Добраніч.......
За задумом, це має бути дитяча сторіночка під назвою «На добраніч, ...» для діток від 5 до 10 років. Та чи вона зовсім для діток - ще велике запитання, адже всі ми (і діти, і батьки, і тьоті-дядьки і дідусі-бабусі) - родом з дитинства і тільки за помочі батьків ми пізнаємо цей світ. Вестимуть рубрику Даринка і Миколка, інформація поновлятиметься раз в два місяці (на перших порах). Ми будемо дуже раді співпраці з нашими читачами і їх батьками.
січень-лютий 2012 року
ТуТ готуємося до свята
Прийшли щедрувати
До вашої хати.
Приспів
Приспів:
Щедрий вечір!
Добрий вечір!
А все його щастя -
То чесная праця.
Тут живе господар
Багатства володар.
Приспів
Приспів
Ми бажаєм щастя
Його господині.
ТуТ музика
* → ТуТ
Ой хто, хто, Миколая любить.
Ой хто, хто, Миколаю служить.
Тому святий Миколай
На всякий час помагай
Миколаю, Миколаю!
Ой хто, хто спішить в твої двори
Того ти на землі і в морі,
Все хорониш від напасти,
Не даєш му гріхи впасти
Миколаю, Миколаю!
Ой хто, хто, к нему прибігає,
На поміч його закликає,
Той все з горя вийде ціло,
Охоронить душу й тіло,
Миколаю, Миколаю!
Миколай, молися за нами,
Благаєм, тебе зі сльозами,
Ми тя будем вихваляти,
Ім`я твоє величати
Миколаю, Миколаю!
ТуТ віршування
Маленький Тадейко
не хоче спати,
втомились гойдати
батько і мати.
Уже проспівали
усі колискові:
про сонечко ясне,
місяць і зорі.
Про песика, кицю
і хитру лисичку-
співала Тадейкові
старша сестричка.
А хлопчик - пустунчик
мало не плаче:
- Засну, як бабуся
казку розкаже.
вірш Володимира Гросевича →читайте його ТуТ
ТуТ колискова
* → ТуТ
Ой ну, люлі, люлі,
Кувала зозуля,
Зозуля кувала,
Правдоньку казала:
Буду сто літ жити,
Тебе годувати,
В жупані водити,
В золотім намисті,
На печі, в колисці.
Колишися, колисонько
Колишися, колисонько, із дуба, із дуба.
Колишися в колисоньці, дитинонько люба.
Колишися, колисонько, з горішка, з горішка,
Колишися в колисоньці, мамина потішка.
ТуТ ігри
Де м`яч
Гравці стають у коло обличчям до центра, тісно зімкнувшись плечем до плеча, руки тримають за спиною. Ведучий стоїть у центрі кола. Непомітно для ведучого гравці передають за спиною один одному невеликий м`яч. Ведучий, помітивши, в кого м`яч , підходить і каже: "Покажи руки". Гравець повинен зразу ж простягнути руки вперед долонями вверх. Якщо ведучий угадав, то вони міняються місцями, і гра продовжується.
Допомагати ведучому підказуванням або мімікою не дозволяється. Якщо гравець упустить під час гри м`яч, то він змінює ведучого.
Я - україночка
І цим пишаюся щодня.
Люблю матусю й татуся,
люблю свій рідний край.
Вклоняюсь низько до землі
я квіточці й бджолі.
І соловям, що навесні
витьохкують пісні.
Горджуся мовою, бо я
з колиски ще у ній.
Вона й тобі дала життя -
не ображай її.
Я - україночка!
І цим пишаюся щодня.
Люблю матусю й татуся,
люблю свій рідний край.
ТуТ є що почитати
А його багатство
Золотії руки.
Приспів
Приспів
Його господині,
Всій його родині.
А його потіха -
Хорошії діти.
Приспів
ТуТ пісенник
Скоро Різдвяні свята, отож і подаємо ми наші прикарпатські колядки.
В Вифлиємі новина
В Вифлиємі днесь Марія Пречиста
В Вифлиємі днесь Марія Пречиста
Породила у вертепі нам Христа.
ТуТ прикмети
* Зима з снігами - літо з хлібами.
* Як листопад дерев не одтрусить, довга зима бути мусить.
* Яка погода в липні, така буде в січні.
* Який жовтень, такий березень.
* Коли влітку високі буряни, буде багато снігу.
ТуТ прислів`я
* Той лиш друга матиме, хто сам другом буде.
* Коли скрутно буває -друг помагає.
* Скарб - не друг, зате друг - скарб.
* Хто дорожить другом, хай дотримується правил: шана в присутності, хвала у відсутності, допомога у скрутності.
* Дружба - мов дзеркало: розібєш - не склеїш.
* Дружні сороки й орла заклюють.
ТуТ смішинки
Котилась мандаринка
На ймення Маринка.
Уроків не учила,
Двійку заробила.
У Калеників вареники,
У варениках сирок.
Я сьогодні у Калеників
З`їм вареників п`яток!
В Вифлиємі новина
Діва Сина породила
Породила в благодати
Непорочна Діва Мати
Марія.
Положила на сіні,
в Вифлиємській яскині
Йосиф Діву потішає,
повивати помагає
Марії.
Слава Божа і хвала
у вертепі настала,
з неба ангели злітають
з Сином Божим прославляють
Марію.
І ми також поспішім
Богу дари принесім,
У покорі прибігаймо,
з Сином Божим прославляймо
Марію.
Класичний варіант → ось ТуТ
Нуж бо, спробуйте → хоч як ТуТ
Слава во вишніх Богу,
Слава во вишніх Богу,
І мир всім на землі.
Ангел з неба пастирям ся являє,
І веселу сю новину звіщає!
Слава во вишніх Богу,
Слава во вишніх Богу,
І мир всім на землі.
Прибігають до вертепу пастирі
І з собою несуть дари в офірі
Слава во вишніх Богу,
Слава во вишніх Богу,
І мир всім на землі.
І Дитятку кланяються в оборі,
До Його ніг припадають в покорі
Слава во вишніх Богу,
Слава во вишніх Богу,
І мир всім на землі.
А з Востока за звіздою йдуть царі,
Три преславні, прерозумні звіздарі.
Слава во вишніх Богу,
Слава во вишніх Богу,
І мир всім на землі.
Книжники їм і учені сказали,
Щоб Месію в Вифлиємі шукали.
Слава во вишніх Богу,
Слава во вишніх Богу,
І мир всім на землі.
Йдуть царі, Христа знаходять в яскині,
Між бидляти, в бідних яслах на сіні.
ТуТ смішинки і цікавинки
Котилась мандаринка
На ймення Маринка.
Уроків не учила,
Двійку заробила.
У Калеників вареники,
У варениках сирок.
Я сьогодні у Калеників
З`їм вареників п`яток!
ТуТ вечірня казочка
В переддень новорічних та різдвяних свят ми переймаємося чудовим казковим настроєм, і часто переглядаємо улюблені наші кіно чи мультфільми. Одна з цих історій називається Дванадцять місяців. Але мало хто з вас знає, що ця казка почалася на території нинішніх Чехії та Словаччини. Тому ми відшукали один з перших варіантів цієї казки - словацьку народну казку, яку в багатьох країнах переказали, по своєму, різні казкарі, але таки, саме ця оповідка вважається одним із оригіналів - - чудової історії про дівчинку та дванадцять чарівників-місяців.
Про дванадцять місяців
Словацька народна казка
Була собі мати й мала дві дочки: одну рідну, а другу пасербицю. Свою ж вона любила, а на пасербицю й дивитися не могла, і все через те, що Марушка була краща за її Голену. Марушка не здогадувалась про свою красу й не знала, чого мати так сердиться, ледве на неї погляне. Мусила сама робити геть усю роботу: прибирати, варити, прати, шити, прясти, ткати, траву косити й корову доїти. Голена ж одно чепурилась та витрішки продавала. Марушка роботу любила, була терпляча, мачушині й сестрині лайки та сварки приймала без слова. Та що з того? Мачуха з її дочкою щодень злішали, бо Марушка дедалі гарнішала, а Голена поганіла. От мачуха й надумалась:
— Навіщо мені в хаті гарна пасербиця! Прийдуть хлопці на оглядини, вподобають собі Марушку, а Голени й не захочуть.
Та з того часу тільки й думали з Голеною, як би позбутись бідної Марушки. І голодом її морили, й били, і такі муки вигадували, що добрій людині не спаде й на думку. А вона терпіла мовчки та щодень кращала. Одного дня,— а було це в середині січня,— забаглося Голені фіалок.
— Ходи, Марушко, назбирай мені в лісі фіалок. Почеплю собі за пояс та й ходитиму, бо так мені схотілось, щоб пахло фіалками,— каже сестрі.
— Ой, сестро любесенька, що це ти надумала! Чи хто коли чував, щоб під снігом росли фіалки?—сказала бідна дівчина.
— Ах ти ж, дармоїдко, ледащице, ти ще смієш перечити, як тобі загадують! Зараз же мені збирайся, та гляди, тільки не принесеш фіалок, то я тебе вб'ю!— нагримала Голена.
Мачуха випхала Марушку з хати й двері причинила. От іде дівчина в лісі й гірко плаче. Кругом сніг глибокий, ніде ні стежини. Блукала вона, блукала, дуже довго. Голод їй допікав, холод діймав, і вже просила вона собі смерті. Коли бачить удалині світло. Пішла вона на те світло й вийшла на високу гору. Аж там горить велике багаття, круг нього лежить дванадцять каменів, а на тих каменях сидить дванадцятеро чоловіків. Троє сиві, аж білі, троє не такі старі, троє ще молодші, а троє — наймолодші і найкращі. Сиділи всі дванадцятеро тихо й дивилися на вогонь. То були дванадцять місяців. На найвищому камені сидів найстарший — Січень, з білим волоссям і білою бородою й з патерицею в руках.
Марушка злякалася і з дива аж заніміла, а далі насмілилася, підступила ближче й попросила:
— Люди добрі, дозвольте мені погрітись, бо дуже я змерзла.
Найстарший, Січень, кивнув головою та й питається її:
— Чого ж ти прийшла, дочко? Чого тут шукаєш?
— Фіалок шукаю,— каже дівчина.
— Не час на фіалки, кругом сніг,— мовляє Січень.
— Ой, я знаю. Та сестра Голена з мачухою загадали мені принести фіалок з лісу. Як не принесу, то вб'ють мене. Дуже вас прошу, люди добрі, навчіть мене, де їх знайти.
От підвівся найстарший, Січень, підійшов до наймолодшого, дав йому в руки патерицю й каже:
— Брате Березню, пересядь на моє місце!
Сів Березень на найвищий камінь та як махне патерицею понад багаттям. І враз полум'я шугнуло вгору, сніг почав танути, дерева стали розвиватися, під буками проклюнулась травиця, в травиці зарожевіли стокротки, настала весна. Поміж кущами, попід листячком, розквітали фіалки. Марушка й не спам'яталася, а вже все навколо було мов синьою плахтою застелене.
— Збирай, Марушко, та живенько!— звелів Березень.
............................продовження читайте → ось ТуТ