз інформаційної безпеки відносяться:
діяльність іноземних політичних, економічних, військових, розвідувальних та інформаційних структур
загострення міжнародної конкуренції за володіння інформаційними технологіями та ресурсами;
До внутрішнім джерелам загроз інформаційної безпеки відносяться:
недостатня розробленість нормативної правової бази, що регулює відносини в інформаційній сфері, а також недостатня правозастосовна практика;
несприятлива криміногенна обстановка, що супроводжується тенденціями зрощування державних і кримінальних структур в інформаційній сфері
Інформаційні відносини — суспільні відносини, які виникають при збиранні, одержанні, зберіганні, використанні, поширенні та захисту (охороні) інформації.
Під безпекою ІС розуміється захищеність системи від випадкового або навмисного втручання в нормальний процес її функціонування, від спроб розкрадання (несанкціонованого отримання) інформації, модифікації або фізичного руйнування її' компонентів, тобто здатність протидіяти різним підбурює впливів на ІС.
Комп'ютери – тільки одна з складових інформаційних систем, і хоча наша увага буде зосереджена в першу чергу на інформації, яка зберігається, обробляється і передається за допомогою комп'ютерів, її безпека визначається всією сукупністю складових і, в першу чергу, найслабкішою ланкою, якою в переважній більшості випадків виявляється людина.
Згідно визначення інформаційної безпеки, вона залежить не тільки від комп'ютерів, але і від інфраструктури, що її підтримує, до якої можна віднести системи електро-, водо- і теплопостачання, кондиціонери, засоби комунікацій і, звичайно, обслуговуючий персонал. Ця інфраструктура має самостійну цінність, але нас цікавитиме лише те, як вона впливає на виконання інформаційною системою своїх функцій.
Автоматизовані системи (АС) являє собою організаційно-технічну систему, що реалізує інформаційну технологію і об'єднує обчислювальну систему, фізичне середовище, персонал і оброблювану інформацію.
Прийнято розрізняти два основних напрями ТЗІ в АС — це захист АС і оброблюваної інформації від несанкціонованого доступу та захист інформації від витоку технічними каналами.
Захищена АС:АС, що здатна забезпечувати захист інформації, що обробляється, від певних загроз
Захист інформації в АС - діяльність, спрямована на забезпечення безпеки інформації, що обробляють в АС, і АС в цілому, яка дозволяє запобігти або ускладнити можливість реалізації загроз, а також знизити величину потенціального збитку в результаті реалізації загроз
Комплексна система захисту інформації Захист інформації в АС полягає у створенні й підтриманні у працездатному стані системи заходів як технічних (інженерних, програмно-апаратних), так і нетехнічних (правових, організаційних), що дозволяють запобігти або ускладнити можливість реалізації загроз, а також знизити потенційний збиток
Історія розвитку інформаційної безпеки та засобів інформаційних комунікацій можна виділити декілька етапів:
I етап — до 1816 року — характеризується використанням природно виникаючих засобів інформаційних комунікацій. В цей період основне завдання інформаційної безпеки полягало в захисті відомостей про події, факти, майно, місцезнаходження і інші дані, що мають для людини особисто або співтовариства, до якого вона належала, життєве значення.
II етап — починаючи з 1816 року — пов'язаний з початком використання штучно створюваних технічних засобів електро-радіозв'язку. Для забезпечення скритності і перешкодостійкості радіозв'язку необхідно було використовувати досвід першого періоду інформаційної безпеки на вищому технологічному рівні, а саме застосування перешкодостійкого кодування повідомлення (сигналу) з подальшим декодуванням прийнятого повідомлення (сигналу).
ІII етап — починаючи з 1935 року — пов'язаний з появою засобів радіолокаційігідроакустики. Основним способом забезпечення інформаційної безпеки в цей період було поєднання організаційних і технічних заходів, направлених на підвищення захищеності засобів радіолокацій від дії на їхні приймальні пристрої активними маскуючими і пасивними імітуючими радіоелектронними перешкодами.
IV етап — починаючи з 1946 року — пов'язаний з винаходом і впровадженням в практичну діяльність електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів). Завдання інформаційної безпеки вирішувалися, в основному, методами і способами обмеження фізичного доступу до устаткування засобів добування, переробки і передачі інформації.
V етап — починаючи з 1965 року — обумовлений створенням і розвиткомлокальнихінформаційно-комунікаційних мереж. Завдання інформаційної безпеки також вирішувалися, в основному, методами і способами фізичного захисту засобів добування, переробки і передачі інформації, об'єднаних в локальну мережу шляхом адміністрування і управління доступом до мережевих ресурсів.
VI етап — починаючи з 1973 року — пов'язаний з використанням надмобільних комунікаційних пристроїв з широким спектром завдань. Загрози інформаційній безпеці стали набагато серйознішими. Для забезпечення інформаційної безпеки в комп'ютерних системах з безпровідними мережами передачі даних потрібно було розробити нові критерії безпеки. Утворилися співтовариства людей — хакерів, що ставлять собі за мету нанесення збитку інформаційній безпеці окремих користувачів, організацій та країн. Інформаційний ресурс став найважливішим ресурсом держави, а забезпечення його безпеки –найважливішою, обов'язковою складовою національної безпеки. Формується інформаційне право — нова галузь міжнародної правової системи.
VII етап — починаючи з 1985 року — пов'язаний із створенням і розвитком глобальних інформаційно-комунікаційних мереж з використанням космічних засобів забезпечення. Можна припустити що черговий етап розвитку інформаційної безпеки, буде пов'язаний з широким використанням надмобільних комунікаційних пристроїв з широким спектром завдань і глобальним охопленням у просторі та часі, забезпечуваним космічними інформаційно-комунікаційними системами. Для вирішення завдань інформаційної безпеки на цьому етапі необхідним є створення макросистеми інформаційної безпеки людства під егідою ведучих міжнародних форумів.
Опрацювати конспект
За матеріалами Інтернету підготуйте добірку реальних історій про порушення інформаційної безпеки та наслідки цих дій.
Переглянути відео: