Відношення між судженнями за значеннями істинності. Складне судження та його види.

Взаємовідношення між судженнями

У повсякденній діяльності людина зіштовхується з різними думками, судженнями, які необхідно порівнювати і визначати їхню сумісність. Для правильного аналізу висловлень треба мати чітке увлення про ті відносини, у яких можуть перебувати між собою судження. Основу відносин між судженнями складає їхня подібність за змістом, що виражається в таких логічних характеристиках, як зміст та істинність суджень. Відповідно до цього логічні відносини встановлюються не між будь-якими, а лише між порівнянними судженнями, тобто тими, котрі мають загальний зміст.

Розглянемо відносини між простими судженнями, а потім - між складними.

Порівнянними серед простих суджень є судження, що мають однакові терміни і розрізняються за якістю чи кількістю.

Непорівнянними серед простих суджень є такі, котрі мають різні суб'єкти чи предикати.

Порівнянні судження поділяються на сумісні і несумісні. Сумісними є судження, що одночасно можуть бути істинними. Розрізняють три види сумісності.

1. 1. 1. Рівнозначні (еквівалентні) судження виражають ту саму думку: наприклад, „Для того, щоб завжди говорити правду, потрібна сила духу”; і „Правдиві люди - сильні духом”; „Студент Петров А. зробив помилку з логіці” і „Причина помилки з логіки полягає в діях студента Петрова А.”. Це дві пари рівнозначних суджень, кожне з який має той самий значеннєвий зміст, але їхня логічна побудова різна.

      2. Часткова сумісність (субконтрарність) характерна для суджень, що можуть бути одночасно істинними, але не можуть бути одночасно (у той же час) помилковими. Наприклад: „Деякі студенти добре знають культурологію” і „Деякі студенти не знають добре культурологію”.

      3. Відносини підпорядкування характерні для суджень, що мають загальний предикат, а поняття, що виражають суб'єкти двох таких суджень, знаходяться у відношенні логічного підпорядкування. Наприклад: „Усі промислово розвинуті країни на сучасному етапі розвитку застосовують нетрадиційні методи оволодіння ресурсами країн, що розвиваються”, і „Деякі промислово розвинуті країни на сучасному етапі розвитку застосовують нетрадиційні методи оволодіння ресурсами країн,  що  розвиваються”  У  даному  випадку  перше  судження  буде підпорядковуючим, а друге - підлеглим. При істинності підпорядковуючого - підлегле завжди буде істинним.

Коротко розглянемо відносини між несумісними судженнями. Несумісними є судження, котрі одночасно не можуть бути істинними. Такі судження поділяються на наступні види: контрарні (протилежні); підконтрарні та суперечні.

1. 1. 1. Контрарними (протилежними) називаються загальні судження, що виражають протилежні думки. Ці судження не можуть бути одночасно істинними, але можуть бути одночасно помилковими. Наприклад: „Всі люди мають вроджені недоліки” і „Жодна людина не має вроджених недоліків”; „Всі люди володіють другою сигнальною системою” і „Жодна людина не володіє другою сигнальною системою”. Істинність одного з протилежних суджень визначає хибність іншого. Наприклад, істинність суджень „Усі студенти – учні” відразу ж дає відповідь, що судження „Жоден студент не є учнем” - хибне.

При хибності ж одного з протилежних суджень, інше залишається невизначеним. Воно може бути як істинними, так і помилковим. Наприклад, при хибності судження „Усі війни справедливі” йому протилежне „Жодна війна не є справедливою” теж виявляється помилковим.

1. 1. 2. Підконтрарними називаються часткові судження, котрі передають протилежну думку. Наприклад: „Деякі студенти є відмінниками” і „Деякі студенти не є відмінниками”; „Деякі люди справедливі” і „Деякі люди несправедливі”.

      3. Суперечними (контрадикторними) називаються судження, котрі взаємно виключають один одного. Вони одночасно не можуть бути ні істинними, ні помилковими. При істинності одного з них інше буде помилковим, а при хибності першого друге буде істинним: наприклад, „Жодна кібернетична машина не здатна мислити” і „Деякі кібернетичні машини здатні мислити”; „Усі люди говорять російською мовою” і „Деякі люди не говорять російською мовою”.

Відносини між простими судженнями звичайно ілюструють за допомогою схеми, що одержала назву логічного квадрата. Логічний квадрат (квадрат протилежностей) - це діаграма, що служить для мнемонічного запам'ятовування логічних відносин між видами суджень по об'єднаній класифікації.

Вершини квадрата позначають вид судження по об'єднаній класифікації А , Е , О , I. Сторони і діагоналі символізують логічні відносини між простими судженнями (крім еквівалентних).

Верхня  сторона  є  відношення  А  і  Е  -  протилежність (контрарність);

 нижня сторона - відношення між I і O - часткова сумісність (субконтрарність);

дві вертикальні сторони - відносини між А і I (ліва), Е і О (права) - підпорядкування;

діагоналі - відносини між А і О, Е і I – суперечність (контрадикторність).

Відрізняються ці судження якістю (зв'язкою) та кількістю (квантором).

Перейдемо до розгляду відносин між складними судженнями.

Порівнянні серед складних - це судження, що мають однакові складові і розрізняються типами логічних відносин, включаючи заперечення:  наприклад,  „Норвегія  чи  Швеція  є  членами  НАТО”  і „Невірно, що Норвегія і Швеція є членами НАТО”. Порівнювати ці судження можна тому, що в них загальні складові, хоча за логічною формою вони відрізняються один від одного: перше з них диз'юнктивне судження, друге - заперечення кон’юнкції. Наявність загальних складових дозволяє зіставляти їх за змістом і встановити залежності за істинністю.

Непорівнянними серед складних суджень є судження, що частково чи цілком розрізняються складовими їх судженнями. Наприклад, не можна порівнювати наступні два судження: „Слух про мене піде по всьому краю...” і „Чим далі в ліс, тим більше дров”. Розходження в складових не дозволяють встановити значеннєву і істинну залежність між судженнями.

Між складними судженнями виникають такі ж види відносин, як і між простими. Характер цих відносин визначається за допомогою таблиць істинності.

Складне судження та його різновиди

Існують судження, які складаються з двох або більше простих суджень. Наприклад: «Я вийшов вранці з дому, замкнув двері і поїхав на роботу», «Студенти ДонНУ є активними громадськими діячами і відмінно штудіюють логіку». Іншими словами, складні судження можуть виражатися формулами: S1,S2,S3…Sі є/не є P; S є/не є P1, Р2, …Рі; S1 є/не є P1, … Sі є/не є Pі.

  Між складовими (простими судженнями або їх фрагментами) є зв’язок, який виражається логічним сполучником. За його видом складні судження по-діляють на п’ять різновидів:

Модальність суджень

Розглядаючи сутність і специфіку простих і складних видів суджень, важливо мати також уявлення про їхню модальність.

Модальність суджень - це виражена в судженні явно чи неявно додаткова інформація. У логіці розрізняють три групи модальних суджень.

Перша група – істинна (алетична) модальність суджень. Це виражена в термінах необхідності чи можливості інформація про логічну залежність між суб'єктом і предикатом судження, або про фактичну залежність між відбиваними в них явищами. У границях істинної чи алетичної модальності прийнято виділяти, по-перше, логічну обумовленість, чи детермінованість. Наприклад, у судженні „Очевидно автор був учасником подій перевороту в країні” встановлюється зв'язок між освітлюваними подіями і безпосередніми знаннями автора.

По-друге, виділяють фактичну обумовленість чи детермінованість. Так, у судженні „Париж розташований на захід від Варшави” встановлюється саме фактична модальність. У даному випадку не потрібно яких-небудь особливих доказів.

Друга група – безсумнівна (епістемна) модальність суджень. Вона являє собою виражену в судженні інформацію про характер прийняття і ступеня обґрунтованості знання. Твердження „Я знаю, що знаю мало в області філософії” показує обгрунтоване розуміння даної проблеми. Знання в такого роду судженнях можуть бути: достовірними, проблематичними, верифікованими, позалогічними.

Третя група - обов'язкова (деонтична) модальність суджень. Цей вид модальності є вираженням у судженні спонукання людей до конкретного поводження у формі поради, команди, побажання. Такий вид модальності суджень дає можливість логічно аналізувати наступні норми: право що надає –„має право”, „може” і ін.; право заперечує – „не може”,

„не в праві” і зобов’язує – „повинен”, „зобов'язаний”.

Таким чином, розкривши сутність, зміст і специфіку суджень можна прийти до висновку про те, що думки людини завжди формуються в судженнях, котрі можуть бути або істинними, або помилковими. Судження дає вже готову думку, фіксує її, але не розвиває. Для розвитку думки, одержання нового знання про світ, потрібна більш складна форма мислення; вона називається умовиводом.

Практичні завдання для закріплення теоретичного матеріалу:

1. Визначте вид судження та його терміни, вкажіть схему судження:

а) Батьки старші від своїх дітей.

б) Грошовий обіг є чинником ринкових відносин. 

в) Усі громадяни України зобов’язані виконувати закони.

г) Ніхто не може відмінити об’єктивні закони природи.

2. Чи можуть бути одночасно істинними такі судження (обґрунтуйте свої твердження):

а) «Деякі банки є комерційними» і «Деякі банки не є комерційними». 

б) «Всі відтворювані виробничі ресурси створюються і відновлюються природою і суспільством» і «Деякі відтворювані виробничі ресурси створюються і відновлюються природою і суспільством».

в) «Всі товари особистого споживання задовольняють потреби людини» і «Деякі товари особистого споживання не задовільняють потреб людей».

г) «Деякі економісти сумніваються, що кредитно-грошова політика сильно впливає на інвестиції» і «Ніхто з економістів не сумнівається, що кредитно-грошова політика сильно впливає на інвестиції”

е) «Ця людина геніальна» і «Ця людина має погану механічну пам’ять»

Контролюючі питання.

1. Поясніть чим відрізняється судження від поняття.

2. Які є види категоричних суджень?

3. Які є види простих суджень?

4. Які є судження за кількістю,та за якістю?