02.04.2024
Тема: Урок здоров'я. Здоров’я молоді в Україні. ВІЛ, СНІД, ІПСШ:шляхи передачі й методи захисту.
Мета:
поглибити знання учнів про здоров’я молоді в Україні, про ВІЛ, СНІД, ІПСШ, шляхи їхньої передачі та методи захисту;
націлити учнів на убезпечення від ВІЛ-інфікування;
учити дітей гуманному, толерантному ставленню до ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД;
навчати дітей протидії стигмі й дискримінації ВІЛ-інфікованих;
формувати життєві навички, що сприяють соціальному здоров’ю (навички ефективного спілкування, співчуття, впевненої поведінки, спільної діяльності в « команді» );
формувати в учнів сталу мотиваційну установку на здоровий спосіб життя.
Поняття: здоров’я, здоровий спосіб життя, життєві навички, фактори ризику, відповідальна поведінка, імунітет, ВІЛ, СНІД, ІПСШ (гонорея, сифіліс, хламідіоз геніальний герпес ), стигма, дискримінація.
Тип уроку: комбінований.
Навчальні завдання.
Учень:
наводить приклади:
негативного впливу на здоров’я ранніх статевих контактів;
засобів захисту від ВІЛ-інфікування;
«хвороб цивілізації»;
негативного впливу наркотиків на репродуктивне здоров’я;
пояснює:
вплив соціальних чинників на репродуктивне здоров’я;
негативний вплив на здоров’я ранніх статевих контактів;
зв’язок порушення моральних засад поведінки з поширенням СНІД в Україні;
характеризує:
основні положення законодавства України щодо ВІЛ/СНІД;
розуміє:
необхідність дотримання правил культури статевих стосунків юнаків і дівчат;
необхідність обачної поведінки;
необхідність попередження ВІЛ-інфікування;
необхідність толерантного ставлення до ВІЛ-позитивних людей;
необхідність в різних життєвих ситуаціях розпізнання явищ дискримінації та насилля та вміння протидіяти їм;
вплив громади, школи і родини на здоров’я;
демонструє:
уміння оцінювати ризик ВІЛ-інфікування у життєвих ситуаціях надавати достовірну інформацію з цієї проблеми;
дотримується правил:
здорового способу життя;
побудови між статевих відносин на основі дружби і поваги
Обладнання і матеріали:
аркуші паперу формату А2, А3, олівці, фломастери, маркери, клей, скотч, ножиці;
защіпка;
робочі зошити з основ здоров’я з друкованою основою;
плакати кабінету основ здоров’я «ВІЛ/СНІД,ІПСШ, шляхи передачі та методи захисту»
обладнання для мультимедійної презентації
Що підготувати заздалегідь:
плакати «Правила роботи групи» , «Очікування», «Серце друга» і маленькі
паперові сердечка червоного кольору;
роздатковий матеріал: «ВІЛ і права людини»,тести «Міфи і факти про ІПСШ», «ситуації» порушення прав ВІЛ-інфікованих, пам’ятка «Найпоширеніші інфекції, що передаються статевим шляхом», «Лист ВІЛ-інфікованого друга», валіза лікаря, ВІЛ/СНІД:актуальна статистика;
завантажити мультимедійний посібник: “Захисти себе від ВІЛ”
19.03.2024
Тема: Тренінг щодо протидіїта попередження торгівлі людьми, профілактика злочинності та насилля в учнівському середовищі
натисни сюди: Тренінг
o5.03.2024
Тема: Бесіда " Як заспокоїти та підтримати дитину під час воєнних дій"
натисни сюди: Поради
27.02.2024
Тема: Захисти персональні дані в Інтернеті
натисни сюди;➕
20.02.2024
Тема: Мова -рідна, слово-рідне
Доброго дня!
Сьогодні я хочу розповісти вам про українську мову, мову моєї країни. Українська мова є однією з найстаріших та найбагатших мов у світі. Вона має глибокі історичні корені та відіграє важливу роль у формуванні нашої національної ідентичності.
Основна інформація:
Українська мова належить до східнослов'янської групи мов і є рідною для більш як 45 мільйонів українців. Вона є державною мовою України та однією з офіційних мов Європейського Союзу. Українська мова має свій унікальний алфавіт, який складається з 33 літер.
Історія:
Історія української мови нараховує багато століть. Вона розвивалася під впливом різних культур та мов, таких як полонізація, московізація та інші. Протягом історії, українська мова стикалася зі спробами її придушення та заборони. Однак, завдяки наполегливості та любові до своєї мови, українці зберегли її та розвивали.
Особливості:
Українська мова має свої особливості, які роблять її унікальною. Одна з найвідоміших особливостей - це наявність шести відмінків, що дозволяє точно виражати відношення слів у реченні. Також, українська мова має багатий словниковий запас, в якому представлені слова з різних сфер життя.
Вплив на культуру:
Українська мова має великий вплив на культуру та літературу. Багато відомих письменників, поетів та композиторів використовували українську мову для виразу своїх почуттів та думок. Такі великі імена, як Тарас Шевченко, Іван Франко та Ліна Костенко, стали символами української літератури.
Заключення:
Українська мова - це не тільки засіб спілкування, але й символ нашої національної самостійності та культурної спадщини. Вивчення та збереження української мови є важливим завданням для кожного українця. Нехай вона завжди звучить як символ єдності та гордості нашої країни. Дякую за увагу!
26.12.2023
Бесіда з питань безпеки життєдіяльності під час зимових канікул
Ура!Канікули!
Дорогі здобувачі, нагадуємо вам про необхідність дотримання
наступних правил поведінки під час зимових канікул:
Дотримуйтеся:
правил дорожнього руху;
правил електробезпеки;
правил протипожежної безпеки;
правил поведінки на воді;
правил поведінки з вибухонебезпечними предметами;
Категорично забороняється :
контактувати з незнайомими людьми;
перебувати на об’єктах незавершеного будівництва;
відвідувати водоймища без нагляду дорослих;
розпалювати вогнища у лісі;
Шановні батьки!
Будьте самі прикладом для дітей в будь-яких ситуаціях,
особливо тих, які пов’язані зі збереженням здоров’я та життя Вашої дитини!
19.12.2023
Бесіда, щодо санітарно-освітньої роботи з профілактики інфекційних захворювань
До надзвичайних ситуацій природного походження відносяться інфекційні хвороби, тобто хвороби які передаються від хворої людини до здорової. На інфекційні хвороби хворіють не лише люди, але і тварини. Причому деякі хвороби тварин легко передаються людям. Такими хворобами люди можуть заражатися від собак, кішок, корів, коней, овець, голубів, курей, наприклад – під час догляду за ними або в разі споживання молока або м'яса хворих тварин.
На інфекційні хвороби хворіють не лише люди, але і тварини. Причому деякі хвороби тварин легко передаються людям. Такими хворобами люди можуть заражатися від собак, кішок, корів, коней, овець, голубів, курей, наприклад – під час догляду за ними або в разі споживання молока або м'яса хворих тварин.
Останніми роками все частіше в осінньо-зимовий період виникають проблеми можливих епідемій простудних захворювань. Причому, збудник цього захворювання під впливом навколишнього середовища постійно мутує (тобто змінюється), що створює додаткові труднощі в створенні протигрипозних вакцин. Що ж потрібно робити, щоб уникнути простудних захворювань? Насамперед, дуже велику роль в боротьбі з цим захворюванням грає дотримання чистоти і правил гігієни, які не лише в значній мірі знижує небезпеку захворювання, але і укріплюють здоров'я.
Чистота тіла, дотримання чистоти в житлових і адміністративних приміщеннях, у дворі місцях суспільного користування, на кухні і так далі оберігає людину від попадання в організм мікроорганізмів заразливих захворювань. До особистої гігієни відносяться: догляд за шкірою, за порожниною рота, дотримання режиму, заняття фізкультурою і загартування організму, догляд за одягом і взуттям.
Велике значення для здоров'я людини має догляд за шкірою, оскільки шкіра оберігає організм людини від проникнення мікробів, від різних пошкоджень. Шкіра регулює теплообмін, оскільки через неї виділяється надлишкове тепло. Але шкіра легко забруднюється пилом, що знаходиться в повітрі, на землі і різних предметах, з якими стикається людина. Разом з пилом на шкіру потрапляють мікроби у тому числі і хвороботворні. Щоб шкіра була чистою, потрібно щодня умиватися з милом, щодня митися до поясу або приймати душ. Вода, призначена для умивання або душу повинна мати кімнатну температуру: прохолодна вода освіжає, надає бадьорості, укріплює нервову систему і загартовує організм.
Руки треба постійно тримати в чистоті, оскільки вони забруднюються більш всього. Руки необхідно мити обов'язково перед їдою, а також після прибуття додому, після відвідин туалету.
Не рідше за один раз на тиждень потрібно митися в лазні під гарячим душем або у ванні з подальшою зміною натільної і постільної білизни.
Щоб зберегти зуби, необхідно регулярно чистити їх зубною пастою (вранці і перед сном), періодично проводити профілактичний огляд у лікаря-стоматолога.
Одяг і взуття завжди мають бути чистими. Тому їх необхідно чистити щодня. Знятий верхній одяг потрібно тримати в шафі або на вішалці в передпокої.
Одним з основних шляхів поширення вірусних захворювань є контактний, коли збудники передаються безпосередньо хворій людині. При розмові, чханні і кашлі хворі виділяють в повітря безліч найдрібніших крапельок, в яких знаходяться мільярди мікробів. Здорова людина разом з повітрям вдихає їх. Небезпеку поширення збудників подібним шляхом можна значно зменшити, якщо хворий при кашлі, чханні або розмові прикриватиме ніс і рот хусткою або марлевою пов'язкою. В той же час здоровим людям в період поширення простудних захворювань рекомендується, по можливості, обмежити користування суспільним транспортом і не вступати в контакт з хворими людьми.
До цих пір не зжиті випадки інфекційних захворювань в літній період. В цей час збудники інфекційних хвороб можуть передаватися при купанні у воді (водний шлях) і при вживанні їжі, води і продуктів, заражених мікробами (харчовий шлях).
Інколи інфекція поширюється комахами – переносниками збудників багатьох хвороб. До них відносяться комарі, мухи, кліщі, воші і так далі.
У цей період дотримання заходів і правил особистої і суспільної гігієни набуває первинного значення.
Під час літнього відпочинку купатися потрібно лише в спеціально відведених для цього місцях.
Овочі і фрукти потрібно ретельно обмивати кип'яченою водою; молоко і воду вживати лише після кип'ятіння.
Продукти харчування і питну воду слід зберігати лише в ретельно закритій тарі. Посуд має бути чистим. Перед вживанням хліб рекомендується обпалювати на пальнику або прогріти в духовці, печі.
Після прийому їжі посуд має бути негайно вимитий гарячою водою з милом і поставлений в шафу. Хліб та інші продукти харчування заховати в тару і також поставити в шафу.
Обідній стіл потрібно вимити гарячою водою і досуха витерти. Після цього підмести кімнату.
Велике значення має утримання в чистоті житлових приміщень. У квартирі треба щодня проводити вологе прибирання – стирати пил зі всіх предметів і меблів, протирати підлогу, стежити за чистотою місць суспільного користування (щодня мити і чистити раковини, плити, вологою ганчіркою протирати підлогу коридору, передпокою і тому подібне).
Дітям також треба утримувати в чистоті не лише своє тіло, але і одяг, взуття, приміщення в якому ви знаходитеся. Це головна умова здоров'я людини!
12.12.2023
Бесіда "Молодь за життя без СНІДУ"
1 грудня, починаючи з 1988 року, світова спільнота щорічно відзначає Всесвітній День боротьби зі СНІДом. Його мета – привернути увагу громадськості і нагадати суспільству, що ВІЛ/СНІД є однією з самих глобальних проблем людства.
Увесь світ сьогодні мобілізується в боротьбі з пандемією коронавірусу. На тлі цього важливо не забувати, що, на жаль, є й інші загрози. І деякі з них не менш серйозні, ніж Covid-19.
Всесвітній день боротьби зі СНІДом – це важлива нагода для підняття поінформованості молоді, широких верств населення про проблеми ВІЛ/СНІДу, проблеми людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом, звільнення від наркотичної та алкогольної залежності.
Зусилля вчених спрямовано на винайдення ефективних методів подолання СНІДу, однак поки що говорити про успіх, про перемогу над вірусом ВІЛ передчасно. За оцінками експертів, сьогодні понад 50 млн. жителів планети Земля є ВІЛ-позитивними, а понад 20 млн. – вражені СНІДом. Кожного дня у світі інфікується 15-16 тис. осіб, переважно молодого віку..
Україна залишається регіоном з високим рівнем поширення ВІЛ. За даними Об’єднаної програми Організації Об’єднаних Націй із ВІЛ/СНІД, близько 244 тисячі українців мають ВІЛ, з них близько 100 тисяч не знають про свою хворобу.
Символом боротьби зі СНІДом є червона стрічка (перевернуте «V») символ співчуття, підтримки і надії на майбутнє без СНІДу.
Молодь повинна знати про загрозу, пов’язану з поширенням цієї хвороби, та цінувати найдорожче, що є в житті – здоров’я, адже, хто попереджений – той захищений. Саме тому, надзвичайно важливим є профілактичні бесіди про те, як саме вірус потрапляє в організм людини, про шляхи передачі ВІЛ/СНІДу, а також про умови, за яких інфекція не передається. Кожній людині необхідно усвідомити всю небезпеку, яку несе СНІД, оскільки він може увійти практично в кожен дім, кожну сім’ю.
Ми повинні зробити все можливе, щоб уберегти себе і своїх близьких та рідних від цієї страшної недуги.
14.11.2023
Бесіда до Дня гідності та свободи
Жодне суспільство не є й не може бути однорідним, тому що кожне суспільство складається з людей, різних не тільки з погляду їхнього етнічного походження, віросповідання, політичних поглядів, але і з погляду віку, статі, інтересів, виховання, матеріального становища тощо.
Якість будь-якого суспільства залежить від здатності людей співіснувати одне з одним, від того, чи сприймають вони одне одного, чи поважають і підтримують, чи навчаються одне від одного, чи об'єднують свої зусилля в ім'я загального добра, для постійного поліпшення свого матеріального й духовного життя. В умовах соціальної розмаїтості дуже важливо встановити культуру миру, що неможливо без дієвого виховання, заснованого на принципах толерантності.
Як термін слово «толерантність» з'явилося в нашому краї не дуже давно. Але цього не можна сказати про його зміст. У словниковому запасі наших дідів і прадідів значилися слова «терпимість» та «миролюбність» (які виражали здатність не проявляти негативних реакцій), обумовлені історичними реаліями.
На території нашої країни проживали й проживають люди різних національностей із властивими їм особливостями духовно-культурного життя. Згодом унаслідок соціальних, економічних та інших взаємодій вони запозичили одне в одного окремі елементи, які стали в такий спосіб спільними для більшості етнічних груп. Разом з тим вони, в основному, зберегли свою ідентичність. У результаті цих взаємин зародилися споконвічні соціальні уявлення про людей залежно від етнічних, конфесійних, світоглядних та інших відмінностей, що неминуче призвело до появи стереотипів. Відомо, що стереотипи бувають як позитивними, заснованими на повазі, визнанні й підтвердженні чужих цінностей, так і негативними, заснованими на відштовхуванні, презирстві чи навіть ненависті. Подолання стереотипу - складний і тривалий процес.
Толерантність є першим щаблем не тільки до запобігання, але й до подолання стереотипів. Діалог, безпосередній контакт - це найкраще джерело інформації про інших, реальний шлях духовного й культурного зближення, інструмент розв'язання різних проблем. Крім того, це відкритість до міжкультурного спілкування, в основі якого лежить повага до особливостей іншого, іншими словами, його ідентичності.
У суспільстві, де панують націонал-шовіністські або расистські дискримінаційні принципи, маніпулюють відмінностями, висуваючи їх на перший план, завищують статус однієї спільноти, одночасно занижуючи статус інших. Це створює можливості для породження й підтримки атмосфери роз'єднаності й напруженості, передумов до виникнення конфліктів (міжетнічних, міжконфесійних, ідеологічних, політичних). Але в сучасному демократичному суспільстві процес психологічного формування особистості ґрунтується на принципі «всі різні, і всі рівні», який означає: хтось хоч і відмінний від мене, але рівний зі мною, тому що ми обидва є членами однієї й тієї ж людської спільноти.
Відсутність самоконтролю, розуміння іншого, презирство, підозрілість, недовіра, егоїзм, емоційна неврівноваженість породжують конфлікти й напруженість, позбавляють простір міжособистісних відносин почуття захищеності й безпеки. У літературі зазначені такі види небезпек, як ксенофобія, дискримінація, екстремізм, насильство, маргіналізація, сваволя, що є наслідком інтолерантності, суть котрої полягає в ігноруванні відмінностей між людьми, групами, культурами, що перешкоджає їхньому природному прагненню до унікальності. Повага унікальності, визнання різноманітності людей, соціальних груп, культур - один з основних принципів демократії.
Разом з тим розмаїтість і відмінності можуть спровокувати суперечки - реалії, властиві демократії та плюралізму. Застосування сили для розв'язання протиріч недопустиме. Інакше ситуація погіршиться, а масштаби конфлікту збільшаться, що може призвести до військових конфліктів з людськими й матеріальними втратами. «Якщо війни починаються в розумах людей, там же має бути початок і створення миру», - заявляє ЮНЕСКО в преамбулі до своєї Конституції.
Толерантність - ціннісна й поведінкова складова особистості.
Толерантність, будучи «поблажливим, терпимим ставленням до чого-небудь (чого не схвалюєш)», а також «виміром вищого аксіологічного порядку», у деяких випадках може стати єдино можливим шляхом погашення, урегулювання конфліктних ситуацій або ж їхнього попередження. Толерантність жодним чином не може бути уподібнена терпінню, що найчастіше означає здатність особистості переносити фізичний або психологічний біль, що виник унаслідок насильства вербального чи фізичного характеру. Толерантність включає не тільки повагу до інших і визнання рівності прав, але й відмову від примусового й гнітючого домінування. Вона породжена розбіжностями, розмаїтістю й протиріччями, поза якими потреба в толерантності була б невиправданою.
Будучи демократичною цінністю й маючи соціальне коріння, толерантність формується поступово, день за днем. Це складний, тривалий процес, що проходить такі стадії:
загальна поінформованість щодо того, з ким установлюються відносини (особистість або група);
формування позитивного уявлення про цю особистість/групу;
спілкування шляхом обміну думками з виявленням подібностей і відмінностей;
домовленість про взаємоповагу до відмінностей та ідентичності (етнічної, соціокультурної, індивідуальної, статевої), визначення принципів та умов спілкування, співробітництва і співіснування, виявлення подібностей і розходжень;
формування ефективних відносин: перехід від етапу пасивності, від простого співіснування до етапу активності, спільної участі, кооперації, взаємодії.
Загальна поінформованість про те, з ким установлюються відносини, будь то окрема особистість чи соціальна група, повинна бути щонайповнішою, об'єктивною та комплексною, а вірогідність джерел інформації - найбільш високою. Упевненість у валідності інформації збільшується, якщо її джерело є первинним. Перш ніж установити стосунки з людиною, зазвичай цікавляться її віком, статтю, етнічною приналежністю, родиною, освітою, соціальним статусом, рівнем інтелекту, концептуальними й релігійними поглядами, поведінкою тощо - тим, що в підсумку становить етнічну, соціокультурну, індивідуальну та статеву ідентичність. Коли йдеться про соціальну групу, обов'язково враховується, наскільки вона велика, її тип (формальна чи неформальна), мета її утворення, норми й правила, за якими вона живе, її традиції, цінності, рівень згуртованості, сила впливу лідера, якість лідерства, соціальні процеси всередині групи, сильні та слабкі її сторони тощо. На початковому етапі варто остерігатися формування ґрунтовного враження про цю людину/групу або остаточних висновків, незалежно від джерела інформації, будь то офіційний документ, мас-медіа, інша людина, група осіб, але необхідно враховувати те, що: у кожної людини існує власне сприйняття навколишнього світу, у тому числі іншої людини;
людина не може адекватно сприймати іншого;
інший може бути захищатися від спроби пізнати його;
інформація, передана по ланцюжку, змінюється залежно від кількості осіб, що беруть участь у її передачі. Чим довше ланцюжок, тим більшим змінам підлягають ці відомості;
початкова психологічна установка на враження від особистості/групи, заснована тільки на інформації з різноманітних джерел, без безпосереднього сприйняття, може породити подальші перешкоди, більше того, може стати згубною.
Найчастіше первинна інформація, будучи однобічною - або позитивною, або негативною, - призводить до формування певного погляду, тим самим чітко встановлюючи ставлення до суб'єкта. Чим повніше інформація, тим вона правдивіша, з огляду на різноманітний зміст характеристики, що включає як позитивні, так і негативні риси.
Формування позитивного уявлення про суб'єкт
Уявляти який-небудь предмет або стан - зовсім не означає дублювати, повторювати його, а означає відтворювати, ретушувати, змінювати конфігурацію. Індивідуальні й соціальні уявлення як продукт діяльності мозку суб'єктивні. Вони є відбитками предметів і явищ зовнішнього світу, що перебувають на певній відстані від нас, стають частиною нашого внутрішнього світу в результаті ближчого ознайомлення з ними.
Але щоб стати частиною нашого внутрішнього світу (індивідуального чи групового) предмет або явище вступає у співвідношення з іншими, що вже є частиною цього світу. Такі зв'язки передбачають взаємообмін певними властивостями: образ предмета складається залежно від поглядів і переконань людини/групи, а вони, у свою чергу, міняються під впливом нових «придбань».
Скільки груп, культур, класів, течій, стільки існує й уявлень. Вони, у свою чергу, перебувають у повній залежності від рівня розвитку інтелекту й культури людини/групи, від їхніх характерних якостей, ступеня поінформованості тощо.
На другому етапі розвитку духу толерантності важливо усвідомити, що індивідуальні/групові уявлення не залишаються незмінними, а отже, відчувають зовнішній вплив.
Уявлення про людину/групу піддаються змінам й стають більш прийнятними, якщо:
Інформація про соціальний предмет, приєднавшись до раніше отриманих знань людини чи групи. буде об'єктивною, правильною, повною й неупередженою.
Ознайомлення з цією інформацією буде сфокусовано на її позитивному змісті, з урахуванням подібностей і відмінностей, тим самим виключаючи умови для формування забобонів і стереотипів про людину/групу.
Інформація стосуватиметься конкретного аспекту соціального об'єкта (людини, групи, суспільства тощо).
Ставлення до людини/групи як орієнтаційний і одночасно вирішальний момент для встановлення психологічної обстановки буде висловлене ясно, конкретно, адекватно - вербальним, невербальним або паравербальним способом.
Разом з тим ефективне співробітництво або просте співіснування з людьми/групами іншої ідентичності - етнічної, статевої, індивідуальної, соціокультурної, релігійної, вимагає глибшого знання про них, чого можна досягти завдяки спілкуванню через обмін думками, які допоможуть виявити подібні й різні риси людей, що спілкуються.
Для побудови успішних стосунків варто враховувати, що:
Кожна особистість є такою, якою вона є, і якщо я хочу мати власну неповторну індивідуальність, то цього бажають і інші.
Кожна людина має права, дані їй законом, і в цьому ми рівні.
Інша особистість/група висуває такі ж потреби й прагнення, як й я, - бути шанованою. значимою, цінованою, користуватися довірою.
Будь-яка людина/група має свої сильні сторони, на які можна спертися в процесі спілкування.
Будь-яка людина/група піддається змінам.
Я для іншого є іншим - так само, як і він для мене.
У процесі спілкування виявляються особливості мислення, мови, реакцій, поведінки; традицій, звичок, ритуалів (сімейних і позасімейних); стилю спілкування; вірувань і переконань; домагань і прагнень; форм вираження внутрішнього світу. Одночасно визначаються точки дотику з іншим/іншими. На самому початку, можливо, деякі погляди на речі будуть незрозумілими, цілі - неясними, реакції - дивними, дії - підозрілими. І тільки через якийсь час, унаслідок безпосереднього спілкування з людиною/групою, вважаєш їх логічними й виправданими, але тільки за умови відсутності в них порушення норм моральності, соціальних правил і цінностей.
Установка на те, що мені не подобається, що з мого погляду є зайвим, природно, не може не викликати в іншої сторони невдоволення, протистояння, негативізм, вияв несприйняття і прагнення затвердити свою цінність будь-якими шляхами, включаючи насильницький.
Процес спілкування припускає наявність двох активних сторін, тому дуже важливий такий аспект, як уміння слухати. Чути і слухати - поняття різні, і найчастіше останнє з них ігнорується. Для формування успішних стосунків з іншими дуже важливо бути гарним слухачем. Представлені нижче вправи сприяють розвиткові в собі терпимості у стосунках і можуть бути використані не тільки на класних годинах, але й у повсякденній виховній діяльності.
Слухайте уважно
Неправильне спілкування є постійним джерелом стресу. Те, що нам найгірше дається у процесі спілкування - це вміння слухати. Щоб розвинути в собі таку здатність, не слід думати про стороннє. Спробуйте постійно бути включеним у реальність. Насамперед постарайтеся по-справжньому прислухатися до розмови, не думаючи про інші речі або про те, що вам належить сказати. Уживайте невербальні знаки спілкування, щоб підкреслити те, що ви дійсно слухаєте. Нахиліться, встановіть візуальний контакт, підтвердіть нахилом голови те, що ви слухаєте. При цьому не виявляйте нетерпіння, не відсувайтеся, не грайтесь різними предметами.
Це може здатися дивним, але ваш співрозмовник потребує й мовчання, тому дуже важливо дати йому досить часу для цього. Не поспішайте заповнити паузу, навіть якщо дуже хочеться. Іноді мовець почуває необхідність зосередитись. Надайте йому таку можливість.
Зрештою можете щось сказати, щоб допомогти співрозмовникові продовжити бесіду. Ставте відкриті питання, щоб він міг легше розкрити суть проблеми, але ніяк не закриті, які припускають відповіді «так» й «ні». При необхідності підтверджуйте те, що ви зрозуміли, тим самим підкреслюючи реальність спілкування. У будь-якому разі покажіть, що бесіда вас цікавить.
Зворотний зв'язок
Спочатку те, що ви робите, може здатись неприродним, тому необхідно постійно вправлятися, і за короткий час ви досягнете того, що вас уважатимуть гарним співрозмовником. Не слід недооцінювати невербальне спілкування. Приміром, візуальний контакт дуже важливий для того, щоб бути як гарним (або навпаки) слухачем.
Результат
Як для вас, так і для співрозмовників мистецтво слухати виключає стрес, що породжується нерозумінням і неправильним спілкуванням. Крім того, ви дозволяєте співрозмовникові відчувати свою цінність, тим самим допомагаючи йому уникнути стресу.
Повторюйте уривок
Якщо ви по-справжньому не прислухаєтесь до мови своїх партнерів, ваші шанси досягти гарного результату невеликі. У наведеній вище вправі «Слухайте уважно» ми звернулися до важливості вміння слухати, але цього недостатньо. Не завжди засоби вираження виявляються вдалими для повідомлення того, що ми насправді хочемо сказати. Якщо ми дійсно прагнемо чути, треба бути впевненим, що почуте - це саме те, що хоче сказати партнер.
Запитайте кого-небудь із друзів або колег про щось, що його цікавить, але про що ви мало знаєте. Періодично переривайте його, щоб переказати те, що ви зрозуміли. Проробляйте цю вправу багато разів протягом декількох тижнів.
Зворотний зв'язок
Відтворення почутого є головним інструментом спілкування. Без нього ми ніколи не будемо впевнені у тому, що простежили весь логічний ланцюжок розказаного нам, а це може призвести до непорозумінь, як у зіпсованому телефоні. Уживайте інші слова, не повторюючи почутого слово в слово. Цей зворотний зв'язок може стати загрозливим, будучи розціненим як критика сказаного. Якщо почуваєте, що співрозмовник починає нервуватись, можете сказати щось на зразок: «Вибачите, я сьогодні не в кращій формі, дозвольте мені переконатися, що я правильно зрозумів. Хочете...». У такому випадку провина за можливе непорозуміння належить вам, а не партнерові.
Результат
Правильне слухання - найскладніше в спілкуванні. Якщо ви слухатимете неуважно, ваше спілкування буде неуспішним, так само як і переговори. Перевірка почутого збільшує шанси на успіх.
Наївність
Ця вправа здається досить простою, але може виявитися дуже дієвою. Можливо, під час переговорів деякі аспекти, виявлені співрозмовником, вам здадуться неприпустимими. Не поспішайте відкрито відкидати їх, а використайте «наївну» реакцію, досить гідну для вихованої людини. Скажіть, що ви їх не розумієте. Визнайте свою непоінформованість і попросіть пояснити вам детальніше. Будьте готові проробити це кілька разів. Застосуйте цей метод на найближчих зборах, якщо вам здасться, що хтось із присутніх сказав щось дивне й незрозуміле.
Зворотний зв'язок
Для успішного використання цього методу варто відмовитися від зарозумілості, визнаючи, що ви не зрозуміли сказане. У реальності, всі ми частіше мали б чинити саме так. Від цього труднощів у спілкуванні стало б менше.
Коли партнер поставлений у ситуацію необхідності надати більше інформації про що-небудь, може відбутися таке: виявляються очевидні невідповідності, і, намагаючись виправдати ситуацію, партнер сам копає собі яму, з якої йому більше не вибратися, або ж у процесі дискусії з'являються нові можливості. Можливо, ситуації це не допоможе, але її прояснення відкриє нові перспективи, здатні змінити становище. Або ж повторний аналіз змусить партнера ретируватися. Навіть якщо нічого не змінилося, ви довідалися багато цінного. Трапляється, що наївна атака може розрядити обстановку. Важливо відзначити те, що навіть не приймаючи даний аспект, ви робите це мирно, визнаючи, що в цьому питанні ви не знаючі.
Результат
Під прикриттям наївності ви можете досягти багато, не вдаючись до погроз.
Похвала
Деякі з нас уміють хвалити інших, коли ті зробили щось корисне - і це прекрасно, тому що, можливо, вони вчинили б із нами так само. Постійне заохочення і схвалення перешкоджають відчуттю, що нас не цінують, яке призводить до стресу.
Але іноді вас ніхто не хвалить. Можливо, ті, хто повинен це робити, дуже зайняті чи просто не знають, як сказати комусь, що він зробив щось особливе (у такому випадку знайдіть ситуацію, коли можна було б висловити йому похвалу як стимул). Можливо, немає нікого, хто це зробив би для вас. Якщо це так, не соромтесь похвалити самого себе.
Коли вам щось удалося зробити, крикніть «ТАК!» і підтвердіть це жестом перемоги. Подумайте про ту вигоду й користь, які вам принесла ця удача, зануртеся у відчуття тріумфу, можете навіть подарувати собі що-небудь: це може бути все, що завгодно, - від плитки шоколаду або ситного обіду до приємної дрібнички.
Зворотний зв'язок
Багатьох з нас стримує думка, що ми не можемо бути об'єктивними і не повинні хвалити себе самі. Коли нікому вас похвалити, не бійтеся самі зробити це - стрес значно зменшується тоді, коли ми контролюємо ситуацію, а контроль передбачає й уміння радіти досягнутим успіхам.
Результат
Немає необхідності в більшому, ніж просто сказати собі: «Усе пройшло дуже добре» і дозволити собі широку посмішку, зате вплив цього на психічний стан дуже великий. Частіше будьте задоволені собою - знайте, що ви цього заслужили.
Домовленість про взаємоповагу
Соціальні відносини виникли одночасно з людьми, а їхня потреба в повазі - одночасно з цими відносинами. Визнання автономії особистості та її унікальностей, ставлення до неї з повагою свідчать про високий рівень культури відносин. Тільки відмінності й ідентичність (етнічна, соціокультурна, індивідуальна, статева) надають особистості унікальності й винятковості.
На цьому етапі спільно встановлюються принципи й умови спілкування, співробітництва та співіснування, відбувається виявлення подібностей і відмінностей. Важливо усвідомити, що:
можна й потрібно обговорювати будь-які проблеми - тільки так можна знайти шляхи їхнього розв'язання;
необхідно поважати соціальні цінності й основні правила співіснування/співробітництва у громаді й підкорятися їм;
цілісне визнання унікальності іншої людини та взаємоповага є єдиним шляхом створення мирної атмосфери;
прагнення підвести всіх під одну мірку і зробити їх однаковими нереальне, ірраціональне, більше того - небезпечне, оскільки допускає деперсоналізацію особистості.
Установлення ефективних відносин - перехід з пасивної фази у фазу дієвості
Зрозуміло, тільки у фазі активності дух толерантності стане складовою частиною особистості, з передбачуваною і стійкою поведінкою при спілкуванні. Ми повинні пам'ятати, що наша здатність бути толерантними матиме найбільший розвиток, застосовуючись на практиці.
Якщо терпимість з'являється в результаті виховання й має соціальний характер, то імітація, наслідування, точніше «поведінкове зараження», відіграють значну роль у цьому процесі. Левковіц, Блейк і Мутон в одній зі своїх робіт дійшли висновку, що люди переходять вулицю на червоне світло тоді, коли це робить хтось із високим соціальним статусом. Статус особистості як дуже важливий структурний компонент групи стає визначальним чинником толерантності, хоча й конформізму теж. Лідер, як відомо, - це особистість із найвищим соціальним статусом у групі. Являючи собою втілення соціальних норм і цінностей у групі, тим самим він є носієм і передавачем толерантності. Хоча й ті, що перебувають у групі на других позиціях, можуть виявити себе толерантними - через прагнення посісти місце лідера. Схильність індивідів з низьким соціальним статусом до конформізму природна, оскільки на них більше, ніж на інших, чатує небезпека виключення з групи. Низький статус не може породити нічого, крім конформізму. Більшість людей з високим статусом здобуває більший вплив, ніж більшість із низьким соціальним статусом.
Оцінка й самооцінка: чи толерантні ви до оточуючих?
1. Якщо над Вами грубо пожартували, яка Ваша реакція?
а) сприймаєте цей як жарт;
б) ображаєтеся.
2. На ваш погляд, люди, які з вами дуже добрі, роблять це, дбаючи лише про свої інтереси?
а) так;
б) ні.
3. Вас дратують люди, які об'їдаються на святі?
а) не дуже;
б) так, більше їх не запрошу.
4. Якщо приятель, що був представлений у вашій компанії, намагається стати центром вечірки, що ви про нього думаєте?
а) який нахабний;
б) ви вдячні.
5. Ваша досить нудна подруга досить часто просить піти з нею до лікаря, за покупками. Що ви відповісте на її прохання?
а) іноді можна було б сходити й самій;
б) я зайнятий(а).
6. На вечірці хтось починає описувати переваги минулих років, говорячи про застарілі ідеали, які ви вважаєте давно віджилими. Як ви відреагуєте?
а) скажете, що його/її думка образлива стосовно ваших демократичних поглядів;
б) не станете слухати й постараєтеся піти якомога швидше.
7. Як ви відреагуєте, якщо довідаєтеся, що ваша подруга викликає ревнощі дружини вашого колеги?
а) мені все одно;
б) такі припущення мене ображають.
8. Якщо ви організували гру із друзями, то прагнете:
а) щоб грали все;
б) тільки ті, хто знає гру.
9. Що ви думаєте про екстравагантних людей?
а) навмисно поводяться так;
б) відрізняються від звичайних людей.
10. Яке у вас думка про людину, що втратила роботу?
а) з кожним може статися;
б) напевно, не виконував своїх обов'язків.
11. Відвідуєте людей, ідеї, культура й стиль життя яких протилежні вашими?
а) рідко;
б) часто.
12. Чи вважаєте ви «дурістю» пропозиції тих, хто хоче врятувати наркоманів?
а) так;
б) ні.
13. Чи часто вам доводиться підвищувати голос для підтримки своєї точки зору?
а) так;
б) ні.
14. Вам подобаються новини?
а) так;
б) ні.
15. Чи згодні ви з тим, що багато людей не можуть виконувати свій обов'язок?
а) так;
б) ні.
07.11.2023
Бесіда "Толерантність - ціннісна складова особистості"
Жодне суспільство не є й не може бути однорідним, тому що кожне суспільство складається з людей, різних не тільки з погляду їхнього етнічного походження, віросповідання, політичних поглядів, але і з погляду віку, статі, інтересів, виховання, матеріального становища тощо.
Якість будь-якого суспільства залежить від здатності людей співіснувати одне з одним, від того, чи сприймають вони одне одного, чи поважають і підтримують, чи навчаються одне від одного, чи об'єднують свої зусилля в ім'я загального добра, для постійного поліпшення свого матеріального й духовного життя. В умовах соціальної розмаїтості дуже важливо встановити культуру миру, що неможливо без дієвого виховання, заснованого на принципах толерантності.
Як термін слово «толерантність» з'явилося в нашому краї не дуже давно. Але цього не можна сказати про його зміст. У словниковому запасі наших дідів і прадідів значилися слова «терпимість» та «миролюбність» (які виражали здатність не проявляти негативних реакцій), обумовлені історичними реаліями.
На території нашої країни проживали й проживають люди різних національностей із властивими їм особливостями духовно-культурного життя. Згодом унаслідок соціальних, економічних та інших взаємодій вони запозичили одне в одного окремі елементи, які стали в такий спосіб спільними для більшості етнічних груп. Разом з тим вони, в основному, зберегли свою ідентичність. У результаті цих взаємин зародилися споконвічні соціальні уявлення про людей залежно від етнічних, конфесійних, світоглядних та інших відмінностей, що неминуче призвело до появи стереотипів. Відомо, що стереотипи бувають як позитивними, заснованими на повазі, визнанні й підтвердженні чужих цінностей, так і негативними, заснованими на відштовхуванні, презирстві чи навіть ненависті. Подолання стереотипу - складний і тривалий процес.
Толерантність є першим щаблем не тільки до запобігання, але й до подолання стереотипів. Діалог, безпосередній контакт - це найкраще джерело інформації про інших, реальний шлях духовного й культурного зближення, інструмент розв'язання різних проблем. Крім того, це відкритість до міжкультурного спілкування, в основі якого лежить повага до особливостей іншого, іншими словами, його ідентичності.
У суспільстві, де панують націонал-шовіністські або расистські дискримінаційні принципи, маніпулюють відмінностями, висуваючи їх на перший план, завищують статус однієї спільноти, одночасно занижуючи статус інших. Це створює можливості для породження й підтримки атмосфери роз'єднаності й напруженості, передумов до виникнення конфліктів (міжетнічних, міжконфесійних, ідеологічних, політичних). Але в сучасному демократичному суспільстві процес психологічного формування особистості ґрунтується на принципі «всі різні, і всі рівні», який означає: хтось хоч і відмінний від мене, але рівний зі мною, тому що ми обидва є членами однієї й тієї ж людської спільноти.
Відсутність самоконтролю, розуміння іншого, презирство, підозрілість, недовіра, егоїзм, емоційна неврівноваженість породжують конфлікти й напруженість, позбавляють простір міжособистісних відносин почуття захищеності й безпеки. У літературі зазначені такі види небезпек, як ксенофобія, дискримінація, екстремізм, насильство, маргіналізація, сваволя, що є наслідком інтолерантності, суть котрої полягає в ігноруванні відмінностей між людьми, групами, культурами, що перешкоджає їхньому природному прагненню до унікальності. Повага унікальності, визнання різноманітності людей, соціальних груп, культур - один з основних принципів демократії.
Разом з тим розмаїтість і відмінності можуть спровокувати суперечки - реалії, властиві демократії та плюралізму. Застосування сили для розв'язання протиріч недопустиме. Інакше ситуація погіршиться, а масштаби конфлікту збільшаться, що може призвести до військових конфліктів з людськими й матеріальними втратами. «Якщо війни починаються в розумах людей, там же має бути початок і створення миру», - заявляє ЮНЕСКО в преамбулі до своєї Конституції.
Толерантність - ціннісна й поведінкова складова особистості.
Толерантність, будучи «поблажливим, терпимим ставленням до чого-небудь (чого не схвалюєш)», а також «виміром вищого аксіологічного порядку», у деяких випадках може стати єдино можливим шляхом погашення, урегулювання конфліктних ситуацій або ж їхнього попередження. Толерантність жодним чином не може бути уподібнена терпінню, що найчастіше означає здатність особистості переносити фізичний або психологічний біль, що виник унаслідок насильства вербального чи фізичного характеру. Толерантність включає не тільки повагу до інших і визнання рівності прав, але й відмову від примусового й гнітючого домінування. Вона породжена розбіжностями, розмаїтістю й протиріччями, поза якими потреба в толерантності була б невиправданою.
Будучи демократичною цінністю й маючи соціальне коріння, толерантність формується поступово, день за днем. Це складний, тривалий процес, що проходить такі стадії:
загальна поінформованість щодо того, з ким установлюються відносини (особистість або група);
формування позитивного уявлення про цю особистість/групу;
спілкування шляхом обміну думками з виявленням подібностей і відмінностей;
домовленість про взаємоповагу до відмінностей та ідентичності (етнічної, соціокультурної, індивідуальної, статевої), визначення принципів та умов спілкування, співробітництва і співіснування, виявлення подібностей і розходжень;
формування ефективних відносин: перехід від етапу пасивності, від простого співіснування до етапу активності, спільної участі, кооперації, взаємодії.
Загальна поінформованість про те, з ким установлюються відносини, будь то окрема особистість чи соціальна група, повинна бути щонайповнішою, об'єктивною та комплексною, а вірогідність джерел інформації - найбільш високою. Упевненість у валідності інформації збільшується, якщо її джерело є первинним. Перш ніж установити стосунки з людиною, зазвичай цікавляться її віком, статтю, етнічною приналежністю, родиною, освітою, соціальним статусом, рівнем інтелекту, концептуальними й релігійними поглядами, поведінкою тощо - тим, що в підсумку становить етнічну, соціокультурну, індивідуальну та статеву ідентичність. Коли йдеться про соціальну групу, обов'язково враховується, наскільки вона велика, її тип (формальна чи неформальна), мета її утворення, норми й правила, за якими вона живе, її традиції, цінності, рівень згуртованості, сила впливу лідера, якість лідерства, соціальні процеси всередині групи, сильні та слабкі її сторони тощо. На початковому етапі варто остерігатися формування ґрунтовного враження про цю людину/групу або остаточних висновків, незалежно від джерела інформації, будь то офіційний документ, мас-медіа, інша людина, група осіб, але необхідно враховувати те, що: у кожної людини існує власне сприйняття навколишнього світу, у тому числі іншої людини;
людина не може адекватно сприймати іншого;
інший може бути захищатися від спроби пізнати його;
інформація, передана по ланцюжку, змінюється залежно від кількості осіб, що беруть участь у її передачі. Чим довше ланцюжок, тим більшим змінам підлягають ці відомості;
початкова психологічна установка на враження від особистості/групи, заснована тільки на інформації з різноманітних джерел, без безпосереднього сприйняття, може породити подальші перешкоди, більше того, може стати згубною.
Найчастіше первинна інформація, будучи однобічною - або позитивною, або негативною, - призводить до формування певного погляду, тим самим чітко встановлюючи ставлення до суб'єкта. Чим повніше інформація, тим вона правдивіша, з огляду на різноманітний зміст характеристики, що включає як позитивні, так і негативні риси.
Формування позитивного уявлення про суб'єкт
Уявляти який-небудь предмет або стан - зовсім не означає дублювати, повторювати його, а означає відтворювати, ретушувати, змінювати конфігурацію. Індивідуальні й соціальні уявлення як продукт діяльності мозку суб'єктивні. Вони є відбитками предметів і явищ зовнішнього світу, що перебувають на певній відстані від нас, стають частиною нашого внутрішнього світу в результаті ближчого ознайомлення з ними.
Але щоб стати частиною нашого внутрішнього світу (індивідуального чи групового) предмет або явище вступає у співвідношення з іншими, що вже є частиною цього світу. Такі зв'язки передбачають взаємообмін певними властивостями: образ предмета складається залежно від поглядів і переконань людини/групи, а вони, у свою чергу, міняються під впливом нових «придбань».
Скільки груп, культур, класів, течій, стільки існує й уявлень. Вони, у свою чергу, перебувають у повній залежності від рівня розвитку інтелекту й культури людини/групи, від їхніх характерних якостей, ступеня поінформованості тощо.
На другому етапі розвитку духу толерантності важливо усвідомити, що індивідуальні/групові уявлення не залишаються незмінними, а отже, відчувають зовнішній вплив.
Уявлення про людину/групу піддаються змінам й стають більш прийнятними, якщо:
Інформація про соціальний предмет, приєднавшись до раніше отриманих знань людини чи групи. буде об'єктивною, правильною, повною й неупередженою.
Ознайомлення з цією інформацією буде сфокусовано на її позитивному змісті, з урахуванням подібностей і відмінностей, тим самим виключаючи умови для формування забобонів і стереотипів про людину/групу.
Інформація стосуватиметься конкретного аспекту соціального об'єкта (людини, групи, суспільства тощо).
Ставлення до людини/групи як орієнтаційний і одночасно вирішальний момент для встановлення психологічної обстановки буде висловлене ясно, конкретно, адекватно - вербальним, невербальним або паравербальним способом.
Разом з тим ефективне співробітництво або просте співіснування з людьми/групами іншої ідентичності - етнічної, статевої, індивідуальної, соціокультурної, релігійної, вимагає глибшого знання про них, чого можна досягти завдяки спілкуванню через обмін думками, які допоможуть виявити подібні й різні риси людей, що спілкуються.
Для побудови успішних стосунків варто враховувати, що:
Кожна особистість є такою, якою вона є, і якщо я хочу мати власну неповторну індивідуальність, то цього бажають і інші.
Кожна людина має права, дані їй законом, і в цьому ми рівні.
Інша особистість/група висуває такі ж потреби й прагнення, як й я, - бути шанованою. значимою, цінованою, користуватися довірою.
Будь-яка людина/група має свої сильні сторони, на які можна спертися в процесі спілкування.
Будь-яка людина/група піддається змінам.
Я для іншого є іншим - так само, як і він для мене.
У процесі спілкування виявляються особливості мислення, мови, реакцій, поведінки; традицій, звичок, ритуалів (сімейних і позасімейних); стилю спілкування; вірувань і переконань; домагань і прагнень; форм вираження внутрішнього світу. Одночасно визначаються точки дотику з іншим/іншими. На самому початку, можливо, деякі погляди на речі будуть незрозумілими, цілі - неясними, реакції - дивними, дії - підозрілими. І тільки через якийсь час, унаслідок безпосереднього спілкування з людиною/групою, вважаєш їх логічними й виправданими, але тільки за умови відсутності в них порушення норм моральності, соціальних правил і цінностей.
Установка на те, що мені не подобається, що з мого погляду є зайвим, природно, не може не викликати в іншої сторони невдоволення, протистояння, негативізм, вияв несприйняття і прагнення затвердити свою цінність будь-якими шляхами, включаючи насильницький.
Процес спілкування припускає наявність двох активних сторін, тому дуже важливий такий аспект, як уміння слухати. Чути і слухати - поняття різні, і найчастіше останнє з них ігнорується. Для формування успішних стосунків з іншими дуже важливо бути гарним слухачем. Представлені нижче вправи сприяють розвиткові в собі терпимості у стосунках і можуть бути використані не тільки на класних годинах, але й у повсякденній виховній діяльності.
Слухайте уважно
Неправильне спілкування є постійним джерелом стресу. Те, що нам найгірше дається у процесі спілкування - це вміння слухати. Щоб розвинути в собі таку здатність, не слід думати про стороннє. Спробуйте постійно бути включеним у реальність. Насамперед постарайтеся по-справжньому прислухатися до розмови, не думаючи про інші речі або про те, що вам належить сказати. Уживайте невербальні знаки спілкування, щоб підкреслити те, що ви дійсно слухаєте. Нахиліться, встановіть візуальний контакт, підтвердіть нахилом голови те, що ви слухаєте. При цьому не виявляйте нетерпіння, не відсувайтеся, не грайтесь різними предметами.
Це може здатися дивним, але ваш співрозмовник потребує й мовчання, тому дуже важливо дати йому досить часу для цього. Не поспішайте заповнити паузу, навіть якщо дуже хочеться. Іноді мовець почуває необхідність зосередитись. Надайте йому таку можливість.
Зрештою можете щось сказати, щоб допомогти співрозмовникові продовжити бесіду. Ставте відкриті питання, щоб він міг легше розкрити суть проблеми, але ніяк не закриті, які припускають відповіді «так» й «ні». При необхідності підтверджуйте те, що ви зрозуміли, тим самим підкреслюючи реальність спілкування. У будь-якому разі покажіть, що бесіда вас цікавить.
Зворотний зв'язок
Спочатку те, що ви робите, може здатись неприродним, тому необхідно постійно вправлятися, і за короткий час ви досягнете того, що вас уважатимуть гарним співрозмовником. Не слід недооцінювати невербальне спілкування. Приміром, візуальний контакт дуже важливий для того, щоб бути як гарним (або навпаки) слухачем.
Результат
Як для вас, так і для співрозмовників мистецтво слухати виключає стрес, що породжується нерозумінням і неправильним спілкуванням. Крім того, ви дозволяєте співрозмовникові відчувати свою цінність, тим самим допомагаючи йому уникнути стресу.
Повторюйте уривок
Якщо ви по-справжньому не прислухаєтесь до мови своїх партнерів, ваші шанси досягти гарного результату невеликі. У наведеній вище вправі «Слухайте уважно» ми звернулися до важливості вміння слухати, але цього недостатньо. Не завжди засоби вираження виявляються вдалими для повідомлення того, що ми насправді хочемо сказати. Якщо ми дійсно прагнемо чути, треба бути впевненим, що почуте - це саме те, що хоче сказати партнер.
Запитайте кого-небудь із друзів або колег про щось, що його цікавить, але про що ви мало знаєте. Періодично переривайте його, щоб переказати те, що ви зрозуміли. Проробляйте цю вправу багато разів протягом декількох тижнів.
Зворотний зв'язок
Відтворення почутого є головним інструментом спілкування. Без нього ми ніколи не будемо впевнені у тому, що простежили весь логічний ланцюжок розказаного нам, а це може призвести до непорозумінь, як у зіпсованому телефоні. Уживайте інші слова, не повторюючи почутого слово в слово. Цей зворотний зв'язок може стати загрозливим, будучи розціненим як критика сказаного. Якщо почуваєте, що співрозмовник починає нервуватись, можете сказати щось на зразок: «Вибачите, я сьогодні не в кращій формі, дозвольте мені переконатися, що я правильно зрозумів. Хочете...». У такому випадку провина за можливе непорозуміння належить вам, а не партнерові.
Результат
Правильне слухання - найскладніше в спілкуванні. Якщо ви слухатимете неуважно, ваше спілкування буде неуспішним, так само як і переговори. Перевірка почутого збільшує шанси на успіх.
Наївність
Ця вправа здається досить простою, але може виявитися дуже дієвою. Можливо, під час переговорів деякі аспекти, виявлені співрозмовником, вам здадуться неприпустимими. Не поспішайте відкрито відкидати їх, а використайте «наївну» реакцію, досить гідну для вихованої людини. Скажіть, що ви їх не розумієте. Визнайте свою непоінформованість і попросіть пояснити вам детальніше. Будьте готові проробити це кілька разів. Застосуйте цей метод на найближчих зборах, якщо вам здасться, що хтось із присутніх сказав щось дивне й незрозуміле.
Зворотний зв'язок
Для успішного використання цього методу варто відмовитися від зарозумілості, визнаючи, що ви не зрозуміли сказане. У реальності, всі ми частіше мали б чинити саме так. Від цього труднощів у спілкуванні стало б менше.
Коли партнер поставлений у ситуацію необхідності надати більше інформації про що-небудь, може відбутися таке: виявляються очевидні невідповідності, і, намагаючись виправдати ситуацію, партнер сам копає собі яму, з якої йому більше не вибратися, або ж у процесі дискусії з'являються нові можливості. Можливо, ситуації це не допоможе, але її прояснення відкриє нові перспективи, здатні змінити становище. Або ж повторний аналіз змусить партнера ретируватися. Навіть якщо нічого не змінилося, ви довідалися багато цінного. Трапляється, що наївна атака може розрядити обстановку. Важливо відзначити те, що навіть не приймаючи даний аспект, ви робите це мирно, визнаючи, що в цьому питанні ви не знаючі.
Результат
Під прикриттям наївності ви можете досягти багато, не вдаючись до погроз.
Похвала
Деякі з нас уміють хвалити інших, коли ті зробили щось корисне - і це прекрасно, тому що, можливо, вони вчинили б із нами так само. Постійне заохочення і схвалення перешкоджають відчуттю, що нас не цінують, яке призводить до стресу.
Але іноді вас ніхто не хвалить. Можливо, ті, хто повинен це робити, дуже зайняті чи просто не знають, як сказати комусь, що він зробив щось особливе (у такому випадку знайдіть ситуацію, коли можна було б висловити йому похвалу як стимул). Можливо, немає нікого, хто це зробив би для вас. Якщо це так, не соромтесь похвалити самого себе.
Коли вам щось удалося зробити, крикніть «ТАК!» і підтвердіть це жестом перемоги. Подумайте про ту вигоду й користь, які вам принесла ця удача, зануртеся у відчуття тріумфу, можете навіть подарувати собі що-небудь: це може бути все, що завгодно, - від плитки шоколаду або ситного обіду до приємної дрібнички.
Зворотний зв'язок
Багатьох з нас стримує думка, що ми не можемо бути об'єктивними і не повинні хвалити себе самі. Коли нікому вас похвалити, не бійтеся самі зробити це - стрес значно зменшується тоді, коли ми контролюємо ситуацію, а контроль передбачає й уміння радіти досягнутим успіхам.
Результат
Немає необхідності в більшому, ніж просто сказати собі: «Усе пройшло дуже добре» і дозволити собі широку посмішку, зате вплив цього на психічний стан дуже великий. Частіше будьте задоволені собою - знайте, що ви цього заслужили.
Домовленість про взаємоповагу
Соціальні відносини виникли одночасно з людьми, а їхня потреба в повазі - одночасно з цими відносинами. Визнання автономії особистості та її унікальностей, ставлення до неї з повагою свідчать про високий рівень культури відносин. Тільки відмінності й ідентичність (етнічна, соціокультурна, індивідуальна, статева) надають особистості унікальності й винятковості.
На цьому етапі спільно встановлюються принципи й умови спілкування, співробітництва та співіснування, відбувається виявлення подібностей і відмінностей. Важливо усвідомити, що:
можна й потрібно обговорювати будь-які проблеми - тільки так можна знайти шляхи їхнього розв'язання;
необхідно поважати соціальні цінності й основні правила співіснування/співробітництва у громаді й підкорятися їм;
цілісне визнання унікальності іншої людини та взаємоповага є єдиним шляхом створення мирної атмосфери;
прагнення підвести всіх під одну мірку і зробити їх однаковими нереальне, ірраціональне, більше того - небезпечне, оскільки допускає деперсоналізацію особистості.
Установлення ефективних відносин - перехід з пасивної фази у фазу дієвості
Зрозуміло, тільки у фазі активності дух толерантності стане складовою частиною особистості, з передбачуваною і стійкою поведінкою при спілкуванні. Ми повинні пам'ятати, що наша здатність бути толерантними матиме найбільший розвиток, застосовуючись на практиці.
Якщо терпимість з'являється в результаті виховання й має соціальний характер, то імітація, наслідування, точніше «поведінкове зараження», відіграють значну роль у цьому процесі. Левковіц, Блейк і Мутон в одній зі своїх робіт дійшли висновку, що люди переходять вулицю на червоне світло тоді, коли це робить хтось із високим соціальним статусом. Статус особистості як дуже важливий структурний компонент групи стає визначальним чинником толерантності, хоча й конформізму теж. Лідер, як відомо, - це особистість із найвищим соціальним статусом у групі. Являючи собою втілення соціальних норм і цінностей у групі, тим самим він є носієм і передавачем толерантності. Хоча й ті, що перебувають у групі на других позиціях, можуть виявити себе толерантними - через прагнення посісти місце лідера. Схильність індивідів з низьким соціальним статусом до конформізму природна, оскільки на них більше, ніж на інших, чатує небезпека виключення з групи. Низький статус не може породити нічого, крім конформізму. Більшість людей з високим статусом здобуває більший вплив, ніж більшість із низьким соціальним статусом.
Оцінка й самооцінка: чи толерантні ви до оточуючих?
1. Якщо над Вами грубо пожартували, яка Ваша реакція?
а) сприймаєте цей як жарт;
б) ображаєтеся.
2. На ваш погляд, люди, які з вами дуже добрі, роблять це, дбаючи лише про свої інтереси?
а) так;
б) ні.
3. Вас дратують люди, які об'їдаються на святі?
а) не дуже;
б) так, більше їх не запрошу.
4. Якщо приятель, що був представлений у вашій компанії, намагається стати центром вечірки, що ви про нього думаєте?
а) який нахабний;
б) ви вдячні.
5. Ваша досить нудна подруга досить часто просить піти з нею до лікаря, за покупками. Що ви відповісте на її прохання?
а) іноді можна було б сходити й самій;
б) я зайнятий(а).
6. На вечірці хтось починає описувати переваги минулих років, говорячи про застарілі ідеали, які ви вважаєте давно віджилими. Як ви відреагуєте?
а) скажете, що його/її думка образлива стосовно ваших демократичних поглядів;
б) не станете слухати й постараєтеся піти якомога швидше.
7. Як ви відреагуєте, якщо довідаєтеся, що ваша подруга викликає ревнощі дружини вашого колеги?
а) мені все одно;
б) такі припущення мене ображають.
8. Якщо ви організували гру із друзями, то прагнете:
а) щоб грали все;
б) тільки ті, хто знає гру.
9. Що ви думаєте про екстравагантних людей?
а) навмисно поводяться так;
б) відрізняються від звичайних людей.
10. Яке у вас думка про людину, що втратила роботу?
а) з кожним може статися;
б) напевно, не виконував своїх обов'язків.
11. Відвідуєте людей, ідеї, культура й стиль життя яких протилежні вашими?
а) рідко;
б) часто.
12. Чи вважаєте ви «дурістю» пропозиції тих, хто хоче врятувати наркоманів?
а) так;
б) ні.
13. Чи часто вам доводиться підвищувати голос для підтримки своєї точки зору?
а) так;
б) ні.
14. Вам подобаються новини?
а) так;
б) ні.
15. Чи згодні ви з тим, що багато людей не можуть виконувати свій обов'язок?
а) так;
б) ні.
31.10.2023
Бесіда до Міжнародного дня Організації Об'єднаних Націй
День ООН відзначається у всьому світі для підвищення обізнаності про роботу, цілі та досягнення організації, особливо в миротворчих та гуманітарних місіях, охороні навколишнього середовища, захисті прав людини та охороні здоров’я.
.https://vseosvita.ua/library/vsesvitnij-den-oon-viktorina-379238.html
24.10.2023
Бесіда до Європейського Дня цивільного права
«ХІМІЧНІ КАТАСТРОФИ ТА ЕКОЛОГІЯ»
Форма проведення: усний журнал
Мета: узагальнити та поглибити знання з тем «Екологія», «Біосфера», показати їх взаємозв’язок з такими науками, як хімія, фізика, анатомія, генетика.
Тип уроку: інтегрований, комбінований.
ХІД УРОКУ
Екологія – це наука майбутнього і, можливо, саме існування людини на планеті буде залежати від її прогресу.Ф. Дрьо I. Вступне слово вчителя Сьогодні ми проводимо урок, який присвячений одразу трьом датам: 17 квітня – Всесвітній день здоров’я, 26 квітня – трагічна дата в історії України – Чорнобильська трагедія і 17 вересня – День цивільного захисту. Ці три теми тісно пов’язані між собою, тому що всі переслідують одну й ту саму мету – привернути увагу до проблем навколишнього середовища й зберегти та захистити нашу Землю. Захистити, в першу чергу, від нас самих і зберегти її для нас та наших дітей. І наш урок також ставить перед собою ту саму мету. Водночас ми узагальнимо та поглибимо знання з тем «Екологія», «Біосфера», ознайомимося з такою наукою, як екологічна токсикологія. Безумовно ми розглянемо їх взаємозв’язок з хімією, фізикою, анатомією, генетикою. Але, для того, щоб це відбулося легше і краще, ми повинні пригадати деякі екологічні поняття та терміни.
II. Актуалізація опорних знань На дошці написані визначення основних термінів та понять з тем «Екологія» та «Біосфера». Наука про взаємозв’язок живих організмів і їхніх угрупувань між собою і навколишнім середовищем, про структуру і функціонування надорганізмових структур – екологія. Сукупність умов, у яких живуть особини, популяції, групи організмів – середовище існування. Сукупність організмів різних видів, що взаємодіють між собою і фізичним середовищем існування, внаслідок чого виникає кругообіг речовин – екосистема. Визначена територія з більш-менш однорідними умовами існування, населена взаємозалежними популяціями різних видів, об’єднаними між собою 94 фізичним середовищем кругообігом речовин і потоком енергії, - біогеоценоз. Сукупність усіх біогеоценозів, єдина глобальна екосистема вищого порядку – біосфера. Новий стан біосфери, за якого розумова діяльність людини стане визначальним фактором її розвитку, - ноосфера. Чужорідні хімічні сполуки, які раніше в еволюції не зустрічалися, - ксенобіотики..
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів (Слово вчителя) Отже, ми пригадали необхідні нам визначення, але я хочу повернутися до терміна «екологія», точніше до його етимології. Цей термін походить від грецьких слів екос – «дім» та логос – «наука», тобто дослівно – це наука про дім, про наш із вами дім. І в цьому домі, як і в кожному, складені взаємини. Поступово, з розвитком науки, появою нових загально біологічних, медичних та соціальних завдань, поняття «екологія» набуває більш широкого значення. При цьому, враховуючи важливу роль діяльності людини як глобального чинника, який впливає на середовище, існування всіх живих організмів, в екології особлива увага починає приділятися вивченню наслідків впливу людини на природу. Сьогодні ми розглянемо хімічні катастрофи, які тягнуть за собою екологічні катастрофи локального чи регіонального масштабу. А маленькі проблеми тягнуть за собою великі. У зв’язку з цим я хочу розказати вам одну реальну історію, яка відбулася … не суттєво де. Один селянин займався тваринництвом й отримував непоганий прибуток від цього. Луги, які були в заплаві невеличкої річки, вдосталь постачали худобу кормом. А форель, яка була в річці, приносила додатковий прибуток. Але поступово в заплаві розрісся бур`ян. Худоба його не їла, а місце він займав. Нехай невеличкий, але збиток. Селянин був людиною грамотною і миттєво пригадав про гербіциди. Він домовився з фірмою, що спеціалізувалася на цьому, вона надіслала літак, який обробив гербіцидами «засмічені» луки. Все було зроблено на професійному рівні. Отруту нікуди не змило, форель не постраждала, бур`яни зникли, а трава поліпшилася. Селянин був дуже задоволений. Але через декілька років він був розорений… А кінець історії я розповім вам наприкінці уроку, і ми разом спробуємо зробити висновки з неї. А зараз давайте пригадаємо, що таке хімічні катастрофи і чим вони можуть бути викликані.
1. Хімічні катастрофи, які викликані промисловими отрутами та пестицидами.
2. Хімічні катастрофи, обумовлені нафтою та нафтопродуктами.
3. Хімічні катастрофи, викликані викидами автотранспорту.
4. Вода та їжа – джерела потрапляння отрут в організм.
5. Хімічна зброя та її екологічна небезпека.
іV. Сприймання та усвідомлення учнями нового матеріалу.
1. Як бачимо, перед людством виникли якісно нові проблеми. Виникли вони внаслідок дії двох взаємопов’язаних причин: демографічного вибуху, який призвів до колосального тиску людини на природу, та зростання промислового виробництва в усьому світі. Все це пов’язано з розвитком науково-технічного прогресу, тому зараз НТР вважають глобальним екологічним фактором. А які взагалі є екологічні фактори і що це таке? (Учні пригадують усі екологічні фактори та складають схему). Сьогодні ми більш детально зупинимося на такому факторі, як антропогенний.. Є такі форми впливу людини на біосферу: 1) Зміна структури земної поверхні (оранка степів, вирубка лісів, меліорація, створення штучних водойм). 2) Зміна складу біосфери, кругообігу та балансу її компонентів (витягнення корисних копалин, викид в атмосферу та воду ксенобіотиків). 3) Зміна теплового балансу окремих районів земної кулі та всієї планети, знову ж таки в результаті викидів у атмосферу токсинів. 4) Зміни, які вносяться в живу частину біосфери (знищення видів, створення нових порід тварин та сортів рослин, зміни їх місця існування). І знову підкреслюємо, що до особливо жахливих наслідків для природи призводять саме забруднення небезпечними хімічними речовинами, які можуть стати причиною невиправних хімічних катастроф. Крім тих причин, які призводять до хімічних катастроф, тобто забруднення промисловими отрутами та пестицидами, нафтою, викидами автотранспорту, використання хімічної зброї, радіоактивні відходи, треба додати сміття, яке накопичується в таких кількостях, що не можуть бути утилізовані. Саме тому ми проводили Всеукраїнський суботник, щоб на наших вулицях стало чистіше. Але, хоча людина й завдає найбільшої шкоди довкіллю, вона водночас є й найслабкішою її ланкою, тому що забруднене навколишнє середовище негайно впливає на її здоров`я. Саме на цю тему ви підготували мені невеличкий усний журнал. 96 2. Усний журнал «Вплив токсикантів на здоров`я людини» (повідомлення учнів) Сторінка 1 «Токсикологічна характеристика отрут» Усі отрути за їхньою токсикологічною дією можна поділити так: Нервово-паралітична дія – задуха, судоми, паралічі, бронхоспазми. Представники: хлорофос, карбофос, нікотин, зарін, зоман. Шкіряно-подразнююча дія – запалювальні та некротичні зміни шкіри. Представники: оцтова есенція, арсен та його сполуки, ртуть, іприт. Загально токсична дія – кома, набряк мозку. Представники: чадний газ, синильна кислота, алкоголь. Задушлива дія – токсичний набряк легенів. Представники: оксиди Нітрогену, фосген. Сльозогінна та подразлива дія – подразнення зовнішніх слизових оболонок. Представники: пари концентрованих кислот та лугів, хлор. Психотична дія – порушення психічної активності, свідомості. Представники: наркотики, галюциногени. Сторінка 2 «Класифікація отрут за вибірковою токсичністю» Залежно від ураження тих чи інших органів та систем організму людини отрути можна класифікувати за вибірковою токсичністю. Серцеві отрути – кардіотоксична дія у вигляді порушення серцевого ритму. Викликаються деякими антидепресантами, рослинними та тваринними отрутами, солями Калію та Барію. Шлунково-кишкові отрути призводять до розвитку захворювань травневої системи. Викликаються сполуками Арсену та важких металів. Сторінка 3 Нервові отрути – характерна нейротоксична дія у вигляді порушень психічної активності, коми, паралічів. Викликається сірковуглецем, чадним газом, сурогатним алкоголем, деякими ліками. Печіночні отрути – речовини, які призводять до гепатопатії, тобто порушення роботи печінки. Викликається органічними сполуками Хлору, спиртами, фенолами, важкими металами, грибними токсинами. Сторінка 4 Ниркові отрути – речовини, які викликають порушення роботи норок, такі, як сполуки важких металів, щавлева кислота. Кров`яні, або немічні отрути - речовини з гемо токсичною дією, яка виявляється у вигляді анемії та інших захворювань крові. Може викликатися бензином, аніліном, нітратами. Сторінка 5 97 Легеневі отрути – їхня дія виявляється у вигляді набряків та фіброзу легенів. Викликається оксидами Нітрогену, фосгеном. Імунні отрути – уражають усю імунну систему, розвивають токсикозалергійні ушкодження. Викликається здебільшого радіоактивними речовинами. Узагалі розвиток токсичного процесу, його клінічна картина і допомога залежать від цілого ряду чинників: самого ксенобіотика, фізіологічних особливостей організму постраждалого та конкретних умов, за яких сталася інтоксикація. Сторінка 6 «Біохімічні та клітинні механізми токсичної дії ксенобіотииків» Дослідження останніх десятиріч дійшли висновку, що в основі токсичної дії ксенобіотиків на організм лежать процеси, що відбуваються на клітинному рівні. Вони можуть порушити роботу рецепторів, функціонування органел клітини, проникність мембран та систему білкового синтезу. Ксенобіотики дуже схожі з багатьма речовинами, які необхідні для нормального функціонування організму. Користуючись цим, вони замінюють собою ці необхідні речовини, що призводять до порушень роботи організму. Наприклад, чадний газ, потрапляючи в організм, зв’язується з гемоглобіном замість кисню та розноситься по організму, викликаючи його загибель. Особливо небезпечні ксенобіотики через свою генотоксичну дію, тобто порушення структури ДНК та РНК. Це викликає небажані мутації, частота яких при цьому збільшується. До таких речовин належать: бензин, формальдегід, стирол, хлоропрен, вінілхлорид та багато інших органічних сполук. VI. Узагальнення та систематизація знань. А тепер я розкажу вам кінцівку тієї історії. Отже, що ж відбулося? Гербіциди знищили не тільки бур`ян, але й невеличкий лісочок уздовж узбережжя річки. Це вирішило долю бобрів, які мешкали в річці з давних-давен. Вони лишилися і без їжі, і без матеріалу для побудови гребель. Звісно, бобри покинули рідні місця. Греблі, які залишилися без нагляду, знесло паводками. Рівень річки різко впав, унаслідок чого зникла форель. Головне ж, паводки почали вміщуватися в русло річки, тому зникли весняні розливи, і луги стали сухими й маленькими, у результаті чого не стало корму для худоби. А грамотний селянин розорився. А чи грамотний він? Отже, який висновок ми маємо зробити з цієї історії? Чи відбулася екологічна катастрофа? Чи відбулася хімічна катастрофа, хоча б локальна? Закінчити свій урок я хочу словами першого Президента Академії наук України В.І.Вернадського: «Розв`язувати біологічні проблеми вивченням тільки 98 одного організму не можна… Організм у біосфері не випадковий гість: він частина складної закономірної організації».
17.10.2023
Бесіда: Профілактика дитячого травматизму
Перейдіть за посиланням: профілактика дитячого травматизму
10.10.2023
Бесіда " Обережно COVID - 19 "
Як передається вірус SARS-CoV-2 (збудник COVID-19)?
Вірус передається від людини до людини краплинним та контактним шляхами. Тобто через дрібні часточки, які виділяються з носа або рота хворого на COVID-19 під час кашлю або чхання. Ці краплі розповсюджуються на відстань близько метру від хворого і можуть потрапляти на слизові оболонки очей, носа та рота іншої людини, яка знаходиться поруч. Також краплі, що містять вірус забруднюють предмети і поверхні. Інші люди можуть інфікуватися через дотик до таких предметів або поверхонь, а потім — до очей, носа чи рота.
Вірус не передається повітряним шляхом. Це означає, що він не здатен переноситись потоками повітря на великі відстані від хворої людини.
Вірус може переміщуватись на відстань понад метр у часточках аерозолю, але такий аерозоль утворюється лише під час виконання специфічних медичних процедур. Наприклад, інтубація трахеї.
Які найефективніші заходи профілактики?
Наразі не має імунітету, вакцин та ліків проти нової коронавірусної інфекції. Один із найбільш ефективних способів захиститися і запобігти поширенню інфекції — фізичне дистанціювання та щоденна гігієна. А саме:
· безконтактне привітання;
· гігієна рук;
· дотримання респіраторної гігієни і етикету кашлю;
· дистанція не менше півтора метри від інших людей у публічних місцях;
· самоізоляція у разі появи респіраторних симптомів (ізолюйтеся від тих, з ким проживаєте, наскільки це можливо, особливо якщо серед них є люди похилого віку).
Скільки часу збудник COVID-19 зберігається на поверхнях?
Тривалість існування вірусу 2019-nCoV на поверхнях остаточно не встановлена. Якщо припустити, що, у цьому критерії, він близький до інших представників родини коронавірусів, то збудник COVID-19 може виживати на поверхнях від кількох годин до кількох діб. Це залежить від поверхні, температури повітря та інших умов.
Перебуваючи поза організмом людини, вірус втрачає свою здатність викликати захворювання. Згідно із науковими даними, вірус 2019-nCoV на зовнішніх поверхнях залишається небезпечним для людини 3-4 години.
Якщо ви підозрюєте, що якась поверхня може бути забруднена вірусом, обробіть її побутовим мийним засобом та антисептиком із вмістом спирту не менше 60%.
Чи можна заразитись від людини, яка не має симптомів COVID-19?
Симптоми можуть бути виражені слабо на ранніх етапах захворювання або під час його легкого перебігу. Якщо людина не має виражених симптомів, ризик зараження дуже низький. Передавання вірусу може відбуватись лише під час тісного контакту: поцілунку, рукостискання.
Основний шлях передачі вірусу краплинний. Тобто через дрібні краплі, які виділяються із носа чи рота хворого на COVID-19 під час кашлю або чхання. Вони можуть потрапити на слизові оболонки очей, носа та рота іншої людини.
Щоб захистите себе, достатньо дотримуватись фізичного дистанціювання та гігієни рук.
Якщо людина може затримати дихання на 10 секунд без відчуття дискомфорту, це дійсно свідчить про те, що вона не захворіла на COVID-19?
Ні. Здатність затримувати дихання на 10 секунд без дискомфорту не може виключити захворювання на COVID-19 або іншу хворобу дихальної системи. Відчуття дискомфорту під час затримання дихання не є підтвердженням захворювання. Воно може виникати через безліч причин.
Найбільш часті симптоми COVID-19: підвищена температура тіла, загальна слабкість, сухий кашель. Єдиний достовірний спосіб підтвердити захворювання на COVID-19 — лабораторний тест.
В яких випадках необхідно носити маску?
Окрім медичних працівників, медичну маску слід носити:
· якщо ви доглядаєте за людиною з підозрою або підтвердженим захворюванням на COVID-19;
· якщо у вас респіраторні симптоми або підтверджене захворювання на COVID-19;
· у місцях великого скупчення людей, якщо немає можливості дотримуватись фізичного дистанціювання;
· за вимогою органів влади.
Як правильно надягти захисну маску?
Перед тим як надягти маску, слід помити руки з милом або обробити їх антисептиком із вмістом спирту не менше 60%. Маску слід одягти так, щоб вона закривала ніс та рот. Також вона має бути щільно закріплена на переніссі. Простору між маскою та обличчям не повинно бути.
Не слід торкатись маски протягом її використання. Якщо це сталося, обов’язково помийте руки з милом або обробіть їх антисептиком.
Як правильно знімати та утилізувати захисну маску?
Медичну маску необхідно знімати за гумки або зав’язки та не торкатися її зовнішньої поверхні. Утилізувати маску можна разом із побутовими відходами. У жодному разі не
використовуйте маску повторно. Знявши маску, обов’язково помийте руки з милом чи обробіть їх спиртовмісним антисептиком.
Скільки часу можна використовувати захисну маску?
Медична маска зберігає свою ефективність протягом 2–4 годин. Після цього її необхідно замінити. Якщо маска стала вологою, її слід замінити, адже вона втрачає свої захисні властивості.
Не можна носити маску, спустивши її на шию, щоб покурити чи перекусити. У цьому разі забруднена сторона маски буде торкатись шкіри обличчя, що створює додатковий ризик зараження, а поправляючи її, ви зайвий раз торкаєтесь маски руками.
Чому не можна використовувати медичну маску повторно, якщо вона в гарному стані?
Крім часточок вірусу SARS-CoV-2 (збудника COVID-19), на зовнішній поверхні маски осідає безліч інших мікроорганізмів. А на внутрішній поверхні — мікроорганізми із повітря. Під час експлуатації маска стає вологою, що створює умови для активного розмноження бактерій на її поверхні.
Використана маска може бути джерелом додаткової небезпеки для людини, яка використовує її повторно.
Чи можна дезінфікувати використані медичні маски і застосовувати їх повторно?
Ні, одноразові засоби індивідуального захисту, в тому числі медичні маски, не можна дезінфікувати та використовувати повторно. Немає науково підтвердженого механізму, який гарантував би одночасно і знищення всіх мікроорганізмів на поверхні маски, і збереження її захисних властивостей після впливу дезінфектора.
У жодному разі не можна прати одноразові маски. Це не гарантує повного знищення всіх мікроорганізмів. І навіть якщо вам здається, що одноразова маска зберігає зовнішню цілісність після прання, насправді вона втрачає свої захисні властивості.
Хто має носити респіратори?
Респіратори класу захисту FFP2 очищають повітря під час його проходження через нетканий фільтрувальний матеріал при вдиху. Під час видиху повітря виходить через клапан видиху (або матеріал респіратора, якщо клапан відсутній).
Цей механізм дозволяє захищати органи дихання від дрібнодисперсних частинок, які можуть переносити вірус.
Під час кашлю або чхання людини, у якої діагностовано коронавірусну інфекцію, виділяються великі крапельки слизу, які містять збудник COVID-19.
Вірус може переміщуватись на відстань понад метр у часточках аерозолю, але такий аерозоль утворюється лише під час виконання специфічних медичних процедур. Наприклад, інтубація трахеї, бронхоскопія тощо.
Тому, носити респіратори слід медичним працівникам у відділеннях реанімації та палат інтенсивної терапії, а також тим, хто виконує аерозоль-генеруючі процедури.
Чи може людина, яка має респіраторні симптоми або підтверджене захворювання на COVID-19, носити респіратор щоб захистити інших?
Респіратор буде захищати людей довкола від краплинок слизу, які виділяються під час кашлю та чхання хворого. Але під час використання респіратора, який оснащений клапаном видиху, видихуване повітря виходить через клапан і може розповсюджуватися у навколишньому середовищі.
Також слід пам’ятати, що під час використання респіратора вдих та видих потребують додаткових зусиль, щоби подолати спротив фільтрувального матеріалу. Для людини, яка страждає від респіраторних симптомів, це створюватиме додатковий дискомфорт і може призводити до погіршення її стану.
Якщо ви маєте ознаки респіраторної недуги чи підтверджене захворювання на COVID-19, використовуйте медичну маску, щоб захистити інших.
Як правильно знімати та утилізувати рукавички?
Необхідність у рукавичках виникає, коли ви доглядаєте за хворим на COVID-19. В інших випадках достатньо дотримуватись гігієни рук (мити їх теплою водою з милом протягом 20–40 секунд або обробляти дезінфектором із вмістом спирту не менше 60%).
Знімати рукавички слід так, щоб брудна поверхня не стикалася із шкірою рук. Лівою рукою беріть шматочок правої рукавичку на рівні долоні, стягайте її та затискайте в кулак.
Вказівний палець правої руки заводьте під ліву рукавичку і стягуйте, при цьому вивертайте її навиворіт і одразу загортайте в неї вже зняту праву рукавичку.
Утилізувати рукавички в домашніх умовах можна разом із побутовими відходами. Після цього вимийте руки теплою водою з милом протягом 20–40 секунд або обробіть їх дезінфектором із вмістом спирту не менше 60%.
Чи правда, що в літній період ризик захворіти на COVID-19 менший? Температура повітря вище +25оС та сонячне проміння зменшують активність вірусу?
Захворіти на COVID-19 можна незалежно від того, наскільки тепла та сонячна погода. У країнах зі спекотним кліматом також спостерігається поширення захворювання.
Чи вживання алкоголю знижує ризик захворювання на COVID-19?
Ні. Часте та надмірне вживання алкоголю підвищує ризик виникнення різноманітних порушень в організмі. А у разі зараження, це може додатково ускладнити перебіг захворювання на COVID-19.
Чи гаряча ванна може захистити від зараження COVID-19?
Ні. Нормальна температура тіла тримається в межах 36,5–37,0 °С незалежно від температури води у ванні або в душі. Занадто гаряча ванна може нашкодити здоров’ю та призвести до опіків шкіри.
Які дезінфекційні засоби можна використовувати в домашніх умовах?
Для прибирання в домашніх умовах достатньо використовувати побутові мийно-дезінфекційні засоби.
Також ефективними є перекис водню (слід використовувати з великою обережністю, оскільки він може пошкоджувати більшість матеріалів з яких вироблені меблі та інші предмети інтер’єру) та спиртовмісні розчини з концентрацією спирту 60–80%.
Повернувшись додому з вулиці, з чого починати дезінфекцію?
Щоб визначити, з чого потрібно починати дезінфекцію, необхідно розуміти, що становить для вас загрозу. Часточки вірусу не можуть переміщатись в повітрі та осідати на будь-яких поверхнях. Вони знаходяться у краплях, які виділяє хвора людина під час кашлю або чхання. Ці краплі забруднюють предмети і поверхні на відстані близько одного метра.
Перебуваючи поза організмом людини, вірус втрачає свою здатність викликати захворювання. Згідно із науковими даними, вірус 2019-nCoV на зовнішніх поверхнях залишається небезпечним для людини протягом 3-4 годин. Людина може інфікуватися в результаті дотику до таких предметів або поверхонь, а потім — до очей, носа або рота.
Таким чином, щоб запобігти інфікуванню, найкраще не чіпати обличчя брудними руками, а при поверненні додому ретельно мити руки.
Якщо ви підозрюєте, що якийсь предмет чи поверхні можуть бути забрудненими і містити вірус, помийте їх звичайним побутовим мийним засобом або ж обробіть дезінфектором із вмістом спирту не менше 60%.
26. 09. 23
Тема: Що цікавого в твоїй професії?
Бесіда " Всі професії важливі "
Життя прожити – не поле перейти.
Від труднощів не можна заховатись.
Свою стежину слід в житті знайти,
Щоб в щасті й радості купатись.
Життя постійно ставить нас перед вибором. У дитинстві з багатьох іграшок вибираємо найулюбленішу, в школі віддаємо перевагу найцікавішим, на наш погляд, предметам… Обираємо товаришів, друзів, коханих. І в основі вибору кожного з нас свої критерії, своє уявлення про добро і зло, честь і безчестя, правду і кривду.
У кожної людини є свобода вибору. Вибір існує щоденно, щохвилини. Різний за своєю серйозністю. Неоднаковий за своїми наслідками.
Зробити крок чи не робити? Промовчати чи відповісти? Стерпіти чи не стерпіти? Подолати чи відступити? Так чи ні? Куди піти вчитися? Як жити? Що робити?
Одним із найважливіших кроків у житті є вибір професії. Адже займатися тим, що тебе цікавить, приносить радість, – одна з умов відчуття життєвої повноцінності.
Прагнення «знайти себе», стати «самим собою», індивідуальністю – неодмінна ознака юності. Ще Л.Толстой зауважив: «Призначення людини – це прагнення до досконалості». Своє майбутнє ми визначаємо задовго до останнього шкільного дзвінка. Обираючи професію, стараємося зважити всі «за» і «проти» того чи іншого заняття, що приваблює, «приміряти його на себе». Вибір професії – чи не найголовніший чинник того, як складеться твоє подальше життя та як ти в ньому будеш себе почувати. Адже всім хочеться не лише заробляти гроші, але й реалізувати свій потенціал та отримувати справжнє задоволення від своєї діяльності.
Слід розрізняти близькі за значенням і вживанням слова «професія» і «спеціальність». Професія – рід занять, означена форма трудової діяльності. Спеціальність – окрема галузь науки, техніки, виробництва, в якій людина працює. Люди однієї професії можуть мати різні спеціальності. Наприклад, вона лікар за професією, хірург за спеціальністю, він за професією будівельник, а за спеціальністю може бути бетонником, арматурником, зварювальником, кранівником тощо.
Мрія й реальність – як їх поєднати? Як не помилитись у виборі своєї дороги, щоб бути щасливим у праці? Ці проблеми ми з вами маємо розв’язувати сьогодні на класній годині. Спробуємо вирішити, що ж має обиратися: людина для професії чи професія для людини?
Щоб обрати свій фах, необхідно враховувати ряд факторів – власні побажання, психологічні особливості та можливості, не слід забувати й про потреби ринку праці. Існує формула вибору професії (додадок 1), яка в загальному вигляді показує, як прийняти оптимальне рішення.
Що обумовлює вибір людиною тієї або іншої професії? На практиці виявляється, що нахили враховуються в останню чергу, а от думка батьків впливає в першу чергу. Чи варто слухати батьків при виборі професії?
1) Варто. Але це має бути професія, яка цікава саме цій людині. Проте молодь, як правило, опиняється перед вибором професії в той час, коли ще не здатна повністю оцінити власні нахили. Тому правильніше буде їй допомогти.
2) Деякі батьки намагаються перенести на дітей свої спрямування чи нереалізовані амбіції. На мою думку, це неправильно. Адже якщо батькові не вдалося закінчити музичну школу, це не значить, що його син повинен проти власної волі стати музикантом.
Існує 8 факторів вибору професії (за Е.А. Климовим).
• Позиція старших членів сім’ї
• Позиція товаришів, подруг
• Позиція вчителів, шкільних педагогів
• Особисті професійні плани
• Здібності
• Рівень домагань суспільного визнання
• Інформованість
• Схильності
Уважаеться, що кожна людина має здатності до певної діяльності. Тому було б логічним припустити, що саме вони і визначають вибір майбутньої професії. Але не все так просто. Можливо, не буде перебільшенням сказати, що:
- Ніхто в світі не знає всі свої здібності.
- Не всі уміють застосувати навіть ті здібності, які мають і про які знають.
Для прийняття зваженого рішення слід зробити кілька кроків, а потім важливо визначити:
• у якому навчальному закладі ти зможеш отримати необхідну освіту;
• як розвивати в собі професійно важливі якості;
• як можна отримати практичний досвід роботи з даної спеціальності;
• як підвищити свою конкурентноздатність на ринку праці.
Здасться, при виборі професії ми робимо все як слід: радимося з батьками, вчителями, знайомими, сперечаємося з друзями, вивчаємо довідники, намагаємося все рахувати, дізнатися якомога більше про майбутню спеціальність… Але звідки тоді беруться молоді люди, для яких обрана професія стає тимчасовою? Вони йдуть хибним шляхом, допускають помилки? «Не вважай невдачею те, що можна виправити», – зауважував Катон.
Здасться, при виборі професії ми робимо все як слід: радимося з батьками, вчителями, знайомими, сперечаємося з друзями, вивчаємо довідники, намагаємося все рахувати, дізнатися якомога більше про майбутню спеціальність… Але звідки тоді беруться молоді люди, для яких обрана професія стає тимчасовою? Вони йдуть хибним шляхом, допускають помилки? «Не вважай невдачею те, що можна виправити», – зауважував Катон.
Попередні покоління жили під лозунгом «Освіта – на все життя», багато дітей наслідувало своїх батьків, створюючи цілі династії, і пишалися цим. Уважалося великою заслугою пропрацювати все життя на одному комбінаті чи заводі. Сьогодні багато чого змінилося. Часто успіх мають ті, хто живе під лозунгом «Освіта через усе життя», постійно підвищуючи фаховий рівень, вивчає новинки в своїй професії, освоює суміжн спеціальності. Навіть якщо ви обрали спочатку «не ту» професію, це не привід впадати у відчай. Наприклад, якщо ви закінчили музичне училище, а згодом вирішили стати психотерапевтом, ваша перша спеціальність дасть можливість найкращим чином використовувати музику в психотерапії. Блискуче знання літератури дозволить вам працювати у сфері мистецтва, писати критичні статті, сценарії. Повірте народній мудрості «Знання за спиною не носити», вони згодяться у найнесподіванішій ситуації.
Коментар.
1. Ставлення до вибору професії як до незмінної.
Не бійтеся того, що вибір професії зараз, в 9-11 класі, фатально визначить всю Вашу долю. Зміна вибору, освоєння нової спеціальності зробить Вас цінним фахівцем, необхідним у міждисциплінарних галузях діяльності. Перша професія, навіть якщо Ви потім передумаєте й знайдете щось більш привабливе, знадобиться в несподіваних ситуаціях. Наприклад, перша освіта мистецтвознавця допоможе юристові за другою освітою розібратися в складних питаннях успадкування антикварних цінностей…
2. Існуючі думки про престижність професії.
Відносно професії забобони проявляються в тім, що деякі важливі для суспільства професії, заняття вважаються ницими, непристойними (наприклад: сміттяр). Економіст або психолог нітрохи некорисніший для суспільства, ніж хімік або слюсар. На престижність професії слід звертати увагу, але після врахування Ваших інтересів і здібностей. Інакше будете володарем (якщо будете) “модної”, але не тієї спеціальності, що приносить задоволення.
3. Вибір професії під впливом товаришів (за компанію, щоб не відстати).
Професію ми вибираємо за своїм “смаком” й “розміром” так само, як одяг і взуття. Почуття групи, орієнтація на однолітків – дуже позитивні особливості для твого віку. Але краще оглядайся на інших, порівнюючи себе із друзями, а не сліпо повторюючи їх. Це допоможе зрозуміти, що якщо Вася йде на пожежника (він – ризикова людина), тобі ця професія може не сподобатися (бо ти дуже обережний і розважливий).
4. Перенесення ставлення до людини-представника тієї або іншої професії на саму професію.
Треба враховувати насамперед особливості даного виду діяльності, а не вибирати професію тільки тому, що тобі подобається або не подобається людина, що займається даним видом діяльності. Особливо небезпечне зачарування викладачем (якщо тебе захоплює щиросердність фізика – це не означає, що тобі подобається фізика сама по собі, поза “комплектом”). Крім того, часто юнаки роблять помилку, намагаючись копіювати професію кумира – спортсмена, політика, журналіста, артиста. Люди публічних професій часто по-різному ведуть себе на роботі і вдома.
5. Захоплення тільки зовнішньою або якою-небудь частковою стороною професії.
За легкістю, з якою актор створює на сцені образ, стоїть напружена, буденна праця. А журналісти не завжди виступають у телепередачах – частіше вони перелопачують масу інформації, архівів, розмовляють із десятками людей – перш, ніж підготують 10-хвилинне повідомлення, яке, до того ж, озвучить інший (диктор на телебаченні).
6. Ототожнення шкільного навчального предмета із професією або погане розрізнення цих понять.
Є такий предмет, як іноземна мова, а професій, де потрібні здібності до мови, багато – перекладач, гід, оператор міжнародного зв’язку тощо. Тому при виборі професії треба враховувати, які реальні заняття й професії за цим предметом стоять. Варто проаналізувати газети з вакансіями на біржі праці (там вказується, яка освіта потрібна для конкретної вакансії). Наприклад, людина з лінгвістичною освітою (“українська мова й література”, “іноземна мова” у школі) може працювати й викладачем, і перекладачем, і редактором, і серетарем-референтом. А ще май на увазі: професій більше, ніж шкільних предметів. Можна стати юристом, маркетологом, апаратником. Професії, звичайно, можуть бути асоційовані з декількома шкільними предметами (відповідають вступним іспитам у ВНЗ при вступі на цю спеціальність). Скажімо, майбутньому економістові в школі може знадобитися одночасно й математика, і географія.
7. Застарілі уявлення про характер праці в сфері матеріального виробництва.
В усі професії, і насамперед у робітничі, впроваджується складна й цікава техніка, підвищується культура праці. А комп’ютер впроваджується абсолютно в усі сфери діяльності – аж до тваринництва.
8. Невміння / небажання розбиратися у своїх особистісних якостях (нахилах, здібностях).
Розібратися в собі тобі допоможуть профконсультанти, батьки, вчителі, психолог, товариші. Корисними можуть виявитися психологічні тести, а також статті й публікації на тему популярної психології. Однак май на увазі, що серед них багато непрофесійних, так що стався критично як до результатів тестів, так і до того, що пишуть у психологічних книжках. Завдання популярних тестів – активізація діяльності по самопізнанню (самоспостереженню, самоаналізу), а не видача тобі готової відповіді на питання про те, ким бути або наклеювання ярлика про те, який ти.
9. Незнання / недооцінка своїх фізичних особливостей, недоліків, істотних при виборі професії.
Існують професії, які можуть бути тобі протипоказані, тому що вони можуть погіршити твій стан здоров’я. Таких професій небагато й до них належать, в основному, ті, у яких потрібне тривале напруження тих або інших фізіологічних систем. Комп’ютерники дуже напружують очі, а льотчики – серце, водолази – легені…
10. Незнання основних дій, операцій та їхнього порядку при розв’язку, обмірковуванні завдання при виборі професії.
19. 09. 23
Бесіда "Здоровий спосіб життя - як цього досягти"
Кожна нормальна людина бажає жити довго й щасливо. Але що ми робимо для того, щоб вести здоровий спосіб життя? Якщо проаналізувати те, як більшість звичайних людей проводить свій день, то виходить якраз навпаки. Кожного дня ми робимо те, що тільки погіршує наше здоров’я. Зазвичай розклад типового дня починається з того, що ми, не виспавшись зранку, підхоплюємося з ліжка, протираємо очі, нашвидкуруч снідаємо і збираємося на роботу чи навчання. Потім весь день проводимо в метушні, нервуючи через дрібниці, сперечаючись з колегами та намагаючись переробити купу запланованих задач на роботі чи здати контрольні, курсові на навчанні. І так день у день. Потім приходить вечір п’ятниці. Виникає потреба у так званому знятті стресу - пиво чи більш міцні напої, щоб якнайшвидше забути про турботи минулого тижня. Далі вихідні дні, побутові проблеми, поглинання їжі, відсипання та пересипання, вечір перед телевізором і т.ін. Понеділок - все з початку. Чи можна в такому разі говорити про здоров’я чи здоровий спосіб життя? Так що ж таке здоровий спосіб життя? Як досягти гармонії життя й кожного дня забезпечувати собі заряд енергії та бадьорості, щоб прожити життя так, як ми того хочемо - щасливо та довго? Чи можливо цього досягти і як саме? Тут все залежить від нас самих. Спробуємо розібратися, що саме заважає нам досягти здорового способу життя (ЗСЖ).
Здоровий спосіб життя з точки зору медиків - це гармонійний режим поєднання роботи та відпочинку, оптимальне харчування, фізична активність, дотримання гігієни, відсутність шкідливих звичок, а також найважливіша складова - доброзичливе ставлення до оточуючих і до життя взагалі в будь-яких його проявах. Багато спеціалістів у сфері ЗСЖ дотримуються такої ідеї, що психологічна складова відіграє дуже важливу роль. Наш мозок керує організмом і, якщо мозок віддає неправильні, нездорові команди своєму організму, то справи тут погані. Але чому ми робимо те, що шкодить нашому здоров’ю? Тому що це приносить нам задоволення? Мабуть, що так, деякі «приємні» звички нам настільки дорогі, що ми не в змозі відмовитися від них. Інколи ми просто безсилі зробити щось задля того, щоб кардинально змінити своє життя. Кинути палити, чи то припинити вживання спиртних напоїв, організувати свій робочий час так, щоб звільнитися від метушні. Навіть відвідавши курси з ефективної організації свого часу, ми не можемо опанувати свій час, не можемо досягти відповідного результату. Тобто самі по собі знання не діють. Тут потрібно щось інше. Багато хто чітко розуміє, що те, що вони роблять, - шкідливо для їх здоров’я, та все одно не можуть позбавитись шкідливих звичок. Тобто просто знати, що таке здоровий спосіб життя, - не достатньо, щоб бути здоровим. Щоб бути здоровим і дотримуватися здорового способу життя, треба весь час докладати зусиль. Потрібно мати силу волі й тверде бажання досягти цього.
Складові ЗСЖ містять різноманітні елементи, що стосуються усіх сфер здоров'я — фізичної, психічної, соціальної і духовної. Можна сміливо сказати, що основи здорового способу життя – це регулярне і цілеспрямоване дотримання і виконання простих правил.
1. Відмовитись від шкідливих звичок.
Зауважмо, що звички дуже стійкі. Корисні звички зміцнюють здоров’я, захищають від негативних стресових впливів, розвивають людину фізично й розумово, допомагають формувати гармонійний розвиток особистості. Шкідливі – навпаки, гальмують її становлення. Тому ми маємо залишити частину своїх звичок у минулому.
Природно, найшкідливішими звичками вважають куріння, наркотики й алкоголь. До шкідливих звичок також належить жування жуйки, фаст-фуд замість повноцінного харчування.
2. До умов, що сприяють збереженню здоров’я, без сумніву, належить фізична культура та спорт. Вони є основними чинниками формування гармонійної особистості. Без занять спортом ви зможете зберегти своє здоров'я на якомусь рівні, але не поліпшите його. Люди, що займаються спортом найменш схильні до захворювань і стресів.
3. У зв'язку з великою важливістю цього моменту, здоровий сон виділено окремим пунктом. Хороший стан тіла і розуму можливе лише за умови регулярного відпочинку. Семи або восьмигодинний сон життєво необхідний будь-якій людині.
4. Загартування організму. Здоровий спосіб життя – само собою є профілактика різних захворювань. Щоб запобігти простуді й підвищити імунітет існує загартування водою, повітрям, сонцем.
5. Вживати здорову їжу.
Знову ж таки, не варто сприймати все категорично. Чи можна говорити, що людина, яка харчується виключно гамбургерами, дотримується здорового способу життя, навіть якщо вона при цьому бігає марафон і загартовується?
Для декого здорова їжа – це овочі та молоко на сніданок, обід і вечерю. Але ж їжа має бути поживною, насиченою вітамінами і мінералами. Долучіть до Вашого щоденного раціону яйця (джерело білка, знижують ризик інфарктів та інсультів), банани (містять калій), чорницю (для очей і від старіння), зелень, овочі й фрукти. І ще одне правило – від японців: здоровий спосіб життя – це коли щодня Ви їсте продукти всіх кольорів веселки.
6. Створити комфортні психологічні умови.
Здоровий спосіб життя – це також і комфортні психологічні умови. Не можна говорити, що Ви дотримуєтеся здорового способу життя, якщо радієте всього один раз на день, коли приходите додому і знімаєте тісні черевики. Це, звичайно, загартовування характеру, але краще візьміться за заняття з йоги. Зазвичай, на шляху до здорового способу життя найскладнішим є перший крок: фізичні навантаження.
На заході здоровий спосіб життя громадян – турбота держави і бізнесу. Іпотека стимулює жителів дотримуватися здорового способу життя і прагнути до довголіття, щоб не залишати виплати кредитів дітям. Корпорації вважають, що здоровий підлеглий ліпше ніж хворий, і заохочують співробітників дотримуватися здорового способу життя. Наприклад, сприяють у кар’єрному рості тільки тим, котрі не курять, роздають абонементи у фітнес-центри та ін.
Здоровий спосіб життя – це комплекс оздоровчих заходів, що забезпечують гармонійний розвиток, зміцнення здоров’я, підвищують продуктивність праці. Це відповідні форми і способи щоденного життя, відмова від шкідливих звичок, загартовування, оптимальний руховий режим. За таких умов здоров’я поліпшується та змінюється.
Історія розвитку знань про здоров’я нараховує понад 2000 років. Дуже довгий період часу здоров’я розглядалося лише як відсутність хвороб. Проблема формування здорового способу життя досить ретельно висвітлюється в багатьох соціально-філософських, педагогічних, соціологічних, медичних працях. Особливої актуалізації ця проблематика набула у другій половині XX століття як у світі в цілому, так й в Україні.
Тенденції розвитку країн протягом 80-90-х років, змусили суспільство по-новому поставитись до складових здоров я та формування здорового способу життя, зокрема молодого покоління. Слід підкреслити, що цим питанням приділяють увагу різні науки — медицина, гігієна, охорона здоров я, екологія, педагогіка, психологія, соціологія, фізична культура і нова наука — валеологія. Формуванню здорового способу життя в учнівської молоді, формуванню ціннісних орієнтацій підлітків на здоровий спосіб життя, організації здорового способу життя школярів, медико-біологічним та психолого-педагогічним основам здорового способу життя, принципам формування здорового способу життя молоді присвячені наукові праці та посібники. У деяких школах викладається курс валеології — наука про здоровий спосіб життя. Виявлена обмеженість суто медичного підходу, що визначає здоров'я як відсутність хвороби.
За сучасними уявленнями здоров'я розглядають не як суто медичну, а як комплексну проблему, складний феномен глобального значення. Тобто здоров’ я визначається як філософська, соціальна, економічна, біологічна, медична категорії, як об'єкт споживання, вкладу капіталу, індивідуальна і суспільна цінність, явище системного характеру, динамічне, постійно взаємодіюче з оточуючим середовищем. Стан власне системи охорони здоров'я обумовлює в середньому лише близько 10% всього комплексу впливів. Решта 90% припадає на екологію (близько 20%), спадковість (близько 20%), і найбільше — на умови і спосіб життя (близько 50%). Звідси походить загальноприйняте у міжнародному співтоваристві визначення здоров'я, викладене в Преамбулі Статуту ВООЗ (1948 р.): «Здоров'я — це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб або фізичних вад».
Феномен здоров'я людини та взаємозв’язку із способом життя від давніх часів і до нині залишається предметом численних досліджень, що стосується різних сторін цього явища. На сучасному етапі проблема здорового способу життя є предметом дослідження в багатьох галузях наук, зокрема медицини, валеології, фізкультури, соціології і, звичайно, в освітній сфері. Виокремлюють три основні напрямки: медико-біологічний, філософсько-соціальний і психолого-педагогічний. Для цих напрямків характерні свої підходи і у багатьох випадках можна відзначити залежність трактування поняттєво-категоріального апарату від спеціальності вчених. Медико-біологічний напрямок належить до найбільш розроблених. У кінці 70-х на початку 90-х рр.. найбільш активно розробляється проблема здорового способу життя, даються її формулювання, переважно представниками медицини, через поняття «здоров’я», а також через взаємозв’язок і взаємовплив способу життя і здоров’я населення.
Представниками філософсько-соціального напрямку розглядають здоровий спосіб життя як певну об’єктивну потребу сучасного суспільства і суспільства розвитку, що виступає важливою характеристикою способу життя особистості і суспільства, одним з інтегральних показників культури і соціальної політики суспільства, глобальну соціальну проблему, складову частину способу життя особистості в цілому.
Психолого-педагогічний напрямок основну увагу зосереджує на превентивній освіті молоді та мотивації до збереження здоров’я усіх учасників навчально-виховного процесу. Освітня політика з питань забезпечення здорового способу життя молоді відіграє провідну роль у формуванні зазначеного напрямку. Автори «Концепції формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у дітей та молоді» стверджують, що поняття «здоровий спосіб життя» в освітньому контексті має розглядатися у співвідношеннях тріади: здоров’я-здоровий спосіб життя-культура здоров’я.
Світова наука розробила цілісний погляд на здоров'я як феномен, що інтегрує принаймні чотири його сфери або складові — фізичну, психічну (розумову), соціальну (суспільну) і духовну. Всі ці складові невід'ємні одна від одної, вони тісно взаємопов'язані і саме разом, у сукупності визначають стан здоров'я людини. Для зручності вивчення, полегшення методології дослідження феномена здоров'я наука диференціює поняття фізичного, психічного, соціального і духовного здоров'я. Цей принцип диференціації був закладений у групування індикаторів опитування з урахуванням змісту кожної сфери. До сфери фізичного здоров'я включають такі чинники, як індивідуальні особливості анатомічної будови тіла, перебігу фізіологічних функцій організму в різних умовах спокою, руху, довкілля, генетичної спадщини, рівня фізичного розвитку органів і систем організму. До сфери психічного здоров'я відносять індивідуальні особливості психічних процесів і властивостей людини, наприклад збудженість, емоційність, чутливість.
Психічне життя індивіда складається з потреб, інтересів, мотивів, стимулів, установок, цілей, уяви, почуттів тощо. Психічне здоров'я пов'язано з особливостями мислення, характеру, здібностей. Всі ці складові і чинники обумовлюють особливості індивідуальних реакцій на однакові життєві ситуації, вірогідність стресів, афектів. Духовне здоров'я залежить від духовного світу особистості, зокрема складових духовної культури людства — освіти, науки, мистецтва, релігії, моралі, етики. Свідомість людини, її ментальність, життєва самоідентифікація, ставлення до сенсу життя, оцінка реалізації власних здібностей і можливостей у контексті власних ідеалів і світогляду — все це обумовлює стан духовного здоров'я індивіда.
Соціальне здоров'я пов'язано з економічними чинниками, стосунками індивіда із структурними одиницями соціуму — сім'єю, організаціями, з якими створюються соціальні зв'язки, праця, відпочинок, побут, соціальний захист, охорона здоров'я, безпека існування тощо. Впливають міжетнічні стосунки, вагомість різниці у прибутках різних соціальних прошарків суспільства, рівень матеріального виробництва, техніки і технологій, їх суперечливий вплив на здоров'я взагалі. Ці чинники і складові створюють відчуття соціальної захищеності (або незахищеності), що суттєво позначається на здоров'ї людини. У загальному вигляді соціальне здоров'я детерміноване характером і рівнем розвитку головних сфер суспільного життя в певному середовищі — економічної, політичної, соціальної, духовної. Зрозуміло, що у реальному житті всі чотири складових — соціальна, духовна, фізична, психічна, і діють одночасно і їх інтегрований вплив визначає стан здоров'я людини як цілісного складного феномена.
До основних передумов здоров'я зараховують вісім чинників: мир, дах над головою, соціальна справедливість, освіта, харчування, прибуток, стабільна екосистема, сталі ресурси. Ті з передумов, наявність (відсутність, недостатність) яких у цілому або частково можливо було визначити засобами опитування, відбивають відповідні індикатори.
Мир. Поняття миру розуміється ширше, ніж відсутність стану війни в державі. Очевидно, що відсутність мирних стосунків в сім'ї, конфлікти з ближнім оточенням, на роботі, де працює людина, наявність конфліктів в громаді або поміж громадами (міжетнічних, міжконфесійних) суттєво зашкоджують усім складовим здоров'я — фізичній, психічній, духовній, соціальній.
Дах над головою. Поняття даху над головою дещо більше, ніж наявність будь-якої домівки. Потрібен певний рівень побутових умов, сталість майнових правовідносин, наявність інших чинників, що створюють відчуття впевненості у майбутньому щодо захисту власного майна від можливих негараздів природного або суспільного походження. Важливим є рівень розвитку соціальних інституцій, дія яких забезпечує відчуття захищеності особистості та її майна (правопорядку, аварій, надзвичайних ситуацій тощо). Соціальна справедливість, рівність, неупередженість. Наявність цих передумов здоров'я гарантує всім громадянам однакові можливості доступу до послуг соціальних інституцій, рівні громадянські, майнові, соціальні права, неможливість обмежень законних прав і інтересів людини з боку будь-яких сильних або владних структур. Наявність цих передумов створює у людини відчуття захищеності і впевненості в майбутньому, а також надає рівні (в межах чинного законодавства) потенційні можливості в реалізації потреб і здібностей, набуття гідного соціального статусу незалежно від расових, національних, релігійних, майнових, статевих, вікових визначників. І незалежно від ступеня використання цих можливостей конкретними особистостями, сам факт їх наявності у суспільстві справляє позитивний вплив на стан індивідуального і громадського здоров'я.
Освіта. Рівень здоров'я, як правило, безпосередньо пов'язаний з рівнем освіти. Чим вище середній рівень освіти в певному соціальному середовищі, тим кращі узагальнені показники здоров'я воно демонструє. Природно, що піклування про власне і громадське здоров'я неможливо без знання того, чому це необхідно і як це робити. Притому доцільно розуміти поняття освіти в даному контексті не тільки як освіту суто валеологічну, а значно ширше — як загальну освіту в цілому. Чим ширше знання основних природничих, наукових, філософських, гуманітарних положень, тим більше можливостей створювати у суспільстві системне уявлення про проблему здоров'я взагалі. Крім того, поняття освіти потрібно розуміти комплексно: і як надання інформації, і як навчання методам, прийомам і навичкам здорового способу життя, і як виховання в дусі безумовного пріоритету цінностей індивідуального і громадського здоров'я в усіх його проявах, сферах, рівнях.
Харчування. Це поняття розглядається не тільки утилітарно, як засіб ліквідації почуття голоду або мінімальної підтримки життєдіяльності організму. Воно включає забезпечення широким верствам населення доступу до споживання якісної питної води, необхідної кількості вітамінів, мікроелементів, протеїнів, жирів, вуглеводів, продуктів підвищеної біологічної цінності, фітопродуктів, спеціальних продуктів і харчових добавок тощо, що поліпшує стан здоров'я і протидіє природному процесу старіння.
Прибуток. Передбачається наявність фінансових можливостей для забезпечення не тільки мінімальних потреб існування, а й для створення в суспільстві послуг і товарів, необхідних для здорового способу життя, забезпечення спроможностей їх споживання.
Стабільна екосистема. Мається на увазі не тільки стабілізація нормальних екологічних умов там, де вони ще не зазнали шкоди від попередньої виробничої діяльності, а й відновлення пошкоджених екологічних утворень з метою запобігання подальшому порушенню екобалансу планети. Лише активна реституційна діяльність може забезпечити у майбутньому стабільність планетарної екосистеми з оптимальними фізико-хімічними параметрами для існування людства.
Сталі ресурси. Поняття містить не лише запобігання вичерпанню енергоресурсів, корисних копалин, виробничій сировини. Мається на увазі зважене господарювання щодо фінансових і матеріальних ресурсів країн, громад, окремих людей, незадіяних ресурсів виробництва, матеріалів та інструментів, інтелектуальних ресурсів, потенціалу громадських і приватних ініціатив. Вихідна теза така — чим більше всіляких ресурсів є в активі певного структурного утворення (людини, громади, організації, регіону), тим більше потенційні можливості спрямування цих ресурсів на заходи стосовно здоров'я.
Крівчикова-Д.-Шереметьєва-К.-Керівник-Кеніх-Г.-М.-ЗДОРОВИЙ-СПОСІБ-ЖИТТЯ.pdf12.09.2023
Тема: Правова поведінка - гарне майбутнє
1. Поняття правової поведінки, її ознаки, види
Правова поведінка – це соціально-значуща, усвідомлена поведінка індивідуальних чи колективних суб’єктів, що передбачена нормами права та тягне за собою юридичні наслідки.
Основні ознаки правової поведінки:
– соціальна значущість – будь-які вчинки людей впливають на систему суспільних відносин (або позитивно, або негативно). У силу своєї соціальної значущості будь-який людський вчинок викликає людську реакцію – схвалення або ж осуд. У цьому і проявляється соціальна характеристика (оцінка) поведінки, яка може бути або суспільно корисною, або суспільно шкідливою (небезпечною);
– суб’єктивізм – обумовлюється тим, що люди наділені свідомістю та волею і контролюють свою поведінку. Вчиняючи ту чи іншу дію у правовій сфері, суб’єкт співвідносить її з тими нормами та цінностями, які існують, аналізує її з позиції того, яку користь він принесе суспільству, собі та іншим людям. У залежності від цього і приймається рішення, визначаються напрями та інтенсивність поведінки. Ця сторона, пов’язана з відношенням особи до своїх дій та їх наслідків, і складає суб’єктивну сторону поведінки;
– чітка регламентація поведінки правом – як об’єктивні, так і суб’єктивні моменти поведінки відображаються у нормах права. Така регламентація забезпечує точність, визначеність поведінки у правовій сфері, є захистом від втручання в діяльність громадян збоку інших суб’єктів. Якою б суспільно корисною (чи, навпаки, суспільно шкідливою) не була б поведінка, якщо вона не опосередкована правом, вона не буде правовою, і не буде забезпечуватись примусовою силою держави. Саме за допомогою норм права стимулюється, втілюється в суспільне життя суспільно корисна поведінка і витісняється з життя поведінка, яка небажана (шкідлива) для суспільства;
– підконтрольність правової поведінки та її гарантованість державою – ця ознака обумовлена властивістю суб’єктів суспільного життя контролювати свою діяльність та передбачає гарантування права з боку держави, в особі її правоохоронних та правозастосовних органів, шляхом оцінки та коригування такої діяльності;
– спроможність правової поведінки спричинити юридичні наслідки. Ця ознака має дуже важливе значення для характеристики поведінки в правовій сфері. В умовах розширення меж загально дозволеного регулювання, коли «дозволено все, що не заборонено законом», можна припустити, що будь-яка поведінка, яка не заборонена нормами права, є правовою. Проте суб’єкти можуть робити такі вчинки, які, хоча і не заборонені правом, однак і не тягнуть за собою будь-яких юридичних наслідків. Оскільки така поведінка є юридично нейтральною – вона не може вважатись правовою. З огляду на вищезазначену особливість правовий вчинок зазвичай виступає юридичним фактом – підставою для виникнення (зміни або припинення) правовідносин.
Діяльність людини у правовій сфері можна оцінювати як з соціальної, так і з юридичної сторони. Коли поведінка досліджується з точки зору її відповідності вимогам норм права ми виділяємо правову поведінку та не правову поведінку. Коли критерієм оцінки є її соціальна значущість – суспільно корисну поведінку або суспільно шкідливу поведінку.
Усе викладене вище дозволяє виділити такі види правової поведінки:
1. Правомірна поведінка – це суспільно-необхідна, бажана і допустима з точки зору інтересів громадянського суспільства поведінка індивідуальних чи колективних суб’єктів, яка полягає в дотриманні (виконанні, використанні) норм права, що охороняються і гарантуються державою.
2. Зловживання правом – це особливий вид правової поведінки, що полягає у використанні громадянами своїх прав у недозволені способи, що суперечать призначенню права, внаслідок чого завдаються збитки (шкода) окремій особі, суспільству, державі.
3. Правопорушення – це суспільно небезпечне або шкідливе неправомірне (протиправне) винне діяння (дія або бездіяльність) деліктоздатної особи, яке спричиняє юридичну відповідальність.
Дещо особливим різновидом правової поведінки, оскільки її не можливо включити в дану таблицю є об’єктивно протиправна поведінка – це протиправне, суспільно шкідливе діяння фізичної або юридичної особи, що тягне застосування правовідновлюючих заходів.
Класифікація правової поведінки:
1. У залежності від кількості суб’єктів:
– індивідуальна – поведінка однієї особи (виконання функціональних обов’язків працівником міліції);
– колективна – поведінка групи осіб (злочин вважається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовились про спільне його вчинення (ч. 2 ст. 28 КК України)).
2. У відповідності до вимог норм права:
– правомірна – застосування працівником міліції спеціальних засобів для припинення масових безпорядків;
– неправомірна – застосування працівником міліції вогнепальної зброї при значному скупченні людей.
2. У залежності від характеру діяльності:
– дія – крадіжка;
– бездіяльність – ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані.
01.09.2023
Тема: Ти як?
Цільова аудиторія: Здобувачі освіти
Тривалість: 31 хвилина (5 хвилин вступне слово вчителя, 26 хвилин відео, з них практика в класі до 5 хвилин)
Матеріали та обладнання:
телевізор або проектор;
запис відеоуроку з сайту MEGOGO (безкоштовно, без реєстрації): https://megogo.net
Мета уроку:
розповісти про те, що таке ментальне здоров’я, та як вони можуть піклуватися про нього;
навчити розпізнавати свої емоції та пояснити, що робити, якщо вони не можуть впоратися з ними;
навчити деяких вправ та практик, щоб допомогти впоратись зі страхом, тривогою, опанувати злість, заспокоїтися, почуватися впевненіше;
дати викладачам інструменти допомоги для психічної стабілізації дітей, які вони можуть використовувати у подальшій роботі.
Результати уроку:
в здобувачів освіти є розуміння того, що таке ментальне здоров’я, та як його можна підтримувати;
знають та користуються техніками та вправами, презентованими на уроці;
знають, до кого звернутися, якщо вони не справляються зі своїми почуттями.
Слово до викладача:
В Україні немає людей, яких тим чи іншим чином не торкнулася б війна. За даними опитування U-Report про психічне здоров’я молоді 14-34 років, проведеного в лютому 2023 року, 55% з них відчували тривожність, а 24,8% – пригніченість. 55,6% шукали інформацію та намагалися дізнатися, як саме можна покращити своє ментальне здоров’я. 73% молоді зазначили, що потребують більше емоційної чи психологічної підтримки.
Дорослі можуть допомогти дітям-підліткам почуватися спокійніше й впевненіші та мати більше сил на навчання та спілкування з однолітками. Ось декілька простих порад:
Відновіть почуття безпеки в той спосіб і тією мірою, які є можливими на цю мить.
Заохочуйте підлітків до фізичної активності: фізкультура, танці, регулярні прогулянки на свіжому повітрі тощо.
Відновіть режим дня, наскільки це можливо (навчання в школі, виконання певних завдань; рухова активність; вчасний сон тощо).
Вислуховуйте дитину, коли вона хоче поговорити, будьте уважними до її запитань і давати чесні відповіді.
Дозвольте дитині висловлювати емоції та почуття. Не можна говорити «не згадуй цього» або «забудь про це» — навпаки, важливо дати змогу максимально висловитися та проявити емоції.
Пояснюйте дитині, що відбувається, давайте правдиву інформацію. Дітям важливо розуміти ситуацію в цілому та причини того, що сталося. Це працює на зцілення. Дорослим важливо дізнатися, що саме дитина зрозуміла з ситуації, який висновок зробила.
Заохочуйте дитину до спілкування з однолітками, діяльності у громаді, доступної для її віку тощо.
У разі прояву агресії важливо формувати здорові поведін- кові рамки: попри те що дитині може бути важко справлятися з емоціями, вона повинна розуміти, що кривдити інших людей або тварин неприпустимо.
За потреби допоможіть звернутися по фахову психоло- гічну/психотерапевтичну допомогу чи супровід: фахівці підкажуть дитині та батькам, як справлятися з емоціями, як навчитися релаксації, як контролювати важкі спогади тощо.
Існує набір технік та навичок, які допоможуть підліткам повернути стійкість та впоратись зі страхом, панічною атакою, розрізнити та вивільнити агресію в безпечний спосіб, знайти са- мопідтримку коли сумно, а також допоможуть розслабитися, щоб налаштуватись на відпочинок та сон.
Саме для того, щоб поділитися з дітьми такими навичками й техніками, ми і підготували цей урок.
План-конспект уроку:
Час
Частина уроку
Опис активності
5 хв
Вступне слово
Викладач вітається і починає розповідати про урок: «Як часто вас питають «Ти як?», і як ви зазвичай відповідаєте? «Нормально»? «Все ок»? А як ви насправді почуваєтеся в цей момент? Вам добре, або, може, сумно, тривожно чи навіть страшно? Бути не ок – це нормально. І говорити про це теж. Сьогодні ми поговоримо про ментальне, або психічне, здоров’я. Річ у тому, що ментальне здоров’я – це не суцільне щастя і спокій, а його відсутність – це не завжди неадекватна поведінка. Ментальне здоров’я – це коли ми знаємо, як впоратись зі своїм емоціям, навіть коли нам дуже погано. Щоб ми могли піклуватися про себе та допомагати іншим, нам потрібно мати інструменти і знання. Саме про це вам зараз і розповість Катерина Тімакіна, клінічна психологиня, та Ілія Єлісей Касторних, педагог і психолог».
00:00 хв
Вступна частина відео до кінця вправи
Учитель ставить відео, де психологи розповідають про те, що таке ментальне здоров’я і чому воно важливе, з початку відео і до кінця першої вправи.
13:00 хв
Повторення вправи 1
Після того, як диктор проговорив вправу, у відео врахований час (приблизно ЗО секунд)на її виконання. Якщо учителю знадобиться більше часу на виконання з класом, можна поставити відео на паузу.
14:00 хв
Частина відео 3 вправою 2
Відео продовжується, або ж вчитель знову вмикає його, якщо поставив на паузу. Усі дивляться третю вправу.
17:25 хв
Повторення вправи 2
Після того, як диктор проговорив вправу, у відео врахований час (приблизно ЗО секунд)на її виконання. Якщо викладачу знадобиться більше часу на виконання з групою, можна поставити відео на паузу.
18:28 хв
Частина відео 3 вправою 3
Відео продовжується, або ж викладач знову вмикає його, якщо поставив на паузу. Усі дивляться третю вправу.
22:45 хв
Повторення вправи 3
Після того, як диктор проговорив вправу, у відео врахований час (приблизно ЗО секунд)на її виконання. Якщо викладачу знадобиться більше часу на виконання з класом, можна поставити відео на паузу.
23:47 хв
Відео продовжується, або ж вчитель знову вмикає його, якщо поставив на паузу. Усі дивляться третю вправу.
26:00 хв
Відповіді на запитання
Викладач вимикає відео, пропонує здобувачам освіти поставити питання та відповідає на них.
Додаткові матеріали:
Більше вправ та ігор для підтримки ментального здоров’я дітей, а також корисних матеріалів на цю тему шукайте в онлайн-біблі- отеці ЮНІСЕФ «Спільнотека» на сайті spilnoteka.org.
Ви можете скачати та роздрукувати такі брошури, щоб використовувати їх на уроках:
Картки для дихальних практик стабілізації «Вдих-видих». За допомогою них можна заспокоїти дитину, взяти під контроль тривогу та прояви стресу або ними можна просто розпочати чи завершити урок. Картки підходять для дітей від 3 років, для підлітків, для дорослих.
Переглянути картки для дихальних практик стабілізації «Вдих-видих»: https://spilnoteka.org/kartky-dlya-dyhalnyh-praktyk-stabilizacziyi-vdyh-vydyh/
Для занять на розуміння емоцій з дітьми підійде книжка-практикум «Твоя сила». Вона містить 22 практичних завдання. Можна працювати як в самій книжці, так і вирізати запропоновані шаблони й працювати з ними окремо.
Переглянути брошуру «Твоя сила: практикум для дітей та підлітків» https://spilnoteka.org/broshura-tvoya-syla-praktykum-dlya-ditej-ta-pidlitkiv/
Інші техніки та вправи, що знімають напругу, відволікають від тривожних думок, а також практики для турботи за ментальним здоров’ям для дорослих і дітей можна знайти на сайті Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?».
Сайт Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?» https://www.howareu.com/
Щоб краще розуміти те, через що зараз проходять українські діти та якїм допомогти, радимо прочитати брошуру «Ментальне здоров’я дітей під час війни: поради батькам та опікунам». У ній, до речі, теж є набір корисних вправ і технік.
Переглянути брошуру ” Ментальне здоров’я дітей під час війни: поради батькам та опікунам”: https://spilnoteka.org/broshura-mentalne-zdorovya-ditej-pid-chas-vijny-porady-batkam-ta-opikunam/
Для психологічної підтримки підлітків ЮНІСЕФ разом із партнерами запустив онлайн-групи «Поруч», де діти можуть: поділитися переживаннями про події навколо, поспілкуватися з психологом, який веде ці групи, знайти способи, як підтримувати себе і близьких у складні часи, просто спілкуватися з однолітками та бути у спільноті людей, які розуміють і підтримують одне одного. Поділіться зі своїми учнями контактами для реєстрації.
Сайт онлайн-групи «Поруч»: https://poruch.me/teenagers
Важливо!
Ми, дорослі, перш за все маємо подбати про власний емоційний стан, і лише тоді можемо повною мірою дбати про дітей: удома та в класі.
Для освітян проводять зустрічі онлайн- груп з психологічної підтримки «Поруч». Тут можна поспілкуватися з колегами та психологами й отримати фахові поради про те, як допомогти впоратись собі та учням:
Сайт онлайн- груп з психологічної підтримки для освітян: https://poruch.me/teachers
Для того, щоб підтримати власне ментальне здоров’я, набути психологічної стійкості та краще розуміти, як підтримати учнів, радимо також пройти онлайн курси:
«Розумію» – курс з психологічно-емоційної підтримки для вчителів та шкільних психологів, щоб краще розуміти себе, навчитися розпізнавати власні та дитячі емоції та швидко стабілізувати себе у критичні моменти.
Сайт курсу з психологічно-емоційної підтримки для вчителів та шкільних психологів “Розумію”: https://osvitoria.university/courses/rozumiju/
«Сміливі навчати» – онлайн-курс про вчителювання у час кризи, щоб психологічно підтримати себе в часи кризи, навчати та взаємодіяти з дітьми, а також організувати безпечне освітнє середовище в кризовий час.
Сайт онлайн-курсу “Сміливі навчати”: https://osvitoria.university/courses/rozumiju/
«Бути поруч» – курс про те, як працювати з дітьми під час війни та надавати ефективну психологічну допомогу.
Сайт курсу “Бути поруч”: https://osvita.diia.gov.ua/courses/buty-poruch-kurs-z-osnov-psykholohichnoi-pidtrymky
Якщо вам знадобилася допомога спеціаліста – на сайті «Ти як?» є телефони гарячих ліній, а також контакти відповідних організацій. Поділіться ними із батьками ваших учнів!
Сайт “Ти як”: https://www.howareu.com/