Визначення та розподіл понять 

Визначення понять

Свідоме оперування поняттями припускає з'ясування їхнього змісту. Кожен науковий термін наприклад, „цивілізація”, „держава”, „духовне виробництво”) необхідно розкрити, встановити виражене цим терміном зміст поняття.

Визначення (чи дефініція) поняття є логічна операція, що розкриває зміст поняття, або встановлює значення терміну. Усяке визначення відповідає на запитання: „Що це таке?”

Поняття, зміст якого потрібно розкрити, називається визначуваним, а поняття, що розкриває зміст обумовленого поняття – визначаючим.

Щоб визначити поняття про предмет, необхідно уважно вивчити сам предмет, порівняти з іншими предметами, проаналізувати його властивості і відносини. Зрозуміло, що це далеко неодноразовий акт. Визначення є підсумком складного пізнавального процесу, воно у більшій мірі завершує логічне формування поняття. Але зміст понять не залишається незмінним, тому не може бути і назавжди сталих визначень. Їхнє уточнення обумовлене, з одного боку, зміною самого предмета, з іншого боку - розвитком нашого знання про цей предмет.

У залежності від того, що визначається - сам предмет чи його ім'я -визначення поділяються на реальні і номінальні.

Реальним називається визначення, що розкриває істотні ознаки самого предмета: наприклад, „Трапеція - чотирикутник, у якого дві сторони паралельні, а дві інші - непаралельні”.

Номінальним називається визначення, за допомогою якого замість опису якого-небудь предмета вводиться новий термін (ім'я), пояснюється значення терміну, його походження і т.п. Наприклад, „складні речення, у яких одне просте речення за змістом підрядне іншому і зв'язане з ним підрядним сполучником, називаються складнопідрядними”. У номінальному визначенні часто розкривається й етимологія того чи іншого терміна. Наприклад: термін „філософія” походить від грецьких слів „філео” - люблю і „софія” - мудрість, що означає любов до мудрості (чи, як говорили раніш на Русі, любо мудріє). Для номінальних визначень характерна присутність у їхньому складі слова „називають(ся)”

Реальні і номінальні визначення розрізняються між собою за метою, що досягається тим чи іншим визначенням. Реальні визначення відповідають  на  питання,  що  являє  собою  той  чи  інший  предмет, номінальні - що означає те чи інше слово (вираження).

За способом розкриття ознак обумовленого предмета визначення поділяються на явні і неявні. Явними називаються визначення, у яких вказуються ознаки, властиві визначуваному предметові. У неявних визначеннях виявляються відносини, в яких знаходиться визначуваний предмет з іншими предметами.

Найбільш   розповсюдженим   способом   явного   визначення   є визначення через найближчий рід і видову відмінність.

Сутність його полягає в тому, що при визначенні якого-небудь предмета вказують на найближче родове поняття, в обсязі якого мислиться обумовлений предмет, і називають його відмінною ознакою. Наприклад, „Барометр - прилад для вимірювання атмосферного тиску”. У приведеному прикладі родом виступає поняття „прилад”.

З визначенням через найближчий рід і видову відмінність подібне за своєю будовою генетичне визначення. Його сутність полягає в описі характерного для визначуваного предмету способу утворення чи походження: наприклад, „Корозія металів - це окислювально-відновлюваний процес, що утвориться в результаті окислювання атомів металу і їхнього переходу в іони”.

Процес утворення понять має чіткі правила визначення, котрі обов'язково необхідно враховувати в розумовій діяльності. У логіці виділяються наступні правила.

По-перше, визначення повинно бути співрозмірним, тобто обумовлене і визначальне поняття повинні мати однаковий обсяг. Недотримання цього правила веде до логічної помилки „нерозмірності визначення”, що буває двох різновидів.

а) Занадто широке визначення: наприклад, „Логіка - наука про мислення”, де важко відрізнити логіку від психології, фізіології, філософії, що теж вивчають мислення,

б) Занадто вузьке визначення: наприклад, „Логіка - наука про форми мислення”, де не враховується, що форми мислення це тільки частина предмету логіки.

По-друге,  визначення  не  повинно  заключати  в  собі  кола. Порушення  цього  правила  веде  до  логічної  помилки,  що  називається „тавтологія”, коли визначальне поняття лише повторює обумовлене. Наприклад, „Світло є світловий рух тіл, які світяться”.

По-третє, визначення повинно бути чітким, ясним. Порушення цього правила веде до двозначності визначень. Наприклад, „Життєлюб - це людина, що любить сама пожити й іншим не заважає”.

Почетверте, визначення не повинно бути негативним. Негативне визначення не розкриває змісту обумовленого поняття. Воно вказує, чим не є предмет, не вказуючи при цьому, чим він є. Таке, наприклад, визначення „Логіка -це не соціологія”. Проте на визначення негативних понять це правило не поширюється (наприклад, „Антипатія - це почуття ворожості, неприхильності”).

По-п'яте, не можна допускати логічні протиріччя в самім визначенні. Так, наприклад, поняття „відстаючий” і „зразковий” не можуть бути застосовані для характеристики того самого студента, тому що вони логічно суперечливі.

Отже, облік правил визначення понять допомагає людині удосконалювати логіку міркувань, уникати логічних помилок у його діяльності.

Прийоми, подібні до визначення

Всім поняттям визначення дати неможливо – для цього потрібна добра ерудиція, великий і багатосистемний словарний запас (свій та співрозмовни-ка), певний час. До того ж, у повсякденному житті цьому, як правило, немає потреби - адже зміст більшості понять людьми, як правило розуміється до-сить вірно і без точних визначень. Тому в художній літературі, у спілкуванні, в повсякденності люди, пояснюючи явища, вдаються до прийомів, які нага-дують визначення. 

• Опис – перерахування зовнішніх ознак об’єкта (зовнішності людини, пре-дмета тощо);

• Характеристика – перерахування деяких внутрішніх, прихованих і неяв-них якостей предмета: «видатний стрибун з жердиною, чемпіон світу» (С.Бубка);

• Роз’яснення шляхом прикладу – ілюстрація змісту даного поняття на декі-лькох прикладах його об’єму:  «вугілля, бензин, газ, дрова, гас « (пали-во);

• Порівняння – співставлення якостей предмета з відомими якостями інших предметів: «спина – як гора, ніс – як змія, ноги – як стовбури, вуха – як опахала» (слон);

• Розрізнення – прийом, який дозволяє встановити розбіжності між предме-тами, уточнення, що даний об’єкт не є таким–то: «маленька дитина – не доросла людина», «стілець слід відрізняти від крісла « тощо.

Розподіл понять

Логічні операції припускають з'ясування відносин між поняттями не тільки за змістом, але і за обсягом. Логічна операція, що розкриває обсяг поняття, називається розподілом. Її сутність полягає в розчленовуванні відомого класу предметів, охоплених даним поняттям, на більш дрібні класи.

Розподіл це така логічна операція, у якій загальне і відмінне, як дві сторони кожної речі, знаходять свій роздільний прояв у підпорядкуванні видових понять загальному роду й у супідрядності їхній між собою.

Від логічного розподілу понять варто відрізняти розчленування предмета на окремі частини. Наприклад, цілісне уявлення літака можна розчленувати на фюзеляж, двигун і крила, а в результаті логічного розподілу поняття „літак” одержимо його види - цивільні і військові літаки. Причому ці види літаків далі можна поділяти за їх призначенням, технічним характеристикам і т.д. Наведемо інший приклад. Так, дерево можна розчленувати на стовбур, гілки, корені і т.д. Однак це не є операція розподілу на класи. У дійсності ж розподіл поняття „дерево” утворить нові підкласи: хвойні і листяні дерева.

Необхідно мати на увазі, що процес логічного розподілу понять спирається на конкретні категорії. Так, той обсяг поняття, котрий підлягає розподілу, називається діленим поняттям, а отримані видові поняття носять назви членів розподілу. Істотна ознака, за яким проводиться розподіл обсягу родового поняття на види, називається підставою розподілу. Так, поняття „злочин” (ділене поняття) поділяється на такі поняття, як „навмисний злочин” і „необережний злочин”. Вони і складають члени розподілу. А підставою в розглянутому прикладі виступає така істотна ознака, як провина.

У логіці виділяють ряд видів розподілу понять:

Часто розподілом поняття за видозміною ознаки є класифікація. Це розподіл предметів за групами (класам), де кожен клас має своє постійне, визначене місце. Від звичайного розподілу вона відрізняється відносно стійким характером. Класифікація зберігається дуже тривалий час, якщо вона має науковий характер. Наприклад, у зоології і ботаніці члени розподілу тваринного і рослинного світу закріплені на постійні місця у види системи: тип - клас - загін - сімейство - рід - вид.

Побудована на науковій основі класифікація має велике значення, служить важливим засобом виявлення закономірностей у визначеній області природних і соціальних явищ. Обґрунтована класифікація може відіграти важливу роль у розвитку наших знань, допомогти передбачати зародження нових наукових напрямків.

У процесі розподілу поняття необхідно дотримуватись ряду правил, що забезпечують чіткість і повноту розподілу.

• • • Правило перше. Розподіл повинний бути співрозмірним. Це означає, що загальний обсяг членів розподілу повинен дорівнювати обсягу діленого родового поняття, тобто В + С = А. Наприклад, у твердженні „звуки поділяються на приголосні та голосні” це правило враховане. Дане правило допомагає уникнути двох помилок: а) неповного (із залишком) розподілу. Так, розподіл поняття „право” на державне, адміністративне, цивільне, карне буде неповним, із залишком; б) великого (з надлишком) розподілу. Наприклад, твердження „За значенням імена іменники поділяються на власні, загальні й істоти” буде широким, з надлишком. У цій пропозиції поняття „істоти” зайве.

    • Правило друге. Розподіл повинен проводитися на одній підставі. Хоча обсяг того самого поняття можна розділити по-різному в залежності від обраної підстави, проте при однократному розподілі не можна поряд з видами, що відповідають підставі розподілу, називати види, йому не відповідні. Помилка, що виникає при порушенні цього правила, зветься „підміна підстави”. Помилково, наприклад, улюблене звертання діда Щукаря  з  роману  „Піднята  цілина”  М.  Шолохова  до  односельчан: 

„Шановні громадяни і бабусі!” Тут змішані дві підстави - звертання до людей, котрі є громадянами країни, і звертання до жінок літнього віку.

• • • Правило третє. Розподіл повинний бути послідовним. Це означає, що ділене поняття повинно представляти найближчий рід для членів розподілу, а члени розподілу повинні бути безпосередніми видами діленого поняття. Не можна переходити до підвидів, минаючи безпосередньо видові поняття. Порушення цього правила веде до логічної помилки „стрибок у розподілі” Таку помилку роблять, коли говорять:

„Засоби масової інформації поділяються на державні, комерційні, місцеві, незалежні і військові”. Це невірно, тому що засоби масової інформації поділяються на державні і комерційні, а ті, у свою чергу, підрозділяються на ряд підвидів.

• • • Правило четверте. Члени розподілу повинні взаємно виключати один одного. Відповідно до цього правила, члени розподілу повинні бути супідрядними поняттями, їхні обсяги не повинні перехрещуватися. Порушення цього правила пов'язане з утратою підстави розподілу. Наприклад, при здійсненні класифікації воєн говорять: „Війни бувають справедливі, несправедливі, загарбницькі”. Тут допущена логічна помилка. Загарбницькі війни відносяться до числа несправедливих воєн, і тому члени розподілу „несправедливі війни” і „загарбницькі війни” не виключають один одного.

Для здійснення класифікації понять складних систем прибігають до операції з класами, коли з двох чи декількох класів утворюють нові класи. У логічній науці існують наступні типи логічних операцій із класами.

По-третє, утворення доповнення (заперечення) А і не-а . Це операція по утворенню нової множини шляхом виключення даної множини з універсального класу, до якого вона належить. Так, крім множини  „студенти-економісти”  (А)  з  універсального  класу  поняття „студенти”,  одержуємо  доповнення  (новий  клас)  (не-а)  –  „студенти  –неекономісти”. Це можна подати у такій схемі: не - А + А } =В

У сумі ці два класи утворюють загальний клас „студенти” (В) . Таким чином, людська думка формується і розвивається за допомогою понять про предмети дійсності. Поняття виступає необхідним компонентом будь-якої думки. Воно нерозривно пов'язане з логічним формуванням думки, що виражається за допомогою такої важливої форми, яким є судження.

Практична робота

У зошиті або у ворді віподвісти на запитання.

1. Назвіть істотні ознаки предметів:

а) підприємство; б) менеджер; в) маркетолог; г) фірма;   д) дохід; е) прибуток; є) кооперація;  ж) конституція.

2. Назвіть кілька прикладів:

а) понять, виражених одним, двома чи кількома словами; б) синонімів і омонімів;   в) одних і тих самих понять, виражених засобами рідної та іноземних мов.

3. Назвіть поняття, які будуть у відношенні суперечності до наведених: 

а) прибуткове підприємство;   б) одностороння угода; в) договірний;   г) працездатний

4. Визначте, які поняття є родовими, а які видовими: 

а) людина;  б) соціальна група; в) економіст;   г) банк;   д) облігація; е) біржа;    ж) бухгалтер бюджетної установи.

5. Чи можна вважати обмеженням перехід від понять, названих зліва, до понять, названих справа:

а) книжка – сторінка; б) держава – парламент; в) цінний папір– акція; г) злочинець– хуліган; д) держава– монархія;                       е) юрист– слідчий;  є) людина– темперамент; ж) ринок – товар;    з) фірма– маркетолог.

6. Виконайте логічну операцію обмеження і узагальнення з наступними поняттями:

а) викладач; б) підручник; г) інфляція; д) монетарна; е) акція;  є) економіка.

7. Вкажіть, які з названих понять є загальними, одиничними, нульовими, збірними:

а) адміністративний менеджмент;     б) автор поеми «Гайдамаки»;    в) економіка;      г) русалка;     д) промисловий комплекс України;    е) кредитор.