Поняття спростування. Правила спростування, можливі помилки. Поняття софізму і логічних парадоксів. 

Спростування, його різновиди.

Спростування є, власне, доведенням хибності або необґрунтованості тези.

Складовими спростування є теза спростування, контраргументи (аргуме-нти спростування) і відповідна демонстрація.

Знаючи правила і види доведення, нескладно підмітити різновиди спрос-тування:

1. 1. 1. Спростування тези (пряме і непряме);

      2. Критика аргументів;

      3. Виявлення вад демонстрації.

Спростування тези є прямим у разі демонстрації фактів, які суперечать тезі спростування. 

Непряме спростування тези може відбуватися шляхом доведення до аб-сурду – демонстрацією хибності або неможливості наслідків, які випливають з тези спростування. Іншим різновидом непрямого спростування є доведення істинності антитези.  

Критика аргументів відбувається шляхом демонстрації співрозмовнико-ві того, що:

• • • вони не істинні;

    • суперечать один одному;

    • не доводять дану тезу;

    • їх недостатньо для доведення тези.

Виявлення вад демонстрації як правило, відбувається шляхом показання її непереконливості. Співрозмовникові ілюструються вади аргументів тощо. 

Суперечка і дискусія як різновиди аргументації

Пошук істини найчастіше відбувається у боротьбі мислення з хибними судженнями, умовиводами тощо. І спростування і доведення можуть прийма-ти різноманітні форми. Найтиповішими є суперечка і дискусія. Розглянемо їх докладніше.

Важливою вимогою до демонстрації є, безумовно, сумлінність, чесність і об’єктивність подання аргументів. Зокрема це заторкує готовність людей ві-дмовитися від упереджено негативного ставлення до чужих думок і симпатій до своїх. Доведення і спростування, яке ведеться співрозмовниками (опонен-том і пропонентом), здавна і традиційно формується у вигляді діалогу.

Суперечка і дискусія – два близькі види складного вербального аргумен-таційного процесу. Вони поділяються за метою і манерою проведення. 

У залежності від мети суперечки бувають, зокрема, заради істини, зара-ди перемоги над співрозмовником і заради самої суперечки. 

Дискусія є, власне, науковою суперечкою – в її процесі заздалегідь готу-ється науковий матеріал (тези і аргументи до них), який подається пропонен-том опонентові для критичного погляду. 

Манера проведення дискусії відрізняється (в ідеалі) високою культурою поведінки, неупередженістю і вимагає від сторін високого рівня компетентно-сті щодо предмету суперечки, галузі відповідного знання.

Логічні пастки, способи їх подолання

Перш ніж перейти до пасток, які з різним ступенем усвідомлення засто-совуються людьми, неспроможними до логічного обґрунтування, наведемо деякі з типових логічних помилок, які трапляються у доказах. 

Помилки у аргументах

1. 1. 1. Хибність основ (аргументів) – основна помилка, яка полягає у тому, що у якості аргументів беруться не істинні, а хибні судження,  які видають або на-магаються видати за істинні. Класичний приклад такої помилки – хибність аргументів Птоломея, який вважав вірною геоцентричну будову Сонячної системи тому, що Сонце обертається навколо Землі.

      2. «Передбачення  аргументів» – теза спирається на недоведені аргументи, які лише можуть бути істинними.

      3. «Хибне коло» – теза доводиться аргументами, а істинність аргументів ба-зується на цій же тезі. Прикладом цього може бути таке «доведення»: «Вар-тість товарів на ринку визначається вартістю праці, а вартість праці повинна залежати від вартості товарів на ринку». 

Помилки у демострації

1. Уявне слідування – людина поєднує непоєднувані аргументи словами «зна-чить», «слідує», «отже», «таким чином», «у підсумку маємо» тощо. Тоді складається видимість того, що теза аргументами підтверджується.

2. Аргумент приймається безумовно істинним – він може бути істинним ли-ше з урахуванням певного часу, відношення, місця і ніколи не є істинним бе-зумовно. Так їжею, отрутою і ліками часто є одна і таж речовина, але її влас-тивості залежать від дози, часу прийняття тощо. 

Пастки у суперечці

Пастка у суперечці – непорядний і некваліфікований прийом, який свідо-мо застосовується малокультурною людиною для того, щоб утруднити своє-му опонентові задачу спростування або доведення. Пастки - це порушення принципів вірного мислення і законів логіки, тому, принаймні, у наукових дискусіях вони неприпустимі. Серед оман, яких треба уникати, науковці зок-рема виділяють:

Пастки логічного характеру:

• • • софізми – свідоме порушення певних правил і законів раціонального мислення. Всі численні різновиди софізмів навряд чи доречно наводити, бо кожному з законів логіки, правил визначення, поділу тощо належить його перекручення;

    • антиномії (від латинського «безвихідь») – логічно парадоксальні ситу-ації, які містять у міркуванні певні дефекти, для яких у логіці не віднайдено рішення. Тут зазначимо, що геніальні філософи (зокрема, Зенон Елейський) спеціально конструювали антиномії, але не для введення співрозмовників у оману, а з метою  умоглядного доведення властивостей часу, простору, руху тощо.

Соціально-психологічні пастки:

• • • «Принада» – бажаючи схилити опонента до прийняття тези, пропонент підкуповує його лестощами, стверджуючи, наприклад, що він, як людина прониклива, ерудована і інтелектуальна, повинен погодитися з тезою;

    • «Приниження» – якщо теза відкидається опонентом не аргументовано, то він може підкреслювати негативні риси пропонента як особистості (уявні чи такі, які справи не стосуються) – неосвіченість, необізнаність у даній галу-зі;

    • «Самозвеличення» – одна з сторін суперечки може вдаватися до афі-шування власних здобутків, звань, титулів, посад тощо, щоб непрямо сказати «З ким ви зібралися вести суперечку ?!»;

    • «Мнима проникливість» – неаргументовано відкидаючи тезу, людина може туманно розказувати, що вона просто стовідсотково відчуває, що її не можна прийняти;

    • «Апеляція до здорового глузду» – до неї можуть вдаватися люди кон-сервативні, які звикли безпідставно відкидати тези, керуючись так званим «здоровим глуздом», щоб не прийняти новітні, передові ідеї;

    • «Апеляція до зиску» або «Кому це вигідно?» – замість логічного об-ґрунтування або спростування тези сторона суперечки починає агітувати за його прийняття (або неприйняття) в силу його вигідності (невигідності) з мо-ральної, політичної, ідеологічної точки зору;

    • «Апеляція до вірності» – замість доведення чи спростування тези люди апелюють до вірності традиціям, ідеям, партійним переконанням, ідеям яко-їсь людини;

    • «Досказування» – пастка криється у фразах «дозвольте я завершу Ва-шу думку», «Мені зрозуміло, куди Ви хилите і що хочете сказати», «Неваж-ко передбачити продовження Вашої думки». Слід відзначити, що такі фрази не будуть спробою пастки, якщо висновки самі напрошуються – інша справа, коли сторона намагається перекрутити думки іншої сторони;

    • Пастка «А завтра…» – якщо ступінь організованості мислення проти-лежної сторони невисокий, то вдаються до таких фраз замість аргументації доведення чи спростування: «Сьогодні нам пропонують прийняти вірним це положення, а завтра запропонують прийняти …». Відбувається гіперболіза-ція негативу наслідків;

    • «Ярлик» – однозначна, бездоказова оцінка стверджень суперника, яка не містить ніякої аргументації. Приводиться з метою дискредитації – «Ваша теза утопічна, хибна, абсурдна тощо»;

    • «Філософствування» – широко вживається багатьма людьми. Схиль-ність говорити «мудрованою мовою», наукоподібно, без необхідності засто-совуючи терміни. Таким чином сторона у суперечці, не маючи аргументів, домагається здобути враження мудрості і глибокодумності;

    • «Тріскотня» – ошелешення, приголомшення надвисоким темпом мови, численної кількості думок;

    • «Вдовблювання» – пастка полягає у поступовому приученні аудиторії до якоїсь думки;

    • «Багатозначна недосказаність» – людина, відчуваючи брак аргументів, замість них приймає глибокодумний і багатозначний вигляд, який говорить про те, що він «міг би привести ще аргументи, але не вважає за потрібним це робити»;

    • «Слабка ланка» – з висунутих пропонентом тез і аргументів опонент обирає найслабкіші, спростовує їх у різкій формі і висвітлює справу так, що ніби то всі інші доводи пропонента є невірними;

    • «Уявна неуважність» – людина умисно «забуває» ті доводи супротив-ника, проти яких не має відповідей;

    • «Доведи (спростуй) сам» – свої аргументи пропонент не приводить і задачу доказу переносить на опонента;

    • «Симуляція нерозуміння» – не знаючи, як заперечити, людина намага-ється представити справу так, ніби то він не розуміє слів суперника;

    • «Механічні пастки» – використання відволікаючих жестів, фізичної дії на опонента. 

Деякі пастки організаційного характеру

Ілюструють  упереджену або малокультурну тактику проведення супере-чки, дискусії:

• • • «Брати горлом» – не бажаючи сприймати тезу, людина підвищує тон, перебиває, не дає можливість висловити думку;

    • «Надати перше слово корифеям» – цілеспрямоване формування в ау-диторії потрібної установки;

    • Обговорення тимчасово припиняється перед виступом людини, чия по-зиція не подобається;

    • Одних виступаючих жорстко обмежують у регламенті, інших – ні;

    • Використання замореності аудиторії для того, щоб без обговорення прийняти потрібну тезу.

Спосіб подолання більшості зазначених пасток доволі простий. Схема-тично він полягає у наступному: розпізнаючи пастку, вживану співрозмовни-ком, потрібно відразу попередити його про те, що дискусія передбачає пос-лідовне наведення достатньої для Вас кількості несуперечливих аргументів - і нічого іншого.

Якщо ж співрозмовник не припиняє вживати пастки, то слід констату-вати, що у суперечці перемогли Ви, оскільки він проводив аргументацію нело-гічно.  При цьому рекомендується тамувати будь-які емоції і заздалегідь бути готовим до того, що такий малокультурний і несумлінний співрозмовник бу-де роздратованим.