Спецтехнологія

05.09.2023

Тема: Електроди 

Покритий електрод - це металевий стержень з електродного дроту, на поверхню якого нанесене покриття з порошкоподібних речовин, скріплених клеючою речовиною (найчастіше розчином рідкого скла). За призначенням в склад покрить входять такі компоненти: 1.шлакоутворювальні, які створюють захисне шлакове покриття на поверхні крапель рідкого металу та на поверхні зварювальної ванни, знижують швидкість охолодження металу, сприяють усуненню неметалевих і газових включень; 2. газоутворювальні, які створюють газовий захист (з окису вуглецю, вуглекислого газу, вуглеводнів) рідкого металу від шкідливого впливу повітря; 3.розкислювальні компоненти, які призначені для розкислення рідкого металу, тобто зниження в ньому вмісту кисню; 4.легувальні компоненти, які призначені для легування рідкого металу окремими елементами з метою надання йому необхідних властивостей: підвищеної міцності, пластичності, зносостійкості, корозійної стійкості та інше; 5.стабілізуючі компоненти, що підвищують стійкість горіння дуги; 6.зв’язувальні компоненти, що призначені для зв’язування всіх компонентів покриття між собою та стрижнем електрода. Залежно від складу покриття електродів бувають: кислі (А), рутилові (Р), основні (Б), целюлозні (Ц) та змішаного типу (подвійне позначення). Для підвищення іонізації газового проміжку в покриття вводять лужні речовини: поташ (К2СО3), крейду, мармур, сілікати натрію і кальцію, оксиди: титану (ТіО2) – рутил і кремнію (SіО2) – польовий шпат. Захист розплавленого металу від кисню й азоту повітря при зварюванні здійснюється газами та шлаком, які утворюються з покриття. Для утворення газового захисту зони дуги в покриття вводять органічні речовини крохмаль, декстрин, целюлозу, деревну муку, висівки, які при утворенні дуги згорають з виділенням великої кількості газів і відтискують атмосферне повітря Крім цього, в покритті є шлакоутворюючі речовини феромарганець (FеMn), рутіл (ТіО2), польовий шпат (SiO2), плавиковий шпат (СаF2), мармур (СаСО3). Вони утворюють на поверхні зварювальної ванни захисну кірку та водночас стають середовищем, через яке відбувається розкислення, тобто очищення від оксидів сірки, фосфору та газів. Легуючі елементи, що входять до складу електродних покрить: феромарганець (FеМn), феротитан (FеТі), феросиліцій (FеSi) та інші 6 феросплави. Легуючі елементи використовують для одержання необхідного хімічного складу та механічних властивостей наплавленого металу. В якості зв’язуючої речовини для покриття використовують головним чином, рідке натрієве скло. Всі вище зазначені речовини в порошкоподібному стані перемішують з рідким склом, варять в автоклаві до утворення густої маси, наносять покриття занурюванням стрижнів або опресовкою. Потім електроди просушують. 

01.09.2023

Тема: Що таке зварювання. Історія розвитку

Що таке зварювання

Зварювання – технологічний процес, який застосовується в багатьох галузях машинобудування, металургії, будівництва. В даний час зварювальне виробництво, яке досягло великих масштабів, є комплексом виробничих процесів з використанням зварювальної техніки.

Зварка є однією з основ розвитку цивілізації. З першим знайомством людини з металами, з початком їх застосування і обробки, виникла необхідність ремонту металевих предметів.

Перші відомості про процеси зварювання

Ще в давні часи для створення цілісних конструкцій з металевих елементів, стали застосовувати різні методи з’єднання компонентів. Тоді люди лиш починали вивчати все про зварювання. Докази – золоті прикраси з елементами олов’яної пайки, виявлені при археологічних розкопках єгипетських пірамід і поперечний паяний шов на металевих водопровідних трубах Помпеї.

З виникненням виробництва з виготовлення предметів способом лиття розплавленої сировини в підготовлену ємність і подальшим його охолодженням, з’явилося ливарне зварювання. Використовувався метод, при якому деталі, що потребують з’єднанні, містилися в форми, а місце їх злиття заливалося розплавленим металом.

З давніх часів користувалися так званим «ковальським зварюванням», де спочатку метал розігрівали до стану пластичності, а потім в місцях з’єднання скріплювали під пресом. Дана робота здійснювалася в горнах. Ця зварювальний технологія по з’єднанню металів була однією з провідних до кінця 19 століття.

Повага майстрам, які працюють з металом, велика. Саме слово «зварка» походить від злиття двох слов’янських міфологічних персонажів. Бог Сварог – покровитель небесного вогню. Сварожич, син його – бог земного вогню.

Прогрес і розвиток зварювальних процесів

Початок 20-го століття символізує розвиток зварювання, як основного виробничого способу з’єднання металевих конструкцій.

У 1903 році була винайдений ацетиленокислородний зварювальний пальник, що став згодом надійним ацетиленовим генератором.

Пізніше вчені розробили новий, ефективний технологічний метод зварки електричною дугою під флюсом. Застосування такого виду зварки різноманітно, але пріоритет він отримав в мостобудуванні, суднобудуванні, виробництві резервуарів, зведенні металевих конструкцій.

З сорокових років в зварювальному виробництві почали застосовувати вольфрамовий електрод. використовуваний в аргоно-дугової зварки металів і сплавів.

Високий рівень у зварці досягнутий в 60-і роки. Тоді у електрозварюванні почали використовувати кілька типів електродів. Даний процес прискорює плавлення, покращує експлуатаційну динаміку.

Вісімдесяті роки 20 століття ознаменували собою нову сходинку в розвитку зварювальних робіт – почалися розробки газолазерного різання.

В даний час зварювання є провідним технологічним процесом сучасної промисловості.