Цвинтар Січових Стрільців

Цвинтар Січових Стрільців біля Болехова

Українські Січові Стрільці (УСС) в перших же боях супроти царської росіянської армії показали себе, як добре організоване та дисципліноване військо. Австрійсько-імперське командування неодноразово нагороджувало бійців УСС за їх звитяги та героїчну службу. І, будучи певними в їх фаховості, підрозділам УСС доручали відповідальні військові завдання. Всім відомо, як, будучи дислоковані в Карпатах, вони відзначились у боях за гору Маківка у квітні-травні 1915 року. А наприкінці травня УСС вели військові дії уже поблизу Болехова.

2 – 5 травня курінь Коссака, відновивши становище в районі гори Маківка й перейшов у наступ: ройшовши через Тухлю, Камінку, Сукіль, Поляницю і Тисів, "усусуси" 16 травня вступили в Болехів і кілька днів простояли в запасі. Відомо, що їх радо вітала Наталія Кобринська та свідомі українці, які в українських збройних формуваннях вбачали майбутню українську армію.

Наприкінці травня вони були відправлені на передову і з 25 по 30 травня 1915 року, переслідуючи ворога, що відступав, провели важкі бої на фронті: Стрий – Болехів. Перший Стрілецький курінь Григорія Коссака потрапив в оточення і втратив 180 стрільців (поранено, полягли та зникли безвісти). Другий курінь Василя Дідушка не допустив москалів до Болехова і став центром опору при контрнаступі росіян. Тоді й полягли 19 стрільців, які були поховані на окремому стрілецькому цвинтарі на околиці села Лисовичі на Стрийщині, біля старого дуба при шосейній дорозі до Галича.