Історія Болехова

Що за місцина???

..........................розкажіть ТуТ

Конкурс

ТуТ твориться сучасна історія

Багато хто замислювався, чому на гербі міста Болехів зоображені мури замку, тоді як в теперішній час їх не існує. І на перший погляд виникають сумніви - чи був таки замок. А відповідь дають ................. ..........., що замок омивався водами річки Сукіль, русло якої тепер суттєво змінилося. Наразі, від того замку залишився лише горбочок, який знаходиться на території військової частини.

Допоки ще ми знаємо дуже мало про наш Болехівський замок, але прийде ще на нього час і ми привідкриємо собі таємниці нашого давнього міста..........детальніше ТуТ

ТуТ Болехівська хроніка

* Кінець 13-го століття - відправна точка відліку, якщо прийняти, що місту дали назву розбиті 1256 року Данилом Галицьким та розсіяні по Галичині болохівці, плем’я, що проживало на території Східного Поділля, то першу письмову згадку про населений пункт під назвою Болехів можна віднести до другої половини 13 століття.

* 16 ст – місто „опускається” з Соломонової гірки, Стрийської гори та Довжки, забудовуються рівнинні ділянки Волоського села, Руського Болехова, поступово формується центр в районі Шляхетчини – між нинішнім технікумом та костелом - огороджений ровом та валом прямокутник з дерев’яними стінами та воротами. Найімовірніше укріплене городище в 17 – 18 століттях звузилось до укріпленого феодального замку, в яке стікались околичні феодали під час татарських набігів та повстань. Відомо, що під час походу Б.Хмельницького та Семена Височана на Львів шляхта з близьких міст та сіл переховувалась саме в Болехові.

* 1546 – перша письмова згадка про солеварню Емілії Гросовської.

* 1588 – до Болехова з Мазовша на 300 возах прибувають 420 переселенців – осадників з двома капеланами... ТуТ

ТуТ історична місцина

Історичні дослідження

В Болехові баталія,

Там Кобринська Наталія...

Іван Франко

На порозі бойківського краю, обабіч гірської річки Сукелі, притоки Свічі і Дністра, та головного прикарпатського тракту, що перетинає її, в підніжжі найнижчого пасма гір, на висоті 375 метрів над рівнем моря розташувалося містечко з привабливою назвою Болехів.

Болохівники і волохи, Болохівська земля і Волощина - котре з цих, на наш погляд, не позірних, а справді споріднених понять має визначальний вплив на походження назви, сьогодні сказати важко, бо виникнення Болехова сягає в глибину століть, найвірогідніше, в часи правління князя Данила, коли він у 1256 році востаннє погромив і розпорошив по своєму князівстві непокірних болохівців, що жили у верхів`ях Південного Бугу. Доболехівське поселення, очевидно існувало тут і раніше, про що свідчать декілька місцевих мікротопонімів з назвами Городище (в тому числі й на території нинішнього міста, й на межі з Тисовом).

Відтоді Болехів пережив свої злети й падіння. Ті, хто ставить перед собою благородну мету пізнавати свій край,................детальніше ТуТ

Історія Болехівських околиць

Перша письмова згадка про Поляницю належить до 1578 року. Вірогідніше за все, перші поселенці появилися тут в часи правління князя Данила Галицького, першій половині ХІІ ст. Це мусіли бути лісоруби, мисливці. Навколишня місцевість багата лісами, дичиною а поруч, в Болехові, почало розвиватись ремісництво: солевиварювання, деревообробка, вичинка шкір. Ліс можна було доставляти як кіньми так і сплавом по річці. А ще тут, на границі князівства, подібно до природної, скельної фортеці Тустань, могла стояти залога. Сюди, через Болехів, Тисів на Труханів, древньо відоме Синевидське проходить сама пряма і зручна, оминаюча часто повноводні річки дорога з Галича на великий шлях, до Карпатського перевалу. Якраз тут знаходиться укріплений скельний масив, відомий загалу як «Скелі Довбуша». А що це скельна фортеця, облаштована для тривалої оборони сумніватись не приходиться.....................

Село, як і навколишні, вірогідно мало час свого занепаду і нового розвитку. Причиною могли послужити ті-ж завойовники а також якийсь мор – холера, що викосили практично все населення. До даного часу збереглись сліди кладовища, який так і називають – холерний. Це як наслідок що не все збереглось в народній пам’яті, не передалось через покоління. Наприклад, про вказаний скельний массив, роль його укріплень так і нікому не відомі, підземелля, яке починається біля русла річки і веде кудись в глиб гори… Подібне має місце і в сусідньому Сукілі. Яка доля церкви-лаври, крупиці інформації про яку збереглось, що це за підземельні ходи під горою Лаврівка, випадково відкриті внаслідок зсуву грунту – залишається тільки здогадуватись. Знаходили тут і римські монети, срібну чашу з якимось малюнком, древню шаблю.......................детальніше ТуТ

Історичні розвідки

Цвинтар Січових Стрільців біля Болехова

Українські Січові Стрільці (УСС) в перших же боях супроти царської росіянської армії показали себе, як добре організоване та дисципліноване військо.

....................................

Наприкінці травня вони були відправлені на передову і з 25 по 30 травня 1915 року, переслідуючи ворога, що відступав, провели важкі бої на фронті: Стрий – Болехів. Перший Стрілецький курінь Григорія Коссака потрапив в оточення і втратив 180 стрільців (поранено, полягли та зникли безвісти). Другий курінь Василя Дідушка не допустив москалів до Болехова і став центром опору при контрнаступі росіян. Тоді й полягли 19 стрільців, які були поховані на окремому стрілецькому цвинтарі на околиці села Лисовичі на Стрийщині, біля старого дуба при шосейній дорозі до Галича.

детальніше ТуТ

Хронологія Болехова

Кожне місто, містечко, село нашої області має свою неповторну історію, переважно невідому навіть більшості його жителів. Маючи на меті популяризацію вивчення історії рідного краю, з якої починається історія всієї держави - ми подаємо цю історичну замальовку. Першоджерелом для опису цього населеного пункту виступила книжкаа: Історія міст і сіл Української РСР в 26 томах. – Івано-Франківська область / Голова редколегії О. О. Чернов. – К.: Інститут Історії Академії Наук УРСР, 1971. - С. 206 - 215. Оскільки детальнішої та фундаментальнішої праці в цім питанні не було (за виключенням кількох історичних розвідок) - ось тому ми й подаємо її цілком (без купюр-скорочень).

Болехів етнографічно близький до Бойківщини. Територія ця була заселена з давніх часів, про що яскраво свідчать знахідки знарядь праці доби бронзи. За часів Київської Русі тут, мабуть, існувало давньоруське поселення. У Галицько-Волинському літопису за 1238—1239 pp. згадується, що один з претендентів на галицький престол під натиском князя Данила Романовича «утік до Угрів дорогою, що нею йдеться до Борсукового Долу, прибув до бані, що зветься Родна, а звідти пішов до Угрів». У топонімах околиць Болехова, який здавна славився соляними джерелами, донині збереглися назви Баня й Борсуків ліс. Згодом, на лівому березі річки Сукілі, поблизу Бані, з'явилось волоське поселення. Український джерелознавець та історіограф А. Петрушевич пов'язує його виникнення з волоською міграцією за часів Галицько-Волинського князівства. Інші ж дослідники (Калужницький і Кадлець) схильні вважати, що Болехів Волоський засновано в другій половині XIV ст., тобто після загарбання цієї території польськими королями.

Є кілька версій про походження назви міста, в т. ч. найбільш поширена від слова «волохи»: Волохів—Болехів. Перша писемна згадка про «болехівські землі» належить до 1371 року.

З XV ст. в історичних джерелах ідеться про Болехів, як поселення, що утворилося з двох сіл — Болехова Волоського й Болехова Руського, розташованого на правому березі річки Сукілі. Економічний розвиток Болехова зумовлювався певною мірою наявністю тут покладів солі.

......................

................Великого розвитку набрало житлове будівництво. Центральну частину міста, зруйновану під час війни, забудовано. Зведено чимало двоповерхових будинків. За останні два десятиліття виросло близько тисячі нових індивідуальних жител.

Значно змінився соціальний і національний склад населення. Коли в 1939 році на всіх підприємствах міста працювало близько 2500 робітників, то зараз налічується вдвоє більше робітників і службовців. Якщо до возз'єднання в межах нинішнього Болехова українці становили зросла до 90.

Разючі зміни сталися в галузі освіти й культури, охорони здоров'я............................... ...........детальніше ТуТ

Спільнота України і українська вікіпедія потребує твоїх мізків і..→ тебе особисто

ТуТ історичні розшуки

Потребуємо знати

Сьоме січня 1947 року. У лісі села Сукіль (район Болехів Станіславської області) емведисти оточили у криївці повстанців Ворона, Соловія та Сосну. Завзято відбиваючись, повстанці знищили емведівського лейтенанта, а другого лейтенанта важко ранили та в безвихідній ситуації самі пострілялися.

Може таки вдасться місцевим краєзнавцям привідкрити цю частинку історії.

Парашутисти над Танявою

........УПА продовжує боротьбу. З діаспори на рідні терени направляються зв'язкові різними шляхами навіть при допомозі англійських та американських літаків.

Багато героїв намагалися дістатися краю, встановити зв'язки. Багато загинуло героїчною смертю. Спитаєте чому? Бо вже тоді Москва належно оцінила діяльність УПА. І не секрет, що Сталін будь що намагався знищити тих, хто боровся проти більшовицької людиноненависницької системи.

Не дивно, що допомогти нашій УПА на тому повоєнному етапі боротьби виявили бажання західні розвідки, зокрема англійська, їхній провідний розвідник - Кім Філбі організував перевезення літаками упістів в Україну.

...............це була неділя. У селі - весілля. Десь близько третьої години ночі мотори літака приглушили веселі мелодії цимбал. І багато односельчан бачило, як один за одним четверо парашутистів плавно спускалися і ховалися за верхівки сосен...........далі продовження читайте ТуТ

Читальня Прикарпаття - включає в себе авторів-літераторів та їх творчість. Всі вони вихідці землі Прикарпатської... ТуТ

ТуТ історичні мандрівки

Спекотної літньої днини в тихому прикарпатському гроші.... ТуТ

ТуТ наші партнери

ТуТ

Page updated

Google Sites

Report abuse