Створення зображення в середовищі векторного редактора Іnkscape починається з ознайомлення з Панеллю інструментів. На ній містяться інструменти для побудови різноманітних кривих, основу яких становлять криві Безьє, та спеціальні інструментальні засоби для створення простих об’єктів (графічних примітивів).
Щоб скористатись певним інструментом, його необхідно клацнути вказівником миші або скористатися «гарячими» клавішами — контекстна панель одразу зміниться. Малювання відбувається так само, як і в редакторі, убудованому в офісні програми. Це спрощує побудову складних об’єктів.
Якщо розмір вікна редактора не дозволяє розмістити панель інструментів повністю, то після останнього видимого інструмента з’являються стрілочки >>.
Якщо навести вказівник миші на стрілку, відкривається список інструментів (див. таблицю, у дужках зазначено гарячі клавіші для їх вибору).
Для побудови контурівв Іnkscape користуються інструментом Перо Безьє. Ним можна намалювати і ламану, і криву з гладкими вузлами.
Для малювання ламаної вказівник миші потрібно перемістити в точку перегину і клацнути ЛКМ. Якщо під час створення вузла не відпускати мишу, а перетягнути її в бік наступного вузла, то створиться гладкий вузол.
Властивості вузлів можна змінити шляхом налаштування його параметрів у контекстній панелі інструментів. Пригадайте, що називають напрямною вузла та як за її допомогою змінювати вигляд контуру.
У місці розташування вузла контур можна «розірвати» відповідним інструментом контекстної панелі, а потім перетягуванням вузла в інше місце отримати два нез’єднані контури. Можна здійснити і зворотну дію: виділити два вузли і скористатись інструментом з’єднання вузлів — два контури зіллються в один.
Пригадайте, як користуватись інструментами графічних редакторів для створення геометричних фігур. У Inkscape для цього використовують інструменти Прямокутник, Паралелограм, Еліпс, Зірка, Спіраль. Форму і розмір об’єктів можна змінити переміщенням маркерів.
На рис.1,а відповідно згори вниз наведено об’єкти, побудовані інструментами, розташованими на контекстній панелі:
Прямокутник;
Еліпс (вибрали форму цілий еліпс);
Зірка, Багатокутник (вибрали багатокутник із кількістю кутів — 5);
Зірка (Багатокутник) (вибрали зірку з тією самою кількістю кутів — 5);
Спіраль (вибрали кількість витків — 3).
У процесі побудови на таких об’єктах з’являються круглі та квадратні маркери (рис. 1, б), які мають різне призначення. Круглі маркери змінюють форму об’єкта: (у прямокутника змінюють вигляд кутів (отримують прямі чи скруглені кути), з еліпса створюють сектор чи дугу. Квадратні маркери змінюють розмір об’єкта. Перетягування квадратних маркерів зірки (рис. 1, в) змінює її форму; у маркерів багатокутника і спіралі інше призначення. Багатокутник має тільки квадратний маркер для зміни розміру та обертання; маркером спіралі регулюється кількість її витків (рис. 1, в).
Розгляньмо особливості роботи з інструментом Вибрати (будемо вважати його активним).
Об’єкт виділяють клацанням. Якщо ЛКМ натиснути в лівому верхньому куті довільної прямокутної ділянки, а відпустити у правому нижньому, буде виділено всі об’єкти, що до неї потрапили. Якщо виділений об’єкт клацнути ще раз, то зміниться вигляд маркерів прямокутної області виділення.
Слід пам’ятати, що кутові маркери призначено для обертання об’єкта, а горизонтальні або вертикальні — для зсуву по відповідних сторонах (маркерами зсуву прямокутник перетворюють на паралелограм).
Ми ознайомилися з основними прийомами малювання геометричних фігур, але не звертали уваги на колір цих фігур. Розгляньмо рис. 1. У верхньому рядку подано квадратні об’єкти різного кольору, а в нижньому — такі самі об’єкти, з контурами різних кольорів, але без зафарбовування внутрішньої області
В Inkscape зафарбовування внутрішньої області об’єкта називають заповненням, а фарбування контура — штрихом.
Щоб вибрати колір і тип зафарбовування, потрібно скористатися вікном Заповнення та штрих (рис. 2), яке відкривається командою Заповнення та штрих у меню ОБ’ЄКТ.
Як бачимо, у ньому є три вкладки: Заповнення, Колір штриха, Стиль штриха.
На вкладці Заповнення можна вибрати режим зафарбовування внутрішньої області вибраного об’єкта: суцільне заповнення, лінійний або радіальний градієнт.
Під інструментами з режимом заповнення міститься область вибору кольору з кнопками RGB, CMYK, HSL, «колесо». «Колесом» зручно користуватися: на колі вибирається тон кольору, а в трикутнику встановлюється його насиченість та яскравість. Рядок альфа-канал дозволяє встановити прозорість кольору.
Якщо на вкладці Заповнення вибрати режим Зразок, то виділений об’єкт зафарбується кольором, вибраним на панелі кольорів. Щоразу, створюючи об’єкт, потрібно використовувати попередньо вибраний колір заповнення та штриха.
Вкладку Колір штриха використовують для встановлення кольору та прозорості, штриха та їх вилучення.
На вкладці Стиль штриха (рис. 3) містяться параметри штриха, позначки для закінчення несуцільного штриха та порядоку розташування певного штриха серед решти.
Розгляньмо алгоритм заповнення внутрішньої області поточного об’єкта.
Вибраний колір буде поточним, поки його не змінити. Щоб змінити колір об’єкта, його слід виділити й вибрати колір на колірній панелі (клацнути ЛКМ квадратик з кольором).
Зафарбувати внутрішню область об’єкта можна як суцільним кольором, так і з використанням градієнта.
Градієнтом називають спосіб фарбування, у разі застосування якого відбувається плавний перехід від одного кольору до іншого.
Градієнт використовують як для заповнення внутрішньої області об'єкта, так і для фарбування штриха.
Під час вибору параметра градієнт використовують поточний колір — він змінюється від повної насиченості до прозорості. На об’єкті з’являється зображення так званого важеля градієнта.
Його опорні точки призначено для встановлення межі градієнтного заповнення, її колірної насиченості, зміни спрямованості та кольорів градієнта.
Керувати параметрами градієнта можна за допомогою команд контекстного меню інструмента Градієнт.
Градієнти розподіляються на два типи: лінійний і радіальний. На рис.4 наведено прямокутники з різним градієнтним заповненням з кольорами веселки. Як бачимо, радіальний градієнт має два важелі: вертикальний і горизонтальний (рис. 4 а, б). Важелі можна переміщувати й таким чином створювати напрямок переходу кольорів (рис. 4, в).