Оповіді про Болехівщину

З Коломиї дня 27 липня 1839 р.

Дорогий друже!

19 числа цього місяця вибрався зі Стрия у дальшу дорогу. Відразу ж за містом - у східному напрямку.....

... їхав я з горбка на горбок між лісами, коли раптово на тлі синіх, амфітеатрально розміщених Карпат, унизу розляглося містечко. Під ним видно, як бистра річка миготить по зеленій долині, як срібною стрічкою в'ється у різних вигинах: тут губиться, а тут знову заясніє у гущавині буйних лугів. Праворуч бачу солярні, біла пара злітає, творить хмару над розлогими будівлями й легко зникає у синьому небі над лісистими верхами гір. Хто в'їжджає до Болехова, тому найперше впадуть у вічі казарми, збудовані (в наш спосіб) зі зрубаних ялиць, перерізаних навпіл, обліплені глиною і чисто побілені. Треба визнати, що в умовах нашого нестійкого й мінливого клімату будівлі далеко здоровіші, ніж мури, тому в нас ставлять дерев'яні хати. Нарешті по довгому дерев'яному мості в'їжджаємо до містечка. Була неділя: на латинськім мурованім костьолі, на українській трибанній, як звичайно, дерев'яній церкві видзвонювали в усі дзвони... Тут бачите, як йдуть урядники солярень, там - осадники - шваби з недалекого передмістя у синіх казайках з круглими олов'яними ґудзиками у вовняних (нічних) німецьких шапочках; біля них короткошиї швабки в корсетах і чорних спідницях. Там їде якась болехівська дама, одягнена за найновішою тутешньою модою, удає з себе велику паню і гордовито міряє міщан у польських жупанах і капотах, які йдуть пішки.

Лист українського сподвижника Якова Головацького можете читати ТуТ